Підсудність судам України є виключно в правах з іноземним елементом якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України
Постанова Верховний Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 грудня 2025 року у справі № 947/29069/24
Короткий зміст позовних вимог:
У вересні 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, у якому просили визнати недійсним заповіт від 28 грудня 2020 року, складений ОСОБА_4 , посвідчений нотаріусом Палласівського району Волгоградської області Пустоваловою О. П., зареєстрований у реєстрі за № 34/144-н/34-2020-4-950.
Як на обґрунтування заявлених вимог позивачі посилались на те, що підпис та почерк в оспорюваному заповіті не співпадає з підписом і почерком заповідача ОСОБА_4 , а тому заповіт було здійснено іншою особою.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції:
Київський районний суд м. Одеси ухвалою від 14 квітня 2025 року клопотання адвоката Мусієнко А. Ю. про закриття провадження у справі задовольнив. Закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Роз`яснив, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що предметом цього спору є визнання недійсним заповіту, складеного і посвідченого відповідно до законодавства російської федерації, тому він не може бути оскаржений з підстав його невідповідності нормам законодавства України і в порядку, визначеному ЦПК України.:
Короткий зміст постанови суду апеляційного суду
Одеський апеляційний суд постановою від 03 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2025 року скасував, справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спадкодавець ОСОБА_4 до своєї смерті була громадянкою російської федерації, та частина її спадкового майна знаходиться на території України. Спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи:
У касаційній скарзі адвокат Мусієнко А. Ю. як представник ОСОБА_3 просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказував неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Спадкові відносини регулюються правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо спадкодавцем не обрано в заповіті право держави, громадянином якої він був.
Заповіт або акт його скасування не можуть бути визнані недійсними внаслідок недодержання форми, якщо вона відповідає вимогам права місця складання заповіту або права громадянства або права звичайного місця перебування спадкодавця у момент складання чи в момент смерті, а також права держави, у якій знаходиться нерухоме майно.
Спір належить до категорії цивільних справ з іноземним елементом і компетентним судом для її розгляду є суд держави, громадянкою якої була спадкодавиця, на території якої проживала та де був складений і посвідчений заповіт, тобто суд рф.
Суд першої інстанції правильно закрив провадження на підставі частини першої статті 255 ЦПК України.
На думку відповідача цей спір позивачі ініціювали з метою затягування розгляду іншої справи №947/13715/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.
Позиція Верховного Суду:
Звертаючись із цим позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просили визнати недійсним заповіт, який складений ОСОБА_4 і посвідчений згідно з законодавством російської федерації.
Відповідно до статті 70 Закону України «Про міжнародне приватне право» з урахуванням положень статей 71, 72 цього Закону спадкові відносини регулюються правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо спадкодавцем не обрано в заповіті право держави, громадянином якої він був. Вибір права спадкодавцем буде недійсним, якщо після складання заповіту його громадянство змінилося.
Спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України (стаття 71 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 77 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом, якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України, крім справ, що стосуються укладення, зміни, розірвання та виконання договорів, укладених в рамках державно-приватного партнерства, зокрема концесійних договорів, згідно з якими нерухоме майно є об`єктом такого партнерства, зокрема об`єктом концесії, а спір не стосується виникнення, припинення та реєстрації речових прав на такий об`єкт.
Отже, підсудність судам України є виключно в правах з іноземним елементом якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України.
У справі, яка переглядається, встановлено, що 28 грудня 2020 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким усе своє майно заповіла онучці ОСОБА_3 , та до складу спадщини увійшли: житловий будинок АДРЕСА_1 .
Встановивши, що спір між сторонами виник щодо оспорення заповіту з приводу спадкового майна, яке належало спадкодавцю і знаходиться на території України, апеляційний суд дійшов правильного висновку про скасування ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі, адже спір має виключну підсудність судам України відповідно до пункту 1 частини першої статті 77 Закону України «Про міжнародне приватне право».
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, зводяться до незгоди з ними та тлумачення норм права на власний розсуд .
Висновок:
Вирішуючи спір, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.