Щотижневий дайджест з судової практики у сфері сімейного права
Матеріал підготувала адвокат, член Центру сімейного права ВША Оксана Вікенфельд
Новини та події
22.08.2022
  1. Висновок Верховного Суду від 15.06.2022 року у справі № 234/10082/18 щодо зупинення провадження у справі про стягнення аліментів до вирішення спору про визнання батьківства

У випадку відсутності спору про батьківство (статті 129, 136-138 СК України), зупинення провадження у справі про стягнення аліментів на утримання дитини до вирішення спору про визнання батьківства, можливе.

Зупинення провадження у справах про стягнення аліментів на утримання дитини або її матері до вирішення спору про визнання батьківства дозволяє стягнути аліменти з дня пред`явлення позову (частина перша статті 191 СК України) у випадку набрання законної сили рішенням суду про визнання батьківства. Зазначене відповідає меті законодавця посилити захист права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів, які у цьому випадку будуть стягуватись за весь час розгляду справи про встановлення батьківства. Водночас, наслідком відмови у задоволенні позову про визнання батьківства є відмова у позові про стягнення аліментів, отже, у цьому випадку зупинення провадження у справі про стягнення аліментів до ухвалення судового рішення про визнання батьківства не зашкодить інтересам дитини на належне утримання та не порушить прав відповідача.

У справі, яка переглядалась ВС, запис про батька дитини було вчинено за вказівкою матері на підставі частини першої статті 135 СК України. Позивачка пред`явила позов про визнання батьківства стосовно дитини відповідно до вимог статті 128 СК України. Відповідач не значиться батьком дитини у Книзі реєстрації народжень, оскільки відповідної заяви від не подавав а дитини народилась після спливу десяти місяців з дня припинення шлюбу з матір`ю дитини. Отже, у вказаній справі відсутній спір про батьківство (статті 129, 136-138 СК України), який міг би перешкоджати зупиненню провадження у справі про стягнення аліментів на утримання дитини.

Таким чином, до правовідносин, які виникли у справі, що переглядається, не підлягають застосуванню положення частини другої статті 252 ЦПК України щодо заборони зупинення провадження у справі про стягнення аліментів, зокрема, з підстави наявності спору про батьківство.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважала, що суд першої інстанції невірно застосував приписи частини другої статті 252 ЦПК України та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, а суд апеляційної інстанції це порушення норми процесуального права не усунув.

Відмовляючи у позові про стягнення аліментів на утримання дитини без наявності такого, що набрало законної сили, рішення суду у справі № 234/12767/18 про визнання батьківства ОСОБА_2 стосовно дитини ОСОБА_3 , від вирішення якої залежить правильне вирішення спору у справ про стягнення аліментів, суди не врахували інтересів дитини та її право на забезпечення належного та достатнього рівня життя, який корелюється з відповідним обов`язком батька.

Суди не врахували, що аліменти на дитину стягуються з дня пред`явлення позову (частина перша статті 191 СК України), отже, зупинення справи про стягнення аліментів посилює захист права дитини на належне утримання, які у цьому випадку будуть стягуватись за весь час розгляду справи про встановлення батьківства, що усуне необхідність порушувати питання про стягнення аліментів за минулий період.

Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/105036368.

  1. Висновок Верховного Суду від 09.07.2021 року у справі № 161/8116/19 щодо поділу майна подружжя

Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Верховний Суд зазначає, що якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, то презумпція права спільної сумісної власності подружжя не спростована. Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/98267513