Скасування ухвали апеляційного суду про залишення скарги без руху у зв’язку з неправомірним покладенням на споживача обов’язку сплати судового збору
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 січня 2026 року у справі № 644/10448/24
Короткий зміст позовних вимог:
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) на його користь грошові кошти в сумі 172 811,02 грн з урахуванням 3 % річних та інфляційних втрат і моральну шкоду в розмірі 76 250,00 грн.
Орджонікідзевський районний суд м. Харкова ухвалою від 29 листопада 2024 року позовну заяву залишив без руху та надав позивачу п`ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення недоліків, і роз`яснив позивачу про наслідки невиконання вимог ухвали суду.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції:
Орджонікідзевський районний суд м. Харкова ухвалою від 11 грудня 2024 року позовну заяву визнав неподаною та повернув позивачу.
Ухвала місцевого суду мотивована тим, що на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху позивач подав до суду заяву, якою частково усунуто визначені судом недоліки позову, зокрема обґрунтовано подання позовної заяви саме до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, однак позивач не сплатив судового збору у визначеному розмірі.
Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції:
Не погодившись із вказаною ухвалою місцевого суду, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 15 січня 2025 року апеляційну скаргу залишив без руху та надав строк десять днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, а саме: заявнику необхідно було надати документ про сплату судового збору в сумі 605,60 грн, і роз`яснив заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 12 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2024 року визнав неподаною та повернув заявнику.
Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що у строк, визначений ухвалою від 15 січня 2025 року,ОСОБА_1 не виконав вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а тому відповідно до статті 185 ЦПК України його скаргу необхідно визнати неподаною і повернути.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи:
У березні 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Харківського апеляційного суду від 12 лютого 2025 року і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що, повертаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд не врахував, що у спірних правовідносинах позивач був споживачем послуг, тому на ці правовідносини повинні поширюватися норми статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо звільнення від сплати судового збору.
Позиція Верховного Суду:
У позовній заяві позивач зазначив, що він сплатив кошти за «інформаційні послуги» відповідачу як надавачу послуг, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями. Між сторонами склалися правовідносини, які мали ознаки правочинів із надання послуг. Разом з цим ці правочини мали дефектний характер зі сторони відповідача, адже мали ознаки нечесної підприємницької практики.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» договір, укладений на відстані, - це договір, укладений продавцем (виконавцем) із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв`язку.
Відповідно до пункту 1 статті 1, частини першої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика - будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції. Нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.
Закон не передбачає виключення чи непоширення звільнення від сплати судового збору, визначеного в частині третій статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», за позовом споживача, пов`язаним із правочинами про надання інформаційних послуг.
Апеляційний суд не звернув уваги на зміст позовних вимог, які свідчать, що цей позов пов`язаний із захистом прав позивача як споживача за правовідносинами про надання інформаційних послуг.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору в цій справі на всіх стадіях судового процесу в силу закону (частина третя статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»), апеляційний суд помилково поклав на позивача обов`язок щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
За викладених обставин оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд зі стадії відкриття апеляційного провадження.