Щодо обмеження розсуду суду у питанні доцільності зупинення провадження та судової дискреції розгляду справи без преюдиційних висновків у іншій справі
📌Історія справи:
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), головного державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Дідур І.М., за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , в якому просила суд:
- визнати протиправними дії головного державного виконавця Суворовського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дідур І.М. щодо безпідставного винесення у виконавчому провадженні НОМЕР_1 постанови від 6 травня 2024 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі: 3400 гривень;
- визнати протиправною і скасувати постанову про накладення штрафу від 6 травня 2024 року, винесену головним державним виконавцем Суворовського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дідур І.М., про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі: 3400 гривень у виконавчому провадженні НОМЕР_1.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, за якою ухвалою від 9 липня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі.
Разом із апеляційною скаргою ОСОБА_1 подала до суду апеляційної інстанції клопотання про зупинення провадження у справі №420/15146/24 на підставі пункту 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), тобто до набрання законної сили судовим рішенням у справі №523/9263/24.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2024 року клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі задоволено: зупинено провадження у справі №420/15146/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року до набрання законної сили судовим рішенням по справі №523/9263/24.
📌Мотиви касаційної скарги:
Не погодившись із ухвалою апеляційного суду, третя особа - ОСОБА_2 через свого представника подала до Верховного Суду касаційну скаргу на неї.
У касаційній скарзі скаржниця зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення.
Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями для розгляду касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Мартинюк Н.М.., суддів: Губської О.А., Жука А.В.
Ухвалою від 6 серпня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за скаргою позивачки.
Позивач і відповідач своїх відзивів на касаційну скаргу не надали, що не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у силу частини четвертої статті 338 КАС України. Згідно з довідкою про доставку електронного листа, ухвалу Верховного Суду про відкриття касаційного провадження у цій справі доставлено позивачу та відповідачу 7 серпня 2024 року о 21:16 год.
У зв`язку з обранням судді Губської О.А. до складу Великої Палати Верховного Суду, яка перебуває у складі колегії суддів, з урахуванням вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (зі змінами) та Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8, проведено повторний автоматизований розподіл у справі № 420/15146/24.
Так, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: Мартинюк Н.М. (головуючий суддя), Жук А.В., Мельник-Томенко Ж.М.
📌Мотиви Верховного Суду:
Зі змісту позовної заяви та фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції, вбачається, що рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 21 липня 2021 року та постановою Одеського апеляційного суду від 26 червня 2023 року у справі №752/7784/19 частково задоволено позов ОСОБА_2 про визначення способу її участі у вихованні онуки та визначено порядок, строк та спосіб участі бабусі у вихованні онуки.
На виконанні Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №752/7784/19 виданого Суворовським районним судом міста Одеси від 22 січня 2024 року про зобов`язання ОСОБА_1 забезпечувати побачення ОСОБА_2 з онукою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної першої неділі місяця з 12:00 год до 18:00 год поблизу місця проживання/знаходження матері, зареєстрованого у встановленого законом порядку, та/або за місце проживання/ знаходження дитини, зареєстрованого у встановленому законом порядку, в рекреаційних зонах та зонах дитячого дозвілля до досягнення дитиною 10-ти річного віку.
22 квітня 2024 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 1700 грн, відповідно до статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», за невиконання без поважних причин у встановлений строк рішенням суду, що зобов`язує боржника виконати певні дії, а саме: забезпечувати побачення ОСОБА_2 з онукою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної першої неділі місяця з 12:00 год до 18:00 год. Поблизу місця проживання/знаходження матері, зареєстрованого у встановленого законом порядку, та/або за місце проживання/знаходження дитини, зареєстрованого у встановленому законом порядку, в рекреаційних зонах та зонах дитячого дозвілля до досягнення дитиною 10-ти річного віку.
5 травня 2024 року державним виконавцем Дідуром І.М. проведено перевірку виконання рішення суду, та встановлено, що ОСОБА_1 повторно не виконала рішення суду, а саме: у визначений час боржниця та малолітня ОСОБА_3 за місцем проведення виконавчих дій були відсутні. Отже, ОСОБА_1 рішення не виконала, явку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не забезпечила для зустрічі з бабусею.
6 травня 2024 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 3400 грн, відповідно до статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», за повторне невиконання без поважних причин у встановлений строк рішенням суду зобов`язання щодо забезпечення побачення ОСОБА_2 з онукою ОСОБА_3 .
Незгода позивача із діями державного виконавця у ВП НОМЕР_1 про накладення штрафу зумовила звернення позивачки до суду із цим позовом.
В ході перегляду судового рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, перед апеляційним судом постало питання зупинення апеляційного провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №523/9263/24, про що було заявлено клопотання позивачкою.
В обґрунтування поданого клопотання позивачка зазначила, що оскаржувану постанову про накладення штрафу прийнято державним виконавцем Дідур І.М. на підставі складеного ним же 5 травня 2024 року акта державного виконавця, в якому зазначено, що ОСОБА_1 начебто повторно не виконала рішення суду без поважних причин.
Вказаний акт державного виконавця на час подання відповідного клопотання оскаржувався в Суворовському районному суді міста Одеси у межах справи №523/9263/24. Підставою подання відповідного позову про його оскарження слугувало те, що у позивачки були поважні причини невиконання рішення суду у вказаний строк, що має підтвердити або спростувати суд у судовому рішенні за наслідками розгляду справи №523/9263/24.
Так, позивачка зауважила, що об`єктивно не могла 5 травня 2024 року о 12:00 год забезпечити явку 9-річної ОСОБА_3 на зустріч з бабусею та батьком, оскільки її донька відмовилася від будь-якої комунікації з ними, про що засобами телефонного зв`язку особисто повідомила державного виконавця. Проте, у складеному акті від 5 травня 2024 року державний виконавець не відобразив вказаної обставини, у зв`язку з чим ОСОБА_1 подала до Суворовського районного суду міста Одеси скаргу на дії державного виконавця.
Тож, на переконання позивачки справа №523/9263/24, в якій досліджується питання правомірності акта державного виконавця від 5 травня 2024 року, матиме преюдиційне значення для справи №420/15146/24.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2024 року клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі задоволено та зупинено провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі №523/9263/24.
Вирішуючи питання правомірності зупинення апеляційним судом провадження у цій справі Верховний Суд виходить із такого.
Зупинення провадження у справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають здійснювати її розгляд, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Підстави та порядок зупинення провадження в адміністративній справі визначені статтею 236 КАС України, якою передбачені як підстави обов`язкового зупинення провадження у справі, так і випадки, коли суд має право зупинити провадження у справі, а також строки зупинення провадження у справі. Передбачений статтею 236 КАС України перелік підстав для зупинення провадження у справі є вичерпним.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються в іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.
Також об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої полягає в тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Обставини неможливості розгляду справи судом встановлюються у кожному конкретному випадку залежно від предмета справи.
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку, зокрема, цивільного судочинства та зазначити чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Предметом розгляду цієї адміністративної справи є постанова державного виконавця від 6 травня 2024 року про накладення штрафу на боржника за виконавчим провадженням (матір дитини), який зумовлений невиконанням рішення суду щодо забезпечення у конкретний час, день та спосіб зустрічі бабусі з онукою.
Предметом розгляду у справі №523/9263/24 (скарги на дії державного виконавця) був акт державного виконавця від 5 травня 2024 року, яким зафіксовано незабезпечення матір’ю зустрічі дитини з її бабусею без поважних причин.
Варто зауважити, що обставина, яка слугувала підставою накладення штрафу на позивачку, який оскаржується у цій справі, та складений акт державним виконавцем, що є предметом розгляду у справі №523/9263/24 відбулись навколо однієї й тої самої події 5 травня 2024 року о 12:00 год, - факт незабезпечення зустрічі онуки з бабусею на підставі рішення суду.
📌Висновок:
Тому, з огляду на наведене, Суд вважає, що у цьому випадку суд апеляційної інстанції не допустив безпідставного зупинення провадження у справі, адже вказані предмети судових справ є взаємопов’язаними між собою, а у разі спростування обставини безпідставного незабезпечення боржником за виконавчим провадженням дитини на зустріч з її бабусею, яка відображена у акті державного виконавця, це може слугувати доказом протиправності оскаржуваної постанови державного виконавця про накладення штрафу на позивачку, яка є предметом позову у цій справі.
Варто також зауважити, що пункт 3 частини першої статті 236 КАС України визначає один із випадків обов’язкового зупинення провадження у справі, тобто певною мірою обмежує розсуд суду у питанні доцільності зупинення провадження у справі, а судова дискреція в цьому аспекті зводиться до оцінки неможливості розгляду цієї справи без преюдиційних висновків у інший справі.
Оскільки у цих спірних правовідносинах ОСОБА_1 поставила під сумнів законність акта державного виконавця, яким зафіксовано факт безпідставного незабезпечення нею зустрічі онуки з бабусею, законність накладення штрафу на позивачку державним виконавцем у зв’язку із цим стає у пряму причинно-наслідкову залежність, що правильно було розцінено судом апеляційної інстанції як неможливість вирішення цієї справи за відсутності судового рішення у справі №523/9263/24.
При розгляді цієї справи Суд додатково враховує, що 13 січня 2025 року за клопотанням ОСОБА_2 провадження у цій справі було поновлено з огляду на те, що рішенням Суворовським районним судом міста Одеси від 24 грудня 2024 року було розглянуто справу №523/9263/24 та відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дії державного виконавця, ухвала суду не була оскаржена і набрала законної сили. Більше того, апеляційний перегляд рішення окружного суду у цій справі завершено ухваленням постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року по суті.
Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив порушень норм матеріального або процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції надав правильну та виважену оцінку спірним правовідносинам, яку не спростовують доводи касаційної скарги.
Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу ОСОБА_2 необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.