Смерть працівника припиняє трудовий спір, а право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу не входить до складу спадщини.

Аналіз Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2026 року у справі № 761/35408/20

У жовтні 2020 року Працівник звернувся до суду з позовом до роботодавця про визнання незаконним наказу про звільнення у зв’язку зі скороченням штату, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та судових витрат.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, Позивач помер, відтак його дружина була залучена правонаступником у справі.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено, оскільки суд дійшов висновку про законність звільнення Позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 січня 2026 року скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Києва, а провадження у справі закрито, оскільки, на думку суду, спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Позиція суду

У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (стаття 55 ЦПК України).

При цьому залучення до справи правонаступника померлої сторони допускається за умови, що спірні правовідносини не пов`язані із особою та не припинилися у зв`язку із її смертю, тобто повинні допускати правонаступництво.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтею 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Статтею 1227 ЦК України регламентовано, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Отже, до складу спадщини входить те майно, у тому числі й грошові кошти, яке належало померлому, або на отримання якого він мав право. При цьому існують такі спадкові права, які можуть переходити у порядку спадкування, але їхній перехід може бути обмежений на підставі прямої вказівки закону.

Тлумачення статей 1219 та 1227 ЦК України дає підстави для висновку, що вимога про поновлення на роботі нерозривно пов`язана із особою позивача і припинилася із його смертю.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2021 року у справі № 626/1751/20, провадження № 61-10605св21.

Крім того, слід розрізняти право на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який залежить від вирішення позову про поновлення на роботі, та стягнуті, проте не отримані спадкодавцем за життя, суми середнього заробітку у зв`язку з вимушеним прогулом. Право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який не був нарахований чи присуджений спадкодавцеві за життя не входить до складу спадщини.

Подібний за змістом висновок викладено Верховним Судом у постановах: від 26 лютого 2020 року у справі № 243/2404/19-ц (провадження № 61-20134св19), від 14 квітня 2020 року у справі № 431/6232/16-ц (провадження № 61-17311св19), від 09 грудня 2020 року у справі № 243/9613/19-ц (провадження № 61-7355св20), від 16 грудня 2020 року у справі № 428/12730/19 (провадження № 61-15863св20), від 22 липня 2021 року у справі № 243/8565/20 (провадження № 61-6078св21) та інших.

З урахуванням вищевказаного, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від вимоги про скасування наказу про звільнення  Позивача, яка нерозривно пов`язана із його особою.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Правові підстави для закриття провадження у справі регламентовано статтею 255 ЦПК України.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Верховний Суд погоджується із висновком апеляційного суду про те, що позовні вимоги Позивача про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, а також похідна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не допускають правонаступництва та припинилися у зв`язку з його смертю.

Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано закрив провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України.

Зроблені апеляційним судом висновки узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20), зокрема, щодо тлумачення статті 1227 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із того, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу не була присуджена судом та (або) нарахована Позивачу за його життя, а тому не може вважатися недоотриманою сумою, яка б йому належала, але не була ним одержана за життя, і в розумінні статті 1227 ЦК України не належала йому, як спадкодавцю, оскільки вимога про таку виплату нерозривно пов`язана з особою Позивача та не може бути передана іншим особам в порядку спадкування.

Вказане стосується й вимоги про відшкодування моральної шкоди, так як за життя Позивачем не було присуджено судом відшкодування моральної шкоди, а тому спадкодавець не набув, а до спадкоємців не перейшло таке право (частина третя статті 1230 ЦК України).

Верховний Суд уважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

Практичне значення постанови

Постанова Верховного Суду вкотре підтверджує усталену правову позицію про особистий характер вимог щодо поновлення на роботі та похідних від них вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суд фактично розмежував дві різні правові ситуації:

-     якщо середній заробіток за час вимушеного прогулу вже був нарахований роботодавцем або присуджений судом за життя працівника, але не виплачений, така сума може бути передана членам сім'ї відповідно до статті 1227 ЦК України;

-     якщо ж право на отримання середнього заробітку лише заявлено в позові та залежить від вирішення питання про законність звільнення і поновлення на роботі, воно не входить до складу спадщини та припиняється зі смертю працівника.

Важливим є й висновок про процесуальні наслідки смерті позивача у трудовому спорі. Якщо предметом спору є виключно особисті трудові права працівника, які не допускають правонаступництва, суд зобов'язаний закрити провадження на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України. При цьому залучення спадкоємців до участі у справі не може змінити характер спірних правовідносин та створити підстави для продовження розгляду справи.

Постанова має значення для формування єдиного підходу до застосування статей 1219, 1227 та 1230 ЦК України. Верховний Суд наголосив, що до спадкоємців переходять лише ті майнові права, які належали особі на момент відкриття спадщини, тоді як право вимагати поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу чи відшкодування моральної шкоди без наявного судового рішення є нерозривно пов'язаним з особою працівника.

Для адвокатів справа є показовою під час визначення перспектив подальшого судового захисту після смерті працівника. Наявність відкритого провадження у справі про поновлення на роботі сама по собі не означає можливості продовження розгляду спору спадкоємцями. Вирішальне значення має характер спірного права та момент виникнення майнової вимоги.