11 листопада 2026 року Верховна Рада ухвалила в цілому закон, що доповнює Кодекс України з процедур банкрутства окремим спрощеним провадженням для мікро- та малого підприємництва зі строком до 180 днів і можливістю звільнення від боргів із продовженням діяльності. Для боржника це шанс на «перезапуск», для кредитора — нові ризики процесуальної пасивності, для арбітражного керуючого — фіксована економіка процедури. Чи стане новий режим реальним інструментом «другого шансу», чи лише ще одним способом формального списання боргів?

Законодавчий контекст

Законопроєкт № 15024 зареєстровано 10 лютого 2026 року. 16 вересня 2026 року його прийнято за основу (270 голосів), 11 листопада 2026 року — у другому читанні та в цілому (291 голос). Розробники позиціонують документ як імплементацію підходів Директиви (ЄС) 2019/1023 щодо реструктуризації та «другого шансу»; ухвалення закону було також індикатором програми Ukraine Facility.

Чинна модель КУзПБ для малого бізнесу економічно недоступна: загальна процедура банкрутства юридичної особи вимагає авансування винагороди арбітражного керуючого у розмірі трьох мінімальних заробітних плат за три місяці (стаття 34 КУзПБ), а мінімальна основна винагорода розпорядника майна чи ліквідатора становить три мінімальні заробітні плати за кожний місяць виконання повноважень (частина друга статті 30 КУзПБ). За багаторічної тривалості справ сукупні витрати для боржника з незначними активами часто перевищують сам борг.

Окремим блоком закон регулює співвідношення процедур банкрутства та приватизації державних підприємств і господарських товариств із державною часткою понад 50 відсотків, встановлюючи пріоритет приватизації. Цей аспект у статті не розглядається.

Закон набирає чинності наступного дня після опублікування; Кабінет Міністрів України має шість місяців на приведення своїх актів у відповідність. На момент підготовки статті остаточний текст у редакції другого читання офіційно не оприлюднено, тому нумерацію нових статей Кодексу наведено за текстом законопроєкту і вона підлягає звірці.

Хто може скористатися спрощеною процедурою

Закон закріплює у статті 1 КУзПБ легальні дефініції суб’єктів мікро- та малого підприємництва. Однак статус сам по собі не відкриває доступу до процедури: боржник має одночасно відповідати чотирьом додатковим умовам.

Найжорсткішим фільтром на практиці буде умова про відсутність спорів. Частина друга статті 7 КУзПБ охоплює всі майнові спори, стороною в яких є боржник, позови до боржника та щодо його майна, спори про стягнення заробітної плати і податкового боргу. Отже, будь-який незавершений позов кредитора про стягнення заборгованості формально блокує доступ до спрощеного режиму — саме на тій стадії, коли боржник найбільше в ньому потребує.

Ініціювання провадження: право вето боржника

Заяву до господарського суду може подати боржник або кредитор. Принципова новела — для відкриття провадження за заявою кредитора потрібна подальша письмова згода боржника.

•     Заява кредитора: суд протягом п’яти днів приймає її до розгляду і надає боржнику 10 днів для подання згоди; за відсутності згоди заява залишається без розгляду; за наявності — суд протягом 20 днів вирішує питання про відкриття провадження.

•     Заява боржника: розглядається не пізніше 10 днів із дня надходження.

•     Форма: учасники — юридичні особи та ФОП — вчиняють процесуальні дії в електронній формі через ЄСІТС.

•     Арбітражний керуючий: кандидатуру пропонує заявник; якщо її не запропоновано — автоматизований відбір.

•     Винагорода: 8 мінімальних заробітних плат у справі юридичної особи (69 176 грн у 2026 році), 4 — у справі ФОП (34 588 грн); авансується заявником; може бути зменшена за згодою арбітражного керуючого.

Таким чином, для кредитора спрощений режим не є інструментом примусу: боржник, який не бажає звільнення від боргів у цьому порядку, просто не надає згоди. Кредитору залишається загальна процедура банкрутства за Книгою четвертою КУзПБ або виконавче провадження.

Склад інформації та перевірка добросовісності

Спрощення не стосується обсягу розкриття. Боржник подає перелік майна з балансовою вартістю, відомості про обтяження, кредиторів і суми боргів, банківські рахунки та електронні гаманці, дебіторів, судові справи, а також правочини з нерухомістю, цінними паперами, корпоративними правами та іншим майном: для юридичної особи — за три роки до подання заяви на суму від 500 мінімальних заробітних плат (4 323 500 грн у 2026 році), для ФОП — за один рік на суму від 30 мінімальних заробітних плат (259 410 грн). ФОП додатково подає декларацію про майновий стан і відомості про наявність чи відсутність непогашеної судимості за економічні злочини.

Ліквідатор перевіряє не лише вимоги кредиторів, а й добросовісність боржника. Недобросовісність констатується, зокрема, у разі подання недостовірної інформації суду, ліквідатору чи кредиторам, приховування відомостей про активи, бухгалтерський облік чи майнові операції, вчинення фраудаторних правочинів, перешкоджання розгляду справи або встановлення ознак доведення до банкрутства. Наслідок — втрата доступу до спрощеного режиму і, відповідно, до звільнення від боргів.

Розгляд вимог кредиторів: пасивність дорівнює згоді

•     Строк заявлення вимог: 20 днів з дати офіційного оприлюднення повідомлення про відкриття провадження (у загальній процедурі — 30 днів, частина перша статті 45 КУзПБ).

•     Узгоджені вимоги: вимоги, погоджені боржником і ліквідатором, щодо яких інші кредитори не заперечили, судом не розглядаються і вважаються визнаними.

•     Спливла позовна давність: такі вимоги суд відхиляє; вони вважаються списаними з моменту закриття провадження.

•     Підсумкове засідання: не пізніше 45 днів після відкриття провадження; предмет — спірні вимоги, заперечення щодо добросовісності боржника та відповідності критеріям доступу.

Норма про позовну давність є відступом від загального правила частини третьої статті 267 ЦК України, за яким позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі. У спрощеному провадженні суд, за текстом закону, відхиляє такі вимоги без заяви боржника. З огляду на виключення пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Законом № 4434-IX від 14.05.2025 (продовження позовної давності на період воєнного стану) кредиторам слід особливо ретельно обґрунтовувати переривання чи зупинення перебігу давності вже на стадії заявлення вимог.

Завершення процедури та звільнення від боргів

За результатами підсумкового засідання суд визнає боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру, а щодо ФОП — процедуру погашення боргів. Ліквідатор готує план ліквідаційної процедури з реєстром вимог, складом ліквідаційної маси, вартістю майна, умовами і строками продажу.

Закон передбачає два сценарії, за яких боржник може обрати продовження господарської діяльності зі звільненням від боргів замість ліквідації чи припинення підприємницької діяльності:

•     кредитори взагалі не заявили вимог — суд роз’яснює боржнику право вибору безпосередньо на підсумковому засіданні;

•     боржник погасив усі визнані судом вимоги — він може клопотати про продовження діяльності зі звільненням від боргів.

Для ФОП після завершення процедури погашення боргів суд затверджує звіт ліквідатора і звільняє фізичну особу від боргів. Це суттєва відмінність від чинної статті 137 КУзПБ, за якою закриття провадження щодо ФОП є підставою для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

Ризики та практичні висновки

Для боржників

•     Попередній аудит правочинів за три роки (юридична особа) чи один рік (ФОП): будь-яка операція, яка може бути кваліфікована як фраудаторна, позбавляє доступу до «другого шансу».

•     Погашення заборгованості із заробітної плати та врегулювання судових спорів до подання заяви — інакше заява не відповідатиме критеріям доступу.

•     Повнота розкриття: приховування рахунку чи електронного гаманця є самостійною підставою визнання боржника недобросовісним.

Для кредиторів

•     Моніторинг оголошень про відкриття проваджень: 20-денний строк не залишає часу на внутрішнє погодження позиції.

•     Активне заперечення узгоджених вимог «дружніх» кредиторів і доводів про добросовісність боржника на підсумковому засіданні.

•     Документальне підтвердження переривання позовної давності (визнання боргу, часткова оплата, акти звірки) — до подання вимог.

•     Ініціювання позову до боржника як превентивний фільтр доступу до спрощеного режиму потребує оцінки на предмет зловживання процесуальними правами.

Для арбітражних керуючих

•     Фіксована винагорода 8 мінімальних заробітних плат за процедуру тривалістю до шести місяців становить близько 1,3 мінімальної заробітної плати на місяць — проти не менше трьох у загальній процедурі. Економічна доцільність участі можлива лише за умови стандартизації та цифровізації роботи.

•     Відповідальність за перевірку добросовісності боржника за скорочених строків зростає: висновок ліквідатора стає ключовим доказом на підсумковому засіданні.

Нормативна база

1. Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII (статті 1, 7, 30, 34, 45, 137).

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV (стаття 267; Прикінцеві та перехідні положення).

3. Закон України від 14.05.2025 № 4434-IX (виключення пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

4. Проєкт Закону про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства та інших законів (реєстр. № 15024 від 10.02.2026), ухвалений у цілому 11.11.2026.

5. Директива (ЄС) 2019/1023 Європейського Парламенту та Ради від 20.06.2019 про рамки превентивної реструктуризації, про звільнення від боргів і позбавлення права на діяльність.