
За правилами якого виду судочинства треба розглядати вимоги стягувача щодо дій державної виконавиці у виконавчому провадженні, приєднаному до зведеного?
Зміст скарги:
У травні 2024 року стягувач звернувся до суду зі скаргою, у якій просив:
Визнати неправомірними дії державної виконавиці щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 (далі - ВП НОМЕР_1) на підставі пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIII) у редакції, яка була чинною на день вчинення оскарженої виконавчої дії.
Скасувати постанову державної виконавиці про зупинення вчинення виконавчих дій.
Зобов`язати ВПВР поновити вчинення виконавчих дій із виконання виконавчого листа про стягнення з боржника на користь стягувача 120 000,00 грн відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання.
Мотивував вимоги скарги так:
24 листопада 2023 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення, згідно з яким частково задовольнив позов стягувача: стягнув із боржника 120 000,00 грн відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання; у задоволенні інших вимог відмовив; стягнув із боржника на користь держави 1 200,00 грн судового збору.
15 січня 2024 року цей суд видав виконавчий лист на виконання вказаного рішення. 11 березня 2024 року державна виконавиця відкрила ВП НОМЕР_1.
7 травня 2024 року стягувач отримав лист державної виконавиці про те, що виконання за виконавчим листом у ВП НОМЕР_1 зупинене до 1 січня 2025 року згідно з постановою від 21 березня 2024 року на підставі пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII. Згідно з цим пунктом до 1 січня 2025 року зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти) у виконавчих провадженнях, за якими боржником є підприємство (крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) та моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, про стягнення аліментів, про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування).
Дії державної виконавиці із зупинення вчинення виконавчих дій є незаконними:
- Предметом спору було відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві. Тому таке відшкодування охоплювалося поняттям шкоди, завданої працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням їхнього здоров`я;
- парламент чітко вказав, що слід вважати моральною шкодою, завданою внаслідок ушкодження здоров`я через порушення трудових прав, але не визначив, що є матеріальною шкодою, завданою ушкодженням здоров`я;
- моральна шкода, завдана ушкодженням здоров`я стягувача, охоплюється поняттям «інші виплати (компенсації), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами», бо відповідні вимоги та судове рішення обґрунтовані приписами Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України);
- якщо працівнику належать до отримання певні кошти, і право на них виникло відповідно до приписів КЗпП України, то їх слід вважати виплатами (компенсаціями), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами. Інших правовідносин у стягувача з боржником не було. Вимоги стягувача до боржника обґрунтовані виключно як вимоги працівника до роботодавця. Підставою таких вимог є ушкодження здоров`я під час виконання умов трудового договору;
- державна виконавиця не врахувала, що дія пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII не передбачає безумовного зупинення всіх виконавчих проваджень, боржником за якими є підприємство, а встановлює певні винятки, за наявності яких виконавчі провадження не можна зупинити. Такі винятки є у цій справі, оскільки боржник має відшкодовувати шкоду, завдану ушкодженням здоров`я. Її відшкодування належить до виплат (компенсацій), які належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами.
Зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду:
20 серпня 2024 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області постановив ухвалу про відмову у задоволенні скарги стягувача. Мотивував так:
Державна виконавиця діяла згідно з приписами Закону № 1404-VIII, тому немає підстав для визнання неправомірними її дій із зупинення виконавчих дій у ВП НОМЕР_1.
Відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я не входить до переліку винятків, зазначених у пункті 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII, зокрема до заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами.
22 жовтня 2024 року Дніпровський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою апеляційну скаргу стягувача залишив без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Навів аналогічні до останнього мотиви.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу:
Стягувач мотивував касаційну скаргу так:
Підприємство є боржником у ВП НОМЕР_1 про стягнення на користь стягувача 120 000,00 грн відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок хронічного професійного захворювання, на підставі рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2023 року у справі № 176/2619/23.
Державна виконавиця неправомірно зупинила виконавчі дії у ВП НОМЕР_1 на підставі пункту 1-4 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII. Припис цього пункту не передбачає безумовного зупинення всіх виконавчих проваджень, боржником за якими є підприємство, а встановлює певні винятки, за наявності яких виконавчі провадження не можна зупинити.
Такі винятки є у цій справі, бо суд на користь стягувача стягнув з боржника відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я. Це відшкодування належить до виплат (компенсацій) працівнику у зв`язку з трудовими відносинами. Під виплатою слід розуміти не тільки форми оплати праці у вигляді заробітної плати, але й інші трудові виплати, віднесені до обов`язку роботодавця (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 336/9595/14).
Відшкодування моральної шкоди працівнику, трудові права якого порушені, є обов`язком роботодавця. Тому цю виплату слід вважати трудовою. Інакше кажучи, якщо працівнику належать певні кошти, і право на них виникло на підставі приписів КЗпП України, то їх слід вважати виплатами (компенсаціями), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами.
Позиція Верховного Суду:
За правилами якого виду судочинства треба розглядати вимоги стягувача щодо дій державної виконавиці у виконавчому провадженні, приєднаному до зведеного (з виконання судових рішень, ухвалених за правилами різних видів судочинства)?
Суд ухвалив рішення про стягнення з боржника на користь стягувача компенсації моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання. На виконанні у державної виконавиці перебував виконавчий лист, виданий на виконання цього рішення. Проте державна виконавиця зупинила виконавчі дії у ВП НОМЕР_1 на підставі пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII. Стягувач вважав такі дії державної виконавиці неправомірними, оскільки припис вказаного пункту незастосовний до виконання судового рішення, ухваленого на користь стягувача. Тому він просив визнати неправомірними дії державної виконавиці щодо зупинення вчинення виконавчих дій у ВП НОМЕР_1, скасувати постанову про таке зупинення та поновити їхнє вчинення.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні скарги стягувача. Виснував, що державна виконавиця, зупиняючи вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях, за якими боржником є підприємство, діяла правомірно - на підставі пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII.
Стягувач ці судові рішення оскаржив до Верховного Суду. У касаційній скарзі наголосив, що суди неправильно застосували припис вказаного пункту Закону № 1404-VIII, бо на ВП НОМЕР_1 з виконання рішення у справі № 176/2619/23 не поширюється правило про необхідність зупинення виконавчих дій до 1 січня 2025 року.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу на те, що дії державної виконавиці під час виконання судового рішення у зведеному виконавчому провадженні, у якому об`єднані виконавчі провадження з виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, слід оскаржувати за правилами адміністративного, а не цивільного судочинства.
Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження (абзац перший частини першої статті 30 Закону № 1404-VIII).
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону № 1404-VIII).
Судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина перша статті 447 ЦПК України).
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (стаття 447-1 ЦПК України).
Скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина перша статті 448 ЦПК України).
Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб (частина перша статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)).
Оскільки законодавство України не передбачає порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у зведеному виконавчому провадженні, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених за правилами різних видів судочинства, Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про поширення на спори щодо такого оскарження юрисдикції адміністративного суду та застосування з цією метою припису частини першої статті 287 КАС України (див., зокрема, постанови від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц, від 12 вересня 2018 року у справі № 906/530/17, від 17 жовтня 2018 року у справах № 927/395/13 і № 5028/16/2/2012, від 5 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 808/2265/16, від 10 квітня 2019 року у справі № 908/2520/16, від 5 червня 2019 року у справі № 911/100/18).
Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
У постанові від 12 червня 2023 року у справі № 676/7428/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду виснував про скасування судових рішень і закриття провадження у справі за скаргою на дії державної виконавиці щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні стосовно виконання рішення суду про стягнення з підприємства 120 000,00 грн відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок хронічного професійного захворювання.
Мотивував, зокрема, тим, що суди перевіряють дотримання правил юрисдикції незалежно від наявності відповідних доводів у заяві, відзиві, скарзі; суди не врахували, що 23 лютого 2024 року державна виконавиця винесла постанову про приєднання ВП 73556013 з примусового виконання виконавчого листа № 176/1715/23 від 7 листопада 2023 року до зведеного ВП НОМЕР_2; суди не встановили, що на момент зупинення вчинення виконавчих дій ВП 73556013 було виведене зі зведеного, а тому зробили помилковий висновок про розгляд скарги за правилами цивільного судочинства.
Суди першої й апеляційної інстанцій у справі № 176/2619/23 встановили такі обставини:
24 листопада 2023 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення у справі № 176/2619/23 про стягнення з боржника на користь стягувача 120 000,00 грн відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок хронічного професійного захворювання.
11 березня 2024 року державна виконавиця винесла постанову про відкриття ВП НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 176/2619/23 від 15 січня 2024 року, виданого на виконання вказаного судового рішення.
11 березня 2024 року державна виконавиця винесла постанову про приєднання ВП НОМЕР_1 до зведеного ВП НОМЕР_2.
21 березня 2024 року державна виконавиця винесла постанову про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 176/2619/23 від 15 січня 2024 року на підставі пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII.
17 квітня 2024 року адвокат в інтересах стягувача звернувся до ВПВР із заявою про повернення виконавчого документа стягувачу.
Згідно з листом ВПВР від 24 квітня 2024 року № 62705/73730-33-24/20.1 на виконанні у відділі перебуває зведене ВП НОМЕР_2, до складу якого ввійшли 855 виконавчих проваджень про стягнення коштів із боржника; на підставі пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII державна виконавиця винесла постанову про зупинення вчинення виконавчих дій до 1 січня 2025 року.
Звертаючись до суду зі скаргою на неправомірні дії державної виконавиці щодо зупинення виконавчих дій у ВП НОМЕР_1, стягувач наголошував, що підстав для застосування припису пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII не було. Суди відмовили у задоволенні скарги стягувача. Виснували, що дії державної виконавиці були правомірними. Дотримання правил предметної юрисдикції не перевірили.
У відзиві на скаргу стягувача представник ВПВР зазначив, що вимоги стягувача має розглядати адміністративний суд, а провадження у цій справі слід закрити, бо ВП НОМЕР_1 приєднане до зведеного ВП НОМЕР_2, у якому об`єднані виконавчі провадження з виконання судових рішень, ухвалених за правилами різних видів судочинства (а. с. 59 - 62). До відзиву представник ВПВР долучив витяг з облікової картки зведеного ВП НОМЕР_2 щодо боржника. Згідно з цим витягом до зведеного ВП НОМЕР_2, в яке увійшли виконавчі провадження з виконання судових рішень, ухвалених, щонайменше за правилами цивільного та господарського судочинства, приєднали ВП НОМЕР_1 (пункт 27 витягу) (а. с. 71 - 72).
Висновок:
З огляду на вказане, оскільки суди попередніх інстанцій не встановили, що на момент зупинення вчинення виконавчих дій у ВП НОМЕР_1 це виконавче провадження державна виконавиця вивела зі зведеного ВП НОМЕР_2, немає підстав для розгляду справи № 176/2619/23 за правилами цивільного судочинства. Оскарження дій і рішень державної виконавиці щодо зупинення ВП НОМЕР_1 під час виконання зведеного ВП НОМЕР_2, у якому об`єднані виконавчі провадження з виконання судових рішень, ухвалених за правилами різних видів судочинства, має відбуватися в адміністративному суді.
Оскільки суди попередніх інстанцій порушили правила предметної юрисдикції загальних судів, оскаржені судові рішення слід скасувати, а провадження у справі закрити. Роз`яснити стягувачу, що розгляд його вимог має відбуватися за правилами адміністративного судочинства. Протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови стягувач має право звернутися до Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією до адміністративного суду.