Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування:
У липні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Жовківської міської ради (далі - Жовківська міська рада, відповідач), у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, зміну предмета позову, просив:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Жовківського міського голови від 12.07.2023 № 03-21/266 «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Управління просторового розвитку та земельних ресурсів Жовківської міської ради Львівського району Львівської області;
- стягнути з Жовківської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Позовна заява обґрунтована тим, що оскаржуваним розпорядженням звільнено позивача з посади начальника відділу містобудування та архітектури Жовківської міської ради Львівського району Львівської області за пунктом 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а підставою звільнення зазначено: розпорядження міського голови від 17.03.2023 № 03-03/41 «Про оголошення догани начальникові відділу архітектури та містобудування Жовківської міської ради ОСОБА_1 » та рішення виконавчого комітету Жовківської міської ради від 13.04.2023 № 3 «Про визнання роботи начальника відділу архітектури та містобудування ОСОБА_1 незадовільною». Позивач не погоджується з таким розпорядженням, уважає, що такий виданий з порушенням, не у порядку та не у спосіб, передбачений чинним законодавством. Зазначає, що жодне службове розслідування відповідачем не проводилося, жодного порушення положень законодавства, трудового договору, внутрішнього трудового розпорядку, положення про відділ, посадової інструкції ним допущено не було, а саме по собі не прийняття звіту позивача з суб`єктивних переконань виконавчого комітету не є підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Указує, що розпорядженням міського голови від 17.03.2023 № 03-03/41 до позивача було застосовано догану за неприйняття звіту 16.03.2023, що передує 17.03.2023. Оскільки після 17.03.2023 жодного проступку позивач не вчиняв, отже підстав застосовувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України не було. Окрім цього, покликається на порушення процедури притягнення до відповідальності, оскільки у порушення статті 149 КЗпП України жодні письмові пояснення від позивача відповідачем не відбиралися, а також указує на невідповідність оскаржуваного розпорядження вимогам до акту індивідуальної дії.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій:
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Жовківського міського голови від 12.07.2023 № 03-21/266 «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління просторового розвитку та земельних ресурсів Жовківської міської ради Львівського району Львівської області (начальника відділу містобудування та архітектури Жовківської міської ради Львівського району Львівської області) з 13.07.2023. Стягнуто з Жовківської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.07.2023 по 19.03.2025 у сумі 548 664,04 грн з проведенням необхідних відрахувань, відповідно до чинного законодавства. Рішення суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 27 368,00 грн з проведенням необхідних відрахувань, відповідно до чинного законодавства, допущено до негайного виконання.
Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 задоволено частково заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у № 380/16270/23. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Жовківської міської ради судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2025 апеляційну скаргу Жовківської міської ради Львівського району Львівської області залишено без задоволення, а рішення та додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 та 02.04.2025 у справі № 380/16270/23 - без змін.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що звільнення позивача відбулося з порушенням порядку, передбаченого трудовим законодавством (не указано, у чому саме полягає систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором; не додержано умов для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України), а відтак прийняте Жовківським міським головою розпорядження від 12.07.2023 № 03-21/266 «Про звільнення ОСОБА_1 » є протиправним, не ґрунтується на вимогах законодавства, прийняте без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому підлягає скасуванню, а позивач поновленню на посаді.
Вирішуючи позовні вимоги про поновлення позивача на посаді, суд виходив з того, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові від 28.01.2020 у справі № 800/237/17, належним та ефективним способом захисту прав позивача, у разі його незаконного звільнення, є поновлення на попередній роботі. Проте, на переконання суду, за обставин, установлених у цій справі, коли поновити позивача на посаді, з якої його звільнили і якої (формально) вже немає, неможливо, то належним способом захисту порушеного права може бути поновлення на посаді, аналогічній тій, з якої його звільнили, і яка існує на дату поновлення.
Суд установив, що у спірному випадку посада начальника відділу містобудування та архітектури Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, тобто посада, з якої позивач був звільнений, а також і сам структурний підрозділ Жовківської міської ради перестали існувати, а тому виходячи із специфіки даної категорії публічно-правових спорів, суд дійшов висновку, що спосіб захисту порушеного права безпосередньо повинен бути пов`язаний з подальшою можливістю виконати судове рішення та поновлення позивача на попередній роботі, яку необхідно визначати за обсягом та переліком функціональних завдань та обов`язків працівника, його повноважень та відповідальності за відповідною посадою, а також з урахуванням, зокрема (але не виключно) її фаху, освітньо-кваліфікаційного рівня, категорії раніше займаної посади. При цьому, досліджуючи питання посади, яка є аналогічній тій, з якої позивача звільнили, і яка існує на дату поновлення, суд проаналізував посадові обов`язки та функціональне призначення старого та новостворених структурних підрозділів Жовківської міської ради.
З порівняльного змісту посадових інструкцій суд установив, що обсяг повноважень і обов`язків, які виконував позивач на посаді начальника відділу містобудування та архітектури Жовківської міської ради Львівського району Львівської області в більшості збігається з обсягом повноважень і обов`язків начальника Управління просторового розвитку та земельних ресурсів Жовківської міської ради Львівського району Львівської області.
При цьому суд урахував, що позивач до звільнення займав посаду начальника відділу містобудування та архітектури Жовківської міської ради Львівського району Львівської області - головний архітектор. Тобто позивач займав посаду керівника органу містобудування та архітектури та одночасно посаду головного архітектора в силу вимог Закону України «Про архітектурну діяльність». Ці дві посади є нерозривними в силу обсягу повноважень та обов`язків, що покладені на таку особу. Після вчинених відповідачем змін, посадою керівника органу містобудування та архітектури є посада начальника Управління просторового розвитку та земельних ресурсів Жовківської міської ради Львівського району Львівської області.
Отже, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача має бути його поновлення на посаді саме начальника Управління просторового розвитку та земельних ресурсів Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, оскільки поновлення позивача на будь якій іншій посаді, ніж начальника Управління просторового розвитку та земельних ресурсів Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, не призведе до захисту порушених прав та інтересів позивача та відновленню стану, що мав місце до його звільнення.
Щодо доводів відповідача про те, що посада начальника управління не є рівнозначною посаді начальника відділу суд зазначив, що позивач до звільнення займав посаду начальника відділу містобудування та архітектури Жовківської міської ради Львівського району Львівської області - головний архітектор. Тобто займав керівну посаду органу містобудування та архітектури. Після реорганізації проведеної відповідачем, керівною посадою органу містобудування та архітектури стала посада начальника управління просторового розвитку та земельних ресурсів - головний архітектор. За таких обставин суд дійшов висновку, що у спірному випадку основною кваліфікаційною умовою для зайняття посади головного архітектора є володіння відповідними навичками та знаннями в галузі знань архітектури та будівництва, оскільки лише головний архітектор може бути керівником органу містобудування та архітектури та лише керівник органу містобудування та архітектури може бути головним архітектором.
Вирішуючи питання щодо визначення дати, з якої позивача має бути поновлено на посаді, суд виходив з того, що оскільки розпорядженням Жовківського міського голови від 12.07.2023 № 03-21/266 «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено з посади 12.07.2023, то цей день є останнім робочим днем, тому поновлювати позивача на посаді необхідно з наступного дня після звільнення - з 13.07.2023. Водночас, ураховуючи той факт, що посади начальника Управління просторового розвитку та земельних ресурсів Жовківської міської ради Львівського району Львівської області не існувало 13.07.2023, така була створена пізніше, а тому суд дійшов висновку, що позивача необхідно поновити на посаді начальника Управління просторового розвитку та земельних ресурсів Жовківської міської ради Львівського району Львівської області з 13.07.2023 з урахуванням перебування на посаді начальника відділу містобудування та архітектури Жовківської міської ради Львівського району Львівської області на час її існування до припинення указаної посади та створення посади начальника Управління просторового розвитку та земельних ресурсів Жовківської міської ради Львівського району Львівської області.
Також суд дійшов висновку, що на користь позивача належить стягнути 548 664,04 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 13.07.2023 по 19.03.2025, з яких відповідач відрахує загальнообов`язкові податки та збори.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг:
Не погоджуючись із рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2025, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Підставою касаційного оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2025 скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Окрім цього, скаржник зазначає про те, що судами попередніх інстанцій не ураховано, що позивачем системно не виконувалися покладені на нього посадові обов`язки, унаслідок чого 17.03.2023 йому оголошено догану; після цього, ним не виконано доручення міського голови від 28.03.2023 (порушення пунктів 1.3., 3.26 посадової інструкції), унаслідок чого рішенням виконавчого комітету від 13.04.2023 № 3 його роботу визнано незадовільною. Також зазначає, що дії позивача спричинили значну шкоду Жовківській міській раді, яка полягала в недоотриманні бюджетом 530 000 грн щорічно (постанова Верховного суду від 12.05.2025 у справі № 380/7934/23), ставиться під сумнів вся містобудівна документація, прийнята за час його роботи через порушення процедури її оприлюднення.
Неправильне застосування норм матеріального права, на думку скаржника, полягає у тому, що усупереч діючим правовим позиціям Верховного Суду позивача поновлено на посаді вищій, ніж та з якої його звільнили, хоча посада та відділ з якого його звільнили існують. Задовольняючи позовні вимоги, суд перебрав на себе повноваження роботодавця поновив (призначив) його на посаду вищу, ніж він був звільнений, з більшим посадовим окладом, більшою кількістю підпорядкованих працівників та колом повноважень.
При цьому скаржник наголошує що Управління просторового розвитку та земельних ресурсів Жовківської міської ради Львівського району Львівської області має статус окремої юридичної особи, а відділ архітектури, містобудування та культурної спадщини ніколи не мав такого статусу, лише був виконавчим органом Жовківської міської ради Львівського району Львівської області. Посада начальника управління не є рівнозначною посаді начальника відділу, а є вищою за статусом, посадовими обов`язками, кількістю підпорядкованих осіб, посадовим окладом.
Окрім цього, усупереч діючому Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100), позивачу неправильно здійснено нарахування заробітної плати, на 146 158,57 грн більше ніж передбачено діючим Порядком. Зокрема, судом першої інстанції проведено розрахунок, узявши до уваги заробітну плату ОСОБА_1 за січень та лютий 2023 року, у той час, як останні два місяці його роботи, що передували події звільнення є лютий та березень.
Також зазначає, що невідомо з чого виходили суди попередніх інстанції здійснюючи розрахунок середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу для позивача, адже до матеріалів справи ні позивачем ні його представником не долучено довідки про його доходи для здійснення розрахунку середньої зарплати за час прогулу, не витребовувалася така судом і у відповідача. Апеляційний суд взагалі не витребував та не досліджував матеріали судової справи, своєю постановою факти щодо неправильності нарахування розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу, що зазначені були в апеляційній скарзі, не спростував. Підійшовши формально до слухання справи без дослідження доказів, апеляційний суд залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким стягнуто з місцевого бюджету зайвих 146 158,57 грн.
Позиція Верховного Суду:
З огляду на наведене суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що працівник може бути звільнений за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України лише у разі порушення трудової дисципліни чи невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, які були допущені працівником після того, як до нього було застосовано дисциплінарне стягнення (яке не скасоване та не втратило юридичної сили за давністю), що у спірному випадку відповідачем не установлено.
Водночас суди попередніх інстанцій критично оцінили доводи позивача щодо недотримання відповідачем норм статті 149 КЗпП України у частині виконання обов`язку зажадати від порушника трудової дисципліни письмових пояснень до застосування дисциплінарного стягнення, оскільки у спростування такого відповідачем було надано акт від 12.07.2023 про відмову від надання пояснень.
Отже, оскільки у справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій установлено, що звільнення позивача відбулося з порушенням порядку, передбаченого трудовим законодавством (не указано, у чому саме полягає систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором; не додержано умов для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України), колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що прийняте Жовківським міським головою розпорядження від 12.07.2023 № 03-21/266 «Про звільнення ОСОБА_1 » є протиправним, не ґрунтується на вимогах законодавства, прийняте без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 поновленню на посаді.
Щодо посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що судами попередніх інстанцій не ураховано доказів відповідача щодо системного невиконання посадових обов`язків позивачем, які мали місце (як до, так і після притягнення до дисциплінарної відповідальності), що позивач 28.03.2023 не виконав доручення міського голови, його роботу за 2022 рік визнано незадовільною рішенням виконавчого комітету від 13.04.2023 № 3, яке носить індивідуальний характер та ним не оскаржувалося, від надання пояснень щодо визнання роботи незадовільною позивач відмовився і лише після цього його було звільнено, Верховний Суд наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, установлення фактичних обставин справи, що не були установлені у судовому рішенні, або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права. Крім того, як установлено судами попередніх інстанцій, у рішенні виконавчого комітету Жовківської міської ради від 13.04.2023 № 3 «Про визнання роботи начальника відділу архітектури та містобудування ОСОБА_1 незадовільною» лише указано загальну інформацію про не підтримання 16.03.2023 виконавчим комітетом Жовківської міської ради звіту ОСОБА_1 як начальника відділу містобудування та архітектури та загальні посилання на закони України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «;Про службу в органах місцевого самоврядування». Натомість фактів невиконання позивачем обов`язків після оголошення догани та доказів у їх підтвердження указаним рішенням не зафіксовано.
Щодо вимог позивача про його поновлення на посаді начальника Управління просторового розвитку та земельних ресурсів Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, колегія суддів зазначає таке.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування спірного розпорядження та поновлення на роботі незаконно звільненого працівника. Поряд з цим, на переконання суду, за обставин, установлених у цій справі, коли поновити позивача на посаді, з якої його звільнили і якої (формально) вже немає, неможливо, то належним способом захисту порушеного права може бути поновлення на посаді, аналогічній тій, з якої його звільнили, і яка існує на дату поновлення, що, на думку суду, відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 817/280/16, від 28.02.2019 у справі № 817/860/16 та від 24.02.2021 у справі № 160/9760/19.
Так, суд установив, що у спірному випадку посада начальника відділу містобудування та архітектури Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, тобто посада, з якої позивач був звільнений, а також і сам структурний підрозділ Жовківської міської ради перестали існувати, а тому виходячи із специфіки даної категорії публічно-правових спорів, суд дійшов висновку, що спосіб захисту порушеного права безпосередньо повинен бути пов`язаний з подальшою можливістю виконати судове рішення та поновлення позивача на попередній роботі, яку необхідно визначати за обсягом та переліком функціональних завдань та обов`язків працівника, його повноважень та відповідальності за відповідною посадою, а також з урахуванням, зокрема (але не виключно) її фаху, освітньо-кваліфікаційного рівня, категорії раніше займаної посади. При цьому, досліджуючи питання посади, яка є аналогічній тій, з якої позивача звільнили, і яка існує на дату поновлення, суд проаналізував посадові обов`язки та функціональне призначення старого та новостворених структурних підрозділів Жовківської міської ради.
З порівняльного змісту посадових інструкцій суд установив, що обсяг повноважень і обов`язків, які виконував позивач на посаді начальника відділу містобудування та архітектури Жовківської міської ради Львівського району Львівської області в більшості збігається з обсягом повноважень і обов`язків начальника Управління просторового розвитку та земельних ресурсів Жовківської міської ради Львівського району Львівської області.
При цьому суд урахував, що позивач до звільнення займав посаду начальника відділу містобудування та архітектури Жовківської міської ради Львівського району Львівської області - головний архітектор. Тобто позивач займав посаду керівника органу містобудування та архітектури та одночасно посаду головного архітектора в силу вимог Закону України «Про архітектурну діяльність». Суд зазначив, що ці дві посади є нерозривними в силу обсягу повноважень та обов`язків, що покладені на таку особу. Після вчинених відповідачем змін, посадою керівника органу містобудування та архітектури є посада начальника Управління просторового розвитку та земельних ресурсів Жовківської міської ради Львівського району Львівської області.
Отже, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача має бути його поновлення на посаді саме начальника Управління просторового розвитку та земельних ресурсів Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, оскільки поновлення позивача на будь якій іншій посаді, ніж начальника Управління просторового розвитку та земельних ресурсів Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, не призведе до захисту порушених прав та інтересів позивача та відновленню стану, що мав місце до його звільнення.
При цьому, ураховуючи той факт, що посади начальника Управління просторового розвитку та земельних ресурсів Жовківської міської ради Львівського району Львівської області не існувало 13.07.2023, така була створена пізніше, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивача необхідно поновити на посаді начальника Управління просторового розвитку та земельних ресурсів Жовківської міської ради Львівського району Львівської області з 13.07.2023 з урахуванням перебування на посаді начальника відділу містобудування та архітектури Жовківської міської ради Львівського району Львівської області на час її існування до припинення указаної посади та створення посади начальника Управління просторового розвитку та земельних ресурсів Жовківської міської ради Львівського району Львівської області.
Водночас Верховний Суд не може погодитися із визначеним судом першої інстанції способом захисту порушеного права позивача шляхом поновлення позивача на посаді начальника Управління просторового розвитку та земельних ресурсів Жовківської міської ради Львівського району Львівської області (начальника відділу містобудування та архітектури Жовківської міської ради Львівського району Львівської області).
Згідно з усталеною судовою практикою розгляду трудових спорів, працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі у тому підприємстві, де зберіглося його попереднє місце роботи. Поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи. При цьому повноваження суду при вирішенні трудового спору щодо поновлення працівника на попередній роботі не варто ототожнювати із процедурою призначення на посаду, що належить до компетенції роботодавця.
Ураховуючи приписи частини першої статті 235 КЗпП України, на орган, що розглядає трудовий спір, у разі з`ясування того, що звільнення працівника відбулося незаконно, покладається обов`язок поновлення такого працівника на попередній роботі. Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту прав, ніж зазначений в частині першій статті 235 КЗпП України, а отже, установивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.
А тому, позивач належав поновленню на роботі на посаді, з якого його було звільнено, а роботодавець - суб`єкт владних повноважень вже на виконання рішення суду на власний розсуд вирішує, який найбільш ефективний спосіб відновлення порушених прав позивача варто застосувати.
Висновок:
Ураховуючи викладене, Верховний Суд доходить висновку, що суд першої інстанції, при поновленні позивача на посаді начальника Управління просторового розвитку та земельних ресурсів Жовківської міської ради Львівського району Львівської області (начальника відділу містобудування та архітектури Жовківської міської ради Львівського району Львівської області) допустив порушення норм матеріального права.
Верховний Суд зауважує, що звільнення позивача із порушенням процедури звільнення та без законної на те підстави, в силу вимог частини першої статті 235 КЗпП України, є підставою для його поновлення на попередній роботі, а саме на посаді начальника відділу містобудування та архітектури Жовківської міської ради Львівського району Львівської області) з 13.07.2023 (перший робочий день після звільнення).
Підсумовуючи наведене, Верховний Суд констатує, що висновки судів попередніх інстанцій про суму належного до стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача є передчасними та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 КАС України та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а відтак оскаржувані судові рішення у цій частині не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, установленим статтею 242 КАС України.
Ураховуючи те, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків щодо задоволення позовних вимог в частині поновлення позивача на посаді, проте мотиви задоволення належить змінити з урахуванням висновків, наведених Судом у цій постанові, а також належить змінити резолютивну частину рішення суду першої інстанції в цій частині.