Короткий зміст позовних вимог:
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Міністерства освіти і науки України (далі - Міносвіти), Державного підприємства «Інфоресурс» (далі - ДП «Інфоресурс»), в якому просив:
- визнати протиправною відмову Міносвіти від 18 жовтня 2024 року № 3/7646-24 у внесенні змін до відомостей, що містяться щодо нього в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (далі - ЄДЕБО);
- зобов`язати Міносвіти та технічного адміністратора ЄДЕБО - ДП «Інфоресурс», внести зміни до даних, що містяться в ЄДЕБО, щодо порушення ним черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII «Про освіту» (далі - Закон № 2145-VIII), а саме в розділі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII, вказати - «Так, не порушує».
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що 23 вересня 2024 року його було зараховано на навчання Дніпровського фахового коледжу залізничного транспорту та транспортної інфраструктури, освітній рівень - фахового молодшого бакалаврату за денною формою навчання, де продовжує навчатися.
Вказаний фаховий коледж сформував довідку про здобувача освіти за даними ЄДЕБО № 359986 про те, що поточне здобуття ним освіти порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII.
На адвокатський запит від 04 жовтня 2024 року Директорат фахової передвищої, вищої освіти Міносвіти відмовив у внесенні змін до даних ЄДЕБО.
На думку позивача, його навчання за освітнім рівнем бакалавра у Донецькому національному технічному університеті протягом 2013- 2014 років не порушує послідовність здобуття освіти, оскільки стаття 23 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII) передбачає саме попереднє здобуття освіти, а не навчання протягом одного року.
Тому поточне здобуття освіти не порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII, а Міносвіти та ДП «Інфоресурс» як технічний адміністратор ЄДЕБО зобов`язані внести відповідні зміни.
ДП «Інфоресурс» не визнало позов, зазначало, що державне підприємство не є суб`єктом владних повноважень, не проводить освітньої діяльності та до його компетенції не належить внесення до ЄДЕБО та підтримка в повному, актуальному та достовірному стані інформації в ЄДЕБО про здобувачів освіти.
Також вказувало, що до ЄДЕБО не вноситься інформація щодо здобувачів освіти стосовно порушення поточним здобуттям освіти послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII.
Міносвіти не скористалося правом на подання відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 28 січня 2025 року задовольнив частково позов:
- визнав протиправною відмову Міносвіти від 18 жовтня 2024 року № 3/7646-24 у внесенні змін до відомостей, що містяться в ЄДЕБО щодо ОСОБА_1 ;
- зобов`язав Міносвіти внести зміни до даних, що містяться в ЄДЕБО щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону № 2145-VIII, а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України "Про освіту" - вказати "Так, не порушує";
- відмовив у задоволенні іншої частини позовних вимог;
- стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міносвіти відшкодування понесених витрати з оплати судового збору в сумі 968,96 грн.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_1 не завершував навчання за освітньо-професійним ступенем бакалавра, не проходив атестацію та не отримував диплом бакалавра, тому зазначене не може підтверджувати здобуття ним відповідного рівня освіти.
Відхиляючи роз`яснення, викладені в адресованому керівникам закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, Міністерству оборони України та ДП «Інфоресурс» листі Міносвіти від 03 червня 2024 року № 1/9758-24 про особливості правильного формування довідки про здобувача освіти на основі даних ЄДЕБО, суд вказав, що такі роз`яснення не є нормативно-правовим актом, мають лише інформаційний та рекомендаційний характер.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 13 червня 2025 року скасував рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року, ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що після здобуття освітнього рівня бакалавра наступним освітнім рівнем є рівень магістра, а не фахового молодшого бакалавра.
Позивач вже здобував освіту за рівнем, який був подібний наявному у нього рівня освіти, отримував необхідні освітні послуги, які забезпечували, зокрема, формування знань, умінь, навичок та загальних компетентностей на відповідному рівні вищої освіти, а тому довідка від 20 вересня 2024 року № 359986 про здобувача освіти за даними ЄДЕБО сформована правильно.
Здобуття освіти в непослідовному порядку ніяким чином не пов`язано з реалізацією позивачем права на здобуття освіти.
Апеляційний суд відхилив покликання позивача щодо застосування положень пункту 1 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII лише стосовно завершеного процесу навчання шляхом отримання диплому бакалавра, вказавши, що за умови такого тлумачення норми права здобувач освіти, задля можливості отримання відстрочки від призову, може постійно перебувати в статусі «здобувача освіти» на тому самому рівні освіти з метою нездобуття освіти, а отримання відстрочки від призову, що не відповідатиме справедливому балансу між правом особи на освіту та її конституційним обов`язком щодо захисту незалежності та територіальної цілісності України.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги:
Не погодившись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2025 року та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року.
На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 53 Конституції України, статті 10 Закону № 2145-VIII, пункту 1 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII, статті 7 Закону України від 01 липня 2014 року № 1556-VII «Про вищу освіту» (далі - Закон № 1556-VII), а також про необхідність формування Верховним Судом висновку щодо застосування вказаних норм права у питанні, чи може вважатися здобутою освіта певного рівня, якщо особа була зарахована на навчання за відповідним освітнім рівнем, однак була відрахована до завершення навчання і не отримала документа про освіту встановленого зразка.
Умовою застосування положень пункту 1 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII є отримання особою саме закінченого рівня освіти, яким, на думку скаржника, є отримання диплому.
Позивач був відрахований 20 лютого 2015 року з навчання у Державному вищому навчальному закладі «Донецький національний технічний університет» та не здобув певного рівня освіти, у зв`язку з чим не отримав відповідний документ про освіту, тому не порушив послідовності здобуття освіти, яка є умовою надання відстрочки від призову за мобілізацією.
Висновки суду апеляційної інстанції про те, що позивач може використовувати постійно статус «здобувача освіти» задля отримання відстрочки від призову, ґрунтуються на припущеннях.
Позиція Верховного Суду:
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 має атестат про повну загальну середню освіту та не отримував жодного документа про вищу (передвищу) освіту (диплома бакалавра, молодшого бакалавра чи магістра).
Верховний Суд вважає, що продовження навчання за певним рівнем вищої освіти особою, яка має лише повну загальну середню освіту і жоден документ про вищу освіту раніше не отримувала, в іншому вищому навчальному закладі або закладі фахової передвищої освіти з того ж самого курсу, з якого вона була відрахована з попереднього навчального закладу, за тією ж або іншою спеціальністю і освітньою програмою того ж рівня освіти - не може вважатись повторним здобуттям вищої освіти й, незалежно від тривалості та перерв у навчанні, і, відповідно, не порушує послідовність здобуття освіти у розумінні частини другої статті 10 Закону № 2145-VIII.
Аналогічний висновок у схожих правовідносинах Верховний Суд виклав у постанові від 29 жовтня 2025 року у справі № 200/5372/24, де здобувач першого (бакалаврського) рівня вищої освіти після відрахування продовжив навчання в іншому вищому навчальному закладі.
У такому разі навчання позивача за освітнім рівнем фахового молодшого бакалавра не може розглядатись як повторне здобуття освіти на тому ж рівні або як здобуття освіти на рівні, нижчому за раніше здобутий, оскільки він не отримав відповідного документа про вищу освіту, тобто не здобув жодного рівня вищої або фахової передвищої освіти.
Висновок суду апеляційної інстанції про те, що після здобуття освітнього рівня бакалавра наступним освітнім рівнем є рівень магістра, не є застосовним до ОСОБА_1 , який не здобув освітнього рівня бакалавра. Тобто, відсутня така ознака, як "повторне здобуттям вищої освіти".
Апеляційний суд також помилково вважав, що позивач вже здобував освіту за рівнем, який був подібний наявному у нього рівню освіти, отримував необхідні освітні послуги, які забезпечували, зокрема, формування знань, умінь, навичок та загальних компетентностей на відповідному рівні вищої освіти, оскільки стаття 7 Закону № 1556-VII чітко передбачає, що особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію, присуджується відповідний ступінь вищої освіти та видається документ про вищу освіту (диплом бакалавра, молодшого бакалавра). З моменту отримання документа про вищу освіту особа вважається такою, що завершила навчання і фактично здобула вищу освіту за відповідним ступенем.
Системний аналіз положень статті 7 Закону № 1556-VII та пункту 1 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII дає змогу дійти висновку, що критерієм "здобутої освіти" є саме наявність відповідного документа про освіту, а не факт зарахування та навчання протягом певного періоду.
Суд першої інстанції також правильно вказав, що роз`яснення, викладені у листі Міносвіти від 03 червня 2024 року № 1/9758-24 «Про особливості формування в ЄДЕБО довідки про здобувача освіти», не є нормативно-правовим актом та мають лише інформаційний та рекомендаційний характер.
Верховний Суд звертає увагу на те, що позивач заявив вимоги як до Міносвіти, так і до ДП «Інфоресурс» як технічного адміністратора ЄДЕБО.
Згідно з Положенням про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 08 червня 2018 року № 620 (далі - Положення про ЄДЕБО), власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО (пункт 5 розділу I Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти).
Уповноважені суб`єкти - розпорядник ЄДЕБО, технічний адміністратор ЄДЕБО, державні органи, органи управління у сфері освіти, Державна служба якості освіти України, Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти, Український центр оцінювання якості освіти, суб`єкти освітньої діяльності, підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління розпорядника ЄДЕБО, інші особи, яким надається доступ до ЄДЕБО або окремих її складових у порядку та обсягах, визначених законодавством (абзац четвертий пункту 2 розділу I).
ЄДЕБО функціонує з метою забезпечення, зокрема, формування, реєстрації та обліку інформації для видачі суб`єктами освітньої діяльності документів у сферах, у тому числі вищої освіти (підпункт 5 пункту 2 розділу ІІ Положення про ЄДЕБО).
Відповідно до пункту 12 розділу III Положення про ЄДЕБО уповноважений суб`єкт має доступ до інформації, внесеної або сформованої ним в ЄДЕБО, а також до інформації, доступ до якої передбачений відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.
У підпунктах 1, 3 та 6 пункту 1 розділу IV Положення про ЄДЕБО вказано, що розпорядник ЄДЕБО як уповноважений суб`єкт виконує, зокрема, такі основні функції: вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО.
Суб`єкти ж освітньої діяльності та їх територіально відокремлені структурні підрозділи (відокремлені підрозділи), що надають освітні послуги у сфері, зокрема, вищої освіти, відповідно до пункту 8 розділу IV Положення про ЄДЕБО, уповноважені: вносити до ЄДЕБО та підтримувати в повному, актуальному та достовірному стані інформацію за переліком, визначеним у відповідних пунктах Положення; підтверджувати зазначену в ЄДЕБО інформацію про себе один раз на рік, якщо інше не визначено розпорядником ЄДЕБО; здійснювати в ЄДЕБО інші дії у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.
ДП «Інфоресурс» не є суб`єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України та не приймає рішень щодо внесення або зміни інформації в ЄДЕБО про здобувачів освіти.
Формування довідки про здобувача освіти (додаток 9 до Постанови КМУ № 560) відбувається автоматизовано згідно із закладеними у ЄДЕБО алгоритмами та є результатом виконання Міносвіти закріплених за ним у законі повноважень як розпорядника ЄДЕБО та володільця наявної у ній інформації.
Технічний адміністратор ЄДЕБО здійснює лише технічне і технологічне забезпечення функціонування системи (пункт 2 розділу IV Положення про ЄДЕБО) відповідно до вимог, встановлених розпорядником ЄДЕБО - Міносвіти, яке визначає вимоги до програмного забезпечення ЄДЕБО, визначає алгоритми формування інформації (пункт 1 розділу IV Положення про ЄДЕБО) та є володільцем усієї інформації, яка міститься в системі.
Суб`єкти освітньої діяльності та їх територіально відокремлені структурні підрозділи (відокремлені підрозділи), що надають освітні послуги у сфері, зокрема, вищої освіти, не мають повноважень на встановлення вимог до програмного забезпечення ЄДЕБО та зміни технічних параметрів й алгоритмів його функціонування.
Тобто Дніпровський фаховий коледж залізничного транспорту та транспортної інфраструктури позбавлений технічної можливості сформувати і видати позивачу іншу довідку з відмінним від наявного в ЄДЕБО змістом інформації про поточне здобуття освіти та недотримання ОСОБА_1 послідовності, встановленої частиною другою статті 10 Закону № 1556-VII, адже зазначений документ генерується в автоматизованому режимі за допомогою програмного забезпечення, параметри якого встановлюються Міносвіти.
Міносвіти, відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство освіти і науки України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 630 (далі - Постанова КМУ № 630), є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Міносвіти є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
У своїй діяльності Міносвіти керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (пункт 2 Постанови КМУ № 630).
Міносвіти, відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 13 липня 2011 року № 752 «Про створення Єдиної державної електронної бази з питань освіти», забезпечує функціонування ЄДЕБО, розробку та затвердження порядку формування та функціонування зазначеної Єдиної бази.
За таких обставин належним відповідачем у справі є Міносвіти, а позовні вимоги до ДП «Інфоресурс» не підлягають задоволенню.
Формування та видача за даними ЄДЕБО позивачу довідки від 20 вересня 2024 року № 359986 порушило його право як учасника освітнього процесу на отримання щодо себе повної і достовірної інформації в галузі освіти, а також право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, передбачене пунктом 1 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII.
Висновок:
Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов таких висновків:
1) здобуття освітнього рівня фахового молодшого бакалавра (фахова передвища освіта) або першого (бакалаврського) рівня вищої освіти розпочинається з моменту зарахування особи до відповідного навчального закладу та закінчується у момент її відрахування з нього у зв`язку з успішним виконанням освітньої програми та врученням передбаченого законом документа про освіту встановленого зразка;
2) особа, яка була зарахована на навчання за певним освітнім рівнем, але була відрахована до завершення навчання і не отримала документа про освіту встановленого зразка, не може вважатися такою, що здобула відповідний рівень освіти;
3) продовження навчання за певним рівнем освіти особою, яка має лише повну загальну середню освіту і жоден документ про вищу або фахову передвищу освіту раніше не отримувала, в іншому навчальному закладі за тим же або іншим рівнем освіти (за умови, що цей рівень є вищим за повну загальну середню освіту) - не може вважатись повторним здобуттям освіти й, незалежно від тривалості та перерв у навчанні, не порушує послідовність здобуття освіти у розумінні частини другої статті 10 Закону № 2145-VIII;
4) Міносвіти має забезпечувати формування нових довідок про здобувача освіти за даними ЄДЕБО із зазначенням «Так, не порушує» у полі про дотримання послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» у разі неправильного формування довідок про здобувачів освіти, зокрема у випадках, якщо особа здобула лише повну загальну середню освіту і розпочала навчання у вищому навчальному закладі, але не завершила його (не отримала диплом), та потім вступила до цього ж або іншого навчального закладу, на той самий або інший рівень освіти.
Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Міносвіти, а суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року
У такому разі Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2025 року скасувати із залишенням в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року.