Щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про знесення частини житлового будинку, оскільки не доведено порушення права користування земельною ділянкою
Короткий зміст позовних вимог:
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та житловим будинком.
Первісний позов мотивував тим, що він є власником житлового будинку та земельної ділянки на АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 та ОСОБА_7 є власниками сусідньої земельної ділянки, які побудували житловий будинок та обгородили свою земельну ділянку парканом, частина якого знаходиться на його земельній ділянці.
За його замовленням проведено експертизу, якою встановлено, що існує накладення земельної ділянки відповідачів на його земельну ділянку, площа накладення становить 63 кв. м. При цьому 9,5 кв. м знаходяться під житловим будинком.
Вказував, що відповідачі побудували свій будинок з порушенням будівельних норм на відстані менше одного метра від його житлового будинку, де проживає його родина.
Виявлені порушення не дозволяють повною мірою користуватись власним майном та грубо порушують його право власності.
В добровільному порядку відповідачі не відновлюють його права.
Позивач за первісним позовом просив суд:
- зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_7 солідарно усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 3222481202:02:006:0201 та житловим будинком, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 (частини житлового будинку, яка знаходиться в межах належної ОСОБА_1 земельної ділянки) та демонтажу огорожі, встановленої в межах земельної ділянки ОСОБА_1 .
16 лютого 2022 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про уточнення позовних вимог.
Вказав, що він та його родина має статус багатодітної родини. Саме з цією метою була придбана спірна земельна ділянка та розпочате будівництво житла у встановленому порядку з поданням відповідної декларації.
Саме після цього йому стало відомо, що частина його земельної ділянки зайнята відповідачами.
Зараз і без спеціальних знань видно, що площа будинку ОСОБА_2 та ОСОБА_8 значно збільшилась внаслідок самочинного будівництва.
Вважає, що відповідачі сфальсифікували офіційні дані при оформленні права власності на свою земельну ділянку.
Договір купівлі-продажу земельної ділянки укладений з дотриманням закону, підстави для визнання його недійсним відсутні.
У добровільному порядку відповідачі відмовляються відновлювати його права та усувати встановлені порушення.
Тому, враховуючи уточнені позовні вимоги позивач просив суд:
- усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належною земельною ділянкою з кадастровим номером 3222481202:02:006:0201 площею 0,2001 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 шляхом знесення за рахунок ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 :
частини житлового будинку АДРЕСА_2 , який належав ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на момент його смерті, розташованої на земельній ділянці з кадастровим номером 3222481202:02:006:0201;
частини житлового будинку АДРЕСА_2 , який належав ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на момент його смерті, що збудована з порушеннями пункту 2.20 ДБН 79-92, затверджених наказом Держбуду України від 24 березня 1992 року № 37 та пункту 3.25 ДБН 360-92, затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 року № 44, розташованої на земельній ділянці з кадастровим номером 3222481202:02:006:0135, що межує із земельною ділянкою 3222481202:02:006:0201;
тимчасової споруди у вигляді паркану, розташованої на земельній ділянці ОСОБА_1 , кадастровий номер 3222481202:02:006:0201, що межує із земельною ділянкою 3222481202:02:006:0135.
У липні 2019 року ОСОБА_2 , ОСОБА_5 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області), ОСОБА_6 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу (далі - Київський МНО) Новохатньої Н. С., приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу (далі - Києво-Святошинський РНО) Сподіна І. Л., треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , Державна інспекція архітектури та містобудування України, орган опіки та піклування виконавчого комітету Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області, про визнання недійсним рішення сільської ради, державного акта на право власності на земельну ділянку, свідоцтва про право на спадщину за законом, договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання незаконним та скасування реєстрації земельної ділянки в Державному земельному реєстрі та державної реєстрації прав на об`єкт нерухомого майна, заборону здійснювати самочинне будівництво.
Зустрічний позов мотивували тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_7 придбали житловий будинок АДРЕСА_2 на 11 років раніше за ОСОБА_1 .
Процес приватизації своєї земельної ділянки вони розпочали ще в 2004 році, погодили межі з попередніми власниками будинку позивача та в 2007 році отримали державний акт на право власності на землю.
ОСОБА_1 лише в 2007 році розпочав процедуру приватизації, але меж своєї земельної ділянки з ними не погоджував. Тому накладення відбувається на їхню земельну ділянку.
ОСОБА_1 розпочав самовільне будівництво житлового будинку з порушенням протипожежних, санітарних, будівельних норм, що призводить до порушення їхніх прав.
Їхній житловий будинок був побудований ще в 1960 році попередніми власниками, а тому не може порушувати права сусіда - ОСОБА_1 , який став власником у 2015 році на підставі договору купівлі-продажу.
Вказують, що у відповідача відсутній будівельний паспорт на забудову земельної ділянки.
Отже, ОСОБА_1 порушує їхнє право власності на нерухоме майно.
У лютому 2022 року до суду першої інстанції надійшла заява позивачів (за зустрічним позовом) ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про зміни до зустрічного позову шляхом доповнення підстав зустрічного позову.
Вказали, що реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт ОСОБА_1 було проведено 29 жовтня 2021 року, а вже 25 листопада 2021 року - зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта будівництва на АДРЕСА_1 , будівельний паспорт виданий 07 жовтня 2021 року.
Тому твердження ОСОБА_1 про неможливість використовувати свою земельну ділянку для будівництва є голослівним, а побудоване самочинне майно має бути знесено за рахунок забудовника.
Відповідно до вказаного, позивачі за зустрічним позовом просили суд:
- усунути перешкоди в користуванні та розпорядженням належним житловим будинком АДРЕСА_1 , шляхом:
визнання недійсним рішення Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 30 серпня 2007 року про передачу у власність ОСОБА_9 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, яким посвідчується право власності ОСОБА_9 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Києво-Святошинського РНО Сподіним І. Л. 25 березня 2015 року за реєстровим № 166, спадкова справа № 1/2015, ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481202:02:006:0201 площею 0,2001 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнання недійсним договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського МНО Новохатньою Н. С. 21 грудня 2015 року за реєстровим № 4061, земельної ділянки площею 0,2001 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка набута у власність ОСОБА_1 від ОСОБА_6 ;
визнання незаконним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського МНО Новохатньої Н. С. від 21 грудня 2015 року, індексний номер 27332346 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким внесений запис про право власності № 12658049 про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481202:02:006:0201 площею 0,2001 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на ОСОБА_1 ;
визнання незаконним та скасування в Державному земельному кадастрі України реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481202:02:006:0201 площею 0,2001 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 ;
- знести незакінчений будівництвом об`єкт, самочинно збудований ОСОБА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 3222481202:02:006:0201, за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Києво-Святошинський районний суд Київської області рішенням від 29 серпня 2022 року, яке Київський апеляційний суд постановою від 24 січня 2023 року залишив без змін, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та житловим будинком, задовольнив частково.
Усунув перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належною земельною ділянкою з кадастровим номером 3222481202:02:006:0201 площею 0,2001 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення за рахунок ОСОБА_10 та ОСОБА_5 тимчасової споруди у вигляді паркану, розташованої на земельній ділянці ОСОБА_1 , кадастровий номер 3222481202:02:006:0201, що межує із земельною ділянкою 3222481202:02:006:0135, відповідно до висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 10 грудня 2021 року № 12401/21-41/35488/21-41.
У задоволенні решти вимог відмовив.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області, ГУ Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_6 , приватного нотаріуса Київського МНО Новохатньої Н. С., приватного нотаріуса Києво-Святошинського РНО Сподіна І. Л., треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , Державна інспекція архітектури та містобудування України, орган опіки та піклування виконавчого комітету Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області, про визнання недійсним рішення сільської ради, державного акта на право власності на земельну ділянку, свідоцтва про право на спадщину за законом, договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання незаконним та скасування реєстрації земельної ділянки в Державному земельному реєстрі та державної реєстрації прав на об`єкт нерухомого майна, заборону здійснювати самочинне будівництво відмовив.
Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що із висновку експертів вбачається, що технічна документація із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельну ділянку ОСОБА_9 для будівництва і обслуговування будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 розроблена та затверджена з порушеннями вимог земельного законодавства.
Позивачі за зустрічним позовом не вказали яким чином недоліки в проекті землеустрою, вказані у висновку, впливають на їхні права при передачі земельної ділянки у власність, оскільки порушення прав позивача має відбутись саме на час прийняття оскаржуваного рішення.
Суд врахував, що на час прийняття спірного рішення та передачі земельної ділянки, спору між ОСОБА_9 та ОСОБА_11 не існувало, остання без зауважень погодила спільну межу.
Крім цього, позивачі за зустрічним позовом не надали жодних належних та допустимих доказів порушення особистих прав у спірних правовідносинах, так і не навели обґрунтованих мотивів, яким чином оскаржуване рішення та подальші правочини породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки ОСОБА_12 та ОСОБА_5 у даних правовідносинах.
Вимоги за зустрічним позовом про знесення незавершеного самочинного будівництва ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не надали належних доказів порушення їхніх прав як суміжних землекористувачів. Сам факт самочинного будівництва не є достатньою підставою для знесення вказаного будівництва.
Щодо вимог ОСОБА_1 про знесення майна ОСОБА_2 і ОСОБА_5 суд встановив, що на АДРЕСА_2 самочинно збудовані: житловий будинок і гараж. Дозвільна документація на забудову відсутня (листи КП БТІ та ДАБІ). Експертиза підтвердила, що 1 кв. м будинку розташований на сусідній ділянці, але не визначила, чи можлива перебудова для усунення порушень, чи потрібне знесення.
Відмовляючи у задоволенні цієї вимоги за основним позовом, суд першої інстанції врахував, що площа будинку, яку зайнято будовою, є невеликою та суттєво не впливає на користування ОСОБА_1 своєю земельною ділянкою близько 0,20 га, а також те, що обидві сторони розпочали самочинне будівництво з порушеннями (щодо будівництва близько до межі).
Суд також виходив з того, що позивач не довів порушення його права користування земельною ділянкою, яка здійснена на суміжній земельній ділянці.
Щодо вимог ОСОБА_1 про знесення паркану, суд встановив, що тимчасова споруда у вигляді паркану, яка входять до складу домоволодіння АДРЕСА_2 , фактичне місцезнаходження якої визначене за результатами проведених топографо-геодезичних робіт, частково розташована в межах земельної ділянки (згідно бази даних ДЗК) з кадастровим номером 3222481202:02:006:0201, розташованої за адресою: буд. АДРЕСА_1 , а саме довжиною 115,88 м.
Відповідачі за первісним позовом не надали доказів на спростування висновку експерта щодо розташування паркану.
Отже, відповідачі встановили паркан, який розташовується на земельній ділянці позивача ОСОБА_1 , чим порушили його права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги:
У касаційній скарзі, поданій у березні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В касаційній скарзі скаржник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц та у постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 458/1173/14-ц.
У касаційній скарзі зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили можливість проведення перебудови відповідного самочинного будівництва та наявності на це згоди чи відмови відповідачів у справі. Суди не призначили повторну земельно-технічну експертизу та експертизу з питань землеустрою.
Позиція Верховного Суду:
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що будівництво на АДРЕСА_1 є самочинним, оскільки роботи проводилися без дотримання меж із сусідніми ділянками (депутатський акт від 08 липня 2017 року), інвентаризаційна справа підтверджує самочинність, відсутні докази отримання ОСОБА_1 вимоги ДАБІ від 23 лютого 2018 року, перевірка ДАБІ від 13 березня 2018 року не встановила порушень через недопуск на об`єкт і відсутність поданих документів. Матеріали справи не містять інформації про державну реєстрацію вказаного будівництва.
Також, самочинність будівництва на АДРЕСА_2 встановлена судами та підтверджується матеріалами справи, а саме: висновком КП БТІ в якому вказано, що реконструкція житлового будинку (142,2 кв. м) та зведення гаража (7,75 ? 5,83 м) здійснені без дозвільної документації; листом відділу містобудування від 07 жовтня 2019 року, у якому зазначено, що будівельний паспорт забудови земельної ділянки не видавався, технічна документація відсутня; відповіддю ДАБІ від 26 вересня 2019 року, інвентаризаційною справою, що підтверджує факт самочинного будівництва.
Відповідно до статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування належить відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред`явлено до суду в разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимог, установлених у приписі про усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об`єкта є неможливою.
З матеріалів справи відомо, що ОСОБА_1 надав суду висновок експертного дослідження від 11 червня 2018 року № 2529, проте суди встановили, що вказаний висновок є неповним, адже експерт досліджував лише надані позивачем документи, не залучаючи матеріали відповідачів. Також, не зазначено можливості усунення порушень через перебудову чи необхідність знесення.
Суди врахували незначний вплив самочинного будівництва на користування ділянкою ОСОБА_1 та порушення з обох сторін при будівництві біля межі.
Висновок:
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позовної вимоги про знесення частини житлового будинку, оскільки позивач не довів порушення права користування земельною ділянкою, а спірне будівництво мало незначний вплив та супроводжувалося порушеннями з обох сторін.
Доводи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили питання можливості перебудови житлового будинку, а також наявності згоди заявника щодо здійснення такої перебудови, є безпідставними.
У цій справі, з огляду на висновок експертного дослідження від 11 червня 2018 року № 2529, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного переконання, що самочинне будівництво відповідачів мало незначний вплив на можливість користування земельною ділянкою позивача ОСОБА_1 . При цьому встановлено, що обидві сторони допускали порушення при здійсненні будівництва, зокрема у частині дотримання відстані до межі земельних ділянок. Водночас позивач не надав достатніх доказів, які б підтверджували факт порушення його права користування належною йому земельною ділянкою. З огляду на ці обставини, суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. У свою чергу, Верховний Суд в силу положень частини першої статті 400 ЦПК України позбавлений можливості здійснювати переоцінку доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій.
Доводи касаційної скарги про те, що суди не призначили додаткової експертизи є безпідставними, оскільки сторони не заявляли клопотання про призначення такої експертизи.
З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині - без змін, оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.