Смерть одного із солідарних боржників не припиняє обов’язку інших боржників та не є підставою для закриття провадження у справі в цілому
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 червня 2026 року у справі № 214/9328/23
Короткий зміст позовних вимог:
У листопаді 2023 року Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» (далі - КПТМ «Криворіжтепломережа») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії та централізованого опалення.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій:
Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 жовтня 2025 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року клопотання КПТМ «Криворіжтепломережа» про закриття провадження у справі (в частині вимог) задоволено.
Клопотання відповідачки ОСОБА_1 про закриття провадження у справі задоволено частково.
Провадження у цивільній справі № 214/9328/23 за позовом КПТМ «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії та централізованого опалення закрито в частині вимог до ОСОБА_2 з підстав, визначених пунктом 7 частини першої статті 255 ЦПК України.
Розгляд цивільної справи №214/9328/23 за позовною заявою КПТМ «Криворіжтепломережа» про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії та централізованого опалення за вимогами до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 продовжено в загальному порядку за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог КПТМ «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії та централізованого опалення, районний суд, із висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що правовідносини щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги хоча й допускають правонаступництво, проте у зв`язку з відсутністю правонаступників після смерті ОСОБА_2 подальший розгляд справи в частині вимог, заявлених до неї, є неможливим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги:
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та за результатами касаційного перегляду справи ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 задовольнити та закрити провадження у справі.
Підставою касаційного оскарження судових рішень вказує неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відкриття апеляційного провадження у справі за відсутності доказів направлення копій апеляційної скарги на адреси інших учасників справи, а саме КПТМ «Криворіжтепломережа» та ОСОБА_4 .
Також зауважує, що апеляційний суд здійснив апеляційний перегляд справи за її відсутності.
Також у якості підстави касаційного оскарження зазначає, що районний суд, із висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, необґрунтовано відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про закриття провадження у справі № 214/9328/23 за позовом КПТМ «Криворіжтепломережа» про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії та абонентське обслуговування вцілому, оскільки застосував пункт 7 частини першої статті 255 ЦПК України без урахування висновків щодо застосування відповідної норми права у подібних правовідносинах, чим порушив права учасників справи.
Зауважує, що в аналогічній справі № 214/9430/19 Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області закрив провадження у справі.
Додатково звертає увагу, що, оскільки у справі, в якій подається касаційна скарга, позовні вимоги заявлено до відповідачів як до солідарних боржників, а вимоги щодо кожного з них у позовній заяві не розмежовано, а відтак провадження у справі підлягало закриттю повністю, а не виключно в частині померлого відповідача.
Позиція Верховного Суду:
Як встановлено судами попередніх інстанцій, один із відповідачів у справі ( ОСОБА_6 ), яка є предметом касаційного перегляду, померла до початку розгляду справи по суті. Правонаступники щодо майна останньої відсутні, оскільки спадщину після смерті ОСОБА_2 ніхто не приймав.
Водночас колегія суддів зауважує, що предметом спору у справі є солідарне стягнення з трьох відповідачів заборгованості за а спожиті житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії та централізованого опалення.
У статті 540 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Статтею 541 ЦК України передбачено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.
Законодавець пов`язує виникнення солідарної відповідальності у зобов`язальному праві, коли існує відповідальність кількох боржників перед кредитором, при якій кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов`язання у повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного з них окремо.
Відтак, враховуючи, що предметом спору є солідарне стягнення з відповідачів заборгованості заспожиті житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії та централізованого опалення, смерть одного із відповідачів за відсутності правонаступників останнього не припиняють обов`язку решти солідарних боржників перед кредитором та не змінюють його обсягу та умов виконання, що дає підстави для висновку, що районний суд, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про закриття провадження у справі з підстав, визначених пунктом 7 частини першої істатті 255 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі виключно в частині вимог до ОСОБА_2 , яка померла після відкриття провадження у справі, а доводи касаційної скарги таких висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Водночас колегія суддів відхиляє як неспроможні посилання заявниці на неповідомлення її апеляційний судом про апеляційний перегляд справи, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, апеляційним судом на поштову адресу ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 ) направлялася копія апеляційної скарги, водночас поштове відправлення із вкладенням було повернуте на адресу суду без вручення із зазначенням підстав повернення «адресат відсутній» (а.с.202-212).
Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою у справі, яка є предметом касаційного перегляду, ОСОБА_3 як адресу свого місця проживання зазначила: АДРЕСА_1. Вказана адреса збігається з адресою, на яку апеляційний суд направив копію апеляційної скарги разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження у справі.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
Висновок:
Відтак, ураховуючи, що апеляційний суд виконав обов`язок щодо повідомлення ОСОБА_3 про відкриття апеляційного провадження у справі засобами поштового зв`язку, а саме шляхом направлення на її поштову адресу як ухвали про відкриття апеляційного провадження, так і копії апеляційної скарги, а також те, що відповідне поштове відправлення повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній», колегія суддів доходить висновку про належне повідомлення ОСОБА_3 про відкриття апеляційного провадження у справі, а доводи касаційної скарги вищезазначеного не спростовують, тобто доводи касаційної скарги щодо неналежного повідомлення ОСОБА_3 про наявне апеляційне провадження у справі не знайшли свого підтвердження при касаційному перегляді справи.
Водночас колегія суддів зауважує, що з урахуванням приписів пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України відсутні підстави для надання оцінки належному повідомленню інших учасників справи про апеляційний розгляд справи, оскільки останні не скористалися своїм правом на касаційне оскарження, зокрема постанови суду апеляційної інстанції, з вищезазначених підстав.
Підсумовуючи, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, з урахуванням характеру спірних правовідносин (солідарне стягнення заборгованості з відповідачів), не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень із закриттям провадження у справі з підстав, визначених пунктом 7 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявницею норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Більше того, оскільки наведені в касаційній скарзі доводи фактично були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано спростував, на переконання Верховного Суду відсутні підстави повторно відповідати на ті самі аргументи заявниці.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.