Постанова Верховного Суду  у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.06.2026 р. у справі 120/2559/25 (адміністративне провадження № К/990/44546/25) щодо права повнолітньої доньки на отримання одноразової грошової допомоги

27. Особи, які мають право на отримання ОГД, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання ОГД визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця (п.1.4).

28. У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання ОГД, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на ОГД. Відмова засвідчується відповідно до Закону України «Про нотаріат» або міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Особам, які мають право на ОГД, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами (п.1.5).

29. Якщо після призначення та виплати ОГД у повному розмірі, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги між особами, які мають на неї право, вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку (п.1.6).

30. ОГД призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. Заява (додаток 1) подається до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦКСП) незалежно від місця реєстрації заявника.

Призначення і виплата ОГД не здійснюються у випадках, визначених статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Рішення про відмову у призначенні ОГД може бути оскаржене в установленому законодавством порядку до суду. У разі звернення отримувача ОГД до суду керівник уповноваженого органу забезпечує участь у судовому засіданні представника уповноваженого органу. (п.1.7)

31. Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає, що за своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер та спрямована на матеріальну підтримку, наскільки це можливо, всіх членів сім`ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника).

32. Судами встановлено, що донька загиблого - ОСОБА_2, яка станом на момент загибелі військовослужбовця ОСОБА_3 (батька) вже була повнолітньою і на утриманні загиблого військовослужбовця не перебувала.

33. Відомості стосовно того, що повнолітня донька загиблого військовослужбовця - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 має права на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в матеріалах справи також відсутні.

34. Враховуючи зазначене вище, Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 як дружина загиблого військовослужбовця є єдиною особою, яка має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 15000000 грн, у зв`язку із чим має право на призначення та виплату такої допомоги у повному обсязі, з урахуванням раніше виплаченої їй суми у розмірі 7500000 грн.

35. Також слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 08.10.2024 у справі №280/9248/23 наголосив, що законодавством не передбачено механізму резервування половини (частини) одноразової грошової допомоги за особою із непідтвердженим соціально-правовим статусом необхідним для можливості реалізації права у сфері соціального забезпечення (права на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у рівних частках на всіх отримувачів), натомість передбачено, що якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги між особами, які мають на неї право, вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/137444312

 

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.07.2026 р. у справі № 382/463/24 (провадження № 61-1389св26) щодо права брата на отримання одноразової грошової допомоги

Згідно з частиною першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (тут і далі - у редакції, чинній на час загибелі ОСОБА_3 , - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 16 вказаного Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000,00 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян російської федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Згідно зі статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що позивач не довів свою належність до переліку осіб, яка у разі встановлення судом факту спільного проживання однією сім`єю з загиблим братом надавала б йому право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Таким чином, встановлення юридичного факту, а саме факту проживання ОСОБА_1 однією сім`єю з братом, не спричинить для нього юридичних наслідків, тобто не призведе до набуття права на отримання одноразової грошової допомоги.

Отже, висновок апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність взаємних прав та обов`язків між ОСОБА_1 та братом ОСОБА_3, а також визнання ОСОБА_1 членом сім`ї загиблого Захисника України ОСОБА_3 є правильним.

Апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, у тому числі, норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, тобто на час загибелі ОСОБА_3 .

Застосування норм права, які регулюють спірні правовідносини, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не може вважатися дискримінаційним, так як судом під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення спірних правовідносин.

Подібні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2024 року у справі № 9901/468/21 (провадження № 11-178заі24).

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 надав належні, допустимі та достатні докази на підтвердження факту його спільного проживання з братом, ведення спільного господарства та наявність взаємних прав та обов`язків, зводяться до незгоди заявника з висновком апеляційного суду та стосуються переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Колегія суддів зазначає, що позивач не довів, що він належить до переліку категорії осіб, що у разі встановлення судом факту спільного проживання однією сім`єю із загиблим братом, надавало б йому право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, а саме на час загибелі ОСОБА_3 ). Встановлення юридичного факту його проживання однією сім`єю з братом не спричинить для нього юридичних наслідків, не призведе до набуття права на отримання одноразової грошової допомоги.

Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які заявник послався в обґрунтування доводів касаційної скарги.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що, зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, враховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21)).

Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/137916059

 

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.07.2026 р. у справі № 320/36019/23 (адміністративне провадження № К/990/21621/25) щодо права неповнолітньої особи на отримання одноразової грошової допомоги

37. Рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги може бути оскаржене в установленому законодавством порядку до суду. У разі звернення отримувача одноразової грошової допомоги до суду керівник уповноваженого органу забезпечує участь у судовому засіданні представника уповноваженого органу. (пункт 1.7)

38. Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає, що за своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер та спрямована на матеріальну підтримку, наскільки це можливо, всіх членів сім`ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника).

39. Судами встановлено, що рішенням Міністерства оборони України, яке оформлене протоколом від 07 квітня 2023 року №5/4, заяву позивачки про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою № 168, повернуто на доопрацювання з підстав ненадання документів, які відповідно до Закону № 2262-ХІІ (копії документів, на підставі яких було призначено пенсію в разі втрати годувальника, судового рішення про встановлення факту перебування на утриманні) підтверджують, що ОСОБА_2 перебувала на утриманні ОСОБА_4.

40. Тобто фактично вказане рішення відповідача щодо відмови у призначенні позивачці одноразової грошової допомоги мотивовано відсутністю доказів на підтвердження статусу її доньки як члена сім`ї загиблого військовослужбовця.

41. В ухвалі про закриття провадження у цій адміністративній справі в частині вимог суд першої інстанції зазначив, що вимога про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , членом сім`ї, яка перебувала на утриманні ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 у населеному пункті Мазанівка, Краматорського району, Донецької області при здійсненні ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

42. Вказана позовна вимога підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

43. Враховуючи вищевикладене, суди першої та апеляційної інстанцій вказали, що оскільки на момент прийняття комісією відповідача рішення про повернення на доопрацювання документів для призначення позивачці одноразової грошової допомоги факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 та перебування на його утриманні не був доведений, відповідач діяв у межах наданих йому повноважень та у спосіб, встановлений законодавством.

44. За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Доводи касаційної скарги у цій частині є необґрунтованими та не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій.

45. Колегія суддів зазначає, що за змістом положень статті 161 Закону № 2011-XII право на отримання одноразової грошової допомоги, окрім членів сім`ї першого ступеня споріднення мають також утриманці загиблого. Водночас статус дитини як утриманця особи, яка не є її біологічним батьком (що підтверджується відсутністю відповідного актового запису про народження), не виникає автоматично та не може ґрунтуватися виключно на факті шлюбу між матір`ю дитини та військовослужбовцем. Перебування на утриманні є юридичним фактом, який має бути доведений у встановленому законом судовому порядку.

46. Отже, висновок судів попередніх інстанцій про те, що вимога про встановлення факту перебування на утриманні за своїм правовим характером належить до юрисдикції місцевих загальних судів і має розглядатися в порядку цивільного судочинства, є правомірним.

47. Таким чином, оскільки на момент звернення до Міністерства оборони України та прийняття спірного рішення належних доказів (зокрема, судового рішення, що набрало законної сили) на підтвердження перебування ОСОБА_2 на утриманні загиблого ОСОБА_4 надано не було, відповідно у відповідача не було правових підстав для визнання позивачки суб`єктом правовідносин з отримання одноразової грошової допомоги. Дії Міністерства оборони України щодо повернення документів на доопрацювання для усунення вказаних недоліків повністю відповідали вимогам Порядку № 45.

Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/138131728

 

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.07.2026 р. у справі № 160/22242/24 (провадження № К/990/25339/26) щодо перерозподілу одноразової грошової допомоги

58. Нормативно врегульовано, що перерозподіл виплаченої суми одноразової грошової допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку між особами, які її отримали та/чи претендують відповідно до вимог пункту 2 Постанови № 168.

59. Проте на час звернення позивачки в інтересах малолітньої дитини до відповідача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги (20 квітня 2023 року) та відмови у її призначенні, одноразова грошова допомога не була призначена та виплачена іншим особам, які мають на неї право.

60. Колегія суддів звертає увагу, що із заявою про виплату одноразової грошової допомоги на доньку ОСОБА_2 позивачка звернулася 20 квітня 2023 року, надавши при цьому повний комплект документів. ІНФОРМАЦІЯ_6 включив доньку до висновку як особу, яка має право на отримання допомоги, проте відповідач у призначенні одноразової грошової допомоги на дитину протиправно відмовив.

61. Заявлені позивачкою вимоги у цій справі не стосуються питання перерозподілу отриманої суми одноразової грошової допомоги. Першочерговим питанням у цій справі є правомірність відмови відповідача у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із відсутністю права на цю допомогу з підстав того, що дитина народилася після загибелі військовослужбовця.

62. Колегія суддів дійшла висновку, що встановлення права на отримання одноразової грошової допомоги передує перерозподілу суми такої допомоги і встановлення наявності у дитини права на отримання грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її батька, не може ставитись у залежність від перерозподілу цих коштів.

63. Аналогічний висновок сформував Верховний Суд у постанові від 20 січня 2026 року у справі № 400/6411/24.

64. Ураховуючи, що позивачка має право на отримання одноразової грошової допомоги на дитину загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , однак цю допомогу наразі розподілено та виплачено між іншими особами, належним способом захисту права позивачки є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 як законного представника ОСОБА_2 про призначення одноразової грошової допомоги (виходячи з наявності у ОСОБА_2 права на отримання цієї одноразової грошової допомоги).

65. Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд у постанові від 17 листопада 2025 року у справі №560/12192/24 сформував висновок щодо застосування положення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 09 грудня 2023 року № 3515-ІХ та абзацу 13 пункту 2 Постанови № 168, згідно з яким, коли одноразова грошова допомога вже була призначена і виплачена іншим членам сім`ї загиблого, дія пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень не породжує нового права на повторне призначення або додаткову виплату коштів із державного бюджету. У такій ситуації реалізація права дитини можлива лише у спосіб, прямо передбачений абзацом тринадцятим пункту 2 Постанови № 168, - шляхом перерозподілу вже виплаченої суми між отримувачами за їх взаємною згодою або в судовому порядку. Отже, у випадку, коли одноразова грошова допомога вже виплачена, реалізація права дитини здійснюється не через повторне звернення до Міністерства оборони України, а шляхом пред`явлення вимоги до фактичних отримувачів коштів про перерозподіл належної їй частки у встановленому законом порядку.

66. При цьому колегія суддів зауважує, що обставини справи, що розглядається є відмінними від наведених у справі № 560/12192/24, оскільки у наведеній справі факт батьківства загиблого військовослужбовця та звернення із заявою про призначення виплату одноразової грошової допомоги відбулися після прийняття рішення про призначення та виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого військовослужбовця.

 

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

69. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі підлягають скасуванню, а касаційна скарга - задоволенню.

Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/138279603

 

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.07.2026 р. у справі №520/35855/24 (адміністративне провадження № К/990/54724/25) щодо спору членів сім`ї загиблого внаслідок виконання службових обов`язків у період дії воєнного стану (у зв`язку із ліквідацією наслідків ворожого обстрілу в місті Харкові, під час повторного обстрілу) працівника Державної служби з надзвичайних ситуацій права на отримання одноразової грошової допомоги

40. Так, Верховний Суд раніше вже вирішував питання щодо наявності підстав для виникнення у членів сім`ї загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 Постанови №168, права на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі, встановленому пунктом 2 цієї Постанови №168.

41. Зокрема, у своїй постанові від 17 вересня 2025 року у справі №440/3321/23 Верховний Суд, зокрема, зазначив, що підстави для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови №168, виникають у разі:

- настання загибелі в період воєнного стану;

- загибель настала під час захисту Батьківщини, безпосередньої участі особи у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (функціональна ознака);

- загибель настала під час перебування безпосередньо в районах здійснення вказаних заходів (виконанні дій), зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора (перелік не вичерпний) (територіальна ознака).

42. Верховний Суд виходив з того, що, виходячи зі змісту Постанови №168, слід розмежовувати поняття «в районах їх ведення (здійснення)», яке, з одного боку, використовується у юридичній конструкції з такими функціональними ознаками, як «під час захисту Батьківщини, безпосередньої його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії» взаємозв`язку вказаних заходів (виконанні дій), з іншого боку - поєднується в рівній мірі з кожною окремою такою ознакою формуючи самостійний достатній елемент, який може слугувати критерієм визначення обставини настання загибелі поліцейського, наприклад, «в районі здійснення заходів з відсічі і стримування збройної агресії», та поняття «в районах проведення воєнних (бойових) дій», яке використовується у законодавстві лише в другому реченні пункту 1 Постанови №168 у поєднанні з такими функціональними ознаками, як «безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії», вказуючи цим на те, що кожна з функціональних умов для відповідної категорії осіб має здійснюватися виключно в районі саме проведення воєнних (бойових) дій, а не в районі здійснення відповідного заходу.

43. Отже, ця обставина є доповнювальною й водночас єднальною попередніх двох, вказуючи, з одного боку, на часовий проміжок одночасності виконання функції (заходу, дій) й перебування в місці такого виконання, з іншого - на нерозривність зв`язку функціональної й територіальної ознак у часовому вимірі.

44. Водночас вказані обставини за їх видами мають становити обов`язкову сукупність у варіативному вигляді відповідного їх підвиду.

45. Для встановлення наявності підстав виникнення у членів сім`ї загиблого права на одноразову грошову допомогу, у розмірі, встановленому пунктом 2 Постанови №168, в кожному конкретному випадку потребують з`ясування перераховані вище обставини, зокрема конкретизація й належність здійснюваних особою в момент настання її загибелі дій до:

а) захисту Батьківщини;

б) бойових дій;

в) заходів національної безпеки і оборони;

г) відсічі і стримування збройної агресії, а також встановленню й перевірці місця (району) й часу (періоду) вчинюваних дій.

46. До того ж, колегія суддів Верховного Суду зауважила, що запровадження воєнного стану в Україні та його триваючий характер, не ототожнюється із веденням активних бойових дій на всій території держави. У зв`язку з цим Кабінет Міністрів України постановою від 06 грудня 2022 року №1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» (далі - Постанова №1364) визначив механізм формування єдиного для всіх переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або які тимчасово окуповані рф.

47. Кабінет Міністрів України установив, зокрема, що: перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф (далі - Перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (далі - Мінреінтеграції) за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій; до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій; до Переліку включається тимчасово окупована рф територія України, визначена відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»; у Переліку визначаються дата початку та дата завершення бойових дій (дата виникнення та припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації та інше.

48. Перелік оновлюється у разі потреби, але не рідше ніж двічі на місяць.

49. Таким чином, виходячи зі змісту Постанови №1364, єдиним джерелом інформації про території, на яких ведуться (велися) бойові дії або які тимчасово окуповані рф, є наказ Мінреінтеграції, погоджений з Міноборони та сформований на підставі пропозицій військових адміністрацій.

50. Слід зазначити, що на момент вирішення цієї справи у касаційному порядку, Верховний Суд від згаданого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах не відступав і колегія суддів також не вважає за потрібне ініціювати питання про відступлення від зазначеного висновку.

51. У справі, яка розглядається, судами встановлено, що наказом Головного управління ДСНС України у Харківській області від 04 квітня 2024 року №391 (із змінами згідно з наказом ГУ ДСНС України у Харківській області від 12 квітня 2024 року №420) призначена Комісія спеціального розслідування нещасного випадку, що стався на відкритій території біля триповерхового житлового будинку, розташованого за адресою: Харківська область, м. Харків, проспект Любові Малої, будинок 47, п`ятеро потерпілих, у тому числі троє із смертельним наслідком, що стався 04 квітня 2024 року о 01 годині 50 хвилин.

52. Згідно із постановою Центральної лікарсько-експертної комісії медичного центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій, поранення головного майстер-сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_4 , 1991 р.н.: «Вибухова травма», яке згідно лікарського свідоцтва про смерть №10-12/933-ДМ/24, виданого 05 квітня 2024 року відділом судово-медичної експертизи трупів КЗОЗ «Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи» Харківської обласної державної адміністрації, стало причиною його смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_5 , та відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого Другим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харків Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 08 квітня 2024 року, відповідно акту №4 за формою Нцз-1 про нещасний випадок, пов`язаного з виконанням службових обов`язків, затвердженого начальником ГУ ДСНС України у Харківській області 17 квітня 2024 року, акту за формою Нцз-5 спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 04 квітня 2024 року о 01 годині 50 хвилин, затвердженого начальником ГУ ДСНС України у Харківській області 17 квітня 2024 року, довідок про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України №267/640 та №268/640 від 13 травня 2024 року, виданих ГУ ДСНС України у Харківській області членам родини, отримане під час виконання службових обов`язків, у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

53. Отже, як встановлено судами попередніх інстанцій, смерть ОСОБА_4 настала ІНФОРМАЦІЯ_5 (у період дії воєнного стану) та при безпосередній його участі у забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що відповідає функціональній та часовій ознакам, за яких члени сім`ї загиблого працівника ДСНС набувають право на одноразову грошову допомогу, визначену пунктом 2 Постанови №168.

54. Водночас судом апеляційної інстанції було встановлено, що відповідно до чинного на момент виникнення спірних відносин Переліку №309, територія Харківської територіальної громади, до складу якої входить м. Харків, відносилась до території активних бойових дій з 27 лютого по 15 вересня 2022 року, після чого, по теперішній час, м. Харків перебуває в зоні можливих бойових дій. Як наслідок, відсутня територіальна ознака (обставини перебування ОСОБА_4 на момент смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) на території, на якій ведуться (велися) бойові дії), що виключає виникнення права у позивачів на одноразову грошову допомогу у встановленому пунктом 2 Постанови №168 розмірі.

55. Верховний Суд зауважує, що на виконання вимог статті 77 КАС України сторонами не надано жодних доказів, а судами попередніх інстанцій не встановлено віднесення м. Харкова до районів бойових дій станом на час смерті (загибелі) ОСОБА_4.

Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/138346533

 

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.07.2026 р. у справі № 185/8186/25 (провадження № 61-2146св26) щодо права повнолітньої дитини на отримання одноразової грошової допомоги

Про необхідність встановлення таких обставин як обов`язкової умови для визнання осіб членами сім`ї неодноразово зауважувалося Верховним Судом, зокрема, у змісті постанов від 16 січня 2019 року у справі № 343/1821/16-ц (провадження № 61-10270св18), від 25 листопада 2019 року у справі № 202/5003/16-ц (провадження № 61-44809св18) та від 05 лютого 2020 року у справі №712/7830/16-ц (провадження № 61-28377св18).

Більше того, як зазначено Верховним Судом у змісті постанови від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18 (провадження № 61-8512св20), повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Таким чином, у правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідили зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 17 червня 2026 року у справі № 741/1681/24, провадження № 61-5921св26.

Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/138502173

 

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.07.2026 р. у справі №314/4851/24 (провадження № 61-4546св26) щодо встановлення факту проживання однієї сім’єю для отримання одноразової грошової допомоги

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту їх спільного проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).

У свою чергу спільний побут передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.

До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести, зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/138464536

 

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.07.2026 р. у справі №240/4561/25 (адміністративне провадження № К/990/12379/26) щодо вирішення питання щодо кола отримувачів одноразової грошової допомоги

Вирішення питання щодо належності особи до кола отримувачів повинно здійснюватися виключно виходячи з правового регулювання, чинного на момент виникнення права, тобто на дату смерті військовослужбовця.

59. Інше тлумачення призвело б до порушення справедливого балансу між правами осіб, які вже набули право на отримання допомоги станом на дату смерті військовослужбовця, та публічним інтересом у забезпеченні стабільності правового регулювання. Включення до кола отримувачів нових осіб після виникнення права неминуче зумовлює зменшення часток тих осіб, які на цей момент уже були визначені законом як отримувачі, що фактично звужує обсяг їхніх майнових прав. При цьому такий підхід є несумісним із принципом рівності перед законом, оскільки ставить осіб, які набули право раніше, у гірше становище порівняно з тими, хто такого права на момент його виникнення не мав, а також суперечить вимогам правової визначеності як складової верховенства права.

60. Принцип верховенства права та вимога справедливості не наділяють суд повноваженнями поширювати передбачене законом право на осіб, яких законодавство, чинне на момент виникнення відповідних правовідносин, не відносило до кола отримувачів одноразової грошової допомоги. Справедливість у таких правовідносинах передбачає не лише врахування індивідуальних життєвих обставин заявника, а й однакове та передбачуване застосування закону до всіх осіб, права яких пов`язуються з однією і тією самою юридично значущою подією - загибеллю (смертю) військовослужбовця.

Розширення судом кола отримувачів одноразової грошової допомоги всупереч положенням закону, чинного на день загибелі військовослужбовця, суперечило б принципам правової визначеності, рівності перед законом та передбачуваності бюджетних зобов`язань держави. Крім того, з огляду на встановлений законодавством порядок розподілу допомоги у рівних частках, включення до кола отримувачів додаткової особи могло б безпосередньо вплинути на розмір часток інших осіб, які набули право на відповідну виплату станом на дату загибелі військовослужбовця.

61. При цьому колегія суддів не ставить під сумнів добросовісність позивачки, реальність її сімейних відносин із загиблим військовослужбовцем та суспільну значущість належного соціального захисту близьких осіб загиблих захисників України. Водночас добросовісна поведінка особи та фактична наявність сімейних відносин самі собою не утворюють суб`єктивного права на отримання коштів державного бюджету за відсутності передбаченої законом юридичної підстави.

62. Зазначений висновок кореспондується з доводами касаційної скарги, тоді як висновки судів першої та апеляційної інстанцій про можливість визначення права позивачки на отримання одноразової грошової допомоги з урахуванням редакції статті 16-1 Закону №2011-XII, чинної на момент її звернення із заявою та прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.

63. Звертаючись із касаційною скаргою, відповідач також зазначає, що суди попередніх інстанцій помилково надали встановленому судовим рішенням факту проживання позивачки із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу значення юридичної підстави для віднесення її до кола отримувачів одноразової грошової допомоги, фактично прирівнявши такий факт до наявності статусу члена сім`ї у розумінні статті 16-1 Закону №2011-XII.

64. Аналізуючи зазначені доводи, колегія суддів зазначає таке.

65. Як було вище зазначено, статтею 16-1 Закону України № 2011-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тобто станом на дату смерті військовослужбовця) встановлено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

66. Таким чином, законодавець у редакції норми, чинній на момент смерті військовослужбовця, встановив вичерпний перелік осіб, які мають право на отримання спірної виплати, чітко визначивши конкретні категорії отримувачів, а саме: батьків, одного з подружжя, дітей та утриманців. Отже, до визначеного статтею 16-1 Закону №2011-XII переліку не входить застосована судами попередніх інстанцій загальна категорія «член сім`ї» як самостійна підстава для отримання допомоги. Натомість право на отримання одноразової грошової допомоги мають виключно ті особи, які прямо визначені законом, або ті, які відповідають спеціальному статусу утриманця та підтверджують його у встановленому порядку.

67. За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій про можливість віднесення позивачки до кола отримувачів одноразової грошової допомоги шляхом застосування категорії «член сім`ї» у широкому розумінні цього поняття є необґрунтованими, оскільки фактично призводять до розширення визначеного Законом переліку осіб.

68. Крім того, посилання судів попередніх інстанцій на рішення суду про встановлення факту проживання позивачки із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю також не може вважатися належною правовою підставою для віднесення її до кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

69. Сам по собі встановлений у судовому порядку факт спільного проживання без реєстрації шлюбу має преюдиційне значення виключно щодо підтвердження відповідних фактичних обставин (спільного побуту, ведення господарства, наявності взаємних прав та обов`язків), може підтверджувати належність позивачки до категорії членів сім`ї у розумінні сімейного законодавства, однак не змінює визначеного спеціальним законом кола отримувачів такої допомоги.

70. Верховний Суд також враховує, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини для того, щоб «очікування» було «легітимним», воно повинно мати більш конкретний характер, ніж проста надія, і ґрунтуватися на законодавчому положенні або правовому акті, такому як судове рішення, що стосується відповідного майнового інтересу (рішення у справах «Kopeckэ v. Slovakia» [GC] (заява № 44912/98, пп. 49-52), «Bйlбnй Nagy v. Hungary» [GC] (заява № 53080/13, п. 75). Оскільки станом на дату смерті військовослужбовця стаття 16-1 Закону № 2011-XII не відносила осіб, які проживали із загиблим однією сім`єю без реєстрації шлюбу, до самостійного кола отримувачів одноразової грошової допомоги, у позивачки не було достатньої правової основи для виникнення легітимного очікування на отримання цієї виплати саме з такої підстави.

71. Колегія суддів додатково наголошує, що положення статті 16-1 Закону №2011-XII у редакції, чинній на момент виникнення права, мають імперативний характер та визначають вичерпний перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв`язку з чим розширення такого переліку шляхом тлумачення чи застосування норм інших галузей права, зокрема Сімейного кодексу України, є недопустимим.

72. Натомість суди попередніх інстанцій, ототожнивши фактичні сімейні відносини із юридично значущим статусом «члена сім`ї» у розумінні спеціального законодавства, фактично розширили визначений статтею 16-1 Закону №2011-XII перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, що суперечить принципу правової визначеності та виходить за межі допустимого судового тлумачення.

73. У цьому контексті колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги про те, що встановлений судовим рішенням факт проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу не є тотожним перебуванню таких осіб у шлюбі та не надає їм статусу подружжя. Відповідно до частини першої статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану, тоді як згідно із частиною другою цієї статті проживання однією сім`єю без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

74. Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 31 жовтня 2019 року у справі №461/3169/17 та від 23 січня 2020 року у справі №804/1501/18, відповідно до яких жінка та чоловік, які проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, не належать до категорії подружжя для цілей застосування спеціального законодавства про соціальне забезпечення. Подібний підхід щодо неможливості автоматичного набуття спеціального правового статусу лише на підставі встановлення факту спільного проживання викладено також у постановах Верховного Суду від 19 березня 2021 року у справі №1840/2940/18 та від 06 липня 2022 року у справі №809/1346/17. Отже, посилання скаржника на зазначені правові висновки є обґрунтованим, оскільки вони підтверджують необхідність розмежування фактичних сімейних відносин і юридичного статусу подружжя або члена сім`ї, з яким спеціальний закон пов`язує виникнення права на відповідну соціальну виплату.

75. Таким чином, з урахуванням положень статті 16-1 Закону №2011-XII у редакції, чинній на момент смерті військовослужбовця, встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу саме по собі не є юридичним фактом, з яким закон у цей період пов`язував виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, а відтак не може бути підставою для віднесення позивачки до кола осіб, які мали право на таку виплату.

76. Колегія суддів також звертає увагу, що використання у зазначеній редакції цієї норми терміну «члени сім`ї» не має самостійного правового значення для визначення кола отримувачів одноразової грошової допомоги, а застосовується виключно у контексті визначення категорії утриманців, яка, на відміну від інших отримувачів, потребує додаткового підтвердження у вигляді наявності права на пенсію у разі втрати годувальника. Наведене додатково свідчить про те, що зазначене поняття не є самостійною підставою для віднесення особи до кола отримувачів відповідної виплати.

77. За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій про те, що сам факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є достатньою підставою для віднесення позивачки до кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, є помилковими, оскільки ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права та призводять до безпідставного розширення визначеного статтею 16-1 Закону №2011-XII переліку таких осіб.

78. У цьому контексті колегія суддів також враховує, що Закон №3515-IX, яким до статті 16-1 Закону №2011-XII включено, зокрема, жінку (чоловіка), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживала однією сім`єю, але не перебувала у шлюбі, не містить положень, які б надавали цій зміні зворотну дію у часі або поширювали її на правовідносини, у яких день виникнення права на одноразову грошову допомогу настав до набрання чинності цим Законом. Тому зазначена законодавча зміна не може бути застосована для визначення кола отримувачів допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 .

79. Визначення підстав, умов та кола осіб, які мають право на соціальні виплати з державного бюджету, належить до сфери соціальної та економічної політики, у межах якої національні органи влади мають пріоритетну компетенцію оцінювати суспільні потреби та доцільність відповідного регулювання (рішення ЄСПЛ «Bйlбnй Nagy v. Hungary» [GC], заява № 53080/13, п. 113). Таким чином, застосовуючи спеціальний закон, суд не може шляхом тлумачення поширити нову категорію отримувачів одноразової грошової допомоги на правовідносини, у яких день виникнення права на таку виплату настав до набрання чинності відповідними змінами до цього закону.

80. Повертаючись до змісту оскаржуваного рішення відповідача, Суд вказує, що за результатами розгляду документів позивачки їх було повернуто на доопрацювання з метою надання документів на підтвердження її перебування на утриманні загиблого військовослужбовця, що у разі доведення може свідчити про належність позивачки до однієї з категорій осіб, визначених статтею 16-1 Закону №2011-XII.

81. Відповідно до абзаців 2-3 пункту 23 Порядку № 975 розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку (заяви особи, яка має право на отримання допомоги), приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

82. Доопрацювання документів здійснюється у порядку, визначеному абзацом другим цього пункту, а після надходження додаткових документів приймається рішення про призначення одноразової грошової допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження заяви до розпорядника бюджетних коштів або про відмову в її призначенні.

83. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення відповідача є правомірним, оскільки подані позивачкою документи не підтверджували її належності до жодної з категорій отримувачів, прямо визначених статтею 16-1 Закону №2011-XII у редакції, чинній на дату смерті військовослужбовця. За відсутності таких доказів відповідач обґрунтовано повернув документи на доопрацювання з метою надання документів, які могли б підтвердити її статус утриманця у розумінні спеціального законодавства.

84. Отже, підстави для визнання оскаржуваного рішення протиправним відсутні, а тому рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/138594484