Щодо питання ефективного процесуального механізму практичного застосування пункту 7.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 344/13201/23
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго» (далі - АТ «Прикарпаттяобленерго») про визнання неправомірними дій відповідача з припинення електроживлення електроустановок позивача та зобов`язання відповідача за його рахунок відновити електроживлення електроустановок споживача.
Ухвалою від 06 липня 2023 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області відкрив провадження у справі № 344/12148/23, однак АТ «Прикарпаттяобленерго» не відновило електроживлення.
ОСОБА_1 17 липня 2023 року звернувся до суду з новим позовом про відновлення електроживлення електроустановок споживача, мотивуючи його невиконанням АТ «Прикарпаттяобленерго» вимог пункту 7.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії та невідновленням електроживлення після відкриття провадження у справі на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил.
Місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, у позові відмовив.
На рішення місцевого суду і постанову суду апеляційної інстанції адвокат позивача подав касаційну скаргу.
Стверджував, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували частину п`яту статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункт 1.1.1 глави 1.1 розділу I, абзац четвертий пункту 7.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії.
Зміст позову:
ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» у липні 2023 року звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов`язати АТ «Прикарпаттяобленерго» відновити електроживлення електроустановок споживача - житлового будинку АДРЕСА_1 .
Вимоги мотивував тим, що 03 липня 2023 року відповідач припинив живлення електроустановок позивача - житлового будинку АДРЕСА_1 .
В іншій справі позивач 04 липня 2023 року звернувся до Івано-Франківського міського судуІвано-Франківської області з позовом до АТ «Прикарпаттяобленерго» про визнання неправомірними дій щодо припинення електроживлення електроустановок позивача - житлового будинку АДРЕСА_1 , зобов`язання АТ «Прикарпаттяобленерго» за власний рахунок відновити електроживлення електроустановок позивача - цього житлового будинку.
Ухвалою від 06 липня 2023 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області відкрив провадження у тій справі.
Позивач одразу подав відповідачу заяву, у якій просив невідкладно відновити електропостачання його електроустановок, а також надав ухвалу суду про відкриття провадження у справі.
Проте відповідач протягом 5 робочих днів не відновив електропостачання, чим порушив права позивача.
У вересні 2023 року позивач у системі «Електронний суд» сформував заяву про зміну підстав позову та просив суд визнати протиправними дії АТ «Прикарпаттяобленерго» щодо невідновлення після відкриття ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 липня 2023 року провадження у справі № 344/12148/23 електропостачання електроустановок споживача - житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати АТ «Прикарпаттяобленерго» відновити електропостачання до цього будинку.
Зміст рішення місцевого суду:
Рішенням від 12 червня 2024 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у позові відмовив.
Рішення мотивував тим, що позивач не спростував факт порушення вимог Правил роздрібного ринку електричної енергії, що стало причиною припинення розподілу електроенергії, та не надав доказів усунення порушення пункту 2.3.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії та пункту 5.1.20 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, а його заява, в якій він просив надати можливість розподілу обліку електроенергії на побутові та непобутові потреби, свідчить про визнання ним факту порушення вказаних норм Правил роздрібного ринку електричної енергії та Кодексу комерційного обліку електричної енергії.
Виходив з того, що позивач не довів вжиття заходів для розподілу обліку електричної енергії на побутові та непобутові потреби.
Зміст постанови апеляційного суду:
Постановою від 28 серпня 2024 року Івано-Франківський апеляційний суд апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишив без задоволення.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 червня 2024 року залишив без змін.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ «Прикарпаттяобленерго» 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Мотивував постанову тим, що місцевий суд, оцінивши наявні у справі докази на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, урахував, що об`єкт споживача ОСОБА_1 відключений від електроживлення законно (що встановлено також рішенням суду в іншій справі, яке набрало чинності).
Місцевий суд урахував також те, що позивач не усунув порушення, які стали підставою для такого відключення, та дійшов обґрунтованого висновку, що у діях відповідача відсутнє порушення пункту 7.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії.
Виходив з того, що відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про ринок електричної енергії» послуга з постачання та розподілу електричної енергії надається за умовами договору та вимогами правил, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Врахував, що такий договір про споживання електричної енергії на непобутові потреби та організацію комерційного обліку на непобутові потреби сторони не уклали, отже, відсутні правові підстави відновлення електропостачання до електроустановок позивача.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу:
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник послався на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційну скаргу мотивував тим, що поза увагою судів залишилося те, що відповідач після факту відключення споживача та подання йому позивачем 06 липня 2023 року ухвали суду про відкриття провадження у справі № 344/12148/23 не відновив негайно на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем Правил роздрібного ринку електричної енергії електропостачання електроустановок ОСОБА_1 , чим порушив права позивача як споживача комунальних послуг.
Вважав, що суди неправильно застосували частину п`яту статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункт 1.1.1 глави 1.1 розділу I Правил роздрібного ринку електричної енергії, абзац четвертий пункту 7.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії.
Наголосив, що норми ЦПК України не передбачають стягнення витрат на правову допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, оскільки такі стягуються лише при вирішенні справи по суті в місцевому суді за результатами розгляду справи, тому вважає постанову апеляційного суду незаконною в частині стягнення витрат на правничу допомогу.
Зазначив, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 635/1668/22 (провадження № 61-10607св23).
Позиція Верховного Суду:
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що об`єкт споживача ОСОБА_1 відключений від електроживлення законно (що встановлено також рішенням суду у іншій справі № 344/12148/23, яке набрало чинності, про вирішення спору щодо порушення правил та умов договору електропостачання споживачем).
Доводи касаційної скарги про те, що відповідач після факту відключення споживача та подання йому позивачем 06 липня 2023 року ухвали суду про відкриття провадження у справі № 344/12148/23 не відновив негайно на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем ПРРЕЕ електропостачання електроустановок ОСОБА_1 , чим порушив права позивача як споживача комунальних послуг, - не дають підстав для скасування судових рішень, оскільки ця справа розглядалася після судового вирішення спору про порушення правил та умов договору електропостачання споживачем.
Велика Палата Верховного Суду не встановила неправильного застосування судами частини п`ятої статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 1.1.1 глави 1.1 розділу I ПРРЕЕ, абзацу четвертого пункту 7.11 ПРРЕЕ.
Доводи касаційної скарги про те, що в ЦПК України не передбачено стягнення витрат на правову допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, є помилковими.
Пунктом «в» частини четвертої статті 382 ЦПК України визначено, що постанова суду апеляційної інстанції складається з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
У статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Посилання в касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 635/1668/22 (провадження № 61-10607св23) не заслуговують на увагу, оскільки ця позиція Верховного Суду не є релевантною з огляду на різні обставини справи.
Висновки щодо застосування пункту 7.11 ПРРЕЕ:
Реалізація передбаченого пунктом 7.11 ПРРЕЕ права споживача на електропостачання на час вирішення судового спору з електропостачальником здійснюється шляхом забезпечення позову у вигляді заборони відключення електропостачання споживачеві на час розгляду цієї судової справи, якщо його заява обґрунтована саме цією нормою права.
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується також іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та процедуру взаємовідносин між ними регулює частина друга статті 2 Закону України від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії», яка має бланкетний (відсильний) характер.
За змістом цієї норми, основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема:
1) правилами ринку, які, в тому числі, визначають правила функціонування балансуючого ринку та ринку допоміжних послуг;
2) правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку;
3) кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу;
4) кодексом комерційного обліку;
5) правилами роздрібного ринку;
6) іншими нормативно-правовими актами.
Отже, відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання за заявою споживача (обґрунтованою правом, визначеним абзацом четвертим пункту 7.11 ПРРЕЕ) за ухвалою суду про зобов`язання відновити електропостачання споживачеві, постановленої у порядку забезпечення позову.
При його застосуванні слід враховувати вимоги частини п`ятнадцятої статті 150 ЦПК України про те, що тимчасово, під час дії воєнного стану та протягом двох років після його припинення чи скасування, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, передбачених цим Кодексом, якщо відповідачем (боржником) є або має бути визначене господарське товариство, яке відповідає сукупно таким критеріям: є оператором критичної інфраструктури; частки (акції, паї) господарського товариства були примусово відчужені під час дії воєнного стану; державі у статутному капіталі господарського товариства прямо або опосередковано належить більше 50 відсотків часток (акцій, паїв).