Щодо встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу разом із військовослужбовцем з метою отримання коштів, передбачених за загиблого військовослужбовця для членів його сім`ї
Короткий зміст позовних вимог:
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , Міністерства оборони України, в якому просила встановити факт спільного проживання її та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з січня 2016 року до дня смерті останнього, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з січня 2016 року проживала разом із ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловік та жінка у будинку її матері на АДРЕСА_1 , кохали один одного, мали взаємні права та обов`язки, піклувались один про одного, в інших шлюбах не перебували, планували зареєструвати шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син ОСОБА_4 .
Зазначала, що з ОСОБА_3 вони спільно вели побут, господарство, спільно виховували сина, мали спільний бюджет, сплачували рахунки по комунальним платежам, купували речі, предмети побуту.
16 серпня 2023 року ОСОБА_3 був мобілізований до лав Збройних сил України (далі - ЗСУ), проте увесь час вони перебували на зв`язку, спілкуватися по телефону, а 05 вересня 2023 року вона відправила йому посилку (особисті речі, продукти харчування, ліки тощо) за місцем його служби в смт. Гончарівське.
Під час служби у ЗСУ ОСОБА_3 постійно пересилав на її картки, відкриті у Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк») та Акціонерному товаристві комерційному банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), частину своєї заробітної плати, розмір якої загалом склав близько 150 000,00 грн, які вона використовувала для потреб сім`ї.
ІНФОРМАЦІЯ_2 при виконанні військового та громадянського обов`язку по захисту України в с. Костянтинівка Покровського району Донецької області ОСОБА_3 помер від отриманих поранень. Після загибелі цивільного чоловіка, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовим керівництвом ОСОБА_3 їй були надіслані його особисті речі, а також документи про причину смерті.
20 лютого 2024 року командир військової частини, у якій служив ОСОБА_3 , видав наказ № 110, згідно якого їй, як цивільній дружині, виплачена заборгованість по грошовому забезпеченню загиблого та грошову допомогу на поховання. Поховання ОСОБА_3 вона здійснювала за власні кошти, а також зберігає його особисті документи, отримала лікарське свідоцтво про його смерть та свідоцтво про смерть.
24 квітня 2024 року вона звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця. На її заяву про виплату одноразової грошової допомоги письмової відповіді не надано, в усній формі повідомлено, що вона матиме право на таку виплату при пред`явленні рішення суду, яким буде встановлено факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу із загиблим військовослужбовцем, що передбачено статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Посилаючись на наведене, просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції:
Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 12 травня 2025 року позов задоволено. Встановлено факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, починаючи з січня 2016 року і до часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 .
Встановивши обставини спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з січня 2016 року до 09 січня 2024 року, ведення ними спільного побуту, а також наявність взаємних прав та обов`язків, суд першої інстанції дійшов висновку про доведення позивачкою факту її проживання із ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, а, відтак, і про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції:
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 16 липня 2025 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 12 травня 2025 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з судовим рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним та обґрунтованим і не вбачав підстав для його скасування.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу:
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Заявник зазначає, що позивачка не довела та не надала жодного доказу на підтвердження того, що дійсно вона та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю. Доводи позивачки обмежуються лише констатацією факту щодо проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з січня 2016 року до 09 січня 2024 року. Сам по собі факт перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у близьких стосунках, які, на його думку, також не підтверджені, не може свідчити про те, що вони проживали в зазначений період однією сім`єю, оскільки позивачці необхідно надати докази ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та витрат, придбання майна в інтересах сім`ї. Довідки про місце реєстрації, декларація про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, фотокартки та фотографії з месенджерів, довідки органів місцевою самоврядування не можуть свідчити про факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та не можуть бути визначальними у вирішенні цього питання.
Позиція Верховного Суду:
У справі, що переглядається, позивачка просила встановити факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу разом із військовослужбовцем з метою отримання коштів, передбачених за загиблого військовослужбовця для членів його сім`ї.
Положеннями частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.
У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
В абзаці першому частини другої статті 3 СК України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина четверта статі 3 СК України).
Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання однією сім`єю, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.
Висновок:
Установивши обставини спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з січня 2016 року до 09 січня 2024 року, ведення ними спільного побуту, а також наявність взаємних прав та обов`язків, надавши правову оцінку показанням допитаних судом свідків, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, дійшов правильного висновку про доведення позивачкою факту її проживання із ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, а, відтак, і про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Суди правильно застосували норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустили порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, тому доводи касаційної скарги з цього приводу є безпідставними.
Інші аргументи касаційної скарги є ідентичними доводам заявника, яким судами надана належна оцінка, тому Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі доводи, які не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що суди порушили норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судом.