Рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26.04.2025 р. у справі № 183/817/25 (провадження № 2-а/183/14/25)

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що з 2018 року працює на підприємстві ТОВ «Інтер Керама», де обіймає посаду бригадира. На виконання вимог Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» позивач, протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, 04.07.2025 уточнив свої персональні дані через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста за допомогою офіційного застосунку «Резерв+». Оскільки підприємство, на якому позивач працює, є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, він, як працівник даного підприємства, 19.12.2024 був внесений до списку військовозобов`язаних, які заброньовані на період мобілізації та воєнного часу, а саме в строк до 28.02.2025 року включно, про що свідчить також військово-обліковий документ «Резерв+».

При цьому в розшуку він ніколи не перебував, офіційно повістки про необхідність явки для проходження військово-лікарської комісії чи уточнення даних на його адресу ніколи не направлялись та не надходили. 15.01.2015 позивач прибув разом із іншими працівниками підприємства до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 ) для проходження медичної військово-лікарської комісії, де відносно нього було складено постанову № 43 за вчинення триваючого адміністративного правопорушення з 07.12.2011 по 15.01.2025, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 17000 грн. Вважає, що вказана постанова підлягає скасуванню, оскільки зміни у Закон України «Про військовий обов`язок та військову службу» внесені лише 19.05.2025, із одночасним введенням норми ч.3 ст. 10 КУпАП, що з огляду на положення ст. 58 Конституції України виключає притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки закон погіршує його становище.

Обґрунтування Суду. Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності. Чинним законодавством заборонено притягнення особи до адміністративної відповідальності, якщо на момент подій адміністративна відповідальність не була передбачена певною нормою КУпАП, адже закони, що встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.

Відповідно до ч.1ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). За ч.7 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210,210-1цьогоКодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Частиною 2статті 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно ст.62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності. Чинним законодавством заборонено притягнення особи до адміністративної відповідальності, якщо на момент подій адміністративна відповідальність не була передбачена певною нормою КУпАП, адже закони, що встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.

Судом встановлено, що позивач, якому ще у 2012 році виповнилося 25 років і це був граничний вік для призовника на час виникнення правовідносин, мав обов`язок стати на військовий облік як військовозобов`язаний, однак законом не визначалось строків виконання цього обов`язку. Доказів вжиття органом, на який покладалося ведення військового обліку військовозобов`язаних, вищевказаних заходів щодо взяття призовника ОСОБА_1 на військовий облік матеріали справи не містять. Також відсутні докази, що позивач отримував повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 (раніше ІНФОРМАЦІЯ_3 ) з метою постановлення на облік.

З 19.05.2024 Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено 60-денний строк для уточнення громадянами України своїх даних щодо виконання військового обов`язку, що включає виконання правил військового обліку, і одночасно введено норму ч.3ст.210 КУпАП, яка передбачає адміністративну відповідальність за невиконання цих правил.

На виконання ч.10 ст.1Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» ОСОБА_1 , 04.07.2024 за допомогою за допомогою офіційного застосунку «Резерв+» оновив свої данні, а 19.12.2025 був внесений до списку військовозобов`язаних, які заброньовані на період мобілізації та воєнного часу, а саме на строк до 28.02.2025, про що свідчить військово-обліковий документ «Резерв+», проте на нього уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено протокол за ч.3ст. 210 КУпАП за не постановку на облік військовозобов`язаних та не проходження медичного обстеження військово-лікарської комісії ще з 2011 року, тобто на той момент, коли не існувало ні норми ч.3ст.210 КУпАП, ні строків виконання обов`язку.

З урахуванням вищевикладеного, ОСОБА_1 не міг вчинити адміністративне правопорушення за ч.3ст.210 КУпА Пз грудня 2011 року, бо норма ч.3ст.210 КУпАП введена в дію лише 19 травня 2024 року, одночасно із вказівкою на 60-денний строк для уточнення своїх даних щодо військового обліку, що ОСОБА_1 і зробив 04.07.2024 року. Таким чином, відсутні подія та склад адміністративного правопорушення ч.3ст.210 КУпАП, за яке ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. штрафу.

Притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3ст.210 КУпАП неможливе, оскільки закон, який погіршує становище, не має зворотної дії у часі. Крім того, згідно зі ст.62 Конституції України всі сумніви тлумачаться на користь особи, яка притягається до відповідальності.

З огляду на зазначене, відповідно п.1 ч.1ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч.3ст.210 КУпАП стосовно ОСОБА_1 не могло бути розпочато, а розпочате підлягало закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Детальніше з текстом рішення можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/127646325

Рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 27.05.2025 р. у справі №643/6560/25 (провадження № 2-аз/643/1/25) щодо забезпечення позову

Від позивача надійшла заву про забезпечення позову, в якій він просить зобов`язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 тимчасово вилучити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відмітку про порушення правил військового обліку, внесену щодо позивача на підставі звернення вих. № Е388349 від 30.11.2024 р.; встановити строк дії заходу забезпечення до моменту автоматичного бронювання позивача (відображеного у застосунку «Резерв+») або до набрання рішенням суду законної сили залежно від того, що настане раніше.

В обґрунтування заяви зазначено, що частиною 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, таких виконавчих документів, як рішення інших державних органів (п.7), до яких, зважаючи на вимоги Звернення Е388349 та наслідки його виконання, віднесено і відповідача.

Таким чином, Звернення Е388349 фактично виконується примусово, що за змістом прирівнюється до індивідуального акту, виконання якого має наслідки, подібні до виконавчого документа. Тобто за цим документом може бути складений протокол та постанова про адміністративне правопорушення, а отже й здійснене стягнення значної суми штрафу за статтею 210-1 КУпАП (17000-25500 грн). До того ж наявні ознаки протиправності Звернення Е388349 без доданих до нього необхідних доказів про правопорушення, а також приклади бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 , наприклад у вигляді ігнорування адвокатського запиту вих. №22/01/25 від 22.01.2025 (вх. №3320 від 28.01.2025р.) та запиту позивача від 11.04.2025, надісланому цьому РТЦК відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Заслуговує на увагу порушення Салтівським РТЦК норми частини шостої статті 18 КАС України стосовно зобов`язання зареєструвати електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІСТ; чи використання ним засобів листування за допомогою простих поштових відправлень, що значно ускладнює забезпечення оперативного обміну документами. Всі ці ознаки протиправності, дії чи бездіяльності вищезгаданого суб`єкта владних повноважень та порушення ним прав і свобод блокують можливість автоматичного бронювання позивача як основного працівника і директора ТОВ «КодВотум», критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також штучно затягують вирішення нагальної проблеми стосовно добровільного проходження законного та об`єктивного медичного огляду, відповідно до строків, визначених Законом України №4235-IX від 12.02.2025, чим створюють ситуацію для подальшого подвоєння суми штрафу за статтею 210-1 КУпАП. За таких обставин, враховуючи значні суми штрафних санкцій, можуть бути арештовані поточні рахунки позивача та застосовані інші заходи, спрямовані на примусове виконання органами державної виконавчої служби протоколу чи постанови, складених за вимогами Звернення Е388349.

Отже, вказаними діями буде завдано шкоди підприємству ТОВ «КодВотум» та зупинена його діяльність. Зрештою, блокування цієї діяльності та штрафні стягнення унеможливлять: своєчасну виплату заробітної плати працівникам; здійснення орендних платежів громадянам та державі; належне виконання податкових зобов`язань; інші фінансові та договірні зобов`язання підприємства перед контрагентами. Зазначені обставини вказують на те, що в разі незастосування заходів забезпечення позову буде унеможливлений ефективний захист прав та інтересів позивача. Крім того, у разі встановлення протиправності Звернення Е388349 та задоволення позовних вимог про його скасування, позивачу доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути власне майно (кошти), на яке може бути застосовано стягнення при виконанні цього звернення.

Обґрунтування Суду. Виходячи з предмету позовних вимог, доводів заяви про забезпечення позову та матеріалів справи, суд позбавлений можливості встановити, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Посилання позивача на можливість завдання шкоди підприємству ТОВ «КодВотум» суд відхиляє, оскільки заходи забезпечення позову не можуть вживатись з метою захисту інтересів суб`єкта підприємницької діяльності, який не є учасником даної справи.

Крім того, оцінюючи доводи позивача щодо можливого накладення штрафу, суд враховує, що вказане стягнення може бути накладене виключно за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення. При цьому позивач як особа, яка бере участь у справі про адміністративне правопорушення, в разі її розгляду не буде позбавлений можливості висловлювати свою позиції по суті вказаної справи та заперечувати проти накладення адміністративного стягнення. Крім того, у разі незгоди із результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, позивач не буде позбавлений можливості оскаржити постанову у справі про адміністративне правопорушення.

Ураховуючи наведене, доводи позивача щодо можливого притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення штрафу не можуть бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову в даній справі.

Також суд зауважує, що здійснює захист реально порушених прав, а не тих, що ймовірно можуть бути порушені у майбутньому, а можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Аргументи позивача щодо інших порушень в діяльності відповідача, які за доводами заяви мають місце, суд відхиляє, оскільки невиконання відповідачем обов`язку зареєструвати електронний кабінет, надавати відповіді на звернення позивача тощо, не відносяться до предмету позовних вимог, а відтак - не можуть бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Детальніше з текстом рішення можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/127648253

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29.05.2025 р. у справі 120/15057/24 щодо бездіяльності ТЦК та СП

Судом встановлено, що відповідно до посвідчення №КХП-25 від 01.05.2024 року про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час військовозобов`язаному ОСОБА_1, 1976 року народження, номер військово-облікової спеціальності №790, військове звання: солдат, що працює в ТОВ «Немирівський КХП», вул. Миру, буд.23, с. Зяньківці, Вінницька область, на посаді (за професією): слюсар з ремонту с/г машин та устаткування, відповідно до розпорядження КМУ від 18 березня 2015 року №493-р згідно з переліком посад і професій (додаток до розпорядження №23), найменування розділу ІІ пункт 11, надано відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час на шість місяців, тобто до 01.11.2024 року.

Суд зауважує, що вказане посвідчення містить інформацію щодо військово-облікової спеціальності позивача.

Так, як встановлено судом 04.11.2024 року керівництво ТОВ «Немирівський комбінат хлібопродуктів» листом №243 від 04.11.2024 року звернулось до ІНФОРМАЦІЯ_3 з інформуванням про те, що ТОВ «Немирівський КХП» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України 04.02.2015 року №45 (в редакції постанови КМ України від 11.01.2018 №12) та розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 березня 2015 року №493-р згідно з переліком посад і професій (додаток до розпорядження №23), найменування розділу ІІ, з метою виконання встановленого мобілізаційного завдання (договір №8 від 24.03.2023 року) заключений з Брацлавською селищною радою, надав матеріали про те, що ОСОБА_1 внесено до списку військовозобов`язаних, що пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний стан.

Вказане підтверджує, що ІНФОРМАЦІЯ_6 володів інформацією про наявність у позивача обставин, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, передбаченого пунктом 1 додатку № 2 до Порядку №1487 Правил.

Як вже було зазначено, позивач, 06.11.2024 року почав проходити медичну комісію, сподіваючись отримати відстрочку від мобілізації, оскільки надав всі необхідні документи щодо бронювання. Однак відповідачем не надано позивачу відстрочку від призову, натомість видано повістку на 08.11.2024 року на 09:00 год. для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, при цьому 06.11.2024 року позивача визнано придатним до військової служби та зараховано у склад військової команди до військової частини НОМЕР_1 .

Під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити.

Узагальнюючи вищевказане, суд наголошує на тому, що порушення права позивача на відстрочку від військової служби під час мобілізації виразилося у бездіяльності відповідача щодо надання такої відстрочки, а тому, саме така бездіяльність підлягає визнанню протиправною.

Детальніше з текстом рішення можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/127719424