Щодо відсутності бездіяльності органу примусового виконання рішення суду про контакт батька з дитиною
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2026 року у справі № 1309/9120/12
Короткий зміст вимог і підстав скарги:
21 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - ЗМУМін`юсту) за період з 18-19 жовтня 2024 року, у якій просив:
- визнати дії/бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові ЗМУ Мін`юсту (м. Львів) (далі - Шевченківського ВДВС у м. Львові ЗМУ Мін`юсту (м. Львів) Мельника Ю. Р. (інших посадових осіб) щодо забезпечення відновлення порушених прав стягувача та виконання рішення суду у справі № 1309/9120/12 про контакт батька з дитиною в межах ВП № НОМЕР_1 - неправомірними, з огляду на тривале і повне ігнорування постанови Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 1309/9120/12, а також постанови Львівського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року у справі № 1309/9120/12, - такими, що можуть мати умисел приховати недоліки у своїй роботі та реальну потребу цільової підтримки дитини, яка, вочевидь, проявляла ознаки відчуження одного з батьків;
- скасувати вимогу державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Львові ЗМУ Мін`юсту (м. Львів) Мельника Ю. Р. від 15 жовтня 2024 року № 88528 щодо забезпечення відновлення порушених прав стягувача та виконання рішення суду у справі № 1309/9120/12 про контакт батька з дитиною, в межах ВП № НОМЕР_1, як таку, що не відповідає своєчасному і повному вжиттю дієвих заходів, що передбачені постановою Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 1309/9120/12, а також постановою Львівського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року у справі № 1309/9120/12;
- зобов`язати державного виконавця Мельника Ю. Р. (іншу посадову особу) усунути вказані порушення шляхом якнайшвидшого виконання рішення суду в межах ВП № НОМЕР_1 із забезпеченням прав та законних інтересів учасників виконавчого провадження та з наданням пріоритету найкращим інтересам неповнолітньої дитини, яка, вочевидь, проявляє ознаки відчуження одного з батьків, потребу цільової підтримки дитини;
- визнати бездіяльність ЗМУ Мін`юсту в особі начальника управління Бабини Ю. В. (іншої посадової особи) щодо контролю за виконанням покладених на підпорядкований підрозділ управління завдань та вимог законодавства про виконавче провадження при виконанні рішення суду у справі №1309/9120/12 та в межах ВП № НОМЕР_1 щодо долучення до вжиття належних заходів з розробки комплексної стратегії примусового виконання доленосного та значущого рішення у справі № 1309/9120/12 й ігнорування постанови Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 1309/9120/12, а також постанови Львівського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року у справі № 1309/9120/12;
- зобов`язати ЗМУ Мін`юсту (м. Львів) в особі начальника управління Бабини Ю. В. (інших посадових осіб) вчинити всі необхідні дії для належного контролю за виконанням покладених на підпорядкований підрозділ управління завдань та вимог законодавства про виконавче провадження при виконанні доленосного та значущого рішення у справі № 1309/9120/12, і з метою виправлення недоліків у роботі державних виконавців (інших посадових осіб) утворити виконавчу групу щодо реальної потреби цільової підтримки дитини, яка, вочевидь, проявляла ознаки відчуження одного з батьків;
- повністю дослідити інші фактори десятирічного примусового виконання доленосного та значущого рішення у справі № 1309/9120/12, з оцінкою дотримання найкращих інтересів дитини, яка, вочевидь, проявляє ознаки відчуження одного з батьків та потребує цільової підтримки.
Скарга обґрунтована тим, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 20 січня 2013 року у справі № 1309/9120/12 зобов`язано ОСОБА_2 усунути йому перешкоди у спілкуванні та зустрічах з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши його участь у вихованні та спілкуванні з дитиною: щотижнево з 18 год 00 хв п`ятниці до 21 год 00 хв суботи за місцем проживання батька; щотижнево з 18 год 00 хв до 21 год 00 хв середи спільна прогулянка з батьком; 15 днів у зимовий та 15 днів у літній періоди спільного відпочинку з батьком.
08 березня 2023 року у справі № 1309/9120/12 Верховний Суд зобов`язав ЗМУ Мін`юсту вжити заходів щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення суду у справі № 1309/9120/12 про контакт дитини з батьком у межах виконавчого провадження від 03 листопада 2022 року № НОМЕР_1, яке перебуває на примусовому виконанні державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Львові ЗМУ Мін`юсту (м. Львів) Мельника Ю. Р.
У п`ятницю 18 жовтня 2024 року з 18 год 00 хв до 21 год 00 хв суботи 19 жовтня 2024 року за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 , державний виконавець Шевченківського ВДВС м. Львові ЗМУ Мін`юсту (м. Львів) Мельник Ю. Р. жодні заходи примусового виконання рішення № 1309/9120/12 у межах ВП № НОМЕР_1 не вчиняв, а ЗМУ Мін`юсту в особі начальника Бабини Ю. В. стратегію виконання рішення № 1309/9120/12 не розробило. Протягом десяти років державні виконавці ЗМУ Мін`юсту заходи примусового виконання в значущому і доленосному рішенні № 1309/9120/12 щодо відновлення порушених прав батька про участь у вихованні та спілкуванні з донькою, зводять лише до «повідомлень про неуспішні спроби провести побачення та відмову дитини бачитися із заявником».
Крім того, зазначив, що ЗМУ Мін`юсту в особі начальника Бабини Ю. В. та інші посадові особи, до повноважень яких належить вчинення відповідних дій для належного контролю за виконанням покладених на підпорядкований підрозділ Управління завдань та вимог законодавства про виконавче провадження при виконанні рішення суду, ігнорують рішення Верховного Суду і Львівського апеляційного суду у справі. Звертає увагу суду на те, що обов`язки ЗМУ Мін`юсту визначені Положенням про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України, затвердженим наказом Мін`юсту 23 червня 2011 року № 1707/5, зареєстрованим у Мін`юсті України 23 червня 2011 року за № 759/19497, згідно з пунктами 10.1 та 10.2 начальник міжрегіонального управління очолює міжрегіональне управління, здійснює керівництво його діяльністю і підвідомчими органами та установами юстиції, представляє міжрегіональне управління у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами, організаціями та несе персональну відповідальність за організацію та результати діяльності міжрегіонального управління перед Міністром юстиції України; організовує роботу міжрегіонального управління, підвідомчих органів і установ юстиції на виконання завдань, покладених на Мін`юст, його територіальні органи, тощо. Принцип справедливості судового розгляду повинен знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Стислий виклад змісту судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 20 травня 2025 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано дії/бездіяльність державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Львові ЗМУ Мін`юсту (м. Львів) Мельника Ю. Р. щодо забезпечення відновлення порушених прав стягувача та виконання рішення суду у справі № 1309/9120/12 про контакт батька з дитиною в межах ВП № НОМЕР_1 неправомірними.
Зобов`язано державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Львові ЗМУ Мін`юсту (м. Львів) Мельника Ю. Р. (іншу посадову особу) усунути вказані порушення шляхом якнайшвидшого виконання рішення суду в межах ВП № НОМЕР_1 із забезпеченням прав та законних інтересів учасників виконавчого провадження та із наданням пріоритету найкращим інтересам неповнолітньої дитини. У задоволені інших вимог відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що державним виконавцем Шевченківського ВДВС у м. Львові ЗМУ Мін`юсту Мельником Ю. Р. 18-19 жовтня 2024 року вживалися заходи для примусового виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова у справі № 1309/9120/12 від 20 лютого 2013 року, не надано жодних доказів неможливості виконання судового рішення 18-19 жовтня 2024 року, тому вимоги скаржника щодо визнання дій/бездіяльності державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Львові ЗМУ Мін`юсту Мельника Ю. Р. неправомірним та зобов`язання останнього усунути вказані порушення, є обґрунтованими.
Щодо вимог скаржника до ЗМУ Мін`юсту в особі начальника Бабини Ю.В. щодо контролю за виконанням покладених на підпорядкований підрозділ управління завдань та вимог законодавства про виконавче провадження при виконанні рішення суду у справі № 1309/9120/12, суд зазначив, що до повноважень начальника ЗМУ Мін`юсту не входить контроль за виконанням
Суд зазначив, що державні виконавці, у тому числі, Шевченківського ВДВС у м. Львові ЗМУ Мін`юсту під час здійснення професійної діяльності є незалежними, контроль за діяльністю державних виконавців здійснюється органами примусового виконання рішень, відповідно до статтей 5, 12 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», відтак до повноважень начальника ЗМУ Мін`юсту не належить здійснення контролю за діяльністю державних виконавців, у тому числі, щодо примусового виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 лютого 2013 року у справі № 1309/9120/12.
Постановою Львівського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 20 травня 2025 року - залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що на виконання постанови Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 1309/9120/12, начальником Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові ЗМУ Мін`юсту розроблено Комплексну стратегію примусового виконання рішення суду у справі № 1309/9120/12, за якою визначено, що єдиним дієвим заходом, спрямованим на виконання виконавчого документа є залучення спеціаліста психолога, який безумовно забезпечить підтримку дитини у стресових ситуаціях, проаналізує потребу в необхідності встановлення контакту з батьком. Залучення психолога є необхідним для врахування поведінкових особливостей дитини під час спілкування з батьком. Важливим аспектом психологічного супроводу є також встановлення відкритого та довірливого спілкування. Комплексна програма 27 грудня 2024 року затверджена заступником начальника міжрегіонального управління - начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області ЗМУ Мін`юсту.
Доводи касаційної скарги:
10 листопада 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» із касаційною скаргою звернувся ОСОБА_1 у якій просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій у частині відмови у визнані бездіяльності ЗМУ Мін`юсту (в особі відповідних посадових осіб) щодо вжиття належних заходів з розробки Комплексної стратегії примусового виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 лютого 2013 року у справі № 1309/9120/12 про контакт дитини з батьком, скасувати (змінити) не передаючи справи на новий розгляд, та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення скарги.
Крім того, у касаційній скарзі заявник просить з огляду на преюдиційність обставин, що встановлені, на його переконання, постановою Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 серпня 2025 року, звернути увагу на приховування Комплексної стратегії примусового виконання рішення суду від 27 грудня 2024 року, що вчинила Головний спеціаліст відділу судової роботи та міжнародної правової допомоги у Львівській області Управління судової роботи та міжнародної правової допомоги ЗМУ Мін`юсту Павлішевська Вікторія Вікторівна, під час розгляду справи № 1309/9120/12 у суді першої інстанції, про що винести окрему ухвалу щодо неприпустимості зловживання процесуальними правами, із урахування статей 44, 262 ЦПК України.
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що у рішенні ЄСПЛ від 07 жовтня 2021 року у справі «Вихованок проти України»(заява № 12962/19) зазначено: «під час здійснення виконавчого провадження вжиті державними виконавцями заходи по суті зводилися лише до повідомлення про неуспішні спроби провести побачення та відмову дитини бачитися із заявником»; «потребу розробки комплексної стратегії виконання, у тому числі цільової підтримки дитини, яка, вочевидь, проявляла ознаки відчуження одного з батьків».
Законодавство про виконавче провадження передбачає абстрактні обов`язки, правила, спосіб і порядок виконання рішення (про встановлення побачення з дитиною), проте виконання способом «повідомлення про неуспішні спроби виконання» рішення, до переліку виконавчих дій не входить, і такий спосіб виконання не є повним і законним. Проте в оскаржуваному рішенні апеляційний суд дійшов інших висновків, що така неповнота проведених виконавчих дій в рішенні № 1309/9120/12, є наслідком саме скарг стягувача, що необхідно розцінювати критично.
Правова позиція Верховного Суду, сформульована у постанові від 08 березня 2023 року визначає не абстрактні правила, а тлумачить конкретний порядок виконання рішення про встановлені побачення дитини зі стягувачем (батьком) і такий конкретний спосіб полягає в зобов`язанні ЗМУ Мін`юсту розробити комплексну стратегію примусового виконання рішення суду в межах ВП № НОМЕР_2 від 02 лютого 2021 року, що стосується і ВП № НОМЕР_1 від 03 листопада 2022 року, що оскаржується, та інших виконавчих провадженнях, у яких виконавчі дії вчинені не в повному обсязі, не враховано ускладнень виконання, залучення дитячого психолога, (частина перша статті 20, частина перша статті 25 Закону № 1404-VIII), тощо. Тобто, жоден державний виконавець не спроможний виконати рішення № 1309/9120/12 без попередньої розробки ЗМУ Мін`юсту комплексної стратегії примусового виконання рішення № 1309/9120/12 про контакт дитини з батьком, проте докази припинення такої бездіяльності у матеріалах справи відсутні.
Позиція Верховного Суду:
У справі, про перегляд якої подано касаційну скаргу, склалася така ситуація, де Верховний Суд постановою зобов`язав ЗМУ Мін`юсту вжити заходів щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення суду у справі № 1309/9120/12 про контакт дитини з батьком.
Зазначене рішення мотивовано тим, що суди при розгляді скарги встановили, а учасники виконавчого провадження не заперечували, що для проведення виконавчих дій з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, органи державної влади (в тому числі і ЗМУ Мін`юсту) не ініціювали механізми заохочення співпраці батьків, а також не вжили заходів щодо розробки комплексної стратегії виконання судового рішення, у тому числі з метою цільової підтримки дитини, яка, вочевидь, проявляла ознаки відчуження одного з батьків. Оскільки для проведення виконавчих дій з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача та виконання рішення суду про контакт батька з дитиною Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції активно не долучалось, доречних програм чи інших релевантних заходів не вживало, вимоги заявника в частині зобов`язання ЗМУ Мін`юсту вчинити дії щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання судового рішення у справі № 1309/9120/12 про контакт дитини з батьком, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У цій справі, про перегляд якої подано касаційну скаргу, ОСОБА_1 звернувся із скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання ЗМУ Мін`юсту за період 18-19 жовтня 2024 року.
У цій справі суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні його скарги у частині вимог про визнання бездіяльності ЗМУ Мін`юсту (в особі відповідних посадових осіб) щодо вжиття належних заходів з розробки Комплексної стратегії примусового виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 лютого 2013 року у справі № 1309/9120/12 про контакт дитини з батьком, виходив із того, що до повноважень начальника ЗМУ Мін`юсту не належить здійснення контролю за діяльністю державних виконавців, у тому числі, щодо примусового виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 лютого 2013 року у справі № 1309/9120/12.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін в частині відмови в задоволенні скарги, виходив з того, що на виконання постанови Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 1309/9120/12, начальником Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові ЗМУ Мін`юсту розроблено Комплексну стратегію примусового виконання рішення суду у справі № 1309/9120/12, затверджена заступником начальника міжрегіонального управління - начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області ЗМУ Мін`юсту 27 грудня 2024 року.
У проваджені Верховного Суду № 61-1677св25, у якому 20 серпня 2025 року скасовано постанову Львівського апеляційного суду від 20 січня 2025 року скасовано, а ухвалу та окрему ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 21 червня 2024 року залишено в силі, спірним періодом оцінки дій/бездіяльності державного виконавця був період по червень 2024 року включно.
Проте, за встановленими у цій справі обставинами, на виконання постанови Верховного Суду 08 березня 2023 року, 27 грудня 2024 року начальником Шевченківського ВДВС у м. Львові ЗМУ Мін`юсту розроблено Комплексну стратегію примусового виконання рішення суду у справі № 1309/9120/12, за якою визначено, що єдиним дієвим заходом, спрямованим на виконання виконавчого документа є залучення спеціаліста психолога, який безумовно забезпечить підтримку дитини у стресових ситуаціях, проаналізує потребу в необхідності встановлення контакту з батьком. Залучення психолога є необхідним для врахування поведінкових особливостей дитини під час спілкування з батьком. Важливим аспектом психологічного супроводу є також встановлення відкритого та довірливого спілкування. Державному виконавцю при виконанні виконавчого провадження необхідно залучити спеціаліста - психолога та надати йому перелік питань, спрямованих на виконання рішення суду, зокрема: оцінка психоемоційного стану дитини; причини та умови, що призвели до відмови дитини від спілкування з батьком; шляхи усунення перешкод у спілкуванні дитини з батьком та встановлення між ними стійкого психологічного контакту, відкритого та довірливого спілкування (т. 2, а. с. 155-160).
Таким чином, судом апеляційної інстанції при ухвалені 21 жовтня 2025 року рішення у цій справі обґрунтовано враховано розроблену Комплексну стратегію примусового виконання рішення від 27 грудня 2024 року.
Отже, доводи стягувача про бездіяльність ЗМУ Мін`юсту щодо невжиття заходів з розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення про встановлення контакту батька з дитиною є необґрунтованими. Органами примусового виконання розроблено комплексну стратегію виконання судового рішення у цій справі, яка відповідала особливостям спірних сімейних правовідносин та була спрямована на забезпечення найкращих інтересів дитини. Ця стратегія включає поетапність виконавчих дій, залучення відповідних спеціалістів, оцінку психоемоційного стану дитини, а також створення умов для поступового та безпечного відновлення контакту дитини з батьком.
Доказів того, що розроблена Комплексна стратегія примусового виконання рішення суду у справі № 1309/9120/12 буде неефективною у разі її добросовісного виконання усіма заінтересованими особами, матеріали справи не містять. Крім того, ця Комплексна стратегія може бути змінена та доповнена з урахуванням обставин, які виникнуть, та думки заінтересованих осіб.
Висновок:
З огляду на викладене, за встановлених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 в частині визнання бездіяльності ЗМУ Мінюсту (в особі відповідних посадових осіб) щодо вжиття в оспорюваний період належних заходів з розробки Комплексної стратегії примусового виконання рішення суду від 20 лютого 2013 року у справі № 1309/9120/12.
Наведені в обґрунтування касаційної скарги доводи не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, вони в цілому є ідентичними доводам, викладеним у скарзі та апеляційній скарзі, яким надана належна оцінка судом першої та апеляційної інстанції.
Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги є необґрунтованими.