Спірні правовідносини, що виникли щодо договору іпотеки, укладеного з метою забезпечення зобов`язань за кредитним договором між юридичними особами та для здійснення господарської діяльності, тому спір відноситься до юрисдикції господарського суду
Короткий зміст позовних вимог:
У січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія» (далі - ТОВ «Українська боргова компанія») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання нерухомого майна предметом іпотеки, в якому просило визнати за ТОВ «Українська боргова компанія» право іпотеки на нежитлове приміщення № 26, загальною площею 80,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що було передане в іпотеку на підставі іпотечного договору від 21 листопада 2008 року, посвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В. В., внесений запис в реєстр за номером 1978, яке належить відповідачу ОСОБА_1 на праві власності відповідно до Договору майнових прав на нежитлове приміщення, серія та номер 29-1/12/08-Б-О, виданий 11 грудня 2008 року, видавник ДП «Дніпровський Круг», укладеного з метою забезпечення зобов`язань за кредитним договором 22 грудня 2006 року між ТОВ «КБ «Арма» та ДП «Дніпровський круг».
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року, у задоволенні позову ТОВ «Українська боргова компанія» відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, що приміщення з будівельними номерами 13а та 15а за адресою: АДРЕСА_2 , та належне на праві власності ОСОБА_1 нежиле приміщення № 26 за адресою: АДРЕСА_2 , є одним і тим же об`єктом нерухомого майна, майнові права на який були передані первісному кредитору - ТОВ КБ «Арма», із застереженням в іпотечному договорі про набуття цим приміщенням статусу предмета іпотеки за іпотечним договором після введення будинку в експлуатацію без внесення змін/доповнень до іпотечного договору без відповідної на те вимоги іпотекодержателя.
Короткий зміст вимог касаційної скарги:
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2024 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Нурищенко С. В., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить змінити рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року, шляхом викладення мотивувальної частини відповідно до доводів касаційної скарги.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди правильно відмовили у задоволенні позову ТОВ «Українська боргова компанія», проте навели помилкові висновки для обґрунтування такої відмови, а саме те, що належне ОСОБА_1 нерухоме майно є одним і тим же, що було передано в іпотеку первісному кредитору - ТОВ КБ «Арма», те, що на його майно поширюється дія іпотечного договору на приміщення, придбане відповідачем на підставі цивільно-правового договору, шляхом повної сплати її вартості до моменту прийняття рішення про звернення стягнення та нетотожності об`єкту іпотеки за іпотечним договором та приміщення, належного відповідачу.
Позиція Верховного Суду:
Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.
Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 ГПК України.
З огляду на наведені вище норми законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.
Висновок:
Спірні правовідносини виникли щодо договору іпотеки від 21 листопада 2008 року, укладеного з метою забезпечення зобов`язань за кредитним договором від 22 грудня 2006 року між ТОВ «КБ «Арма» та ДП «Дніпровський круг», тобто між юридичними особами та для здійснення господарської діяльності, тому суди попередніх інстанцій помилково розглянули цю справу по суті, не врахувавши, що спірні правовідносини відносяться до юрисдикції господарського суду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України).
З огляду на те що вказану справу суди першої та апеляційної інстанції розглянули з порушенням правил юрисдикції, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.