Судова практика з питань бронювання, військового обліку та мобілізації за жовтень 2025 року
Огляд підготувала адвокат, медіатор, Голова Комітету з трудового права НААУ, керівниця Центру трудового права та соціального забезпечення ВША НААУ Вікторія Поліщук
Публікації лекторів
12.11.2025

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025 р. у справі №160/27761/24 щодо бронювання резервіста

Обставини справи. Адміністративний позов обґрунтований тим, що є працівником АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» та його було заброньовано підприємством за списком, погодженим Міністерством оборони України (реєстраційний номер 220/12644/б від 14.08.2024), відповідно до якого позивачу було надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком до 27.04.2025. 04 жовтня 2024 року позивач, на виконання вимог повістки, що надійшла до підприємства, самостійно прийшов до РТЦК. Проте, попри наявність відповідних копій документів щодо його бронювання, позивач був призваний на військову службу під час мобілізації та доставлений до Військової частини НОМЕР_1 . Позивач вважає такі дії та рішення РТЦК та Військової частини НОМЕР_1 протиправними та такими, що не ґрунтуються на чинному законодавстві.

Обґрунтування Суду. Відповідно до Порядку №76 рішення про бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час, які працюють на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, приймалось Мінекономіки. Витяги з наказів Мінекономіки про бронювання військовозобов`язаного надсилалися відповідними підприємствами, установами та організаціями до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, де військовозобов`язаний перебуває на військовому обліку. Вказаний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки на підставі рішення про бронювання військовозобов`язаного зобов`язаний був у строк 5 робочих днів прийняти відповідне рішення: або про зарахування такого військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік; або про відмову в зарахуванні такого військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік з підстав, установлених абзацом другим пункту 10 Порядку №76.

Пунктом 10 Порядку №76 передбачено виключний перелік підстав для відмови у зарахуванні військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік.

Між тим, як правильно зазначив суд першої інстанції відповідачем в ході розгляду справи не доведено існування визначених пунктом 10 Порядку №76 підстав для відмови у зарахуванні позивача на спеціальний військовий облік.

Згідно з частиною восьмою статі 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

З вищевикладеного слідує, що в разі зарахування військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік на підставі рішення про його бронювання відповідний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки вносить дані про це до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Встановлені обставини справи свідчать, що позивач працює у Виробничому підрозділі Криворізької пасажирської вагонної дільниці філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

Згідно з пунктами 1 і 2 наказу Мінекономіки від 04.09.2024 №23219 позивача заброньовано за АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» на період мобілізації та на воєнний час, а також йому надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком до 27.04.2025.

У витязі з наказу Мінекономіки від 04.09.2024 №23219 зазначено, що позивачу, який має ВОС 790, надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців до 27.04.2025.

Відповідно до доказів, наявних в матеріалах справи, позивач проходив строкову військову службу з 11.05.2017, а 08.11.2018 позивача було звільнено в запас, що підтверджується військовим квитком позивача НОМЕР_2 від 11.05.2017.

Відповідно до пункту 120-1 Указу Президента України №618/2012 «Про Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України» від 29.10.2012 під час особливого періоду особи, звільнені з військової служби, які за своїми професійно-психологічними характеристиками і станом здоров`я придатні до служби у військовому резерві та відповідають встановленим вимогам її проходження, в обов`язковому порядку зараховуються до військового оперативного резерву.

Отже, станом на момент отримання витягу з наказу №23219 від 04.09.2024 про бронювання, позивач перебував у статусі резервіста.

На виконання п. 12 Порядку з метою оформлення військовозобов`язаним відстрочок Мінекономіки листом від 05.09.2024 № 27-12/66413-03 надіслано копію наказу Мінекономіки від 04.09.2024 №23219 «Про бронювання військовозобов`язаних за АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» Міністерству оборони України і Міністерству розвитку громад, територій та інфраструктури України. Також, Мінекономіки у відповіді на адвокатський запит зазначило, що рішення про анулювання відстрочки на момент виникнення спірних правовідносин військовозобов`язаному працівнику АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» ОСОБА_1 Мінекономіки не приймалося.

Отже, визначальними обставинами цієї справи є те, що позивач, перебуваючи в статусі резервіста (при звільненні з військової служби був зарахований до оперативного резерву) був заброньований на підставі наказу Мінекономіки України. Саме з цими обставинами відповідач пов`язує наявність підстав для відмови у зарахуванні позивача на спеціальний облік.

За приписами п. 11 Порядку №76 у РТЦК наявний імперативний обов`язок у строк не більше ніж п`ять робочих днів з дня отримання рішення про бронювання військовозобов`язаного зарахувати його на спеціальний військовий облік. В цьому відношенні наявність у позивача статусу резервіста не змінює зміст рішення про бронювання позивача та не впливає на юридичні властивості та правові наслідки такого рішення.

Відповідно, єдиним правомірним варіантом поведінки відповідача після отримання відомостей про бронювання позивача, було зарахування позивача на спеціальний облік.

Суд наголошує, що відповідач як центр комплектування та соціальної підтримки не має повноважень для прийняття рішення про зарахування чи незарахування особи на спеціальний військовий облік. Наявна система правового врегулювання спірних правовідносин передбачає узгодженість факту бронювання з фактом перебування на спеціальному військовому обліку, розвивання та відокремлення цих обставин щодо однієї особи нівелює наявну систему законодавчого врегулювання спірних правовідносин, за якої центри комплектування та соціальної підтримки мають відокремити заброньованих осіб від інших осіб, які перебувають на обліку в такому центрі комплектування, шляхом зарахування заброньованих осіб на спеціальний військовий облік.

Також, суд зазначає, що у РТЦК відсутні повноваження щодо визнання рішення Мінекономіки про бронювання анульованим.

Надсилання листа АТ «Українська залізниця» від 04.10.2024 №121/ПКВЧ9 до ІНФОРМАЦІЯ_2 із проханням анулювати повідомлення про бронювання військовозобов`язаного ОСОБА_1, не спричиняє недійсності чи втрати чинності наказу Мінекономіки від 04.09.2024 №23219.

Отже, відповідач не виконав чинне рішення Мінекономіки про бронювання особи.

Так, на відміну від відстрочок, які підтверджуються центрами комплектування та соціальної підтримки та щодо яких саме останніми видаються відповідні посвідчення, заброньовані особи мають відстрочку вже в силу факту їх бронювання. Натомість, центр комплектування та соціальної підтримки лише сприймає цей факт та здійснює облік особи відповідним чином, не приймаючи при цьому жодних рішень щодо права особи на відстрочку. Це очевидно вбачається з положень п. 11 Порядку №76, згідно яких факт надання відстрочки (а не право на відстрочку) підтверджується витягом з наказу Мінекономіки.

Отже, відповідно до пункту 1 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ і частини другої статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації до 27.04.2025 року, оскільки є у цей період він був заброньованим. Відтак, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04.10.2024 №410 в частині призову позивача на військову службу під час загальної мобілізації в складі команди НОМЕР_1 (підпункт 1.1 пункту 1) є протиправним та підлягає скасуванню.

Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/131261860

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 07.10.2025 р. у справі № 340/7708/24 щодо мобілізації священослужителя

Обставини справи. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є кліриком Вознесенської єпархії, несе послух настоятеля храму на честь апостола Іоанна Богослова в АДРЕСА_1 у сані ієрея. Позивач 18.11.2024 року прямував з робочою поїздкою до м. Одеси та на блок-пості в Одеській області був зупинений співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_5 . Того ж дня він під примусом і тиском пройшов медичний огляд, за результатами якого ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 визнала його придатним до військової служби. Згодом за наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 позивача призвано на військову службу та направлено для її проходження до військової частини НОМЕР_1 . Позивачу не вручалася повістка, мобілізаційне розпорядження, контрольний талон мобілізаційного розпорядження, накази про призов, направлення до військової частини. Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує, що 18.11.2024 року прямував з робочою поїздкою до м. Одеси та на блок-пості в Одеській області був зупинений співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Враховуючи зазначені обставини, позивач вважає незаконними дії ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо його затримання, доставлення до приміщення ТЦКСП та постановлення на військовий облік. Стверджує, що медичний огляд мав формальний та поверхневий характер, лікарі ВЛК належним чином не оцінили стан його здоров`я. Проходження військової служби суперечить віросповіданню позивача, а виконання військового обов`язку є неможливим через його релігійні переконання.

Обґрунтування Суду. Перевірка наявності відстрочки в силу норм Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 є повноваженнями саме ТЦК.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач, є священнослужителем храму на честь апостола Іоанна Богослова Вознесенської єпархії Української православної церкви с. Адамівка Врадіївського району Миколаївської області.

Відповідно до наказу №329 від 22.11.2024 року (по стройовій частині), пунктом 1.1 якого солдата ОСОБА_1 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 22.11.2024 року зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення, призначено на посаду водія-машиніста екскаватора інженерно-саперного відділення взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , шпк "солдат", ВОС - 790037А.

На момент виникнення спірних правовідносин священнослужителі підлягали мобілізації на загальних підставах.

Імунітету, який би надавався правовим актом і встановлював права та свободи громадянина до можливості вчинення дій, направлених на спонукання особи до вчинення активних дій щодо реалізації даного права, не існувало.

В подальшому, 18 березня Венеційська комісія оприлюднила висновок щодо альтернативної служби в Україні.

Венеціанська комісія у висновку від 18 березня 2025 року зазначила, що держава має забезпечити можливість проходження альтернативної (невійськової) служби під час війни, а доступ до неї має бути недискримінаційним і регулюватися прозорими механізмами.

Зокрема, комісія підкреслила, що особа, яка відмовляється від військової служби з міркувань совісті, не повинна примушуватися до використання зброї, навіть в умовах війни.

Особам, чиї релігійні переконання забороняють носити зброю, не можна цього нав`язувати, навіть якщо ці переконання суперечать військовому обов`язку захищати країну.

Важливо забезпечити баланс між конституційним обов`язком захищати державу та правом на свободу совісті й віросповідання, що є ключовим аспектом міжнародних стандартів прав людини.

Повертаючись до обставин даної справи, встановлено, що статус позивача - священнослужителя, але на момент винесення спірних наказів, це не було окремою підставою для звільнення від мобілізації.

Військовозобов`язані священнослужителі мають відповідати таким вимогам:

-мають статус священнослужителя; перебувають у трудових відносинах з релігійною організацією, яка визначена ДЕСС як критично важлива установа;

-виконують / проводять богослужіння, релігійні обряди, церемонії, здійснюють проповідницьку діяльність;

-перебувають на військовому обліку в ТЦК та СП;

-уточнили дані в ТЦК та СП;

-не перебувають у розшуку.

Крім того, відповідно до матеріалів справи, 30.11.2024 року самовільно залишив військову частину.

За наказом командира військової частини НОМЕР_1 №337 від 30.11.2024 року солдата ОСОБА_1 з 30.11.2024 року знято з усіх видів забезпечення та припинено виплати.

Згодом за наказами командира військової частини НОМЕР_1 №40-РС від 10.12.2024 року, №347 від 10.12.2024 року відповідно до пп.14 п.116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України солдат ОСОБА_1 звільнений із займаної посади та зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .

За наказом командира військової частини НОМЕР_1 №85 від 26.03.2025 року відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" солдату ОСОБА_1 з 13.03.2025 року призупинено військову службу у Збройних Силах України.

Особа, яка перебуває у СЗЧ (самовільному залишенні частини), не може скасувати наказ про мобілізацію. Це порушення, яке передбачає адміністративну та кримінальну відповідальність, і скасувати наказ самовільно неможливо. Замість цього, військовослужбовець повинен добровільно повернутися до підрозділу.

Оскаржити наказ про мобілізацію неможливо, перебуваючи у статусі СЗЧ, що є порушенням, а не законною підставою для відстрочки.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Детальніше з текстом рішення можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/131049421

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 р. у справі №440/13655/24 щодо втрати статусу критично важливого підприємства

Обставини справи. Заявник вказує на протиправну, як на його думку, поведінку відповідача, який неправомірно визнав таким, що не відповідає "Критеріям визначення підприємств, установ та організацій, які мають важливе значення для галузі економіки чи задоволення потреб територіальної громади в особливий період", що затверджені розпорядженням начальника Полтавської ОВА від 18.04.2023 №223, ТОВ "Пасіпол", внаслідок чого Товариство втратило статус критично важливого підприємства та позбавлено можливості реалізувати право на бронювання найманих працівників на період мобілізації та на воєнний час.

Обґрунтування Суду. Начальник групи бронювання відділу військового обліку та бронювання сектору мобілізаційно-оборонної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив, що перевіркою виявлено неналежне виконання чинного законодавства в частині стану військового обліку та обов`язкового проведення звірки документів військовозобов`язаних працівників підприємств з ТЦКСП, зокрема, з боку ТОВ "Пасіпол".

У зв`язку з цим члени Комісії голосували щодо невідповідності Критеріям та порядку і скасування статусу критично важливого підприємства, зокрема, відносно ТОВ "Пасіпол", за результатами якого одноголосно прийнято відповідне рішення з рекомендаціями для підготовки розпоряджень начальника облвійськадміністрації щодо скасування статусу критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, зокрема, відносно ТОВ "Пасіпол".

Не погоджуючись із правомірністю обставин, якими відповідач оперував, виключаючи Товариство з переліку критично важливих, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати пункт 8 Переліку підприємств, яким скасовано статус критично важливого підприємства (Додаток 1) розпорядження начальника Полтавської ОВА від 31.10.2024 №689, та пункт 11 Переліку розпоряджень начальника обласної військової адміністрації, що втратили чинність (Додаток 2) розпорядження начальника Полтавської ОВА від 31.10.2024 №689.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує редакцію нормативно-правових актів, яка була чинною на момент прийняття (31.10.2024) спірних рішень відповідача.

За наслідками вивчення змісту пункту 6 протоколу №103 засідання Кабінету Міністрів України від 08.10.2024 суд з`ясував, що цей протокол не містить жодного критерію, за яким має здійснюватися аудит прийнятих рішень про визначення підприємств, установ, організацій критично важливими.

Натомість пункт 61 Критеріїв та порядку, прийняттям якого фактично імплементовано результати засідання Кабінету Міністрів України від 08.10.2024, передбачає, що перевірка підприємства, установи, організації, які визначені критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, проводиться на предмет відповідності критеріям, зазначеним у пункті 2 цих Критеріїв та порядку.

Тож, здійснюючи аудит власних рішень про присвоєння статусу критично важливих підприємств, у тому числі й аудит розпорядження №564 від 09.09.2024, відповідач мав би зосередитися саме перевірці обставин (фактичних та нормативних) його відповідності підставам, які свого часу були взяті за основу його прийняття.

Як вже встановлено судом, такі обставини під час прийняття розпорядження №564 від 09.09.2024 зводилися до відповідності суб`єкта господарювання таким критеріям, визначених пунктом 2 Критеріїв та порядку, як:

- підприємство має важливе значення для галузі національної економіки чи забезпечення потреб територіальної громади (підпункт 4 пункту 2 Критеріїв та порядку);

- відсутність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (підпункт 5 пункту 2 Критеріїв та порядку);

- розмір середньої заробітної плати застрахованих осіб - працівників на підприємстві за останній календарний квартал становить не менше розміру середньої заробітної плати у регіоні за IV квартал 2021 р. (відповідно до даних Держстату) (підпункт 6 пункту 2 Критеріїв та порядку).

Однак, незважаючи на це, голосуючи про невідповідність Критеріям та порядку і скасовуючи статус критично важливого підприємства відносно ТОВ "Пасіпол", Комісія, як свідчить зміст протоколу №24 її засідання від 31.10.2024, взяла до уваги лише голослівне повідомлення начальника групи бронювання відділу військового обліку та бронювання сектору мобілізаційно-оборонної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 про те, що перевіркою виявлено неналежне виконання чинного законодавства в частині стану військового обліку та обов`язкового проведення звірки документів військовозобов`язаних працівників підприємств з ТЦКСП, зокрема, з боку ТОВ "Пасіпол".

Суд звертає увагу на обставини того, що вказане повідомлення містить лише судження про певні фактичні обставини (порушення правил військового обліку), тоді як нормативно-правове обґрунтування, з яким би пов`язувалося таке судження у контексті саме правопорушення, залишено поза увагою як доповідача, такі і членів Комісії, а у кінцевому результаті - і з боку начальника облвійськадміністрації.

Як слушно зазначає представник позивача, будь-яких доказів, що свідчили б про хоч якісь факти порушень з боку Товариства правил військового обліку, начальник групи бронювання відділу військового обліку та бронювання сектору мобілізаційно-оборонної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 на розгляд Комісії не надав.

Не надано таких доказів і до суду в рамках цієї адміністративної справи.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління, військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності визначає Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487.

Пунктом 87 вказаного Порядку передбачено, що посадові особи державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію несуть відповідальність згідно із законом.

У такому випадку, законом, згідно з яким буде здійснюватися притягнення особи до відповідальності, є Кодекс України про адміністративні правопорушення, який містить норму 2101 "Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Суб`єктом відповідальності за неналежне ведення військового обліку, відповідно до вказаної норми, є посадові особи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань.

Доказів притягнення посадових осіб ТОВ "Пасіпол" до відповідальності за правопорушення, передбачені 2101 КУпАП, на засідання Комісії, як і до суду, надано не було.

Тож приймаючи спірне рішення, відповідач поклав в його основу висновки Комісії, які ґрунтуються на недостовірних та неперевірених Комісією судженнях запрошеної на засідання посадової особи ТЦК.

Але вказана обставина не є визначальною для суду при розв`язанні публічно-правового спору у цій справі. Натомість такою для суду є обставина дотримання суб`єктом владних повноважень способу прийняття спірного рішення.

У досліджуваному випадку такий спосіб визначав пункт 61 Критеріїв та порядку, відповідно до якого орган, який прийняв рішення про визначення підприємства, установи, організації критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, у разі потреби проводить перевірку відповідності підприємства, установи, організації, які визначені критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, критеріям, зазначеним у пункті 2 цих Критеріїв та порядку, протягом діяльності підприємства, установи, організації з дати прийняття рішення про визначення їх критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Всупереч такому нормативно-правовому регулюванню процедури аудиту перевірка розпорядження відповідача №564 від 09.09.2024 на предмет відповідності підставам, які свого часу були взяті за основу його прийняття, ні Комісією, ні відповідачем не здійснювалася. Будь-яких суджень, а тим паче висновків з приводу не / відповідності підстав прийняття вказаного розпорядження приписам підпунктів 4 - 6 пункту 2 Критеріїв та порядку розпорядження відповідача №689 від 31.10.2024 не містить.

За таких обставин спірне рішення було прийняте відповідачем не у спосіб, що визначений законами України.

Детальніше з текстом рішення можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/130767163

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 р. у справі №420/19004/25 щодо бронювання

Обставини справи. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач отримав відстрочку від мобілізації строком на 12 місяців, до 06.05.2025 року. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 березня 2015 року №493 отримав відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час на 12 місяців, строком до 23.10.2025 року. Після закінчення відстрочки строком на один рік після звільнення зі строкової військової служби у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (система Оберіг) відобразилася інформація про відстрочку від призову на військову службу строком до 23.10.2025 року, як працівнику критично-важливого підприємства відповідно до посвідчення про бронювання.

Однак відповідно до даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (система Оберіг) станом на 01.06.2025 року інформація про бронювання строком до 23.10.2025 року відсутня. Бронювання фактично анульовано за рішенням ТЦК та СП, надано в усній формі відповідь, що особи, які зараховані до оперативного резерву не мають право на бронювання.

Обґрунтування Суду. З облікової картки до військового квитка ОСОБА_1 вбачається, що військово-облікова спеціальність значиться за кодом ВОС 100203.

Відповідно до листа Міністерства оборони України від 20.04.2023 року № 300/1/С/3886 «Щодо переліку дефіцитних військово-облікових спеціальностей, за наявності яких вони не підлягають бронюванню» у Генеральному штабі Збройних Сил України опрацьовано лист Міністерства економіки України щодо надання переліку дефіцитних для Збройних Сил України військово-облікових спеціальностей, за наявності яких вони не підлягають бронюванню відповідно до вимог пункту 7 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487, а саме:

рядового, сержантського та старшинського складу, що мають такі військово-облікові спеціальності: 003, 004, 008, 015, 016, 019, 021, 028, 029, 034, 035, 036, 037, 039, 047, 048, 054, 055, 058, 065, 069, 070, 071, 072, 106, 107, 108, 110, 113, 117, 118, 121, 122, 123, 124, 125, 126, 133, 134, 135, 136, 137, 139, 140, 143, 144, 145, 146, 147, 153, 163, 178, 183, 184, 210, 216, 220, 221, 223, 225, 233, 234, 245, 248, 250, 251, 260, 261, 262, 265, 267, 307, 320, 323, 326, 340, 379, 381, 382, 383, 403, 420, 460, 474, 500, 501, 502, 503, 507, 525, 527, 528, 530, 531, 538, 543, 544, 549, 550, 554, 569;

офіцерського складу не підлягають бронюванню особи з такими військово-обліковими спеціальностями: 02, 03, 04, 06 (060100, 060300, 061000, 061200, 061300, 061400, 061401, 061500, 061610 (решта ВОС групи 06 бронюється)), 08, 09, 10, 12, 14, 34, 44, 46 (460100, 461000, 461003, 461100, 461102, 461103, 461200, 461300, 461304, 462202 (решта ВОС групи 46 бронюється)), 49, 50, 52, 53, 54, 70, 90.

З вищенаведеного вбачається, що військово-облікова спеціальність позивача (ВОС 100203), не входить в перелік дефіцитних для Збройних Сил України військово-облікових спеціальностей та не є забороненою для бронювання.

Вищезазначеними нормами чинного законодавства не встановлено жодного обмеження щодо бронювання особи, яка зарахована до оперативного резерву першої черги, за виключенням перелічених у листі Міністерства оборони України від 20.04.2023 року № 300/1/С/3886 дефіцитних військово-облікових спеціальностей, до переліку яких ВОС 100203 не відноситься, тому на позивача це обмеження не розповсюджується.

Більше того, підприємство, яким позивача заброньовано, визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період у сфері оборонно-промислового комплексу, а згідно п. 2 постанови №76 військовозобов`язані, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, підлягають бронюванню незалежно від військового звання, віку та військово-облікової спеціальності.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 березня 2015 року №493 позивачу надано відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час на 12 місяців, строком до 23.10.2025 року.

Після закінчення відстрочки строком на один рік після звільнення зі строкової військової служби у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (система Оберіг) була наявна інформація про відстрочку від призову на військову службу строком до 23.10.2025 року, як працівнику критично-важливого підприємства відповідно до посвідчення про бронювання.

Враховуючи викладене, після отримання повідомлення про бронювання за формою згідно з додатком 5 для зарахування його на спеціальний військовий облік, відповідач повинен був на підставі рішення про бронювання зарахувати у строк не більш як п`ять робочих днів з дня його отримання такого військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік із внесенням відомостей про надану відстрочку в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, проте останній не вчинив таких дій, чим допустив протиправну бездіяльність.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення інформації у Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (система Оберіг) про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час; зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 внести інформацію у Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (система Оберіг) про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час на 12 місяців, строком до 23.10.2025 року відповідно до Посвідчення Д №6934 від 23.10.2024 року про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час.

Детальніше з текстом рішення можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/131259597