Створення національних координуючих органів за статтею 10 Стамбульської конвенції
Рада Європи
Міжнародні проекти
13.01.2023

Статтею 10 Стамбульської конвенції визначено, що сторони призначають або засновують один або більше офіційних органів, відповідальних за координацію, виконання, моніторинг та оцінку політики та заходів для запобігання всім формам насильства та для боротьби з усіма формами насильства, які підпадають під сферу застосування цієї Конвенції.

Оскільки Конвенція спирається на принцип субсидіарності, то відповідно цим документом не визначено, як саме держави повинні забезпечити таку вимогу: сторонам запропоновано самостійно з’ясувати, як вони застосовуватимуть це положення на практиці.

Наразі лише деякі держави-члени Ради Європи створили нові офіційні органи чи визначили вже наявні структури або механізми, які виконують усі вимоги Стамбульської конвенції щодо координації, виконання, моніторингу й оцінювання політики та заходів боротьби з насильством стосовно жінок. У багатьох країнах лише розробляють такі механізми або створюють окремі структури для виконання різних функцій.

З метою показати практичний досвід, набутий під час розробки, створення й запровадження координуючих органів відповідно до Стамбульської конвенції та інших міжнародних угод, а також визначити основні позиції, які повинні взяти до уваги держави-сторони при створенні офіційних структур для координації заходів, спрямованих на боротьбу з насильством щодо жінок, під егідою Ради Європи розроблено Аналітичний звіт.

У Звіті обговорюється обсяг повноважень за статтею 10 Стамбульської конвенції у контексті створення та роботи органів, що відповідають за координацію, виконання й оцінювання політики та заходів боротьби з насильством щодо жінок.

Детальному аналізу також піддано основні правові, структурні та практичні аспекти, які держави мають враховувати під час створення координуючого органу з метою застосування статті 10 чи надання наявному органу повноважень на це.

Окремо у Звіті представлено набутий досвід Швеції, Іспанії, Фінляндії та Німеччини щодо впровадження національних координаційних механізмів.

Зокрема, механізми у Швеції та Іспанії створені відповідно до статті 10 Стамбульської конвенції. Обидві країни незалежно створили свої структури ще до набрання чинності Стамбульською конвенцією. Водночас у цих двох державах застосовують різні підходи до виконання окремих функцій. У Швеції функцію координації виконує Відділ із питань гендерної рівності Міністерства охорони здоров’я та соціальних послуг, а в Іспанії – спеціальний координаційний орган Міністерства охорони здоров’я, соціальної політики та рівних прав. В Іспанії моніторинг та оцінку також проводять державні органи, тоді як Швеція частково доручає ці функції незалежним академічним установам.

У Фінляндії та Німеччині координуючі механізми було сформовано для виконання вимог інших правозахисних угод щодо координації цієї діяльності. На прикладі Німеччини описується досвід упровадження національного координаційного механізму відповідно до статті 33 Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю, на прикладі Фінляндії – відповідно до статті 29 (2) Конвенції РЄ про заходи щодо боротьби протидії торгівлі людьми.

У Звіті також можна ознайомитися з наступними додатки:

1. Респонденти питальника, що працюють в координуючих органах держав-членів Ради Європи та опікуються питаннями національних координаційних механізмів, створених відповідно до статті 10 Стамбульської конвенції й інших правозахисних угод.

2. Інтерв’ю з партнерами, що працюють в координуючих органах держав-членів Ради Європи та опікуються питаннями координаційних механізмів, створених відповідно до статті 10 Стамбульської конвенції й інших правозахисних угод.

3. Спеціальні органи в національних координаційних механізмах, створених відповідно до статті 10 Стамбульської конвенції (відповіді на питальник).

4. Персонал і бюджет координуючих органів (відповіді на питальник).

Аналітичний звіт «Упровадження статті 10 Конвенції Ради Європи «Про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами» – створення національних координуючих органів» підготовлено Німецьким інститутом прав людини за дорученням Відділу з питань насильства стосовно жінок Ради Європи.

Ознайомитися з Аналітичним звітом можна за посиланням: https://bit.ly/3vMaCYz