Щодо відмови у стягненні моральної шкоди через недоведеність незаконності дій Верховного Суду та причинного зв’язку
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2026 року у справі № 686/1614/25
Короткий зміст позовної заяви:
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Верховного Суду про відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 07 листопада 2015 року щодо позивача оформлено протокол про адміністративне правопорушення від 06 листопада 2015 року № 0001, який не передбачений чинним законодавством України. Надалі його передано на розгляд Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області (справа № 686/22551/15-п, яка в ручному режимі набула номер справи 686/11495/16-п). Проте, 25 серпня 2022 року постановою Тернопільського апеляційного суду адміністративну справу закрили.
Позивач вважав, що невідповідність протоколу вимогам закону, зокрема статті 256 КУпАП, є самостійною підставою для закриття справи, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Свавільне звинувачення його у вчиненні адміністративного правопорушення протягом семи років на підставі нікчемного Протоколу № 0001 є формою катування правосуддям.
Зважаючи на винятковий цинізм та особливу зухвалість, з якою його звинувачували у вчинені адміністративного правопорушення близько семи років, йому заподіяна моральна шкода, яку він оцінює у 3 000 000,00 грн.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Держави Україна на його користь за рахунок коштів Державного бюджету України 3 000 000,00 грн моральної шкоди, завданої йому незаконним звинуваченням його у вчиненні адміністративного правопорушення та перебування 82 місяці під судом.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 01 вересня 2025 року, у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивач не надав доказів на підтвердження наявності заподіяної йому моральної шкоди у розмірі 3 000 000,00 грн, завданої незаконним звинуваченням у вчиненні адміністративного правопорушення та перебування під судом, а також причинний зв`язок між шкодою та діями Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів:
У вересні 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд, не маючи жодних повноважень, передбачених чинним законодавством України, Апеляційний суд Хмельницької області на стадії досудового оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення скерував до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Протокол № 0001, який не передбачений законодавством Держави Україна та є нікчемним.
Складання Протоколу № 0001 від 06 листопада 2015 року відбулося через очевидну свавільність суду, явно та очевидне порушення вимог закону та внаслідок протиправних і свавільних дій посадових осіб Апеляційного суду Хмельницької області, а надалі і свавільне катування відмовою у здійсненні правосуддя Хмельницьким міськрайонним судом протягом 82 місяців (майже 7 років).
25 серпня 2022 року постановою Тернопільського апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення закрили.
У зв`язку із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення у нього виникло право на відшкодування шкоди у розміру і в порядку, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Суд зобов`язаний встановити розмір належного відшкодування відповідно до статей 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16 (провадження № 61-19000сво18), від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17 (провадження № 61-15393св18), від 22 липня 2020 року у справі № 303/7352/18 (провадження № 61-20524св19), від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20 (провадження № 61-922св21), від 17 січня 2024 року у справі № 686/14845/22 (провадження № 61-9647св23).
Позиція Верховного Суду:
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що, обґрунтовуючи свої доводи, позивач не зазначив, якими саме діями/бездіяльністю Верховного Суду як органом державної влади йому завдано моральної шкоди, не навів фактичних обставин та не надав доказів, які б свідчили про заподіяння йому Верховним Судом як представником Держави Україна моральної шкоди, в чому полягає незаконність дій/бездіяльності Верховного Суду.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позивач не надав доказів на підтвердження наявності заподіяної йому моральної шкоди у розмірі 3 000 000,00 грн, завданої незаконним звинуваченням у вчиненні адміністративного правопорушення та перебування під судом, а також причинний зв`язок між шкодою та діями Верховного Суду.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів касаційних скарг по суті спору та їх відображення в оскаржених рішенні суду першої інстанції та постанові апеляційного суду (з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, судами сторонам спору надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.
Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції. За встановлених у цій справі обставин суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли цілком обґрунтованих висновків про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, є необґрунтованими, оскільки висновки у справах, на які посилається заявник, і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними.
Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, враховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21)).
Висновок:
У справі, яка розглядається, надано відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин. Наявність у позивача іншої точки зору на встановлені судами обставини не спростовує законності та обґрунтованості ухвалених судами попередніх інстанцій судових рішень та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь позивача.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.