Щодо неможливості визнання права власності на приміщення, яке судовим рішенням визнане допоміжним та спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку
Короткий зміст позовних вимог:
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Княже-14» (далі – ОСББ «Княже-14»), в якому просила витребувати у відповідача на її користь допоміжне приміщення (група приміщень № 95) «А», площею 187,2 кв. м, - частину основної (підвал), вхід у підвал, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , як член ОСББ «Княже-14», набула право власності на спірне допоміжне приміщення на підставі рішення, яке було прийнято державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розумовою О. І., індексний номер 39784277, від 21 лютого 2018 року. Відповідний запис внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 листопада 2021 року у справі № 753/7089/18 за позовом співвласника багатоквартирного будинку ОСОБА_2 до ОСОБА_1 право власності позивачки на вказане допоміжне приміщення припинено, визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на допоміжне приміщення (група приміщень 95) «А», площею 187,2 кв. м, - частину основної (підвал), вхід у підвал, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1490833680000).
24 червня 2023 року позивачка отримала вимогу відповідача звільнити спірне допоміжне приміщення, а 29 липня 2023 року члени правління ОСББ «Княже-14» намагалися самоправно проникнути у це приміщення, погрожували зламати двері, припинивши свої дії лише після прибуття працівників поліції.
Позивачка вважає, що спірне нежитлове приміщення є новоствореним майном і право власності на нього набуте нею, як особою, яка його створила, а тому підстави для припинення її права власності на це нерухоме майно відсутні.
Водночас ОСББ «Княже-14» без достатньої правової підстави набуло право власності на спірне майно, яке належало позивачці, а тому це майно має бути повернуто у її власність.
Короткий зміст судових рішень:
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суди попередніх інстанцій вказали, що позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються майна, що вибуло з її власності на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Доказів виникнення у позивачки права власності на спірне нерухоме майно суду не надано. За встановлених обставин суди дійшли висновку про відсутність порушеного права ОСОБА_1 , що є підставою для відмови у задоволенні позову про витребування майна.
Короткий зміст вимог касаційної скарги:
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Баховський М. М., просить рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.
Позиція Верховного Суду:
Предметом спору у цій справі є приміщення (група приміщень № 95) «А», площею 187,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 . Позивачка заперечує факт належності спірного майна до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, наполягаючи, що це майно є новоствореним і вона набула на нього право власності як особа, що його створила, тоді як відповідач протиправно позбавив її права власності на це майно.
Водночас суди попередніх інстанцій, встановивши, що позивачкою у цій справі не надано доказів, які б свідчили про те, що спірне майно є новоствореним і вона набула на нього право власності як особа, що його створила, а судовими рішеннями, які набрали законної сили, у справі № 753/7089/18, за участі ОСОБА_1 , констатовано протиправність реєстрації за позивачкою права власності на спірне приміщення площею 187,2 кв. м., яке є допоміжним приміщенням та належить до спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Верховний Суд погоджується з цими висновками, які узгоджуються зі встановленими судами обставинами.
Перегляд судових рішень у справі № 753/7089/18, які набрали законної сили, в межах цього касаційного провадження не здійснюється.
Конституційною засадою судочинства є обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України), що є важливою складовою принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України» (Ustimenko v. Ukraine), заява № 32053/13, від 29 жовтня 2015 року вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (пункт 46 рішення).
Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалено із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.
Враховуючи характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, співмірність витрат зі складністю справи, часом, який необхідний для виконання такої роботи адвокатом, Верховний Суд дійшов висновку про можливість компенсувати ОСББ «Княже-14» за рахунок ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із касаційним переглядом справи у заявленому відповідачем розмірі - 4 000 грн.