Обов`язок відповідача надавати можливість позивачці спілкуватись із сином засобами телефонного, поштового, електронного зв`язку стосується не заборони поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні її права, а є способом участі матері у вихованні та спілкуванні з дитиною
Короткий зміст позовної заяви:
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Глобинської міської ради та Служба у справах дітей Новоселицької міської ради Чернівецького району Чернівецької області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення порядку участі матері у вихованні дитини та спілкуванні з нею.
Позов мотивовано тим, що вона перебувала у шлюбі з відповідачем з 27 травня 2017 року по 03 грудня 2019 року , під час якого народився ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який періодично проживав, то з матір`ю, то з батьком.
Станом на 24 лютого 2022 року ОСОБА_3 перебував у батька і згодом вона дізналася, що ОСОБА_2 начебто поїхав із сином в м. Кременчук Полтавської області. Позивачка, вже будучи вагітною другою дитиною, евакуювалась значно пізніше до Чернівецької області в с. Тарасівці, де проживає і тепер.
Зазначала, що виходячи з об`єктивних життєвих обставин і в добровільному порядку вони з відповідачем досягли згоди, що їх малолітній син проживатиме з батьком. Ані до суду, ані через органи опіки та піклування вона не зверталася із заявами про визначення місця проживання сина з нею.
Проте ОСОБА_2 не відповідав на її дзвінки, навмисно не повідомляв їй місцезнаходження сина, таким чином не надаючи їй, як матері, можливості спілкуватись з дитиною, тому вона змушена була звернутися до органів поліції, прокуратури, уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з метою встановлення місця проживання сина.
На даний час вона має ще одну дитину (донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) від спільного проживання однією сім`єю з іншим чоловіком, по місцю проживання як ВПО характеризується позитивно, вважається такою, що не притягувалась до кримінальної чи адміністративної відповідальності. Питань з приводу неналежного виконання нею своїх батьківських обов`язків щодо дитини по місцю проживання немає.
Вказувала, що виплатила заборгованість зі сплати аліментів і надалі сплачує кошти на утримання сина, хоче і здатна здійснювати належним чином свої обов`язки та користуватись своїми правами щодо спілкування з сином.
Посилаючись на викладене, просила суд зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати їй брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином; не чинити їй перешкоди у спілкуванні з сином засобами телефонного, поштового, електронного чи іншого засобу зв`язку; визначити способи участі у вихованні та спілкуванні з сином за наступним графіком побачень з дитиною:
- з 10 год 00 хв до 12 год 00 хв кожну суботу другого або (за домовленістю) четвертого тижня щомісячно протягом перших трьох місяців з моменту постановлення рішення суду (адаптаційний період), в присутності батька дитини;
- з 10 год 00 хв до 17 год 00 хв кожну суботу другого або (за домовленістю) четвертого тижня щомісячно після спливу перших трьох місяців з моменту постановлення рішення суду, без присутності батька дитини;
- у літній час: друга половина червня - 15 днів, перша половина серпня - 15 днів, мати можливість забирати дитину до себе по місцю проживання або на відпочинок без присутності батька, з повідомленням останнього про місце перебування сина. За результатами домовленості між батьками період може бути змінений;
- за бажанням дитини та за домовленістю між її батьком та матір`ю може бути погоджено додатковий час та порядок побачень матері з сином.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції:
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 28 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року, позов задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з сином ОСОБА_3 засобами телефонного, поштового, електронного зв`язку за попереднім узгодженням між ними, з урахуванням вікових особливостей, розпорядку дня та бажання дитини.
Визначено способи участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_1 з сином за наступним графіком побачень з дитиною:
з 10 год 00 хв до 12 год 00 хв кожну суботу другого або (за домовленістю) четвертого тижня щомісячно протягом перших шести місяців з моменту ухвалення рішення суду, в присутності батька дитини;
з 10 год 00 хв до 17 год 00 хв кожну суботу другого або (за домовленістю) четвертого тижня щомісячно після спливу перших шести місяців з моменту ухвалення рішення суду, в присутності, або без присутності батька дитини, з урахуванням розпорядку дня та бажання дитини.
За бажанням сина та за домовленістю між його батьками може бути погоджено додатковий час та порядок побачень матері ОСОБА_1 з дитиною. В іншій частині позову відмовлено.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що в ході судового розгляду не встановлено обставин, які б унеможливлювали право матері на спілкування із малолітнім сином, чи обставин, які б свідчили про таке спілкування матері з сином, яке б перешкоджало нормальному розвитку дитини чи про негативний вплив на дитину.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу:
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, скасувати рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у спілкування з сином засобами телефонного, поштового, електронного зв`язку за попереднім узгодженням між ними, з урахуванням вікових особливостей, розпорядку дня та бажання дитини. В частині визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною рішення місцевого суду змінити, визначивши способи участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 за наступним графіком побачень з дитиною: з 10 год 00 хв до 12 год 00 хв кожну суботу другого або (за домовленістю) четвертого тижня щомісячно протягом перших шести місяців з дня набрання рішенням законної сили, в присутності батька дитини; з 10 год 00 хв до 17 год 00 хв кожну суботу другого або (за домовленістю) четвертого тижня щомісячно після спливу перших шести місяців з дня набрання рішенням законної сили, в присутності, або без присутності батька дитини, з урахуванням розпорядку дня та бажання дитини. Виключити з мотивувальної частини рішення формулювання: «… та була позбавлена спілкування з мамою» як таке, що не відповідає встановленим обставинам справи. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19, від 10 червня 2021 року в справі № 11-104сап21, від 12 січня 2023 року в справі № 607/1377/22, від 25 березня 2024 року в справі № 742/1716/23 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що вимога про встановлення способу участі у вихованні дитини та вимога про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні є різними вимогами, які не залежать одна від одної, а отже задоволення однієї не ставиться в залежність від задоволення іншої.
Суди попередніх інстанцій, вбачаючи підстави для визначення порядку участі позивача у спілкуванні та у вихованні сина шляхом їх спілкування засобами телефонного, поштового та електронного зв`язку, мали визначити це як один із способів порядку її участі, як от визначений судом графік зустрічей позивача з сином, однак, не шляхом зобов`язання відповідача не чинити перешкод позивачці у спілкуванні з сином, оскільки задоволення такої вимоги можливе виключно за наявності таких перешкод.
Однак судами попередніх інстанцій не було встановлено вчинення відповідачем будь-яких перешкод позивачці у спілкуванні та вихованні сина.
Також просив виключити з мотивувальної частини рішення формулювання: «… та була позбавлена спілкування з мамою» як таке, що не відповідає встановленим обставинам справи.
Крім того, вирішуючи спір, суд першої інстанції у резолютивній частині рішення визначив дію рішення з моменту постановлення рішення суду, проте рішення суду щодо визначення способів участі одного з батьків у вихованні дитини не підпадає під категорію справ, визначених статтею 430 ЦПК України, де суд допускає негайне виконання рішень. Отже суд першої інстанції помилково визначив початок відліку шестимісячного строку адаптаційного періоду з посиланням на момент постановлення рішення суду.
Апеляційний суд не надав належної правової оцінки обставинам справи, що входять до предмета доказування, що свідчить про поверхневий (формальний) підхід суду апеляційної інстанції до вирішення спору.
Позиція Верховного Суду:
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно зазначив, що для встановлення нормальних взаємовідносин з дитиною потрібен час, спілкування мами з дитиною засобами телефонного, поштового, електронного чи іншого зв`язку у будь-який час є неможливим, так як батько дитини офіційно працює, а спілкування, з урахуванням віку дитини, відбуватиметься по телефону батька. Крім того, дитина має свій розпорядок дня, харчування, навчання тощо, що також має враховуватись при спілкуванні між ними.
Доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не було встановлено вчинення відповідачем будь-яких перешкод позивачці у спілкуванні та вихованні сина, спростовуються матеріалами справи.
Так, зокрема, матеріали справи містять заяву позивачки до Кременчуцького районного управління поліції ГУНП в Полтавській області від 14 жовтня 2022 року, скаргу до Головного управління національної поліції в Полтавській області від 18 листопада 2022 року, скаргу до Полтавської обласної прокуратури, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 05 січня 2023 року, заяву на адресу Управління превентивної діяльності Головного управління національної поліції в Полтавській області від 14 березня 2023 року, з приводу встановлення фактичного місця перебування її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який евакуювався з м. Сєвєродонецька Луганської області разом з батьком ОСОБА_2 , а також відповіді зазначених органів державної влади, що безсумнівно підтверджує вчинення відповідачем перешкод позивачці у спілкуванні та вихованні сина.
З огляду на вказане відсутні підстави й для виключення з мотивувальної частини рішення формулювання: «… та була позбавлена спілкування з мамою».
Мати, яка проживає окремо від своєї дитини, очевидно має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.
Відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з нею.
Крім того, апеляційний суд зазначав, що обов`язок відповідача не перешкоджати, тобто надавати можливість позивачці спілкуватись із сином засобами телефонного, поштового, електронного зв`язку стосується не заборони поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні її права, а є способом участі матері у вихованні та спілкуванні з дитиною.
Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково визначив початок відліку шестимісячного строку адаптаційного періоду з посиланням на момент постановлення рішення суду, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують
Зважаючи на вищевикладене у сукупності доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
Переглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.