Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками ефективні способи захисту спадкових прав дитини в умовах воєнного стану, а саме:

• 1. Сучасні виклики в реалізації права дітей на спадщину.
• 2. Особливості спадкування дітьми за законом та за заповітом. Право на обов’язкову частку.
• 3. Статус ненародженої дитини у спадкових та суміжних правовідносинах.
• 4. Заборгованість по аліментам в складі спадщини.
• 5. Підстави усунення від права на спадкування та зменшення розміру обов’язкової частки у спадщині.
• 6. Спадкування за правом представлення. Спадкова трансмісія. Вплив усиновлення на спадкування за законом.
• 7. Практика видачі дозволу на відмову від прийняття спадщини від імені дитини, укладення угоди стосовно розподілу спадкового майна, одним із спадкоємцем якого є дитина.
• 8. Окремі питання спадкування дитиною майна/майнових прав, які обтяжені боргом.
• 9. Причини й наслідки пропуску строку для прийняття спадщини.
• 10. Професійна правнича допомога та стратегія судового/позасудового захисту прав у спадкових спорах за участі дитини.

У рамках характеристики спадкових прав дитини акцентовано на наступному:

1. Сучасні виклики в реалізації права дітей на спадщину

Право дитини на спадкування в Україні залишається гарантованим законом, однак у сучасних умовах його реалізація стикається з низкою практичних і правових проблем.

Воєнний стан, значне збільшення кількості випадків загибелі військовослужбовців, високий рівень міграції, втрата документів та руйнування житла створюють ситуації, коли дитина виступає спадкоємцем в юридично і фактично ускладнених спадкових спорах.

Одним зі значних викликів є затримка оформлення документів, необхідних для підтвердження родинних зв’язків — наприклад, встановлення батьківства у випадку, коли батько загинув до народження дитини або не встиг зареєструвати факт батьківства. Це прямо пов’язано із захистом ненароджених дітей, оскільки вони можуть мати право на спадщину за умови народження живими.

Другий ключовий виклик — конкуренція інтересів між спадкоємцями:

• «перші діти» від попередніх шлюбів,
• нова сім’я померлого,
• батьки спадкодавця,
• інші родичі.

Суди часто мають оцінювати баланс майнових інтересів дітей різного віку, у тому числі тих, що проживали разом зі спадкодавцем, та тих, чия участь у житті була формальною.

Третій виклик — обмежені можливості розпорядження спадщиною від імені дитини. Будь-які дії із спадковим майном дітей (відмова, поділ, продаж, підписання угод) потребують обов’язкового дозволу органу опіки та піклування. У практиці органи нерідко займають консервативну позицію і блокують домовленості між іншими спадкоємцями.

Також існує проблема боргових спадкових мас, оскільки до складу спадщини можуть входити не тільки активи, але й борги померлого, у тому числі податкові або господарські зобов’язання (наприклад, ФОП). Особливо це стосується сімей, де дитина є єдиним спадкоємцем.

Окремо важливо зазначити, що спадкові спори щодо дітей мають підвищений соціальний пріоритет. У практиці Верховного Суду неодноразово наголошувалося, що дитина має отримати фактичне забезпечення, а не формальне право. Наприклад, у постанові КАС ВС від 10.05.2024 р. у справі № 440/6725/23 суд підкреслив, що дитина загиблого військовослужбовця має право на соціальні виплати поряд із правом на спадщину.

2. Особливості спадкування дітьми за законом та за заповітом. Право на обов’язкову частку

Спадкування дітьми можливе двома основними способами:

1. за законом (ст. 1261 ЦК України);
2. за заповітом (ст. 1217, 1233 ЦК України).
3. Спадкування за законом:

Дитина належить до першої черги спадкування, разом з:

• другим із батьків спадкодавця;
• чоловіком/дружиною спадкодавця.

Це означає, що у випадку відсутності заповіту або визнання його недійсним дитина отримує рівну частку у спадковому майні разом з іншими спадкоємцями першої черги.

Особливо важливий момент: права дитини не залежать від проживання з батьком, наявності спілкування, матеріальної участі чи конфліктів у сім’ї. Закон виходить із самого факту спорідненості, а не якості батьківських стосунків.

2. Спадкування за заповітом:

Заповіт не може скасувати право дитини на спадкування, якщо вона має право на обов’язкову частку (ст. 1241 ЦК України).

До осіб, які мають право на обов’язкову частку, відносяться:

• діти спадкодавця до 18 років;
• повнолітні діти з інвалідністю;
• непрацездатні повнолітні діти.

Обов’язкова частка становить половину частки, яка належала б дитині при спадкуванні за законом.

Наприклад, якщо за законом дитина отримала б 1/3 спадщини, то навіть при заповіті на іншу особу, дитина отримує не менше 1/6.

Коли право на обов’язкову частку може бути обмежене або зменшене:

Верховний Суд неодноразово наголошував, що обов’язкова частка не є абсолютною. Суд може зменшити її, якщо:

• спадкодавець утримував іншу непрацездатну особу;
• спадкоємець, що претендує на обов’язкову частку, ухилявся від допомоги спадкодавцеві;
• збереження обов’язкової частки порушує істотні майнові інтереси інших слабкозахищених осіб.

Наприклад, у постанові КЦС ВС від 18.09.2024 р. у справі № 761/12276/21 суд підтвердив, що обов’язкова частка може бути зменшена, якщо дитина фактично не брала участі в догляді за спадкодавцем, який перебував у тяжкому стані перед смертю.

Баланс інтересів — ключовий принцип:

При вирішенні спорів суди застосовують принцип найкращих інтересів дитини (ст. 3 Конвенції про права дитини). Це означає, що:

• при конкуренції інтересів дитина завжди має привілейований статус;
• спадкові права дитини розглядаються не як абстрактне майнове право, а як інструмент забезпечення її життєвих потреб.

3. Статус ненародженої дитини у спадкових та суміжних правовідносинах

У спадковому праві особливе значення має поняття ненародженої дитини (насцитуруса). Закон виходить із презумпції, що дитина, яка була зачата за життя спадкодавця та народилася живою після його смерті, має право на спадщину на рівні з іншими спадкоємцями першої черги. Це закріплено у ст. 1223 та ст. 1261 ЦК України.

Тобто право на спадкування виникає ще до народження, але його реалізація можливе лише за умови факту народження живої дитини.

Якщо дитина народжується мертвою, право спадкування не виникає.

Держава визнає і охороняє майнові інтереси ненародженої дитини, тому для забезпечення її прав:

• спадкове майно не може бути розподілене, поділене або відчужене до моменту народження дитини;
• нотаріус обов’язково вносить відмітку про наявність ненародженої дитини в матеріалах спадкової справи;
• орган опіки контролює дії інших спадкоємців у спосіб, що не порушує інтереси майбутньої дитини.

Таке обмеження є імперативним: інші спадкоємці не можуть «обійти» можливі права насцитуруса шляхом поділу майна, дарування або відчуження.

Особливі складності, що виникають:

1. Не визначене батьківство на момент відкриття спадщини.

Це типова ситуація у випадках смерті військовослужбовців, коли чоловік загинув, не встигнувши зареєструвати батьківство або шлюб. У таких випадках необхідним є:

• встановлення факту батьківства в судовому порядку;
• проведення молекулярно-генетичної експертизи, у тому числі за зразками родичів.

2. Опір інших спадкоємців.

Нерідко інші спадкоємці намагаються довести відсутність батьківства або затягнути суд для збереження контролю над майном.

Судова практика:

Позиція Верховного Суду у справі № 463/7747/20 від 19.02.2024, де суд визнав, що:

• встановлення батьківства можливе після смерті чоловіка,
• і такий факт має зворотну юридичну силу → поширюється на всі правовідносини, у тому числі спадкові.

Суд зазначив, що право дитини на спадкування є пріоритетним, а спір про батьківство не може бути розв’язаний формально — необхідно враховувати конкретні обставини сімейного життя, спільне проживання, утримання матері під час вагітності та покази свідків.

Принцип захисту інтересів дитини:

Застосовується презумпція добросовісності матері, якщо саме вона представляє інтереси ненародженої дитини.

4. Заборгованість по аліментах у складі спадщини

Аліменти як щомісячний платіж не входять до складу спадщини, оскільки вони є особистим правом дитини (ст. 180–181 СК України). Проте заборгованість зі сплати аліментів входить до складу спадкової маси як боргове зобов’язання спадкодавця, що підлягає стягненню зі спадкоємців у межах вартості отриманої спадщини (ст. 1281–1282 ЦК України).

Органи ДВС після смерті боржника закривають виконавче провадження, але стягувач має право звернутися:

1. До нотаріуса для включення заборгованості до спадкової маси;
2. Або до суду для встановлення розміру заборгованості в порядку позову.

Суд у справі № 760/14842/22 підтвердив, що стягнення такої заборгованості можливе зі спадкоємців першої черги пропорційно отриманому майну.

5. Підстави усунення від права на спадкування та зменшення обов’язкової частки

Особа може бути усунена від спадкування за законом або за заповітом, якщо вона:

• ухилялася від виконання обов’язків по утриманню спадкодавця (ст. 1224 ЦК України);
• вчиняла протиправні дії щодо спадкодавця або інших спадкоємців;
• була позбавлена батьківських прав і ці права не були поновлені на момент відкриття спадщини.

Зменшення обов’язкової частки допускається судом у випадках, коли її виплата порушує істотні інтереси інших спадкоємців, або коли спадкоємець, що претендує на обов’язкову частку, не брав участі у догляді за спадкодавцем, особливо у період тяжкої хвороби.

У справі № 761/12276/21 від 18.09.2024 Верховний Суд підтвердив можливість зменшення обов’язкової частки повнолітнього утриманця.

6. Спадкування за правом представлення. Спадкова трансмісія. Вплив усиновлення

Право представлення застосовується, коли спадкоємець помер до відкриття спадщини, і його частка переходить до його дітей (ст. 1266 ЦК України). Діти займають місце померлого спадкоємця.

Спадкова трансмісія діє тоді, коли спадкоємець помер після відкриття спадщини, але не встиг прийняти її. У такому випадку право на прийняття спадщини переходить до його власних спадкоємців протягом залишкового строку (ст. 1276 ЦК України).

Усиновлення прирівнює дитину та усиновлювача до кровних родичів. Дитина, усиновлена, не успадковує від біологічних батьків, якщо усиновлення повне і правовий зв’язок припинено (ст. 232, 233 СК України).

7. Практика видачі дозволу на відмову від спадщини / угод щодо поділу за участю дитини

Будь-яка дія щодо спадщини від імені дитини потребує дозволу органу опіки (ст. 177 СК України).

Орган опіки не може допустити зменшення обсягу майнових прав дитини, тому відмова від спадщини допускається лише у випадку, коли спадщина складається виключно з боргів або зобов’язань.

У справі № 522/169/23 апеляційний суд відмовив матері у праві відмовитися від спадщини від імені дитини, оскільки частка дитини містила реальну економічну цінність.

8. Спадкування майна, обтяженого боргом

До складу спадщини входять як активи, так і пасиви (борги), включаючи кредитні та податкові зобов’язання спадкодавця. Дитина як спадкоємець не відповідає за борги більше вартості отриманої спадщини (ст. 1282 ЦК України).

У випадку спадкування частки в квартирі з іпотекою банк зберігає право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від того, що власником стала дитина.

9. Причини та наслідки пропуску строку прийняття спадщини

Загальний строк прийняття спадщини становить 6 місяців з дня смерті спадкодавця (ст. 1270 ЦК України).

У разі пропуску строку:

• можливе його поновлення судом, якщо пропуск був пов’язаний з поважними причинами;
• або прийняття спадщини можливо шляхом фактичного володіння майном (ст. 1268 ЦК України).

Судова практика визнає поважними причинами: хворобу, перебування за кордоном, неповноліття дитини.

10. Професійна правнича допомога та стратегія судового/позасудового захисту прав у спадкових спорах за участі дитини

Захист прав дитини у спадкових правовідносинах потребує комплексного підходу, оскільки такі спори одночасно зачіпають цивільне, сімейне, соціальне та адміністративне право. Адвокат виконує не лише юридичну функцію, але й виступає гарантом найкращих інтересів дитини, які відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини мають пріоритетний характер.

1) Первинна оцінка ситуації та спадкової маси:

Адвокат повинен встановити:

• склад спадкової маси (рухоме, нерухоме майно, грошові кошти, корпоративні права, компенсації, соціальні виплати);
• наявність обтяжень: іпотека, кредити, борги, заборгованість по аліментах;
• кількість та статус інших спадкоємців (неповнолітні/повнолітні, працездатні/непрацездатні).

Якщо у спадковій масі присутні борги, адвокат має негайно зафіксувати обмеження відповідальності дитини — в межах вартості отриманої спадщини, щоб запобігти спробам кредиторів звернути стягнення на інше майно законних представників.

2) Робота з фактом народження, батьківства і забезпечення прав насцитуруса:

Якщо на момент відкриття спадщини дитина ще не народилась, стратегія включає:

• внесення нотаріусом відмітки про наявність зачатої дитини;
• забезпечення збереження спадкової маси до її народження;
• при потребі — встановлення батьківства посмертно через суд з використанням ДНК-експертизи родичів.

3) Отримання дозволів органу опіки та піклування:

Будь-яка дія з часткою дитини у спадщині (поділ, продаж, обмін, відмова від спадщини, укладення мирової угоди) можлива лише за дозволом органу опіки (ст. 177 СК України).

Орган опіки дає дозвіл лише якщо дія не зменшує майнових прав дитини. Тому адвокат повинен підготувати економічне обґрунтування вигідності угоди.

4) Судовий захист спадкових прав дитини:

• Судовий захист застосовується у випадках, коли права дитини як спадкоємця порушуються іншими спадкоємцями, нотаріусом або третіми особами. Адвокат обирає процесуальні дії залежно від характеру порушення та складу спадкового майна.
• Якщо заповіт порушує право дитини на обов’язкову частку, подається позов про визнання заповіту недійсним повністю або частково, або ж позов про виділення обов’язкової частки. Такі вимоги базуються на ст. 1241 та ст. 1257 ЦК України.
• Якщо дитину позбавляють фактичного доступу до майна, наприклад, житла, яке входить до складу спадщини, адвокат звертається до суду із позовом про визначення та оформлення частки дитини в праві власності та одночасно подає заяву про забезпечення позову (арешт майна, заборона відчуження) для запобігання його продажу чи дарування іншим спадкоємцям.
• Якщо інші спадкоємці чи їх представники намагаються підписати угоду про поділ спадкового майна на умовах, які зменшують частку дитини, адвокат зобов’язаний оскаржити таку угоду в суді та окремо забезпечити відмову органу опіки у погодженні дії, яка порушує інтереси дитини.
• У випадку, коли дитину не включено до числа спадкоємців, або не задекларовано її право як ненародженої на момент відкриття спадщини, адвокат звертається до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, або про встановлення батьківства посмертно. Верховний Суд підтвердив допустимість такого встановлення у справі № 463/7747/20 від 19.02.2024.
• Якщо у складі спадщини є заборгованість по аліментах, адвокат подає до суду позов про стягнення заборгованості зі спадкоємців у межах вартості отриманої ними спадкової частки.
• Судова стратегія завжди ґрунтується на принципі найкращих інтересів дитини, який має вищу юридичну силу порівняно з інтересами дорослих спадкоємців. Суд прямо зобов’язаний враховувати цей принцип при вирішенні спору.

5) Позасудові методи та переговорна стратегія:

Адвокат має оцінювати, чи можливо:

• досягнути мирової угоди, яка не погіршує прав дитини;
• оформити спільне користування майном до досягнення дитиною повноліття;
• встановити довірче управління майном дитини з контролем органу опіки.

6) Комунікація з іншими учасниками спадкового процесу:

Адвокат виступає координатором між:

• нотаріусом;
• органом опіки;
• банком (у разі наявності іпотеки);
• виконавчою службою (за боргами або аліментами);
• іншими спадкоємцями.

Особлива увага приділяється недопущенню тиску родичів на законного представника дитини.

7) Ключовий орієнтир стратегії:

У будь-якому спадковому спорі адвокат повинен прямо наполягати на застосуванні принципу найкращих інтересів дитини як обов’язкової правової позиції для суду і органів опіки.

Першоджерело - https://tinyurl.com/mr2zz9t7