Щодо арешту грошових коштів як співмірний захід забезпечення позову
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 квітня 2026 року у справі № 752/3371/25
Короткий зміст позовних вимог:
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Гарант-Капітал», товариство), в якому просила:
- розірвати договір про участь у Фонді фінансування будівництва від 21 листопада 2018 року № 87838 та додаткову угоду № 1 до договору від 21 листопада 2018 року № 87838 про участь у Фонді фінансування будівництва від 21 листопада 2018 року, укладені між ОСОБА_1 та акціонерним товариством акціонерним комерційним банком «АРКАДА», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Гарант-Капітал»;
- стягнути з ТОВ «ФК «Гарант-Капітал» на користь ОСОБА_1 сплачені за договору про участь у Фонді фінансування будівництва від 21 листопада 2018 року № 87838 грошові кошти у розмірі 940 728,55 грн та пеню відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 41 147 466,78 грн.
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій вона просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «ФК «Гарант-Капітал», як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ТОВ «Гарант-Капітал» у межах позовних вимог на загальну суму 940 728,55 грн.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що позивачем в повному обсязі було здійснено оплату вартості квартири як предмета договору про участь у Фонді фінансування будівництва від 21 листопада 2018 року № 87838, яка розташована на АДРЕСА_1 , в житловому будинку № 26 , на 5-му поверсі, номер об`єкта інвестування 38, кількість кімнат 2, загальна площа об`єкта інвестування відповідно до проєкту 57,45 кв. м.
Грошові кошти передано в управління з метою отримання у власність об`єкта інвестування - квартири в об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .
Станом на дату подання позовної заяви, об`єкт інвестування позивачу не переданий, а об`єкт будівництва не побудований.
ТОВ «ФК «Гарант Капітал», яке є правонаступником банка, не створено резерв для виплати коштів довірителям, що є грубим порушенням закону та умов вищезазначеного договору.
Позивач вказувала, що товариство привласнило значну суму грошових коштів, які належать довірителям фонду фінансування будівництва. Зменшення залишків на рахунках фонду фінансування будівництва та відповідні фінансові порушення підтверджують, що товариство може продовжувати нецільове використання грошових коштів, що унеможливить виконання рішення суду про стягнення коштів на користь довірителів фонду фінансування будівництва.
Накладення арешту на грошові кошти у цій справі забезпечить збереження активів для подальшого виконання судового рішення у разі задоволення позову ОСОБА_1 та унеможливить їх виведення чи використання в обхід інтересів довірителів фонду фінансування будівництва. Невжиття заходів забезпечення позову створює ризик втрати грошових коштів довірителів та унеможливлення захисту прав ОСОБА_1 через відсутність можливості виконання рішення суду в майбутньому.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 12 лютого 2025 року у складі судді Кирильчук І. А.у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що доводи позивача про ймовірне утруднення виконання судового рішення у справі є необґрунтованими та недоведеними і базуються лише на припущеннях, оскільки ОСОБА_2 не надано доказів, які б свідчили про фінансовий стан відповідача, а також доказів, якими б підтверджувалась реальна загроза неможливості виконання судового рішення в зв`язку з відсутністю у відповідача грошових коштів. Доводи заявника ґрунтуються виключно на його сумнівах щодо можливої недобросовісної поведінки відповідача та не доведені доказами на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду.
У заяві про забезпечення позову не зазначені обставини, які свідчать про те, що неприйняття вказаного заходу забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду щодо розірвання договору та стягнення грошових коштів, у випадку задоволення судом зазначених вимог.
Крім того, накладення арешту на грошові кошти товариства може спричинити перешкоди у здійсненні ним господарської діяльності.
Постановою Київського апеляційного суду від 23 квітня 2025 рокуапеляційну скаргу скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 12 лютого 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову у справі.
Накладено арешт на грошові кошти ТОВ «ФК «Гарант-Капітал», що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, а також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, що будуть виявлені державною виконавчою службою або приватним виконавцем під час виконання ухвали (постанови) суду про забезпечення позову, в межах суми позовних вимог 940 728,55 грн, за виключенням сум, які підлягають сплаті як обов`язкові платежі, податки та збори, оплати заробітної плати.
У задоволенні решти заяви про забезпечення позову відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач належно обґрунтувала ризики невиконання судового рішення, а також повідомила суду інформацію, у тому числі, щодо фінансових порушень відповідача.
Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що між сторонами дійсно існує спір щодо стягнення коштів з відповідача, які були передані позивачем до Фонду фінансування будівництва з метою отримання у власність квартири в об`єкті будівництва, тому вимоги про забезпечення позову є співмірними з заявленими позовними вимогами.
Разом з тим, вимоги заяви щодо накладення арешту на рахунок відповідача в іноземній валюті, що міститься на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, задоволенню не підлягають, оскільки розрахунок між позивачем та відповідачем здійснювався у гривневому еквіваленті, що підтверджується матеріалами справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги:
У травні 2025 року ТОВ «ФК «Гарант-Капітал» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2025 року, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд зробив помилкові висновки про наявність підстав для накладення арешту на грошові кошти товариства у межах суми позовних вимог.
Апеляційний суд формально погодився з доводами ОСОБА_1 , не з`ясував усі фактичні обставини справи, не надав оцінку ризикам невиконання товариством судового рішення, запереченням товариства проти застосування заходів забезпечення позову.
Фактично суд апеляційної інстанції наклав арешт на всі банківські рахунки товариства у межах відповідної грошової суми, хоча грошові кошти фонду фінансування будівництва обліковуються на окремому рахунку, вони відокремлені від іншого майна управителя фонду фінансування будівництва.
Крім того, фонд фінансування будівництва не несе відповідальності перед третіми особами власним майном, за винятком доведення обставин, за яких відповідно до законодавства управитель фонду фінансування будівництва несе відповідальність власним майном.
Вважає, що позивач не довела відсутність у товариства грошових коштів, і, як наслідок, наявність реального ризику невиконання товариством судового рішення у справі. Постанова апеляційного суду ґрунтується на припущеннях, що заборонено нормами процесуального закону (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Апеляційний суд порушив права інших довірителів фонду фінансування будівництва, які не є учасниками цієї справи.
Позиція Верховного Суду:
Верховний Суд ураховує, що мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричиненню значної шкоди позивачу.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 навела відповідні доводи.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. Суд апеляційної інстанції заяву останньої про забезпечення позову задовольнив частково й наклав арешт на грошові кошти ТОВ «ФК «Гарант Капітал» у межах суми позовних вимог - 940 728,55 грн, за виключенням сум, які підлягають сплаті як обов`язкові платежі, податки та збори, оплати заробітної плати.
Тобто апеляційний суд дійшов висновку про те, що у справі наявні правові підстави для забезпечення позову ОСОБА_1 , так як невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому істотно ускладнити виконання судового рішення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, вони узгоджуються з судовою практикою Верховного Суду.
Вирішуючи спірне питання, суд апеляційної інстанції врахував предмет та підстави позову і зробив обґрунтований висновок про те, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача спрямований на ефективний захист та поновлення порушених прав і може забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Забезпечення позову у цій справі є пропорційним та відповідає меті застосування заходів забезпечення і свідчить про дотримання апеляційним судом справедливого балансу інтересів сторін спору.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2025 року у справі № 824/120/24.
Доводи, наведені в касаційній скарзі, Верховний Суд вважає необґрунтованими, оскільки вони зводяться до незгоди з висновком суду про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, що не може бути правовою підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд ураховує, що підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
На вказаному наголошено у постанові Верховного Суду від 06 серпня 2025 року у справі № 759/22148/24.
Встановивши, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувавши обсяг позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що обраний вид забезпечення позову (накладення арешту на грошові кошти відповідача) може забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову. Такий захід забезпечення позову буде співмірним позовним вимогам. Разом з тим він здійснений у межах заявленої до стягнення суми позовних вимог, а в розумінні Глави 13 ЦК України грошові кошти також є майном.
При цьому у вищевказаній постанові від 06 серпня 2025 року у справі № 759/22148/24 Верховний Суд погодився з висновками районного суду про можливість забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, які знаходяться на будь-яких рахунках, відкритих у банківських установах, у межах заявленої до стягнення суми позовних вимог, що спростовує відповідні доводи заявника касаційної скарги.
Крім того, зазначений спосіб забезпечення позову не перешкоджає відповідачу здійснювати свою господарську діяльність, а лише обмежує частково розпорядження грошовою сумою у розмірі 940 728,55 грн. Верховний Суд також наголошує, що судом апеляційної інстанції накладено арешт на грошові кошти товариства у межах позовних вимог, за виключенням сум, які підлягають сплаті як обов`язкові платежі, податки та збори, оплати заробітної плати. Тобто товариство не позбавлене можливості здійснювати свою господарську діяльність.
Висновок:
Зроблені апеляційним судом висновки узгоджуються з висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України), що спростовує доводи касаційної скарги у відповідній частині. При цьому у кожній справі суд виходить з конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми права, судом під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення питання про забезпечення позову, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.
Колегія суддів уважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, зводяться до незгоди з висновками суду і переоцінки доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.