Податковий орган ініціював проведення перевірки у зв`язку з прийняттям рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, а тому мав обов`язок надіслати останньому копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки у порядку, визначеному статтею 42 ПК України
Короткий зміст заяви:
У липні 2024 року Головне управління Державної податкової служби у Запорізької області звернулося до суду із заявою, заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» (далі - АТ «Банк Кредит Дніпро»), фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , про розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю.
Заява мотивована тим, що з 14 вересня 2006 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку у Головному управлінні Державної податкової служби у Запорізької області (Вознесенська Державна податкова інспекція).
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 має розрахункові рахунки у АТ «Банк Кредит Дніпро».
До Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області від Державного реєстратора надійшла інформація про те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність, що відповідно до підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України є підставою для проведення документальної позапланової перевірки.
12 жовтня 2023 року на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 направлено запит № 42317/6/08-01-24-07-09 про надання інформації та документального підтвердження.
На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України, наказу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області від 10 травня 2024 року № 928-п та направлень від 10 травня 2024 року № 14 і № 1442, виданих Головним управлінням Державної податкової служби у Запорізькій області, призначена документальна позапланова виїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01 січня 2017 року по 30 грудня 2020 року з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01 січня 2017 року по 30 грудня 2020 року.
У результаті здійсненого виходу фахівцями Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області з 10 травня 2024 по 16 травня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що за вказаною адресою фізична особа-підприємецьОСОБА_1 не знаходиться. Наявний багатоповерховий будинок, у домофон по номеру квартири та безпосередньо у двері квартири ніхто не відчинив.
За результатами перевірки складені акти про відсутність фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 за податковою адресою від 10 травня 2024 року № 1435/08-01-24-06/ НОМЕР_1 , від 13 травня 2024 року № 1439/08-01-24-07/ НОМЕР_1 , від 14 травня 2024 року № 1450/08-01-24-07/ НОМЕР_1 , від 15 травня 2024 року № 1462/08-01-24-07/ НОМЕР_1, від 16 травня 2024 року № 1475/08-01-24-07/ НОМЕР_2 та акт про неможливість проведення перевірки у зв`язку з відсутністю фізичної особи-підприємця за податковою адресою від 16 травня 2024 року № 1477/08-01-24-07/ НОМЕР_1 .
З метою здійснення податкового контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області просило суд розкрити інформацію, що становить банківську таємницю, відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , а саме інформацію про обсяг та обіг коштів за період з дати відкриття рахунку по 30 грудня 2020 року на розрахункових рахунках: № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 у АТ «Банк Кредит Дніпро» із зазначенням контрагентів, а також дати та суми операцій, призначення платежів, які подавались до банку, з метою використання при проведенні перевірки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції:
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 липня 2024 року, розглянувши справу у закритому судовому засіданні, у задоволенні заяви Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області, суд першої інстанції виходив із того, що підставою для задоволення заяви про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, мають бути обґрунтовані посилання заявника на неможливість вчинення ним дій відповідно до способів реагування, передбачених зазначеними законами. Зокрема, це можуть бути обґрунтовані посилання з поданням відповідних доказів про те, що особа, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, не знаходиться за місцем своєї реєстрації; підтверджена неможливість вручення повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки тощо. У матеріалах справи відсутні докази того, що наказ про проведення позапланової перевірки був направлений фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 за податковою адресою рекомендованим листом, який не був вручений останньому з будь-яких причини, вказаних на поштову повідомленні працівником пошти. Суд вказав, що податковим органом не вжито всіх наданих йому законом можливостей для отримання необхідної інформації.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції:
Постановою Київського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року, розглянувши справу у закритому судовому засіданні, апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області залишено без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 липня 2024 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку, що заявник не надав належних та допустимих доказів на підтвердження вжиття всіх передбачених ПК України заходів для вручення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 документів, необхідних для проведення перевірки. Податковий орган ініціював проведення перевірки у зв`язку з прийняттям рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , а тому мав обов`язок надіслати останньому копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки у порядку, визначеному статтею 42 ПК України.
Апеляційний суд також зауважив, що з урахуванням положень статті 60 Закону України «Про банки та банківську діяльність» щодо кола інформації, яка є банківською таємницею, процесуальний закон не вимагає від податкового органу попереднього звернення до банку. Тобто, посилання суду першої інстанції на невжиття податковим органом всіх можливостей для отримання необхідної інформації є помилковими. Однак, вказане не впливє на правильність інших висновків, з якими апеляційний суд погодився та не може бути підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення. Суд посилався на відповідну практику Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги:
У касаційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої і постанову суду апеляційної інстанцій скасувати, прийняти нову постанову про задоволення заяви.
Касаційна скарга Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області мотивована тим, що для зняття з обліку платника податків, який не відповідає критеріям, зазначених у Методичних рекомендацій щодо організації роботи комісій з розгляду питань доцільності/недоцільності проведення перевірок фізичних осіб, відбувається на підставі проведеної перевірки. Якщо платник податків дотримувався вимог податкового законодавства проведення цієї перевірки є необхідною умовою для зняття з обліку в контролюючих органах як платника податків.
Зазначає про необхідність відступлення від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у справі № 752/19172/18 та
від 28 травня 2020 року у справі № 761/13288/19, щодо надання до суду доказів вжиття всіх передбачених ПК України заходів для вручення/направлення документів, необхідних для проведення перевірки.
Необхідність переглянути позицію Верховного Суду щодо діяльності податкових органів в рамках проведення перевірки та вжиття всіх необхідних заходів для розшуку платника податків, мотивована тим, що розкриття банківської таємниці у процесі перевірки, повинно бути своєчасним та беззаперечним, тому що затягування всього процесу, дозволяє ухилятися від сплати податків, формувати незаконні схеми уникнення від такої сплати, що у воєнний стан є неприпустимим.
Позиція Верховного Суду:
Відповідно до частини першої статті 1076 ЦК України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.
У статті 348 ЦПК України зазначено, що у заяві до суду про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи має бути зазначено, зокрема, обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи, із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено.
У статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зазначено, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею. Банківською таємницею, зокрема, є відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України.
Пунктом 2 частини першої статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема, за рішенням суду.
Підставою для розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, є необхідність проведення перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів до державного бюджету суб`єктом господарської діяльності.
Своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплата податків та зборів (обов`язкових платежів) здійснюється шляхом проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок, підстави та порядок яких визначені законом.
Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).
Відповідно до підпунктів 20.1.4 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України, банків та інших фінансових установ довідки у порядку, встановленому Законом України «Про банки і банківську діяльність» та цим Кодексом, довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження в установлені строки валютної виручки від суб`єктів господарювання, інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.
Саме по собі неподання у встановлений строк податкової декларації або їх розрахунків, необхідність перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства тощо є підставою для ініціювання органами державної податкової служби перевірок, згідно з процедурою, визначеною главою 8 ПК України. У цьому випадку розкриття банківської таємниці можливе в разі доведення органом державної податкової служби обставин, за яких проведення перевірки є неможливим або є інша об`єктивна потреба в розкритті такої таємниці.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
У підпунктах 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України зазначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
У пункті 73.3 статті 73 ПК України зазначено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Відповідно до підпунктів 78.1.7, 78.4 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків. Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Отже, виключним випадком, коли у податкового органу виникає право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків без вручення у порядку, визначеному статтею 42 ПК України, копії відповідного наказу, є отримання інформації, що свідчить про ведення нерезидентом господарської діяльності через постійне представництво на території України, відповідно до вимог підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, без взяття на податковий облік (підпункт 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 ПК України).
Висновок:
Судом встановлено, що податковий орган ініціював проведення перевірки у зв`язку з прийняттям рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , а тому мав обов`язок надіслати останньому копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки у порядку, визначеному статтею 42 ПК України.
Подібні правові викладені у постановах Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у справі №752/19172/18 (провадження № 61-6822св19) та від 28 травня 2020 року у справі № 761/13288/19 (провадження № 61-6483св20).
Установивши, що Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області не надало відповідних доказів про те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, не знаходиться за місцем своєї реєстрації, неможливість вручення повідомлення з копією наказу про проведення документальної, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, так як податковим органом не підтверджено вжиття всіх передбачених ПК України заходів для вручення вказаній фізичній особі-підприємцю, необхідних для проведення перевірки.
Верховний Суд не приймає до уваги посилання у касаційній скарзі на необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у справі № 752/19172/18 (провадження № 61-6822св19) та від 28 травня 2020 року у справі № 761/13288/19 (провадження № 61-7757св22).
Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області не навело обґрунтованих правових підстав для відступу від цієї позиції.
Зазначений Верховним Судом у цій справі підхід до вирішення подібних спорів є усталеним в судовій практиці та, на переконання колегії суддів, є справедливим з підстав, зазначених у мотивувальній частині цієї постанови.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають та за своїм змістом переважно свідчать про незгоду із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами та спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанцій - без змін.