Щодо перерахунку компенсації моральної шкоди за перебування під слідством із урахуванням вже відшкодованих періодів
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2026 року у справі № 591/6227/21
Короткий зміст позовних вимог:
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Окружної прокуратури міста Суми, Головного управління національної поліції в Сумській області (далі - ГУНП в Сумській області), Державної Казначейської служби України, Управління Державної казначейської служби України в Сумській області про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями органів досудового розслідування.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що постановою старшого слідчого в ОВС СВ податкової міліції ДПА в Сумській області від 12 березня 2009 року відносно нього як виконуючого обов`язки директора приватного виробничого підприємства «Сільмашторг» (далі - ПВП Сільмашторг») було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Порушену кримінальну справу об`єднано в одне провадження з кримінальною справою № 08310001, об`єднаній справі надано № 08310001.
Таким чином, будучи безпідставно звинуваченим, позивач перебував під слідством і судом майже 13 років, місяць утримувався під вартою, був обмежений в пересуванні по території України та за її межі, внаслідок чого йому завдано моральної шкоди, яка полягала у глибоких і тривалих душевних стражданнях через істотну зміну звичного способу життя, погіршенні стану його здоров`я, втраті авторитету серед оточення, неможливості працювати за фахом, а також забезпечувати членів своєї сім`ї всім необхідним.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив відшкодувати йому за рахунок Державного бюджету України моральну шкоду, завдану незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду в розмірі 1 500 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції:
Рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 12 березня 2025 року у складі судді Клименко А. Я. в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовленоу зв`язку з необґрунтованістю.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивачем не доведено наявності заподіяної йому моральної шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідачів. Доводи щодо погіршення стану здоров`я позивача внаслідок довготривалого досудового розслідування не підтверджені доказами.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що підприємства де він працював чи був директором не працювали, не здійснювали господарську діяльність, не здійснювали відрахування податків та обов`язкових платежів, відносно нього порушувалися декілька кримінальних справ.
Документи про стан здоров`я, додані позивачем до матеріалів справи, не свідчать про те, що це пов`язано із кримінальним провадженням № 08310001, яке було порушене у 2009 році.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру, а отже, і заподіяння моральної шкоди, розмір якої ним не обґрунтований. Відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції:
Постановою Сумського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та його представника - адвоката Фомінова Р. М. задоволено частково. Скасовано рішення Зарічного районного суду міста Суми від 12 березня 2025 року та прийнято постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 152 000 грн на відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями органів досудового розслідування. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції про не доведення позивачем ОСОБА_1 факту завдання йому моральної шкоди, відсутності причинного зв`язку між зазначеними позивачем діями чи бездіяльністю відповідачів та шкідливими наслідками, є необґрунтованими, оскільки сам факт закриття кримінальної справи у зв`язку з відсутністю складу злочину є підставою для відшкодування такій особі моральної шкоди.
Кримінальне провадження № 12013200440006866 від 14 жовтня 2013 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 15, частинами другою, четвертою статті 190, частиною першою статті 224, частиною четвертою статті 358, частиною першою статті 366 КК України закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, тобто завершене закриттям кримінального провадження у зв`язку із встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, що вказує на протиправність дій органу досудового розслідування пов`язаних із повідомленням ОСОБА_1 про підозру та подальшого притягнення його у якості обвинуваченого.
Кримінальне провадження № 12014200440005843 від 21 жовтня 2014 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, тобто завершене закриттям кримінального провадження у зв`язку із встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, що вказує на протиправність дій органу досудового розслідування пов`язаних із повідомленням ОСОБА_1 про підозру та подальшого притягнення його у якості обвинуваченого.
Таким чином, посилаючись на положення статті 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР), апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 має право на відшкодування шкоди.
Строк перебування ОСОБА_1 під слідством починається з моменту винесення постанови про обвинувачення старшим слідчим ОВС СВ податкової міліції ДПА в Сумській області, а саме 18 березня 2009 року та закінчується закриттям кримінального провадження, що становить 144 місяці. Враховуючи, що мінімальна заробітна плата в Україні у 2025 році не змінювалася і становить 8 000 гривень на місяць, то мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 складає 1 152 000 грн (8 000 х 144).
При цьому апеляційний суд зазначив, що позивач не навів достатніх підстав для збільшення цього розміру, порівняно із мінімально гарантованим. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення. Отже, розмір відшкодування завданої позивачеві моральної шкоди слід визначити у розмірі 1 152 000 грн. Такий розмір відшкодування моральної шкоди відповідає принципам розумності і справедливості.
Доводи осіб, які подали касаційні скарги:
Касаційна скарга представника Сумської обласної прокуратури - Панченка О. В. мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про перебування ОСОБА_1 під незаконним кримінальним переслідуванням у період з 18 березня 2009 року по 04 грудня 2020 року, визначивши тривалість такого періоду як 144 місяці та стягнувши моральну шкоду у розмірі 1 152 000 грн, оскільки кримінальне переслідування ОСОБА_1 фактично здійснювалося у межах двох окремих кримінальних справ, які мали різні періоди перебування особи під слідством:
1) кримінальна справа № 08310001 (ЄРДР № 12014200440005843):
- перший етап: з 17 березня 2009 року по 29 грудня 2009 року (9 місяців 12 днів) упродовж якого особа перебувала під кримінальним переслідуванням до моменту закриття кримінальної справи у зв`язку з дійовим каяттям;
- другий етап: з 13 травня 2014 року по 29 жовтня 2014 року (5 місяців 16 днів), тобто з моменту скасування судового рішення про закриття кримінальної справи за нововиявленими обставинами до повторного закриття кримінального провадження;
2) кримінальна справа № 11281011 (ЄРДР № 12013200440006866) - з 17 жовтня 2011 року по 04 грудня 2020 року (109 місяців 17 днів).
При цьому період з 13 травня 2014 року по 29 жовтня 2014 року за справою № 08310001 повністю поглинається основним періодом за справою № 11281011, оскільки обидва провадження здійснювалися одночасно.
Таким чином, загальна тривалість фактичного перебування під слідством складає 9 місяців 12 днів (перший етап справи № 08310001) + 109 місяців 17 днів (справа № 11281011) = 118 місяців 29 днів.
Окрім наведеного, при визначенні тривалості спірного періоду апеляційним судом допущено арифметичну помилку, оскільки період з 18 березня 2009 року по 04 грудня 2020 року фактично становить 11 років 8 місяців 16 днів, тобто 140 місяців та 16 днів, а не 144 місяці, як зазначено у постанові суду. Лише сама ця помилка призвела до необґрунтованого завищення розміру моральної шкоди.
Разом з цим, апеляційний суд не виключив із загального розрахунку періоди, які вже були предметом судового розгляду та за якими судові рішення набрали законної сили, що прямо суперечить вимогам статті 82 ЦПК України.
Так, рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 24 березня 2015 року у справі № 591/4909/14-ц, яке набрало законної сили 27 квітня 2015 року, на користь ОСОБА_1 стягнуто 30 000 грн на відшкодування моральної шкоди за період з 17 жовтня 2011 року по 14 жовтня 2013 року, тобто 23 місяці та 27 днів. Судом було встановлено, що саме у цей період до позивача застосовувалися запобіжні заходи, тримання під вартою, арешт майна та проводилися обшуки. Вказані обставини мають преюдиційне значення і не можуть оцінюватися повторно.
В подальшому, рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 15 липня 2016 року у справі № 592/9503/15-ц, яке набрало законної сили, відмовлено у відшкодуванні моральної шкоди за період з 14 жовтня 2013 року по 10 вересня 2015 року, оскільки після закриття кримінального провадження 30 грудня 2013 будь-які процесуальні дії, які обмежували б права ОСОБА_1 , не здійснювалися, а всі обмежувальні заходи були скасовані.
Таким чином, період з 17 жовтня 2011 року по 14 жовтня 2013 року (23 місяці та 27 днів) вже компенсований, а період з 14 жовтня 2013 року по 10 вересня 2015 року (22 місяці та 27 днів) не підлягає компенсації. Загальна тривалість таких періодів становить 46 місяців та 24 дні, які не могли бути включені до нового розрахунку моральної шкоди.
Отже, реальний період, який міг бути предметом оцінки в цій справі, становить 72 місяці та 5 днів (118 місяців та 29 днів - 46 місяців та 24 днів), а максимальний розмір відшкодування моральної шкоди, який теоретично міг бути стягнутий без порушення принципу преюдиції, складає 577 333,33 грн (72 місяці 5 днів х 8 000 грн). Натомість апеляційним судом стягнуто 1 152 000 грн, що свідчить про завищення розміру відшкодування моральної шкоди щонайменше на 574 666,67 грн, у тому числі внаслідок подвійного врахування періодів, за якими вже ухвалені остаточні судові рішення, та безпідставного включення періодів, щодо яких встановлено відсутність підстав для компенсації.
Касаційна скарга представника ГУНП в Сумській області - Бабченко І. О. мотивована тим, що апеляційний суд не звернув увагу на те, що рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 24 березня 2015 року у справі № 591/4909/14-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 27 квітня 2015 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково та стягнено в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000 грн та 600 грн витрат на професійну правничу допомогу. В даній справі судами вже надавалася правова оцінка процесуальним діям під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 12013200440006866, а саме перебування позивача під вартою, обрання запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд. Тому стягнення судом апеляційної інстанції на користь позивача відшкодування моральної шкоди за вищевказаний період призводить до безпідставного подвійного стягнення коштів Державного бюджету України.
Крім того, період з 18 березня 2009 року по 04 грудня 2020 року складає повних 140 місяців, а не 144 місяці, як зазначено апеляційним судом в оскаржуваній постанові.
Позиція Верховного Суду:
Встановивши, що кримінальні провадження № 12013200440006866 та № 12014200440005843 по обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 15, частинами другою, четвертою статті 190, частиною першою статті 224, частиною четвертою статті 358, частиною першою статті 366 КК України, були закриті у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінальних правопорушень, в цій справі апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки Закону № 266/94-ВР.
Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Наведене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому, визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 1 січня 2025 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 8 000 гривень.
Відтак, на момент вирішення спору, в основу розрахунку моральної шкоди апеляційний суд обґрунтовано поклав розмір мінімальної заробітної плати на 2025 рік в розмірі 8 000 грн.
Разом з цим, ухвалюючи судове рішення про стягнення з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 152 000 грн, апеляційним суд виходив з того, що період перебування позивача під слідством з 18 березня 2009 року по 04 грудня 2020 рокускладає 144 місяці. Однак в розрахунку мінімального розміру відшкодування моральної шкоди апеляційним судом допущено помилку, оскільки період з 18 березня 2009 року по 04 грудня 2020 року складає 140 місяців та 16 днів, а не 144 місяці, як зазначено в оскаржуваному судовому рішенні.
Крім того, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 24 березня 2015 року у справі № 591/4909/14-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 27 квітня 2015 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково та стягнено в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000 грн та 600 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Вказаним судовим рішенням позивачу відшкодовано завдану моральну шкоду за період перебування позивача під слідством з 17 жовтня 2011 року по 14 жовтня 2013 року, що складає 23 місяці та 27 днів. В зазначеній справі судами вже надавалася правова оцінка процесуальним діям під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 12013200440006866, а саме перебування позивача під вартою, обрання запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд. Тому стягнення судом апеляційної інстанції на користь позивача відшкодування моральної шкоди за вищевказаний період призводить до безпідставного подвійного стягнення коштів Державного бюджету України.
Висновок:
Враховуючи викладене, слід дійти висновку, що апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні без належного обґрунтування та без належних і достовірних доказів визначено розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 152 000 грн.
Оскільки позивач незаконно перебував під слідством з 18 березня 2009 року по 04 грудня 2020 року (140 місяців та 16 днів) та рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 24 березня 2015 року у справі № 591/4909/14-ц йому вже відшкодовано моральну шкоду за період з 17 жовтня 2011 року по 14 жовтня 2013 року, що складає 23 місяці та 27 днів, то в цій справі мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди за період з 18 березня 2009 року по 17 жовтня 2011 року (30 місяців та 29 днів) та з 14 жовтня 2013 року по 04 грудня 2020 року (85 місяців та 20 днів), тобто за 116 місяців та 19 днів, складає 932 903,23 грн (8 000 грн х 116 місяців + 8 000 грн : 31 день х 19 днів).
Верховний Суд враховує, що розмір відшкодування моральної шкоди, який гарантований спеціальним законом, має бути не більш, аніж достатнім для покриття немайнових втрат особи, і не має призводити до її безпідставного збагачення.
Керуючись принципами виваженості, розумності, справедливості та співмірності, беручи до уваги, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для поміркованого задоволення немайнових втрат потерпілої особи і не повинен призводити до безпідставного збагачення позивача за рахунок держави, Верховний Суд за обставин цієї справи (характер кримінального обвинувачення, тривалість перебування під слідством і судом) дійшов висновку, що розмір компенсації моральної шкоди, яка підлягає стягненню з держави Україна на користь позивача, слід визначити у розмірі 940 000 грн.
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені апеляційним судом повно, але неправильно застосовано приписи статті 2 Закону № 266/94-ВРу сукупності з статтею 23 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни постанови суду апеляційної інстанції у частині визначення розміру відшкодування завданої моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, і зменшення цієї суми 1 152 000 грн до 940 000 грн.