Щодо визначення строку звернення до суду у спорі про виплату грошового забезпечення військовослужбовцю та необхідності з’ясування факту звільнення зі служби
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 вересня 2026 року у справі № 240/18276/25
Позовні вимоги:
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невиплаті йому індексації за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 при нарахуванні та виплаті йому індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 01 березня 2024 року;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 01 березня 2024 року з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, обчисливши щомісячний розмір індексації як різницю між сумою індексації, обчисленої в березні 2018 року з застосуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року, і розміром підвищення доходу в березні 2018 року.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року, позовну заяву в частині позовних вимог про:
- визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 при нарахуванні та виплаті йому індексації грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 01 березня 2024 року;
- зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 01 березня 2024 року врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, обчисливши щомісячний розмір індексації як різницю між сумою індексації, обчисленої в березні 2018 року з застосуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року, і розміром підвищення доходу в березні 2018 року.
14 листопада 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Дубка С.М. на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року у справі № 240/18276/25. Заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для розгляду до суду першої інстанції в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 01 березня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ:
Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив із того, що 01 березня 2024 року позивач звільнився з військової частини НОМЕР_1 та оскаржує її бездіяльність щодо ненарахування йому індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2024 року.
Як зауважив суд першої інстанції, позивач міг набути достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум при звільненні, або з моменту звільнення вчиняти дії по отриманню такої інформації. Суд констатував, що позивачем пропущений тримісячний строк звернення до суду з адміністративним позовом, передбачений статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Таким чином, суд першої інстанції запропонував позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням причин пропуску та доказів, що підтверджують причини пропуску такого.
На виконання вимог ухвали суду представник позивача через підсистему "Електронний Суд" 30 липня 2025 року подав до суду заяву (зареєстрована судом 29 липня 2025 року), в якій просить поновити строк звернення до адміністративного суду зазначивши, що на момент звільнення із військової частини позивач не ознайомлювався із грошовим атестатом, його підпис відсутній. Стверджує, що про розмір отриманого грошового забезпечення дізнався із відповіді на адвокатський запит.
За висновками суду першої інстанції, наведені позивачем у своїй заяві причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом не можуть вважатися поважними, адже вони непідтверджені належними доказами.
Підставою для повернення позовної заяви слугував висновок суду щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, оскільки про всі складові розрахунку при виключенні зі складу військової частини НОМЕР_1 позивач міг дізнатися під час ознайомлення з відповідним наказом і оскаржити їх до суду протягом трьох місяців з дати виключення зі списків військової частини.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції та зазначив, що тримісячний строк звернення до адміністративного суду має обраховуватися з 01 березня 2024 року тат завершився 01 червня 2024 року.
Також суд апеляційної інстанції зауважив, що наведені позивачем у заяві причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом в частині позовних вимог не можуть вважатися поважними, адже вони непідтверджені належними доказами.
ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ:
В обґрунтування касаційної скарги представник позивача вказує на порушення судом першої та апеляційної інстанцій процесуального законодавства в частині початку відліку строку звернення до суду.
Скаржник зазначає, що зі змісту статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Предметом позовних вимог є виплата індексації яка є невід`ємною складовою грошового забезпечення.
Отже, до таких позовних вимог застосуванню підлягає тримісячний строк звернення до суду з моменту, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, а саме з дня одержання ним письмового повідомлення про нараховані та виплачені йому спірні суми.
Також скаржник указує на незаконну бездіяльність відповідача в частині ненадання позивачу письмового повідомлення про виплачені останньому кошти є об`єктивно непереборною позивачем обставиною, яка не залежить від волевиявлення позивача.
Наслідки такої бездіяльності відповідача не можуть бути підставами для позбавлення його права на звернення до суду.
Крім того скаржник звертає увагу на те, що грошовий атестат не містить інформації про розмір коефіцієнту індексу споживчих цін, що застосований для обчислення індексації у спірний період. Грошовий атестат також не містить будь-якої іншої інформації, що дала б змогу визначити розмір коефіцієнту споживчих цін, що взятий відповідачем для обчислення індексації.
Отримання грошового атестата не дозволило б позивачу дізнатися про порушення його права, оскільки цей документ не містить відомостей про розмір коефіцієнта індексу споживчих цін, застосованого відповідачем для обчислення індексації.
Відповідач також не повідомляв позивача про розмір коефіцієнту індексу споживчих цін застосований при розрахунку індексації в будь-який інший спосіб.
Скаржник також просить врахувати, що грошовий атестат не є належним доказом повідомлення позивача про порушене право, тому відлік строку звернення до суду не може обчислюватися з моменту отримання грошового атестату. До того ж грошовий атестат не містить підпису позивача про ознайомлення та отримання.
За твердженням скаржника, позовну заяву подано в межах установленого законом тримісячного строку. Відлік цього строку слід обчислювати з дня, коли позивач дізнався про порушення свого права, а саме - з дати отримання відповіді відповідача від 14 липня 2025 року № 391 на адвокатський запит, якою надано інформацію про виплачені за період служби суми грошового забезпечення.
Позиція Верховного Суду:
Як установлено зі змісту оскаржуваних рішень, суди попередніх інстанцій чітко не вказали, яка частина статті 233 КЗпП України підлягає застосуванню до спірних правовідносин, водночас визначили 01 березня 2024 року як день звільнення та вказали, що про всі складові розрахунку при виключенні зі складу військової частини НОМЕР_1 позивач міг дізнатися під час ознайомлення з відповідним наказом і оскаржити їх до суду протягом 3 місяців з дати виключення зі списків військової частини.
Однак суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що наказом військової частини НОМЕР_1 від 01 березня 2024 року № 62 позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та знято з усіх видів забезпечення та вибув до нового місця служби - місто Новотроїцьке Дніпропетровської області. У червні 2025 року адвокат в інтересах позивача звернувся до військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом про надання інформації про виплачені позивачу суми грошового забезпечення, однак листом від 14 липня 2025 року №391 отримав відмову.
Отже, з метою правильного обчислення строку звернення до суду з цим позовом та для вирішення питання, яку частину статті 233 КЗпП України слід застосовувати до спірних правовідносин, судам слід надати оцінку наведеним доводам позивача та з`ясувати, чи продовжував позивач перебувати на військовій службі, чи звільнений.
За результатом установлення вказаних обставин стане можливим визначити, яка частина статті 233 КЗпП України підлягає застосуванню до спірних правовідносин, з`ясувати день, коли позивач дізнався про порушення його прав, свобод чи інтересів, установити початок відліку строку звернення до суду з цим позовом та за необхідності з`ясувати наявність поважних причин пропуску такого строку.
З огляду на викладене, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для повернення позовної заяви ґрунтується на неповно з`ясованих обставинах та є передчасним.
Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30 квітня 2026 року в справі № 420/20979/25, від 01 травня 2026 року в справі № 240/6311/25, від 11 травня 2026 року в справі № 500/5902/25, від 09 червня 2026 року в справі № 620/12852/24.
Порушення норм процесуального права під час вирішення питання щодо строку звернення до суду призвело до постановлення судом першої інстанції незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню в адміністративній справі. Суд апеляційної інстанції помилок місцевого адміністративного суду не виправив.
Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і скерування справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа скеровується до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа скеровується до суду першої інстанції.
Отже, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню зі скеруванням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.