Сім'я без шлюбу: критерії Конституційного Суду України і стандарт доказування
Коментар до постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2026 року у справі № 522/10748/23
Вступ
Справи про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу рідко бувають складними з погляду права. Основні труднощі в них пов'язані з доказуванням: закон визначає ознаки сім'ї, а позивач має довести, що ці ознаки існували протягом конкретного періоду.
Постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2026 року у справі № 522/10748/23 (провадження № 61-7441св26) — одна з останніх у практиці Касаційного цивільного суду з цього питання. Нового правового висновку вона не формулює. Водночас вона показує, як суди застосовують критерії «члена сім'ї», викладені Конституційним Судом України у 1999 році, і чому наявність доказів, які формально відповідають цим критеріям, сама по собі не забезпечує задоволення позову.
У центрі цього коментаря — Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99, на яке Верховний Суд послався як на джерело переліку «обов'язкових умов» для визнання осіб членами сім'ї.
Обставини справи
Позивачка просила встановити факт проживання однією сім'єю зі спадкодавцем без реєстрації шлюбу з липня 2017 року до дня його смерті у березні 2023 року. Потреба виникла після того, як нотаріальна контора, до якої вона звернулася із заявою про прийняття спадщини, роз'яснила необхідність відповідного рішення суду.
Заповіту спадкодавець не залишив.
Із заявою про прийняття спадщини звернувся також онук спадкодавця, зазначивши, що іншим спадкоємцем є син спадкодавця.
Відповідачами у справі є син спадкодавця та правонаступниця онука, залучена апеляційним судом після його смерті.
Позивачка подала спільні фотографії, зокрема зі спільного відпочинку, медичні документи спадкодавця, квитанції, чеки, накладні та рахунки на придбання будівельних матеріалів, меблів і сантехніки для ремонту будинку і квартири, акт, підписаний свідками; у судовому засіданні були допитані свідки.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 12 травня 2026 року, у позові відмовлено.
Суди визнали доведеним лише факт знайомства сторін влітку 2017 року.
Верховний Суд ці рішення залишив без змін.
Рішення КСУ № 5-рп/99: предмет і зміст тлумачення
Предмет тлумачення
Рішення від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 ухвалене за конституційними поданнями Служби безпеки України, Держнафтогазпрому України та Міністерства фінансів України. Предметом тлумачення був термін «член сім'ї» у трьох законах: «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про міліцію» та «Про пожежну безпеку». Йшлося про коло осіб, які мають право на пільги з оплати житла і комунальних послуг.
Отже, Конституційний Суд не тлумачив поняття сім'ї для цілей сімейного чи спадкового права.
Рішення ухвалене ще за Кодексу про шлюб та сім'ю України, до прийняття чинних Сімейного і Цивільного кодексів.
Вихідна позиція: зміст поняття залежить від галузі
Проаналізувавши Конституцію України та чинне законодавство, зокрема 24 закони, якими встановлено пільги на оплату житлово-комунальних послуг, і ще близько 40 законів, у яких вживається цей термін, Конституційний Суд констатував відсутність узагальнюючої норми-дефініції поняття «член сім'ї».
Свою позицію Суд сформулював прямо: він виходить з об'єктивної відмінності змісту цього поняття залежно від галузі законодавства.
Водночас Суд визнав можливим застосувати за аналогією підходи, які законодавець використав для визначення членів сім'ї в інших правовідносинах, насамперед у статті 64 Житлового кодексу Української РСР.
Це застереження важливе для оцінки того, як сучасні суди використовують рішення 1999 року у справах про фактичний шлюб.
Дві групи членів сім'ї
У пункті 6 мотивувальної частини Конституційний Суд розділив членів сім'ї на дві групи.
До першої належать чоловік або дружина, а також їхні прямі родичі по низхідній і висхідній лініях — діти та батьки. Вимога ведення спільного господарства до них застосовується лише у випадках, передбачених законом.
Другу групу становлять інші особи, що постійно проживають разом із суб'єктом права на пільги та ведуть з ним спільне господарство.
До них належать як близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід, баба), так і інші родичі чи особи, які не перебувають з ним у безпосередніх родинних зв'язках: брати і сестри дружини (чоловіка), неповнорідні брати і сестри, вітчим, мачуха, опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші.
Саме щодо цієї групи в абзаці п'ятому пункту 6 мотивувальної частини зазначено, що обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства.
Його ознаками Конституційний Суд назвав спільні витрати, спільний бюджет, спільне харчування, купівлю майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.
У пункті 1 резолютивної частини Конституційний Суд визначив члена сім'ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони як особу, природа відносин якої із суб'єктом права на пільги визначається кровними (родинними) зв'язками або шлюбними відносинами, постійним проживанням з ним та веденням з ним спільного господарства.
Ці ознаки застосовуються диференційовано.
Місце і час проживання
У пункті 4 мотивувальної частини Конституційний Суд наголосив, що для розуміння поняття «член сім'ї, який проживає з працівником міліції» вирішальне значення має з'ясування місця і часу проживання. Крім того, за пунктом 6 мотивувальної частини право на пільги втрачають особи, які перестали бути членами сім'ї, зокрема при зміні місця постійного проживання чи припиненні ведення спільного господарства.
Отже, членство в сім'ї розглядається як стан, який існує, доки зберігаються його ознаки.
Застосовність критеріїв КСУ до фактичного шлюбу та її межі
Жінка та чоловік, які проживають разом без реєстрації шлюбу, не є подружжям: за частиною другою статті 21 СК України проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Тому до першої групи вони не належать.
За своїм становищем вони відповідають другій групі, а отже, мають довести обидві умови: постійне спільне проживання і ведення спільного господарства.
Слід зазначити, що Конституційний Суд, аналізуючи Кодекс про шлюб та сім'ю України, вказав, що положення частини третьої статті 53 цього Кодексу про встановлення батьківства дають підстави для визнання ознаками сім'ї фактичних шлюбних відносин (пункт 3 мотивувальної частини).
Чинний Сімейний кодекс закріпив подібний підхід: за частиною другою статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Об'єднана палата КЦС ВС у постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 визначила ці три складові як необхідні для встановлення статусу сім'ї.
Суди використовують критерії КСУ для з'ясування змісту поняття «спільний побут».
Водночас застереження Конституційного Суду про галузеву відмінність поняття визначає межі такого запозичення.
Для пільг достатньо членства в сім'ї, яке може мати, наприклад, брат чи опікун.
Так само стаття 1264 ЦК України не обмежує коло осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю, фактичним подружжям.
Однак позивачка просила встановити факт проживання однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу, тобто факт, з яким стаття 74 СК України пов'язує режим спільної сумісної власності.
Для встановлення такого факту потрібно довести відносини, притаманні подружжю. Тому в цій категорії справ критерії рішення № 5-рп/99 є необхідними, але не достатніми.
Нарешті, абзац другий частини другої статті 3 СК України визнає подружжя сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Це правило стосується лише осіб у зареєстрованому шлюбі.
Для фактичного подружжя спільне проживання залишається обов'язковою умовою, яку не можуть замінити жодні інші ознаки.
Логіка Верховного Суду
Міркування колегії можна розкласти на кілька послідовних кроків.
Крок 1. Правова рамка
Верховний Суд виходив з частини другої статті 3 і статті 74 СК України, позиції Об'єднаної палати КЦС у справі № 582/18/21 про три складові сім'ї та постанови Великої Палати від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц.
Остання вимагає встановити спільне проживання, спільний побут і взаємні права та обов'язки. Рішення КСУ № 5-рп/99 використано як джерело переліку ознак спільного господарства.
Крок 2. Предмет доказування: місце і час
Колегія наголосила, що для встановлення факту важливе значення має з'ясування місця і часу проживання, а проживання однією сім'єю за своєю природою спрямоване на довготривалі відносини (з посиланням на постанову ВС від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17).
Ця теза майже дослівно відтворює положення пункту 4 мотивувальної частини рішення КСУ. Подальші мотиви постанови побудовані саме навколо питання, де і коли сторони проживали разом.
Крок 3. Обставини, недостатні самі по собі
Верховний Суд нагадав сталу практику: спільний відпочинок, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання коштів без доведення спільного господарства, спільного бюджету і взаємних прав та обов'язків не свідчать про усталені відносини, притаманні подружжю.
До цієї категорії можна віднести й подані позивачкою фотографії, зокрема зі спільного відпочинку.
Крок 4. Відсутність базової умови
Основний висновок постанови: матеріали справи не містять жодних доказів спільного проживання сторін як подружжя у будинку чи квартирі, де здійснювався ремонт, крім акта від 28 травня 2023 року, підписаного свідками, який суди обґрунтовано відхилили як неналежний доказ. Відсутні докази будь-якого зв'язку спільного проживання сторін з цими житловими приміщеннями.
Цей висновок слід співвіднести з формулою КСУ. Ремонт житла і надання взаємної допомоги Конституційний Суд прямо назвав серед ознак спільного господарства. Проте ці ознаки характеризують господарство осіб, які проживають разом. Без доведеного спільного проживання документи про ремонт підтверджують лише придбання товарів, а догляд під час хвороби — лише допомогу, яку може надавати і родич, і знайомий.
Крок 5. Суперечність у власних документах позивачки
Договори з ломбардом від 12 серпня та 18 вересня 2022 року позивачка подала, щоб довести вкладення власних заощаджень у ремонт. У цих договорах місцем її проживання зазначено іншу адресу, яка збігається з адресою в її заяві до нотаріальної контори у березні 2023 року. Отже, доказ, поданий для підтвердження спільності коштів, містив відомості про інше місце проживання позивачки. Верховний Суд прямо вказав на невідповідність заявлених позивачкою обставин фактичним обставинам справи.
Крок 6. Період доказування
Суди попередніх інстанцій звернули увагу, що письмові докази переважно датовані 2022 роком, тоді як позивачка заявляла про сімейні відносини з липня 2017 року. Ці документи не підтверджують безперервності сімейних відносин протягом усього заявленого періоду. Це узгоджується з логікою КСУ: членство в сім'ї існує, доки тривають спільне проживання і спільне господарство, тому доведеним має бути весь період, а не окремий його відрізок.
Крок 7. Стандарт доказування
Довід про завищений стандарт доказування колегія відхилила з таким обґрунтуванням: можливість застосування стандарту більшої вірогідності спростовується саме неналежністю та невідповідністю переважної більшості доказів.
Стандарт вірогідності дозволяє зважити докази, що підтверджують протилежні версії, але не робить неналежні докази належними і не заповнює відсутність доказів ключової обставини.
Крок 8. Межі касаційного перегляду
Насамкінець Верховний Суд зазначив, що доводи скарги зводяться до переоцінки доказів. Встановлення обставин і оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій (постанова Великої Палати ВС від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц). Неврахування висновків ВС, на які посилалася скаржниця, колегія не встановила.
Значення факту для спадкування
Позивачка звернулася до суду після відкриття спадщини, тому доцільно оцінити, які наслідки мало б встановлення факту для спадкування.
За статтею 1264 ЦК України особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, є спадкоємцями четвертої черги. Отже, для спадкування потрібно довести не просто сімейні відносини, а їх тривалість щонайменше п'ять років. Документи, датовані переважно 2022 роком, цю тривалість не охоплювали.
За частиною другою статті 1258 ЦК України кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 ЦК України. Серед відповідачів у справі — син спадкодавця, який за статтею 1261 ЦК України є спадкоємцем першої черги.
Водночас частина друга статті 1259 ЦК України дозволяє спадкоємцю наступних черг за рішенням суду спадкувати разом зі спадкоємцями черги, яка має право на спадкування, якщо він тривалий час опікувався, матеріально забезпечував, надавав іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Докази догляду за хворим спадкодавцем могли б мати значення саме в такому спорі.
Проте спершу особа має набути статусу спадкоємця четвертої черги, тобто довести п'ятирічне проживання однією сім'єю.
Незалежно від спадкування, встановлення факту є передумовою для вимог на підставі статті 74 СК України щодо майна, набутого за час спільного проживання, на яке поширюються положення глави 8 СК України.
Уроки для практики
- Доказову позицію слід будувати від базової умови: спершу довести спільне проживання за конкретною адресою, потім — ознаки спільного господарства.
- Докази мають бути розподілені в часі й охоплювати весь заявлений період, а для спадкування — не менше п'яти років до відкриття спадщини.
- Акт, підписаний сусідами чи знайомими, не замінює показань свідків. Свідок викликається за заявою учасника справи, і суд попереджає його про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання чи відмову від давання показань (стаття 91 ЦПК України).
- Показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності, не є доказом, а показання з чужих слів допустимі лише за умов, визначених частиною другою статті 90 ЦПК України. Тому значення мають свідки, які особисто спостерігали спільний побут сторін.
- Кожен документ, який планується подати, потрібно перевірити на зазначені в ньому адреси, сімейний стан, контактних осіб. Суперечність між позицією і власними документами здатна знецінити всю доказову базу.
Висновки
Рішення КСУ № 5-рп/99 ухвалене для цілей пільг з оплати житла і комунальних послуг, і сам Конституційний Суд наголосив, що зміст поняття «член сім'ї» залежить від галузі законодавства. Сформульовані ним умови — постійне спільне проживання і ведення спільного господарства — стосуються осіб, які не належать до кола подружжя, дітей і батьків, і тому застосовні до фактичного подружжя.
Постанова у справі № 522/10748/23 показує застосування цих умов: ознаки спільного господарства, навіть прямо названі Конституційним Судом, не доводять сімейних відносин, якщо не доведено місце і час спільного проживання. Для встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу критерії КСУ необхідні, але не достатні: потрібно встановити й відносини, притаманні подружжю.
Для спадкування на підставі статті 1264 ЦК України доведеним має бути щонайменше п'ятирічний період проживання однією сім'єю. Кожен документ, який сторона подає до суду, слід перевіряти на відомості, що можуть суперечити її позиції.
Джерела:
· постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2026 року у справі № 522/10748/23 (провадження № 61-7441св26);
· Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї»);
· постанова Об'єднаної палати КЦС ВС від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21;
· постанова Великої Палати ВС від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц.
Більше розборів судової практики та відповідей на питання з цивільного і сімейного права — у телеграм-каналі авторки «Право з Любов'ю»: t.me/pravo_z_Liuboviu