Вища школа адвокатури НААУ
Курси з підвищення кваліфікації адвокатів
Telegram
0 800 300 282
дзвінок безкоштовний
Новини
03.10.2022

Щодо стягнення «гонорару успіху». Огляд судової практики

Огляд судової практики

Щодо стягнення «гонорару успіху». Огляд судової практики.

Пропонуємо огляд тематичної судової практики Верховного Суду від Тетяни Рабко, адвоката, регіонального представника молодіжного комітету НААУ – UNBA NextGen у Донецькій області, у складі:

– додаткова постанова ВС/КГС від 27.09.2022 р. у справі № 910/3547/21;

– постанова ВС/КГС від 15.09.2022 року у справі № 915/294/21.

27 вересня 2022 року у додатковій постанові по справі № 910/3547/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду сформулював правовий висновок, згідно до якого у даній справі відмовив у частині стягнення «гонорару успіху», оскільки він не відповідає критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних, не співрозміріні із виконаною роботою в суді касаційної інстанції, а їх відшкодування за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини цієї справи матиме надмірний характер.

Обставини справи.

12.09.2022 до Верховного Суду надійшло клопотання Господарства про ухвалення додаткового рішення, в якому просило стягнути на його користь з Підприємства 570 000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому попередньо (06.09.2022) Господарство подало до Верховного Суду заяву про намір подати докази понесення витрат на правничу допомогу відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді касаційної інстанції позивач до клопотання про ухвалення додаткового рішення додав копії: договору про надання юридичних послуг від 22.02.2021 № 01-2021/Ю (далі – Договір); додаткової угоди від 22.07.2022 до Договору; акта приймання-передачі наданих послуг від 09.09.2022 № 3; ордера на надання правничої допомоги Господарству адвокатом і свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

20.09.2022 до Верховного Суду надійшло клопотання Підприємства про зменшення розміру судових витрат.

За умовами Договору, укладеного між Господарством (замовник) і адвокатським об`єднанням в особі керуючого партнера (виконавець), додаткової угоди до Договору: замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надати на належному рівні юридичні послуги та передати замовнику результати цих робіт, а замовник погоджується прийняти надані послуги та виплачувати виконавцеві винагороду за їх надання (пункт 1.1 Договору); зміст правової допомоги, що надається за цим Договором – представництво інтересів замовника при вирішенні спору до Підприємства щодо стягнення заборгованості за поставлений на виконання укладеного у спрощений спосіб договору поставки, предметом якого є насіння ріпаку 1 класу врожаю 2018 року в кількості 1 000 т вартістю 13 500 000 грн.), в судах усіх юрисдикцій та інстанцій з усіма правами, що надаються замовнику як стороні у справі. Представництво інтересів замовника включає в себе: вивчення необхідних матеріалів, вивчення та узагальнення законодавства і чинної судової практики, складання необхідних заяв по суті справи, заяв із процесуальних питань, виготовлення необхідного обсягу копій документів та їх направлення іншим сторонам спору, ознайомлення з матеріалами справи, складання апеляційних та/або касаційних скарг, участь у судових засіданнях у справі в судах усіх інстанцій, а також будь-які інші юридично значимі дії, направлені на захист інтересів замовника у відповідному спорі (пункт 1.2 Договору); вартість 1 години надання правової допомоги за даним договором становить 2 000 грн. без ПДВ (пункт 3.2 додаткової угоди); у випадку досягнення позитивного результату для замовника у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду замовник додатково сплачує виконавцю гонорар успіху в розмірі 500 000 грн. (пункт 3.3 додаткової угоди); позитивним результатом для замовника є прийняття остаточного рішення у справі № 910/3547/21 шляхом відмови в задоволенні касаційної скарги Підприємства на рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 зі справи № 910/3547/21 (пункт 3.4. додаткової угоди).

Акт приймання-передачі наданих послуг від 09.09.2022 № 3 містить інформацію про види робіт та фактично витрачений час, а саме: складання заперечень на відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Підприємства (вивчення тексту та матеріалів касаційної скарги, підготовка заперечень на відкриття касаційного провадження, аналіз судової практики) – 8 годин; складання відзиву на касаційну скаргу Підприємства (вивчення матеріалів касаційної скарги, складання відзиву, його належне оформлення та направлення сторонам) – 16 годин; аналіз та складання заперечень на клопотання Підприємства про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду – 11 годин.

Дослідивши клопотання Господарства щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу та докази на підтвердження цих витрат (копії Договору, додаткової угоди від 22.07.2022 до Договору, акта приймання-передачі наданих послуг від 09.09.2022 № 3, ордера на надання правничої допомоги Господарству адвокатом і свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю), Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення такого клопотання.

Так, надані Господарством докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування Судом витрат позивача за первісним позовом на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в розмірі 70 000,00 грн. за рахунок Підприємства, оскільки цей розмір судових витрат відповідно до статті 74 ГПК України доведений та документально обґрунтований. Акт приймання-передачі наданих послуг містить інформацію про види правової допомоги та фактично витрачений час. Обсяг робіт, які виконані задля представництва інтересів клієнта в суді, не суперечить Договору. Необхідність понесення таких витрат стало наслідком звернення скаржника з касаційною скаргою та клопотанням про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Суд враховує, що обов`язок доведення неспівмірності витрат у силу приписів частини шостої статті 126 ГПК України покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Твердження Підприємства про те, що вартість послуг, обрахованих погодинно, є завищеною, зводяться до його власної суб`єктивної оцінки змістовного навантаження кожного зі складених представником Господарства документів (заперечення на відкриття касаційного провадження, відзиву на касаційну скаргу, заперечення на клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду). При цьому жодного доказу неспівмірності заявлених до стягнення витрат не надано.

Крім того, Підприємство просить зменшити розмір витрат, проте не зазначає, до якого розміру такі витрати мають бути зменшені, та не наводить обґрунтованого розрахунку витрат, які є співмірними.

Велика Палата Верховного Суду зазначала про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 зі справи № 904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями у присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70- 72).

З урахуванням наведеного не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Господарство заявило до стягнення 500 000 грн. за додатковою угодою від 22.07.2022 до Договору. Зазначена сума визначена як гонорар успіху у зв`язку з досягненням позитивного результату для Господарства в суді касаційної інстанції (відмова в задоволенні касаційної скарги Підприємства).

Підприємство в клопотанні про зменшення розміру судових витрат стверджує, що заявлена Господарством вимога щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, яка є «гонораром» успіху», не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, неминучості, необхідності, що встановлені ГПК України; Господарство за результатами розгляду справи в суді першої інстанції вже понесло судові витрати на правничу допомогу «у формі гонорару успіху», які частково були стягнуті з Підприємства додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 09.11.2021.

Верховний Суд оцінює можливість стягнення такого розміру витрат з огляду на те, що сторони обумовили сплату коштів саме за представництво інтересів у суді касаційної інстанції.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху», у справі яка розглядається, є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді касаційної інстанції та досягнення обумовленого між сторонами успішного результату.

У зв`язку із цим Суд бере до уваги, що на стадії касаційного розгляду справи правова позиція позивача за первісним позовом вже була сформована, а доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано. Вчинені Господарством дії, які можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, були актуальні під час звернення із позовною заявою та розгляду її в суді першої інстанції, за результатами якого вже було стягнуто витрати на професійну правничу допомогу, до складу яких було включено і «гонорар успіху».

Отже, Верховний Суд вважає, що заява Господарства щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу в частині стягнення 500 000 грн. не відповідає критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних, не співрозміріні із виконаною роботою в суді касаційної інстанції, а їх відшкодування за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини цієї справи матиме надмірний характер.

Враховуючи викладене, а також те що в задоволенні касаційної скарги Підприємства було відмовлено та рішення місцевого і апеляційного господарських судів зі справи залишено без змін, з Підприємства на користь Господарства підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 70 000,00 грн.

15 вересня 2022 року у постанові по справі № 915/294/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду сформулював правовий висновок щодо стягнення “гонорару успіху” у призмі пропорційності цих витрат фактично понесеним судовим витратам на правничу допомогу.

Обставини справи.

Відповідач звернувся до Господарського суду Миколаївської області із заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 29400 грн, а також гонорару в розмірі 2208477,51 грн., який дорівнює 10% від розміру вимог, в задоволенні яких судом відмовлено.

Позивач подав заперечення щодо розподілу судових витрат, що пов`язані з наданням професійної правничої допомоги, мотивовані тим, що стягнення гонорару у вигляді 10% від незадоволених судом позовних вимог є явно неспівмірним: ані із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); ані із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); ані із обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Позивач вважав, що при визначенні розміру судових витрат на оплату послуг адвоката, який буде здійснено за наслідками розгляду даної справи, слід враховувати принцип jura novit curia (суд знає закони) та розмежувати, які саме виконані адвокатом роботи або надані послуги мали безпосередній вплив на прийняте судове рішення.

Колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат заявлена до стягнення сума гонорару в розмірі 10 відсотків від суми незадоволених позовних вимог не може оцінюватись судом виходячи суто з такої домовленості сторін у договорі про надання правничої допомоги, у спосіб її зменшення до якогось іншого відсотку, у даному випадку до 5 відсотків від суми незадоволених позовних вимог відповідно, а повинна оцінюватись на предмет її пропорційності, необхідності, неминучості порівняно з фактично понесеними витратами на правничу допомогу. Колегія суддів при цьому звертає увагу, що самим адвокатським бюро складено акти про надання клієнтові юридичних послуг з урахуванням складності цієї справи, які вартують 29400 грн., з яких за висновками судів лише 24000 грн. можуть бути віднесені на позивача.

Тобто колегія суддів виходить з того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат (відшкодування їх за рахунок іншої сторони) у формі “гонорару успіху”, суд повинен виходити не з договору між адвокатом та клієнтом, який створює саме для них права та обов`язки, та погодженого ними розміру гонорару (в даному випадку вирахуваного ними у відсотковому співвідношенні від суми незадоволених позовних вимог), а й з пропорційності цих витрат фактично понесеним судовим витратам, безпосередньо пов`язаним з розглядом справи, які визначені адвокатським бюро та оцінені судом, зокрема з точки зору складності цієї справи та розумної необхідності цих судових витрат для даної справи. Адже саме розмір витрат, понесених відповідачем на фактично надані реальні та неминучі послуги на правничу допомогу, і саме з метою досягнення певного правового результату вирішення конфлікту сторін – відмови позивачеві у позові, кореспондується з витратами, які має право відшкодувати на свою користь відповідач як судові витрати, понесені ним на сплату гонорару успіху, за рахунок позивача.

Отже, колегія суддів вважає, що за результатами розподілу судових витрат витрати в формі “гонорару успіху” не можуть бути стягнуті в розмірі, який на понад 98% перевищує вартість фактично понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки це не відповідає критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також принципам справедливості, пропорційності та верховенства права.

Підсумовуючи, Верховний Суд виходить з того, що судові витрати, які за своєю суттю є додатковою оплатою за успішне завершення справи в суді (“гонорар успіху”) до оплати за фактично надані послуги, про яку сторони договору про надання правової допомоги також домовились у договорі про надання правової допомоги, не можуть покладатись на сторону, на яку судові витрати іншої сторони мають бути віднесені відповідно до процесуальних норм про розподіл судових витрат, виходячи лише зі зменшення судом гонорару, який визначено сторонами цього договору на власний розсуд, без одночасної оцінки його розміру всім критеріям судових витрат на правничу допомогу, які унормовані у главі 8 “Судові витрати” ГПК України, у їх сукупності. Тобто не буде правомірним просте зменшення судом таких судових витрат у спосіб встановлення іншого (меншого) відсотку від того відсотку, який обумовлено в договорі про надання правничої допомоги щодо бази його (відсотку) нарахування.

Враховуючи наведене та визначені, зокрема, частиною п`ятою статті 129 ГПК України критерії для здійснення розподілу судових витрат, безпосередньо та причинно пов`язаних з розглядом справи, колегія суддів дійшла висновку, що не стверджуючи про нульову кореляцію витрат у формі “гонорару успіху” фактично понесеним витратам, за оцінкою колегії суддів розумним та справедливим у даному випадку буде віднесення на позивача витрат у формі “гонорару успіху” в розмірі 24000,00 грн, які відповідають (1) і фактичним витратам на правову допомогу, які відповідач планував понести в суді, виходячи з обсягу запланованої правової допомоги та складності справи; (2) і витратам, які фактично поніс відповідач, відповідно до актів наданих послуг; (3) і витратам, які за оцінкою суду підлягають віднесенню на позивача, виходячи з оцінки самим відповідачем та фахівцями у сфері права, з якими він мав домовленості щодо певного результату розгляду справи, з точки зору її складності, та розумної необхідності і реальності понесених судових витрат.

Таким чином підлягають стягненню судові витрати на правничу допомогу в загальній сумі 42618,08 грн, з яких 18618,08 грн. витрати на професійну правничу допомогу (пропорційно від 24000грн. до відсотку задоволених вимог), безпосередньо пов`язані з розглядом справи, та 24000 грн витрати у формі “гонорару успіху”, опосередковано пов`язані з розглядом справи, втім які за оцінкою колегії суддів саме в такій сумі знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку (у пов`язаності) з розглядом справи.

Висновки: при розгляді питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» суд перевіряє його на відповідність критерію розумності, необхідності та співрозмірності із виконаною роботою по справі.

На найближчі заходи лектора можна зареєструватись за посиланнями:

Вебінар: “Відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Огляд судової практики”: https://bit.ly/3RjMuVE

Вебінар: “Електронне судочинство: навички роботи адвоката з електронними сервісами”:https://bit.ly/3UJJvsm

Вебінар: “Електронний суд: актуальні зміни та переваги в умовах воєнного стану” https://bit.ly/3BZBSFT