У судовій практиці вже є деякі випадки, коли суд вказує на використання представниками та захисниками ШІ та галюцинації ШІ, що призвели до посилань на неіснуючу судову практику чи на практику, яка нерелевантна провадженню. Вкрай негативним є те, що вказується і на неповагу до суду, і на недобросовісне виконання професійних обов’язків. Зокрема:
- ухвала Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду України від 15 січня 2026 року, справа № 240/14153/24 (URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/133336040, дата звернення: 05.02.2026): Верховний Суд звертає увагу, що характер наведених посилань може свідчити про використання учасником справи інструментів штучного інтелекту (далі - ШІ) та, відповідно, отримання на запит результату у формі "галюцинацій". Згідно з галузевими стандартами України, "галюцинування" визначається як феномен, за якого результат роботи системи генеративного ШІ містить неточну або хибну інформацію, що оманливо представлена як достовірна (Словник термінів у сфері штучного інтелекту, схвалений Міністерством цифрової трансформації, пункт 24, 2024 рік). "Процитовані" ГУ ПФ України в Житомирській області висновки суду касаційної інстанції настільки точно відповідають потребам аргументації скаржника, що може вказувати на ймовірний запит до ШІ підібрати відповідну судову практику, яку технологія могла згенерувати, не маючи доступу до реальних баз даних (реєстрів). Також Верховний Суд звертає увагу на тому, що використання ШІ для підготовки процесуальних документів саме по собі не заборонено. Проте відповідальність за достовірність інформації, викладеної у процесуальних документах, покладається виключно на учасника справи. Верховний Суд наголошує на обов`язковості дотримання принципу фахового людського контролю (human-in-the-loop). Використання ШІ у правничій діяльності допускається виключно як допоміжний інструмент, який не може замінити професійну діяльність правника: його критичне мислення, фахове судження та правову кваліфікацію (Рекомендації з відповідального використання штучного інтелекту для правників (схвалені Міністерством цифрової трансформації та Міністерством юстиції України, липень 2025 року). Відповідно до встановлених етичних стандартів, правник зобов`язаний самостійно перевірити (верифікувати) результати, згенеровані ШІ, шляхом перехресної перевірки з офіційними джерелами - базами законодавства та реєстром судових рішень. Принцип добросовісності вимагає від учасника справи утримуватися від використання результатів роботи ШІ, якщо достовірність джерел перевірити неможливо (Положення про використання технологій штучного інтелекту працівниками Апарату Верховного Суду: затверджене наказом Керівника Апарату Верховного Суду від 08 грудня 2025 року № 117). Подання до Суду недостовірної інформації, зокрема посилань на неіснуючі постанови та правові позиції Верховного Суду як підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, становить порушення принципу добросовісності користування процесуальними правами, закріпленого у статті 45 КАС України, незалежно від способу підготовки цієї інформації. Водночас подання до Суду процесуальних документів, згенерованих ШІ, за відсутності фахової перевірки, свідчить про неналежне виконання професійних обов`язків і недобросовісне користування учасником справи процесуальними правами, що може бути кваліфіковано як вияв неповаги до Суду.
- Ухвала Сумського апеляційного суду від 22 січня 2026 року, справа №588/2256/25 (URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/133587000, дата звернення: 05.02.2026): Аналіз змісту апеляційної скарги дає підстави для висновку про недобросовісне використання інструментів штучного інтелекту при її підготовці. Посилання на постанови Верховного Суду у справах № 761/23523/17, № 522/1916/18, № 243/667/18, № 761/4625/18 як на такі, що дозволяють ігнорувати строки оскарження, є грубим викривленням реальної судової практики. Щодо нібито існуючих правових позицій Верховного Суду, на які посилається адвокат в своїй апеляційній скарзі, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Аналіз змісту апеляційної скарги дає підстави для висновку про недобросовісне використання інструментів штучного інтелекту при її підготовці. Посилання на постанови Верховного Суду у справах № 761/23523/17, № 522/1916/18, № 243/667/18, № 761/4625/18 як на такі, що дозволяють ігнорувати строки оскарження, є грубим викривленням реальної судової практики. Перевіркою встановлено, що зазначені номери справ або відсутні в Єдиному державному реєстрі судових рішень, або стосуються проваджень про адміністративні правопорушення, розглянутих судами першої інстанції, та не містять жодних висновків Верховного Суду щодо застосування норм КПК України. Використання вигаданих правових позицій (так званих «галюцинацій» штучного інтелекту) та подання до суду неперевірених процесуальних документів свідчить про неналежне виконання професійних обов`язків правником, порушує принцип юридичної визначеності та є виявом неповаги до суду.
- Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року, справа № 420/26668/25 (URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/131701679, дата звернення: 05.02.2026): щодо доводів позивача про порушення форми складання податкових повідомлень-рішень (ППР) у зв`язку з нібито відсутністю власноручного підпису керівника контролюючого органу та використанням факсиміле, суд вважає такі твердження необґрунтованими та голослівними, які не підкріплені жодним доказом. При цьому в якості правової підстави для цього блоку аргументації представник позивача зазначає «Правова підстава: Відповідно до статті 58.1 ПКУ: "Податкове повідомлення-рішення... підписується керівником контролюючого органу або його заступником", ППР повинен підписуватися керівником органу особисто. Наказ Мінфіну № 568 від 19 жовтня 2012 року (зі змінами, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0901-12#Text): пункт 4.1 Наказу "Податкове повідомлення-рішення... підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу" встановлює форму ППР, яка вимагає власноручного підпису уповноваженої особи, без можливості використання факсиміле для таких документів.». Однак наказом Міністерства фінансів України від 18.05.2012 № 568 «Про затвердження деяких національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі та змін до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі» затверджено схвалені Методологічною радою з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 133 "Фінансові інвестиції"; Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 134 "Фінансові інструменти"; Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 135 "Витрати"; Зміни до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 101 "Подання фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2009 року № 1541, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 січня 2010 року за № 103/17398 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24 грудня 2010 року № 1629); Зміни до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 102 "Консолідована фінансова звітність", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 грудня 2010 року № 1629, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 січня 2011 року за № 87/18825. При цьому вказані положення не містять норми « 4.1» зі змістом «Податкове повідомлення-рішення... підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу», як зазначає представник позивача у позові. Тобто представник позивача спирається на буквально вигадані норми, які не існують в національному законодавстві України, що притаманно неперевіреній роботі штучного інтелекту. В цьому аспекті суд звертає увагу представника позивача на гайд Council of Bars and Law Societies of Europe (CCBE) Guide on the use of Artificial Intelligence-based tools by lawyers and law firms in the EU (2022), в якому зазначається, що якщо адвокат застосовує ШІ-технології, він не може пасивно покладатись на них і тим самим уникати свого професійного обов`язку. Навіть при використанні ШІ інструментів адвокат має залишатися професійно відповідальним за якість, законність та етичність своєї практики. Використання ШІ не знімає з нього зобов`язань щодо конфіденційності, компетентності, незалежності і юридичної відповідальності.
Зважаючи на можливі наслідки у тому числі для адвокатів, абсолютно слушною є рекомендація обов’язково проводити фінальну перевірку результатів, що генеруються системою (Рекомендації з відповідального використання штучного інтелекту для правників. URL: https://storage.thedigital.gov.ua/files/2/72/fcf6c498e0a9f57e7a8521ff9833372d.pdf, дата звернення: 05.02.2026). Council of Bars and Law Societies of Europe guide on the use of generative AI by lawyers (URL: https://www.ccbe.eu/fileadmin/speciality_distribution/public/documents/IT_LAW/ITL_Guides_recommendations/EN_ITL_20251002_CCBE-guide-on-the-use-of-the-use-of-generative-AI-for-lawyers.pdf, дата звернення: 05.02.2026) вказує, що юристи повинні перевіряти результати роботи GenAI перед тим, як використовувати їх у своїй роботі (якщо це вимагає конкретний випадок). Утім, у будь-якій діяльності не виключені звичайні людські помилки, які вочевидь не рівнозначні непрофесійності та неповазі до суду.
Для того, щоб уникнути вказань у судових рішень на неповагу до суду, неналежне виконання професійних обов’язків тощо, можливо запропонувати такі підходи щодо подання документів у разі реального використання ШІ:
1) ретельна перевірка усіх цитат з нормативних актів, їх дат, номерів та покликань на них з указанням дати доступу до електронного джерела;
2) ретельна перевірка усіх цитат з судових рішень, вказання назви суду, дати, номера справи, URL покликання на ЄДРСР з указанням дати доступу до ЄДРСР;
3) додавати тексти з ЄДРСР. У такому випадку, навіть якщо у номері справи чи покликанні буде допущена елементарна людська механічна помилка, то це ускладнить оцінку як неповаги до суду або зловживання.
Додаткові матеріали: