Вища школа адвокатури НААУ
Курси з підвищення кваліфікації адвокатів
Telegram
0 800 300 282
дзвінок безкоштовний
Новини
27.08.2020

Щотижневий аналіз судової практики з сімейного права

У межах співпраці Вищої школи адвокатури НААУ та Комітету з сімейного права НААУ публікуємо щотижневий аналіз судової практики з сімейного права. Матеріал підготувала Оксана Бобак, адвокат, член Комітету з сімейного права НААУ. 1. Правовий висновок у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 року у справі № 344/10971/16-ц (провадження № 61- 46794св18) щодо обставин, які не підлягають […]

У межах співпраці Вищої школи адвокатури НААУ та Комітету з сімейного права НААУ публікуємо щотижневий аналіз судової практики з сімейного права. Матеріал підготувала Оксана Бобак, адвокат, член Комітету з сімейного права НААУ.

1. Правовий висновок у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 року у справі № 344/10971/16-ц (провадження № 61- 46794св18) щодо обставин, які не підлягають врахуванню судом при визначенні розміру аліментів.

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини. Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою одержувача аліментів може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі (частина перша статті 184 СК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та ухвалення рішення судом першої інстанції).

Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/86607305

2. Правовий висновок у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 400/829/17 (провадження № 61- 43481св18) щодо думки дитини при вирішенні спору про визначення її місця проживання.

Згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати та сприяти захисту прав та інтересів дитини. Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій думки дитини щодо її бажання проживати разом з батьком, є переконливими з огляду на малолітній вік дитини (на момент заслуховування її думки судом першої інстанції – 4 роки), тривалий час проживання з батьком, обмеження спілкування з матір’ю та конфлікт між батьками щодо визначення місця її проживання.

Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/86139330

3. Правовий висновок у постанові Верховного Суду від 30.10.2019 року у справі №352/2324/17 (провадження № 61- 14041св19) щодо врахування положень Декларації прав дитини та інших обставин при вирішенні спорів про визначення місця проживання дитини

Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов`язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Декларація прав дитини не ратифікована Україною, не має офіційного перекладу українською мовою. Таким чином, Декларація прав дитини не є міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. При цьому під забороною розлучення дитини зі своєю матір`ю в контексті Декларації прав дитини слід розуміти не обов`язковість спільного проживання матері та дитини, а право на їхнє спілкування, турботу з боку матері та забезпечення з боку обох батьків, у тому числі й матері, прав та інтересів дитини, передбачених цією Декларацією та Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року.

Під час визначення місця проживання малолітньої дитини, зважаючи на вікову категорію дитини, бесіду з останньою повинен проводити психолог, головним завданням такої бесіди є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення інтересів дитини та отримання думки щодо бажання дитини проживати з одним із батьків або встановлення прихильності чи схильності (з огляду на вік) до одного з них. Захисту прав дитини та перевірки дотримання її прав та найкращих інтересів повинні сприяти не тільки батьки, але й правоохоронні та інші державі органи в компетенцію яких входить перевірка інформації щодо дитини, її стану, місцезнаходження тощо

Детальніше з текстом постанови можна ознайомитись за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/86105207

4.Правовий висновок у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі №668/8229/15 (провадження № 61- 36590св18) щодо з’ясування думки дитини при вирішенні спорів про позбавлення батьківських прав

У справах про позбавлення батьківських прав, не з’ясування судом думки дитини, яка на дату розгляду справи досягла чотирнадцяти років, не є обов’язковою підставою для скасування рішення. Верховний Суд залишив рішення суду апеляційної інстанції без змін за відсутності з’ясування судом апеляційної інстанції думки дитини, зазначивши, що вказане не дає підстав для сумніву у обґрунтованості висновків суду, оскільки наявність конфлікту між батьками, постійне проживання дитини з матір`ю, а також інші обставини, що характеризують спірні правовідносини не виключають можливості непрямого впливу матері на думку дитини.

Детальніше з постановою Верховного Суду можна ознайомитися за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/86606980

5. Правовий висновок у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №758/3340/17 (провадження №61- 16418св19) щодо ролі молекулярно-генетичної експертизи при вирішенні спорів про визнання батьківства

Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути лише висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи. На сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.

Детальніше з постановою Верховного Суду можна ознайомитися за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/86400539