Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, вирішив справу на основі принципу «переваги доказів» (балансу ймовірностей або високої ймовірності), обґрунтовано зазначивши, що сукупність доказів, наданих прокурором, є більш переконливою, ніж сукупність доказів, наданих відповідачами
Зміст позовної заяви та її обґрунтування:
У червні 2024 року держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
На обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що у період з 08 квітня 2016 року по 14 листопада 2023 року ОСОБА_1 займав посаду начальника управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області, а з 14 листопада 2023 рік по час подання позову - начальника управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ГУ ДМСУ в Одеській області. З урахуванням підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_1 є особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
Під час вжиття заходів щодо виявлення необґрунтованих активів та збору доказів їх необґрунтованості виявлено факт набуття 25 квітня 2023 року матір`ю ОСОБА_1 - ОСОБА_2 автомобіля «Mercedes-Benz G 400 D», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , 2023 року випуску, вартістю 5 647 926,68 грн, в інтересах свого сина ОСОБА_1 .
Про вчинення ОСОБА_1 опосередкованих дій із зазначеним вище активом, які тотожні за змістом праву розпорядження ним, свідчить, зокрема:
- видача ОСОБА_2 після набуття права власності на автомобіль, 18 жовтня 2023 року та 12 березня 2024 року, на ім`я свого сина ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_3 нотаріально засвідчених довіреностей щодо автомобіля «Mercedes-Benz G 400 D», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у тому числі щодо розпорядження цим транспортним засобом;
- відсутність у ОСОБА_2 на момент придбання автомобіля та після набуття його у власність посвідчення водія жодної з категорій;
- притягнення саме ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України при керуванні автомобілем «Mercedes-Benz G 400 D», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
- рух автомобіля «Mercedes-Benz G 400 D», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , протягом значного періоду часу у м. Одеса (тобто у місті, де працює ОСОБА_1 ), за кермом якого згідно з зафіксованими зображеннями перебували інші, ніж ОСОБА_2 , особи.
Посилався прокурор на те, що ні у ОСОБА_2 , ні у її сина ОСОБА_1 станом на 25 квітня 2023 року не було достатніх законних доходів, необхідних для придбання активу у вигляді автомобіля «Mercedes-Benz G 400 D», 2023 року випуску, за ціною 5 647 926,68 грн.
Згідно з інформацією Державної податкової служби України від 06 травня 2024 року № 180, всього за період з 1998 року по квітень 2023 року (тобто на день вчинення правочину щодо набуття активу) ОСОБА_2 отримала законний дохід на загальну суму 1 806 312,82 грн (за вирахуванням податків і зборів - 1 691 314,31 грн). Водночас, згідно з вказаними відомостями, доходи ОСОБА_2 у 2023 році склали - 13 843,36 грн, а сукупний розмір отриманих доходів за 2019-2022 роки становив 197 200,00 грн (з урахуванням податків і зборів).
Водночас витрати, понесені ОСОБА_2 за період з 2012 по 2022 роки лише на придбання нерухомого майна та корпоративних прав склали не менше 2 325 002 грн, не враховуючи витрат на життєдіяльність та супутні витрати на придбання та утримання зазначеного майна, у тому числі активу (зокрема, лише сума реєстраційного збору за первинну реєстрацію автомобіля «Mercedes-Benz G 400 D» склала 5 % від вартості автомобіля, а розмір доплат за додаткове обладнання становив - 55 197,82 грн).
Щодо доходів та витрат ОСОБА_1 , то згідно з декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування за 2022 рік, поданою ОСОБА_1 , заощадження станом на кінець звітного періоду не зазначені, однак станом на 31 грудня 2022 року на його рахунку в АТ КБ «Приватбанк» знаходилося 52 628,73 грн. За період з січня по квітень 2023 року включно розмір його законних доходів з урахуванням податків і зборів становив 107 952,21 грн (за вирахуванням податків і зборів - 86 829,08 грн). Водночас розмір його витрат лише по картковому рахунку в АТ КБ «Приватбанк» з 01 січня 2023 року по дату придбання автомобіля (25 квітня 2023 року) склав 189 319,58 грн.
Враховуючи наведене, прокурор просив суд: визнати необґрунтованим актив автомобіль «Mercedes-Benz G 400 D», номер кузова НОМЕР_2 , 2023 року випуску, вартістю на день набуття 5 647 926,68 грн; стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави Україна автомобіль «Mercedes-Benz G 400 D», номер кузова НОМЕР_2 , 2023 року випуску, який належить їй на праві власності.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції:
Рішенням Вищого антикорупційного суду від 11 грудня 2024 року позовну заяву держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави задоволено.
Визнано необґрунтованим актив вартістю на день набуття 5 647 926,68 грн, а саме: автомобіль «Mercedes-Benz G 400 D», номер кузова НОМЕР_2 , 2023 року випуску.
Звернуто стягнення в дохід держави на належний ОСОБА_2 необґрунтований актив, а саме автомобіль «Mercedes-Benz G 400 D», номер кузова НОМЕР_2 , 2023 року випуску, вартістю на день набуття 5 647 926,68 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сукупність поданих прокурором доказів підтверджує зв`язок активу автомобіля «Mercedes-Benz G 400 D», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ОСОБА_1 (особою, уповноваженою на виконання функцій держави), враховуючи, що після придбання транспортного засобу ОСОБА_1 спочатку користувався ним без довіреності, а в подальшому ОСОБА_2 видала на його ім`я та ім`я його дружини ОСОБА_3 довіреність на право користування та на право розпорядження останнім. Відповідачі не надали жодних доказів на підтвердження того, що користування придбаним ОСОБА_2 автомобілем здійснювалося безпосередньо нею. Крім того, судом не встановлено, що актив або грошові кошти, необхідні для придбання активу, щодо якого поданий позов про визнання необґрунтованим, були набуті за рахунок законних доходів ОСОБА_2 .
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції:
Постановою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 25 березня 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Вищого антикорупційного суду від 11 грудня 2024 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Вищого антикорупційного суду від 11 грудня 2024 року у цій справі залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що сукупність наявних у матеріалах справи доказів свідчить про обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо наявності у цій справі передбачених законом підстав для визнання необґрунтованим та стягнення в дохід держави належного ОСОБА_2 на праві власності автомобіля «Mercedes-Benz G 400 D», номер кузова НОМЕР_2 , 2023 року випуску, вартістю на день набуття 5 647 926,68 грн. Наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності підтверджують набуття транспортного засобу ОСОБА_2 не для себе, а також наявність у ОСОБА_1 можливості прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження таким автомобілем. Належних, достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність набуття ОСОБА_2 оспорюваного активу, відповідачами не надано.
Узагальнені доводи касаційної скарги:
21 квітня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Крайнюков М. М., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Вищого антикорупційного суду від 11 грудня 2024 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 25 березня 2025 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20, у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі № 910/1806/19, від 18 жовтня 2022 року у справі № 916/2519/21, від 04 жовтня 2023 року у справі № 991/2396/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази, не надали їм належної правової оцінки та встановили обставини на підставі неналежних доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що позивачем не надано належних доказів, що він, як суб`єкт декларування, та його дружина мали у постійному користуванні спірний транспортний засіб. Зауважує, що ОСОБА_2 мала у власності низку інших транспортних засобів, відомості про які були зазначені ним у щорічних деклараціях. Такі транспортні засоби були відчужені ОСОБА_2 , що дало змогу останній придбати автомобіль «Mercedes-Benz G 400 D». Відсутність у ОСОБА_2 посвідчення водія відповідної категорії не свідчить про необґрунтованість зазначеного активу. Заявник акцентує увагу на тому, що власник майна не повинен доводити для яких цілей набувалося майно.
Вважає, що сам факт наявності нотаріально посвідченої довіреності, виданої ОСОБА_2 на його ім`я щодо користування спірним автомобілем, не може слугувати підставою для зв`язку автомобіля «Mercedes-Benz G 400 D» з ним. Довіреність є одностороннім правочином, а тому не зобов`язує повіреного до вчинення будь-яких дій, а надає лише таке право. Разом з тим, надані прокурором докази щодо вчинення адміністративних правопорушень, зафіксованих в автоматичному режимі, достеменно не підтверджує того, хто керував таким автомобілем.
Посилається на те, що суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки поданим ним доказам, зокрема щорічним майновим деклараціям. Також не врахували сукупний дохід ОСОБА_2 за 25 років, можливість конвертування отриманого доходу у валюту, курсову різницю та індекс інфляції за такий період.
Зазначає про безпідставність неврахування судами попередніх інстанцій грошових коштів, отриманих ОСОБА_2 за договором позики від 01 серпня 2015 року, укладеним з ОСОБА_4 , а також від укладення попереднього договору купівлі-продажу корпоративних прав від 27 грудня 2021 року та від продажу автомобіля «BMW 520i», WBA 5A31090G368247, користування яким він офіційно декларував.
Наявність у ОСОБА_2 фінансової можливості придбати у власність спірний автомобіль підтверджено висновком комісійної судової економічної експертизи № 288/182 від 15 жовтня 2024 року, який суди попередніх інстанцій відхилили без належного обґрунтування.
Позиція Верховного Суду:
Матеріально-правове регулювання конструкції необґрунтованих активів відбувається частково в ЦК України, ЦПК України, Законі України «Про запобігання корупції». У ЦК України міститься тільки фрагментарне регулювання певних аспектів позовної давності, кваліфікації рішення про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави як спростування презумпції правомірності набуття права власності та підстави припинення права власності.
У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави (в результаті цивільного провадження in rem) суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони. Наявність доказів високої ймовірності незаконного походження майна в поєднанні з неможливістю власником цього майна довести протилежне є достатньою для перевірки критерію пропорційності відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції.
У справі, що переглядається в касаційному порядку, прокурором наведено достатні фактичні дані, які підтверджують набуття активу (коштовного автомобіля) близьким родичем особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка може прямо чи опосередковано вчиняти щодо такого активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними, та його необґрунтованість. Відповідачі ж необґрунтованість такого активу належними, допустимими та достатніми доказами не спростували.
Судами на підставі поданих доказів не встановлено, щонеобґрунтований актив, а саме автомобіль «Mercedes-Benz G 400 D», номер кузова НОМЕР_2 , 2023 року випуску, вартістю на день набуття 5 647 926,68 грн, набутий ОСОБА_2 за рахунок законних доходів, що намагався довести ОСОБА_1 під час розгляду цієї справи.
Суди попередніх інстанцій надали обґрунтовану оцінку доводам щодо сукупного доходу ОСОБА_2 за 25 років, ймовірності конвертування отриманого доходу у валюту, курсовій різниці та індексу інфляції за такий період, отримання доходів від продажу інших транспортних засобів, позики та укладення попереднього договору купівлі-продажу корпоративних прав від 27 грудня 2021 року.
Як судом першої, так і судом апеляційної інстанції було надано належну правову оцінку відсутності належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження фактичного отримання ОСОБА_2 грошових коштів на підставі наданих відповідачами попереднього договору купівлі-продажу корпоративних прав від 27 грудня 2021 року та договору позики від 01 серпня 2015 року. У контексті наявності у відповідачки законних доходів на купівлю спірного активу судом першої інстанції також правильно враховано наявність у ОСОБА_2 витрат на проживання та на купівлю іншого нерухомого майна.
Крім того, з огляду на відсутність достовірних доказів на підтвердження реєстрації за ОСОБА_2 права власності на автомобіль «BMW 520і», НОМЕР_4 , судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено про відсутність правових підстав вважати законним доходом ОСОБА_2 грошові кошти, отримані за продаж зазначеного транспортного засобу. Посилання касаційної скарги на декларування ОСОБА_1 права користування цим автомобілем не спростовують наведених вище висновків судів, з огляду на те, що у щорічних деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 та 2022 роки, ОСОБА_1 декларував право користування зазначеним транспортним засобом, вказуючи про його належність на праві власності ОСОБА_9 .
Обставини продажу ОСОБА_2 інших транспортних засобів та розмір отриманого нею доходу не підтверджено наявними у матеріалах справи доказами.
Висновок комісійної судової економічної експертизи № 288/182 від 15 жовтня 2024 року, підготовлений на замовлення представника відповідачів, був обґрунтовано відхилений судами попередніх інстанцій, з дотриманням положень статті 110 ЦПК України.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що надані прокурором докази у їх сукупності підтверджують безпосередню пов`язаність спірного активу з ОСОБА_1 , набуття його в розумінні пункту 2 частини восьмої статті 290 ЦПК України, а також його необґрунтованість. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, вирішив справу на основі принципу «переваги доказів» (балансу ймовірностей або високої ймовірності), обґрунтовано зазначивши, що сукупність доказів, наданих прокурором, є більш переконливою, ніж сукупність доказів, наданих відповідачами.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження й оцінки судами попередніх інстанцій, які з дотриманням вимог статей 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України перевірили такі доводи та оцінили у сукупності докази у справі. Водночас, як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення ЄСПЛ Ruiz Torija vs. Spain, § 29, 30, від 09 грудня 1994 року). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення ЄСПЛ Нirvisaari vs. Finland, § 30,від 27 вересня 2001 року).
Висновок:
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанції, зводяться значною мірою до переоцінки доказів.
Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин та наданої оцінки доказам у їх сукупності, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі.
Зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, ураховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19(910/13492/21)).
Крім того, безпідставними є посилання заявника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування права у подібних правовідносинах. Подібні висновки висловлені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27 квітня 2022 року у справі № 991/3401/21, від 05 жовтня 2023 року у справі № 991/2396/22, від 16 жовтня 2024 року у справі № 991/366/22.
Характер доводів касаційної скарги ОСОБА_1 свідчить про необхідність здійснення переоцінки обставин справи та наданих сторонами доказів на обґрунтування заявлених вимог, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України виходить за межі касаційного перегляду справи.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Крайнюков М.М., які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Враховуючи, що касаційна скарга ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Крайнюков М. М., залишена без задоволення, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.