Короткий зміст вимог позивача:
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г. В., третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія УКРТЕХФІНАНС» (далі - ТОВ «ФК УКРТЕХФІНАНС»)), про визнання недійсними електронних торгів, витребування з чужого незаконного володіння житлового будинку та земельної ділянки, в якому просила:
- визнати недійсними електронні торги з реалізації житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, загальною площею 0,092 га, кадастровий номер 5110800000:02:002:0037, за адресою: АДРЕСА_1 , оформлені протоколом № 592893 від 10 серпня 2023 року;
- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, загальною площею 0,092 га, кадастровий номер 5110800000:02:002:0037, за адресою: АДРЕСА_1 .
Одночасно з позовом, ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, у якій просила:
- накласти арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 5110800000:02:002:0037, загальною площею 0,092 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , - до ухвалення та набрання законної сили рішенням у цій справі;
- накласти арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 , - до ухвалення та набрання законної сили рішення у цій справі;
- заборонити ОСОБА_2 , а також іншим фізичним та/або юридичним особам усіх форм власності на час розгляду та до набрання законної сили рішенням у цій справі здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 5110800000:02:002:0037, загальною площею 0,092 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо новостворених об`єктів нерухомого майна житлових/нежитлових приміщень, розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 5110800000:02:002:0037, загальною площею 0,092 га, за адресою: АДРЕСА_1 , до ухвалення та набрання законної сили рішення у цій справі.
Заява обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до видачі нотаріусом свідоцтва про право власності на майно, набуте з електронних торгів, які є предметом оскарження у межах цієї справи, а також реєстрації такого права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Вказувала, що такі обставини можуть істотно ускладнити поновлення її порушених прав, за захистом яких вона звернулась до суду.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції:
Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 28 лютого 2024 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову було відмовлено.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно (частки майна), що реалізується на електронних торгах, полягає у втручанні в проведення торгів.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції:
Постановою Одеського апеляційного суду від 11 червня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Іващенко А. П.- задоволено частково. Ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 28 лютого 2024 року скасовано. Постановлено нове судове рішення. Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Іващенко А. П. про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 5110800000:02:002:0037, загальною площею 0,092 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Заборонено ОСОБА_2 , а також іншим фізичним та/або юридичним особам усіх форм власності, на час розгляду та до набрання законної сили рішенням у цій справі, здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером: 5110800000:02:002:0037, загальною площею 0,092 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо новостворених об`єктів нерухомого майна житлових/нежитлових приміщень, розташованих на земельній ділянці із кадастровим номером: 5110800000:02:002:0037, загальною площею 0,092 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що з наведених у заяві про забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що предмет позову у цій справі про визнання електронних торгів недійсними, є взаємопов`язаним зі способом забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне нерухоме майно, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких вона звернулась до суду.
ОСОБА_1 обґрунтувала наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист її порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача.
У свою чергу, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження майна відповідачем, або зміни його характеристик, що ускладнить виконання рішення суду та унеможливить ефективний захист прав позивача за наслідками розгляду спору про визнання електронних торгів недійсними та витребування з чужого незаконного володіння житлового будинку та земельної ділянки.
При цьому, накладення арешту на майно до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідача, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.
Вказаного суд першої інстанції не врахував, на підставі чого дійшов неправильного висновку про відмову у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, у зв`язку з чим ухвала Іллічівського міського суду Одеської області від 28 лютого 2024 року підлягає скасуванню із постановленням нового судового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів:
У липні 2024 року ОСОБА_2 через адвоката Слободян Ю. В. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 11 червня 2024 року, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив суд скасувати оскаржувану постанову, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Підставою касаційного оскарження відповідно до вимог статті 389 ЦПК України заявник зазначає: суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції проігнорував відсутність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позову.
Під час розгляду апеляційної скарги позивача на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 28 лютого 2024 року не дослідив докази, що стосувалися фактів, на які учасники справи посилалися в поданих суду заявах, зокрема відзиві відповідача. Оскаржувана постанова не містить мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи.
Матеріали справи не містять доказів наявності обставин щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову.
Суд апеляційної інстанції не обґрунтував підстав для одночасного застосування визначених позивачкою декількох видів забезпечення позову.
Позиція Верховного Суду:
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку.
Під час вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 201/9686/23.
У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції встановив наявність спору між сторонами; ризик незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивачки, який може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в цій справі; співмірність обраного позивачкою виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами.
Підставами подання заяви про забезпечення позову у цій справі ОСОБА_1 зазначала необхідність забезпечення їй можливості ефективного захисту та поновлення права на спірне майно, яке вона вважала порушеним, оскільки, на її думку, відповідач має реальну можливість під час розгляду справи розпорядитись нерухомим майном, а також на спірній земельній ділянці відповідачем активно здійснюється будівництво нового об`єкту нерухомого майна та реконструкція житлового будинку.
Враховуючи, те, що предметом позову є вимоги про визнання недійсними електронних торгів, витребування з чужого незаконного володіння житлового будинку та земельної ділянки, які належали позивачці на праві власності та набуті відповідачем на прилюдних торгах, правомірність проведення яких оскаржується ОСОБА_1 , її припущення про те, що невжиття заходів щодо арешту спірного майна може істотно ускладнити чи унеможливити ефективне поновлення її порушених прав та інтересів, за захистом яких вона звернулась до суду, узгоджується зі змістом статей 149, 150 ЦПК України.
Крім того, дійсна мета звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про забезпечення позову також підтверджується тим, що судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що таке звернення позивачки спрямоване на зловживання нею своїми правами.
З огляду на наведене, повно та всебічно дослідивши обставини справи щодо застосування у цій справі заходів забезпечення позову, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши спір між учасниками справи щодо спірного майна, а також існування підстав для забезпечення позову, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність забезпечення позову у цій справі шляхом накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, загальною площею 0,092 га, кадастровий номер 5110800000:02:002:0037, за адресою: АДРЕСА_1 , які належать на праві власності ОСОБА_2 із забороною здійснення будь-яких будівельних робіт на земельній ділянці, а також проведення будь-яких реєстраційних дії щодо новостворених об`єктів нерухомого майна житлових/нежитлових приміщень на цій земельній ділянці.
Аргументи ОСОБА_1 щодо наявності зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, підтверджуються матеріалами справи.
Суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав, що накладення арешту на майно до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідача, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.
З таким висновком апеляційного суду колегія суддів Верховного Суду погоджується та наголошує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб здійснюється в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Такі висновки узгоджуються з постановою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18.
Висновок:
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновку суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків апеляційного суду.
Зазначені скаржником доводи, у взаємозв`язку із дослідженими судом матеріалами справи, не дають Верховному Суду підстав вважати, що оспорений висновок апеляційного суду щодо застосування заходів забезпечення позову, яке має тимчасовий характер, є непропорційним втручанням у право сторони спору на вільне володіння своїм майном, або що цей висновок не є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення принципу верховенства права.
Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду, оскільки не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, Верховний Суд не встановив.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.