Щодо недостатності формального підтвердження перебування в районі бойових дій для виплати додаткової винагороди до 100 000 грн
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року у справі № 420/10261/22
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування:
У липні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідач), у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу з 24.02.2022 у лютому 2022 року, у березні 2022 року, у квітні 2022 року додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень розмірі, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168);
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу з 24.02.2022 за лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року додаткову винагороду, збільшену до 100 000 гривень, установлену Постановою № 168, з урахуванням проведених платежів.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач, починаючи з 24.02.2022 у лютому 2022 року, березні 2022 року, квітні 2022 року, перебуваючи на території Одеської області, яка визначена «районом ведення бойових дій», брав безпосередню участь у бойових діях та забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у складі ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак додаткову винагороду, збільшену до 100 000 гривень, відповідно до Постанови № 168, було нараховано лише у травні 2022 року у розмірі 9333,33 гривень, а у червні 2022 року - 75569,90 гривень. Позивач уважає, що відповідач безпідставно та протиправно не нараховував та не виплатив належну йому додаткову грошову винагороду збільшену до 100 000 гривень, передбачену Постановою № 168, з 24.02.2022 у лютому 2022 року, березні 2022 року, квітні 2022 року, як особі, яка брала участь у бойових діях і забезпечувала здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо на території Одеської області у період здійснення зазначених заходів.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій:
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.06.2023, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2024, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 24.02.2022 у лютому 2022 року, у березні 2022 року, у квітні 2022 року додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, збільшеної до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу його участі у відповідних діях та заходах. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 24.02.2022 за лютий 2022 року, за березень 2022 року, за квітень 2022 року додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, збільшену до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу його участі у відповідних діях та заходах. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що особа не набуває права на отримання додаткової винагороди збільшеної до 100 000 гривень виключно у зв`язку із віднесенням її до переліку осіб, передбачених пунктом 1 Постанови № 168, які перебувають у підпорядкуванні органів, які входять до складу угруповань військ (сил) Збройних Сил України з відсічі збройної агресії російської федерації проти України, та перебувають у районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів. Така особа, окрім зазначеного, повинна безпосередньо виконувати бойові завдання у складі військової частини, що ведуть воєнні (бойові) дії у складі створених або ж діючих угруповань, на підставі визначених вищим керівництвом завдань у районі ведення бойових дій, що у свою чергу повинно підтверджуватися відповідними наказами та бойовими розпорядженнями.
При цьому суд установив, що на підтвердження виконання службових (бойових, спеціальних) завдань заступником начальника штабу - начальником відділу управління служби ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 у спірний період до суду було надано відповідні накази, при дослідженні яких суд дійшов висновку, що з 24.02.2022 за лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року полковник ОСОБА_1 має право на нарахування додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, збільшеної до 100 000 гривень в розрахунку на місяць, як особі, яка на період дії воєнного стану брала безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
При цьому суд першої інстанції констатував, що підстави для визначення суми нарахування (та відповідно, виплати) збільшеної додаткової винагороди є дискреційним повноваженням відповідача, у реалізацію якого суд не має повноважень втручатися, оскільки визначення періодів з 24.02.2022 по квітень 2022 року включно участі позивача у таких заходах підтверджується виключно відповідачем шляхом видання відповідних наказів на підставі оформлених довідок.
Разом з тим, суд зверну увагу, що відповідач не навів доречних та суттєвих аргументів щодо того, на яких підставах не були ураховані спірні періоди участі позивача у бойових діях та заходах та не нараховано додаткову винагороду пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Також відповідач не надав до суду належних та допустимих доказів здійснення нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, збільшеної до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у зазначених діях та заходах у період з 24.02.2022 у лютому 2022 року, березні 2022 року, квітні 2022 року.
З огляду на викладене, а також зважаючи на обставини справи, суд дійшов висновку, що порушення прав позивача відбулося саме внаслідок допущеної протиправної бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати з 24.02.2022 у лютому 2022 року, березні 2022 року, квітні 2022 року додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, збільшеної до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у відповідних діях та заходах.
Ураховуючи наведене, суд уважав, що належним способом захисту порушеного права в цій частині є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу з 24.02.2022 за лютий 2022 року, березень 2022 року та квітень 2022 року додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, збільшену до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у відповідних діях та заходах.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню, із відмовою у вимозі урахувати проведені платежі, оскільки судом установлено, що у спірний період додаткова винагорода збільшена до 100 000 гривень позивачу взагалі не виплачувалася.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги:
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник указує, що звернення з касаційною скаргою обумовлено неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права через відсутність висновку Верховного Суду стосовно застосування норм, передбачених: пунктом 2-1 Постанови № 168; Наказом № 164-АГ саме у контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями ДПСУ та командуванням військових частин у частині виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у розмірі до 100 0000 гривень, у випадках: відсутності підтверджень участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 4 Наказу № 164-АГ у формі визначеній Додатком 2 до наказу; щодо необхідної та достатньої сукупності інформації та джерел в якій вона міститься, яка надає право військовослужбовця на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 гривень, з урахуванням вимог пункту 2 Наказу № 164-АГ, який визначає види службової діяльності, які відносяться до безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях.
Крім того, скаржник зазначає про те, що положеннями пункту 4 Наказу № 164-АГ визначено, що начальники регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби України, до яких відряджені військовослужбовці інших органів та підрозділів щомісячно до 5 числа поточного місяця повинні повідомляти органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць у формі списку, передбаченого додатком 2 до Наказу № 164-АГ. Проте ні позивачем ні з інших військових частин, де був відряджений позивач, не надходило жодного документу із підтвердженням безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах за лютий-квітень 2022 року у формі, визначеній додатком 2 до Наказу № 164-АГ.
Також скаржник зазначає про те, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з 30.03.2022 по 14.04.2022, з 15.04.2022 по 18.04.2022, з 06.05.2022 по 06.05.2022, з 16.05.2022 по 31.05.2022, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, що підтверджується достатньою сукупністю інформації та джерел, в яких вона міститься, яка надає право військовослужбовцю на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 гривень, з урахуванням вимог пункту Наказу № 164-АГ. Відповідно до наказів ІНФОРМАЦІЯ_4 від 11.05.2022 № 250-аг та від 10.06.2022 № 308-ос позивачу в повному розмірі виплачена додаткова винагорода за указаний період, яка була збільшена до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційної часу участі у таких діях та заходах, що підтверджується позивачем у позовній заяві.
Звертає увагу на те, що з 24.02.2022 по 29.03.2022 та з 19.04.2022 по 30.04.2022 в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують безпосередню участь позивача у бойових діях або заходів, відповідно до пункту 3 Наказу № 164-АГ.
Крім того, скаржник зазначає про те, що позивач, будучи в статусі військовослужбовця, не вжив заходів щодо надання підтверджуючих документів скаржнику щодо його участі у бойових діях або забезпечені здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, відповідно для отримання збільшеної винагороди до 100 000 гривень.
Таким чином, скаржник уважає, що участь позивача у бойових діях або заходах у повній мірі не підтверджена у порядку, який визначався Наказом № 164-АГ, що підтверджує відсутність у скаржника правових підстав для здійснення нарахування та виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі за період спірних правовідносин.
Позиція Верховного Суду:
Аналізуючи обставини справи, що розглядається, Верховний Суд зазначає, що вирішуючи подібні спори у такій категорії справ, суди насамперед надають правову оцінку доказам, що були надані учасниками на підтвердження своїх доводів, а отже висновки Верховного Суду формуються та перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом встановлених обставин у кожній конкретній справі окремо, а результат вирішення такої справи, обумовлений саме попередньою оцінкою доказів судами першої та апеляційної інстанцій.
Ключовими аргументами касаційної скарги є те, що участь позивача у бойових діях або заходах у повній мірі не підтверджена у порядку, який визначався Наказом № 164-АГ, внаслідок чого, на думку відповідача, прийнято рішення без встановлення фактичних обставин, які мали суттєве значення для правильного вирішення справи.
Так, відповідач не заперечує, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з 30.03.2022 по 14.04.2022, з 15.04.2022 по 18.04.2022, з 06.05.2022 по 06.05.2022, з 16.05.2022 по 31.05.2022, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, що підтверджується достатньою сукупності інформації та джерел, в яких вона міститься, яка надає право військовослужбовцю на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 гривень, з урахуванням вимог пункту 2 Наказу № 164-АГ. Водночас відповідач у звертає увагу на те, що з 24.02.2022 по 29.03.2022 та з 19.04.2022 по 30.04.2022 у в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують безпосередню участь позивача у бойових діях або заходів відповідно до пункту 3 Наказу № 164-АГ.
Подібне питання вже було предметом розгляду Верховного Суду у справі № 480/7815/23, який у контексті спірних правовідносин та за подібних обставин, констатував, що з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій саме по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 гривень на місяць, передбаченої Постановою № 168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови № 168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» та документального підтвердження цих обставин. Також у контексті обставин, установлених у цій справі, Суд указав, що встановлення права позивача на додаткову виплату до 100 000,00 гривень потребує комплексної оцінки виконуваних завдань і наявних доказів у контексті відповідного наказу та порядку (постанова Верховного Суду від 23.10.2025).
Отже, реалізація права військовослужбовця ДПС на отримання збільшеної винагороди, установленої Постановою № 168 перебуває у прямій залежності від результатів доведення підстав виникнення такого права. Це означає, що визначальним є встановлення факту виконання військовослужбовцем ДПС певного виду бойових (спеціальних) завдань у певний період, оскільки виплата такої винагороди залежить від попереднього установлення/доведення в судовому порядку обставин, за яких таке право виникає.
Верховний Суд у постанові від 05.12.2024 у справі № 120/12613/23 зазначив, що у переліку завдань, які визначають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або заходах», відсутня чітка прив`язка до меж, бойових (спеціальних) завдань та операцій здійснення самих бойових дій та заходів. Перелік охоплює широкий спектр військових дій, які можуть виконуватися військовослужбовцями як у районах ведення бойових дій, так і поза їх межами. Це означає, що виконання військовослужбовцем різноманітних військових завдань як у районах ведення бойових дій, так і поза їх межами, може вважатися підставою для визнання його участі у бойових діях або заходах.
Верховний Суд звернув увагу, що згідно з Наказом № 164-АГ підставою для виплати додаткової винагороди є наказ командира, який видається, у разі, якщо особи беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби).
Процедура підтвердження участі у бойових діях (пункт 3), згідно з Наказом № 164-АГ, здійснюється шляхом видачі довідки (додаток № 1) на підставі одного з визначених документів: бойового наказу (розпорядження); журналу бойових дій; рапорту начальника, без вимоги надання додаткових документів або сукупності інформації. Начальники органів ДПСУ зобов`язані щомісячно повідомляти органи, де проходять службу відрядженні військовослужбовці, про їх участь у бойових діях (додаток № 2).
Виходячи з наведених положень Наказу № 164-АГ, Верховний Суд дійшов висновку, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах не повинно бути надмірно обмеженим. Навіть якщо надані позивачем документи не повністю відповідають вимогам Наказу № 164-АГ через формальні недоліки у документальному підтвердженні, вони можуть бути достатніми для підтвердження його права на додаткову винагороду.
В обсязі установлених обставин у цій справі суди попередніх інстанцій установили лише те, що позивач у спірний період проходив службу в ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_1 ) на посаді заступника начальника штабу - начальника відділу управління служби ІНФОРМАЦІЯ_4 , яке було визнано таким, що брало участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій у період з 24.02.2022 по 30.04.2022 та те, що позивач перебував у службових відрядженнях у НОМЕР_2 прикордонному загоні на підставі наказу та бойового завдання у період з 19.02.2022 по 21.02.2022, з 28.02.2022 по 21.03.2022 та у н. п. Березівка Одеської області на підставі бойового завдання у період з 22.03.2022 по 18.04.2022.
Крім того, суди попередніх інстанцій установили, що позивач у період з 18.04.2022 по 24.04.2022 перебував на лікуванні в ІНФОРМАЦІЯ_8 на підставі припису від 18.04.2022 № 12/17.
Водночас поза увагою судів залишилися головні питання, відповіді на які лежать в основі правильного вирішення спору у цій справі, зважаючи на аргументи позивача, а саме: 1) які завдання або заходи виконував позивач, за якою посадою і де (у якому населеному пункті, на якій ділянці державного кордону, на якому напрямку тощо) упродовж всього спірного періоду, стосовно якого відповідач висловив заперечення щодо наявності підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 гривень 2) чи свідчить такий характер виконуваних позивачем завдань про його «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії», у розумінні Наказу № 164-АГ; 3), якими документами підтверджуються викладені обставини.
Не відповівши на зазначені питання суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку, що з 24.02.2022 за лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року позивач має право на нарахування додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, збільшеної до 100 000 гривень в розрахунку на місяць, як особі, яка на період дії воєнного стану брала безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Висновок:
Отже, якщо позивач протягом періоду, щодо якого виник спір, проходив військову службу, проте не виконував бойових чи інших завдань, які, в розумінні пункту 1 Постанови № 168, дають підстави для виплати додаткової винагороди у збільшеному до 100 000,00 гривень, то важливо встановити, які завдання він у такому випадку виконував протягом цього часу та де конкретно проходив службу у цей час. Ці обставини є ключовими для правильного вирішення спору і не можуть бути проігноровані.
Такий підхід до вирішення спору або підтвердив би доводи позивача у цій частині, або спростував би їх. Щонайменше судовий розгляд через призму повного і об`єктивного з`ясування всіх обставин справи не давав би підстав сумніватися у правильності дій/рішень відповідача, а також у дотриманні судами попередніх інстанцій завдань і принципів адміністративного судочинства.
Наведене в сукупності свідчить про передчасність висновків як суду першої, так і суду апеляційної інстанцій, по суті спору у цій справі, адже судами не досліджено усіх обставин цієї справи.
Суд нагадує, що за правилами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, Суд уважає передчасними їхні висновки щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.