Щодо відсутності підстав для відшкодування моральної та майнової шкоди, спричиненої бездіяльністю прокуратури у внесенні відомостей до ЄРДР
Історія справи:
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівської обласної прокуратури про відшкодування майнової та моральної шкоди.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що звертався до Львівської обласної прокуратури із заявою про вчинення кримінального правопорушення, в якій вказав об`єктивні дані, що свідчать про ознаки злочину, а відтак така заява підлягала реєстрації шляхом внесення даних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, однак його заяву було направлено за належністю до Державного бюро розслідувань у м. Львові, чим порушено його права, передбачені статтею 40 Конституції України. Вважає такі дії Львівської обласної прокуратури незаконними, оскільки вони не відповідають вимогам, зокрема, статей 55, 214 КПК України.
Позивач вказує, що результаті протиправної відмови у внесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, що вказані в його заяві, він не зміг у передбачений законом строк захистити свої права, внаслідок чого йому завдано моральну шкоду, яка полягає у приниженні честі, гідності та ділової репутації, а також моральних переживаннях у зв`язку з порушенням його прав, а також порушенням стосунків з оточуючими.
Вважає, що вищезазначеними діями йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 1 000 000,00 грн. При цьому, на відправлення кореспонденції, а саме на надіслання на адресу суду скарг про зазначені вище порушення Львівською обласною прокуратурою норм чинного законодавства, він витратив 21,50 грн.
З наведених підстав ОСОБА_1 просив суд стягнути з Львівської обласної прокуратури на його користь кошти в сумі 1000021,50 грн., з яких 21,50 грн - на відшкодування матеріальної шкоди, 1 000 000,00 грн. - на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень:
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2024 року, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт завдання йому майнової шкоди та моральних страждань неправомірними діями Львівської обласної прокуратури, наявності причинного зв`язку між протиправними діями відповідача та негативними наслідками, не обґрунтував розмір заявлених вимог та не зазначив, в чому полягало приниження його честі гідності та ділової репутації.
Постановою Львівського апеляційного суду від 05 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2024 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу:
07 вересня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 вересня
2025 року, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, які мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Позиція Верховного Суду:
У справі, яка переглядається, позивач пов`язував завдання йому шкоди із неналежним, на його думку, розглядом посадовими особами Львівської обласної прокуратури його заяви про вчинення кримінального правопорушення та невнесенням відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, керувалися тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт завдання йому моральної та майнової шкоди, а також причинний зв`язок між діями посадових осіб Львівської обласної прокуратури, про які вказано у позові ОСОБА_1 , та настанням такої шкоди.
Колегія суддів звертає увагу, що сама по собі констатація факту неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 не може слугувати підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки за обставин цієї справи у порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством, його права поновлено, шляхом постановлення слідчим суддею ухвали про зобов`язання уповноважених на розгляд заяв про вчинення кримінального правопорушення (злочину) посадових осіб Львівської обласної прокуратури розглянути заяву ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення від 12 травня 2021 року та повідомити заявника про результат її розгляду у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом порядку.
Висновок:
Отже, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій правильно виснували про те, що сам факт задоволення слідчим суддею скарги позивача на бездіяльність службових осіб та зобов`язання службових осіб виконати вимоги частини першої статті 214 КПК України не свідчить про завдання йому моральної шкоди.
З огляду на викладене, відсутні також підстави і для відшкодування позивачу коштів у сумі 21,50 грн на надіслання на адресу суду скарг про порушення Львівською обласною прокуратурою норм чинного законодавства.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.