Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками неприпустимість зловживання процесуальними правами у сімейних спорах, а саме:

• 1. Дії, що можуть бути визнані зловживанням правами у цивільному судочинстві.
• 2. Принцип добросовісності та неприпустимість зловживання правом у практиці Верховного Суду.
• 3. Наслідки визнання судом дій учасника судового процесу зловживанням правом.
• 4. Заходи процесуального примусу з метою спонукання осіб до добросовісного виконання процесуальних обов’язків та припинення зловживання правами.
• 5. Висновки щодо зловживання правами в огляді судової практики у спорах, що виникають з сімейних правовідносин.

У рамках характеристики неприпустимості зловживання процесуальними правами у сімейних спорах акцентовано на наступному:

1. Дії, що можуть бути визнані зловживанням правами у цивільному судочинстві:

• використання “можливостей” судочинства на шкоду правам та інтересам інших осіб;
• створення “штучних” передумов для захисту прав особи в суді;
• використання “надуманих” перешкод, що унеможливлюють захист прав особи в суді;
• “замаскований” вплив на досягнення завдань правосуддя;
• “затягування” розгляду справи;
• “маніпуляції” з підсудністю, юрисдикційністю справ, їх автоматизованим розподілом;
• “маніпуляції” зі складом суду, н-д: спроба врегулювання спору за участі судді, без дійсного наміру досягти примирення, а задля усунення судді від провадження;
• …

Окремі способи зловживання процесуальними правами: Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об’єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

2. Принцип добросовісності та неприпустимість зловживання правом у практиці Верховного Суду

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України – це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Введення в цивільне законодавство принципу добросовісності як одного з найбільш загальних і важливих принципів цивільного права є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб`єкта права як добросовісного або недобросовісного. Постанова ВП ВС від 14.12.2021 р. справа № 147/66/17.

Є такі критерії добросовісної поведінки:

• вона має бути очікуваною, характерною для інших учасників цивільних правовідносин за порівнянних обставин;
• поведінка учасника цивільно-правових відносин не повинна обмежувати право чи позбавляти права інших осіб та має враховувати права, законні інтереси іншої сторони правовідносин;
• поведінка сторони має бути законною, зокрема не допускаються дії виключно з протиправною метою або з наміром заподіяти шкоду іншій особі;
• учасники цивільних правовідносин повинні сприяти своєму контрагенту різними способами, у тому числі через отримання необхідної інформації.

Відповідність дій сукупно усім цим критеріям дозволить оцінити такі дії як добросовісні. В іншому разі є підстави стверджувати про недобросовісну поведінку та зловживання правом. Постанова ВП ВС від 29.11.2023 р. справа № 513/879/19.

Постанова КЦС/ВС від 18.10.2021 р. справа № 299/3611/19:

За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок – добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин. У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

3. Наслідки визнання судом дій учасника судового процесу зловживанням правом

Відповідно до загальних норм процесуального Кодексу права та обов’язки сторін є рівними і сторони спору мають право на справедливий суд. А й обов’язок сприяти суду у справедливому розгляді справи шляхом добросовісної поведінки та надання доказів.

Добросовісність учасників судового процесу, зокрема полягає у тому, щоб при обізнаності з судовими процедурами, правами та обов’язками, правилами поведінки виконувати усі правила та приймати заходи до обізнаності про хід судового процесу при дотриманні судовими органами обов’язку проінформувати про такі процедури та процедурні рішення.

У даній справі апеляційним судом протягом двох років приймались заходи щодо інформування ОСОБА_5 про недоліки його апеляційних скарг судове рішення суду першої інстанції. Однак, заявник незважаючи на скасування судом касаційної інстанції ухвал апеляційного суду за його касаційними скаргами та на публікацію усіх судових рішень апеляційного суду у відкритому реєстрі судових рішень, вимоги апеляційного суду не виконав, чим проігнорував судові процедури та поставив суд, який повинен забезпечити принцип рівності сторін у справі, перед необхідністю повернення його апеляційної скарги. За таких умов, поведінка ОСОБА_5 не може бути розцінена як добросовісна, а його право на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції таким, що підлягає захисту. Постанова КЦС/ВС від 31.01.2019 р. справа № 753/21967/15-ц.

Постанова КЦС/ВС від 12.10.2022 року справа № 345/2935/21:

Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав. Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права.

Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій. При цьому наведений у частині другій статті 44 ЦПК України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, НЕ є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.

Вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України). Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 757/61850/18-ц (провадження № 61-22707св19), від 15 липня 2021 року у справі № 420/698/21 (провадження № К/9901/18953/21).

4. Заходи процесуального примусу з метою спонукання осіб до добросовісного виконання процесуальних обов’язків та припинення зловживання правами

Штраф як захід процесуального примусу за вчетверте заявлений відвід колегії суддів, що визнано зловживанням процесуальними правами:

Неодноразове подання ідентичних заяв про відвід колегії суддів є явним проявом дій, що вчиняються з метою перешкоджання судочинству та затягування розгляду справи. За наведених обставин та враховуючи, що заявником свідомо, після роз`яснення положень закону про недопустимість такої поведінки та її наслідків, вчетверте подано аналогічну заяву про відвід колегії суддів Київського апеляційного суду у складі: Приходько К.П. (суддя-доповідач), Журба С.О. (суддя), Писана Т. О. (суддя), суд приходить до висновку про необхідність застосування до ОСОБА_1 заходу процесуального примусу у виді накладення штрафу у розмірі 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 6056,00 грн. (3028,00 грн х 2).

На переконання суду штраф у такому розмірі повністю кореспондується з допущеними неодноразовими зловживаннями та має забезпечити спонукання учасника справи до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства у майбутньому. … Визнати заявлений ОСОБА_1 відвід колегії суддів по справі зловживанням процесуальними правами. Накласти штраф… Ухвала Київського апеляційного суду від 31.05.2024 року №759/11905/23.

ВС підтримав обґрунтованість висновку про накладення штрафу на заявника в порядку процесуального примусу.

Ухвала суду апеляційної інстанції щодо визнання заявленого відводу суддів зловживанням процесуальними правами НЕ підлягає касаційному оскарженню. Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що про відвід колегії суддів є аналогічною за змістом трьом попереднім та є зловживанням процесуальними правами, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про накладення штрафу на заявника в порядку процесуального примусу. подана ОСОБА_1 вчетверте заява Доводи щодо незаконного накладення штрафу у розмірі двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб також є безпідставними, оскільки відповідно до пункту 2 частини першої статті 148 ЦПК України суд може накласти штраф у розмірі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто апеляційний суд, за своїм внутрішнім переконанням, наклав штраф у межах, встановлених процесуальним законом. Підстав вважати розмір накладеного штрафу незаконним немає. Ураховуючи викладене, оскільки правильне застосування судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга є необґрунтованою, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Ухвала КЦС/ВС від 02.09.2024 року №759/11905/23.

5. Висновки щодо зловживання правами в огляді судової практики у спорах, що виникають з сімейних правовідносин

1. Поділ спільного майна подружжя НЕ може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Постанова КЦС/ВС від 06.03.2019 справа № 317/3272/16-ц.

2. Недобросовісність поведінки подружжя при поділі спільного майна, зловживання правами й наявність негативних наслідків для кредитора підлягають доказуванню на загальних підставах. Постанова КЦС/ВС від 11.11.2019 № 337/474/14-ц.

3. Якщо родичі (зокрема, внук і бабуся), колишні члени подружжя, ініціюють, зокрема, штучний позов про стягнення аліментів з метою створення передумов для зменшення розміру аліментів, то такі учасники діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора (стягувача). Окрема думка судді КЦС/ВС В. Крата від 09.12.2024 р. до постанови ОП КЦС ВС від 09.12.2024 № 404/7235/22.

4. Якщо стягнення аліментів направлене на недопущення звернення стягнення на майно боржника, створення переваг у черговості розподілу стягнутих з боржника грошових сум, такі учасники діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора (стягувача). Постанова КЦС/ВС від 07.08.2024 р. № 501/3714/22.

5. Ініціювання спору про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання спільною сумісною власністю об`єкту незавершеного будівництва та визнання права на частку в спільному майні не для захисту прав та інтересів є недопустимим. Постанова КЦС/ВС від 27.10.2021 р. № 522/2736/16-ц.

6. Висновок суду про спробу застосувати способи захисту сімейних прав з метою звільнення від виконання військового обов`язку. Зважаючи на наведене, позов про визначення місця проживання малолітньої дитини у цій справі фактично пред`явлений військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, з метою штучного створення умов та обставин , які можуть бути підставою для звільнення з військової служби в особливий період на підставі частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Суд апеляційної інстанції слушно звернув увагу на те, що позивач у цій справі намагається застосувати способи захисту сімейних прав, інтересів дитини, з метою звільнення від виконання військового обов`язку (проходження військової служби). Постанова КЦС ВС від 13.03.2024 р. у справі № 495/2284/23.

Першоджерело - https://tinyurl.com/t7h36d9f