Сам факт допущення недоліків у лікуванні свідчить про наявність підстав для відшкодування медичною установою моральної шкоди, спричиненої позивачці
📌Короткий зміст позовних вимог:
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» Броварської районної ради та Броварської міської ради Київської області, найменування якої змінено на Комунальне некомерційне підприємство «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» територіальних громад Броварського району Київської (далі - КНП «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня») про відшкодування моральної шкоди в сумі 300 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 20 лютого 2011 року до реанімаційного відділення Броварської центральної районної лікарні (наданий час КНП «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня») каретою швидкої допомоги було доставлено її сина - ОСОБА_2 , який внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) отримав важку комбіновану політравму.
24 лютого 2011 року ОСОБА_2 у плановому порядку було проведено оперативне втручання. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
06 серпня 2014 року зареєстроване кримінальне провадження № 201411013000049 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 140 КК України, за фактом неналежного виконання лікарями своїх професійних обов`язків та розпочато досудове розслідування.
У межах кримінального провадження проведено ряд судово-медичних експертиз щодо встановлення причини смерті, виявлення недоліків при наданні медичної допомоги ОСОБА_2 та встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діями лікарів та настанням смерті ОСОБА_2 .
У кожному висновку експерта було зафіксовано недоліки в наданні медичної допомоги ОСОБА_2 , яких можна було уникнути.
Таким чином відповідачем не було вжито всіх необхідних заходів для врятування життя ОСОБА_2 , достовірна причина смерті якого приховувалась від батьків.
Позивачка вказувала, що з моменту смерті сина і дотепер вона зазнає знущання, приниження честі та гідності, звинувачення в її адресу, втратила здоров`я, а головне свого сина, який був опорою для батьків.
Після смерті сина у її житті сталися негативні зміни, вона отримала тяжку фізичну та психічну травму, порушився нормальний ритм життя та суспільні зв`язки, душевний та фізичний біль не зникає. У зв`язку з чим вона була госпіталізована в лікарню у неврологічне відділення, де було отримувала лікування.
Проте безсоння, нічні кошмари, спогади, плач, роздратування нікуди не зникли, постійно повертаються переживання стресових подій. Вона звернулась за медичною допомогою до лікаря психіатра, їй призначено лікування та поставлено на консультативний облік з діагнозом: астено-невротичний синдром, посттравматичний стресовий розлад. На обліку перебувала з травня 2011 року по грудень 2012 року. Нервові стреси, переживання призвели до постійного підвищення тиску, виникла гіпертонічна хвороба II ступеню з гострим порушенням мозкового кровообігу, крововиливи в очі, загострилися хронічні хвороби.
На момент смерті сина вона працювала у відповідача на посаді медичної сестри поліклінічного відділення та будь-які запити правоохоронних органів щодо лікування її сина негативно відображались на ній. При кожному запиті її викликали до головного лікаря, куди приходив завідувач відділення реанімації, які у свої чергу принижували її, погрожували відправити до психіатричної лікарні, звільнити з роботи. Наведене також ставало причиною гіпертонічних криз, приступів стенокардії, нервових зривів.
У лютому 2023 року ОСОБА_1 , збільшивши позовні вимоги, просила суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 2 894 400 грн.
📌Короткий зміст оскаржуваних судових рішень:
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 липня 2024 року, позов задоволено частково. Стягнуто з КНП «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 1 500 000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Суди попередніх інстанцій вказали, що під час перебування ОСОБА_2 у медичній установі, її працівниками були допущені недоліки в наданні медичної допомоги, які своїм наслідок мали виникнення важких ускладнень у лікуванні хворого.
З урахуванням експертного висновку, визначаючи до відшкодування моральну шкоду у розмірі 1 500 000 грн, суди врахували характер, тривалість, обсяг та зміст душевних страждань позивачки внаслідок втрати близької людини - сина, неможливості повного відновлення попереднього стану, а також психоемоційний стан позивачки, пов`язаний зі смертю сина у лікарні, що вплинув на погіршення її здоров`я та призвів до невідворотних для неї наслідків.
📌Доводи особи, яка подала касаційну скаргу:
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17, а також у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 490/3471/16, від 11 грудня 2019 року у справі № 643/20955/13, від 20 січня 2021 року у справі № 197/1330/14, від 01 березня 2021 року у справі № 466/8242/18.
Крім того вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах статті 62 Конституції України, статей 11, 16, 23, 1167, 1168, 1172 ЦК України, статей 76, 77, 81, 82 ЦПК України, статті 17 КПК України.
Вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржених судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідно приписів статті 1168 ЦК України моральна шкода завдана смертю фізичної особи відшкодовується її батькам, проте у розглядуваній справі відсутні докази на підтвердження материнства позивачки щодо померлого ОСОБА_2 .
Вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2013 року у справі № 1007/6131/2012 у заподіянні смерті ОСОБА_2 визнано винуватим ОСОБА_3 , який і є заподіювачем моральної шкоди позивачці. Апеляційний суд мав взяти до уваги вказаний вирок в частині, яка стосується встановлення протиправності дій ОСОБА_3 , причинно-наслідкового зв`язку між діями останнього та настанням смерті ОСОБА_2 , яка в свою чергу стала причиною моральних страждань позивачки.
Встановлення протиправності дій ОСОБА_3 у заподіянні смерті сину позивачки виключає юридичну відповідальність відповідача у вигляді компенсації моральної шкоди за ті самі дії.
Відхиливши зазначений вирок суду, який не був оскаржений позивачкою та набрав законної сили, апеляційний суд надав перевагу п`яти суперечливим висновкам судово-медичних експертиз щодо причини смерті ОСОБА_2 та перебрав на себе повноваження суду з розгляду кримінальної справи.
Висновки судово-медичних експертиз не містять вказівки на конкретних лікарів, які допустили лікарську недбалість, помилку тощо, яка призвела до смерті ОСОБА_2 . Наведене виключає можливість застосування до спірних правовідносин приписів статті 1172 ЦК України.
Суди попередніх інстанцій встановили наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями працівників медичної установи та смертю ОСОБА_2 виключно на припущеннях, без дослідження доказів наявних у кримінальному провадженні. Більш того судами констатовано, що у разі належного догляду за хворим, з високою ймовірністю можливо було уникнути наслідків, що стали причиною смерті ОСОБА_2 , тоді як відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказуванням не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до статті 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Наявність чи відсутність в діях працівників відповідача складу злочину (надання неналежної медичної допомоги, що спричинила смерть потерпілого) законом віднесено до компетенції слідчо-прокурорських органів, а не судів загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства. Невинуватість працівників відповідача у спричиненні смерті сина позивачки презюмується, поки не буде доведено зворотнього в установленому законом порядку стороною обвинувачення.
Наявні у справі судово-медичні експертизи, медична карта стаціонарного хворого ОСОБА_2 № 2846 (титульний аркуш), показання свідків, одержані з матеріалів кримінального провадження № 42014110130000049 від 06 серпня 2014 року є недопустимим доказами, оскільки матеріали цивільної справи не містять дозволу слідчого або прокурора на розголошення цих відомостей, а протоколам допиту свідків має надаватись оцінка з одночасним допитом таких осіб.
📌Позиція Верховного Суду:
У розглядуваній справі суди попередніх інстанцій, встановивши за результатами оцінки доказів недоліки у наданні медичної допомоги ОСОБА_2 , дійшли загалом обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з цими висновками, оскільки незважаючи на важкий стан ОСОБА_2 після ДТП, при якому відповідно до висновку експерта Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України за № 295/16;26/17 навіть за умови надання медичної допомоги в повному обсязі, гарантувати збереження життя було неможливим, сам факт допущення недоліків у лікуванні свідчить про наявність підстав для відшкодування медичною установою моральної шкоди, спричиненої позивачці.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 661/2894/16-ц, в якій касаційний суд, навіть незважаючи на закриття кримінального провадження щодо медичних працівників обласної клінічної лікарні за відсутністю складу злочину, погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу смертю дружини, яка була обумовлена сукупністю факторів, зокрема і недоліками у лікуванні.
Посилання заявника на те, що у розглядуваній справі відсутні докази на підтвердження материнства позивачки щодо померлого ОСОБА_2 , є безпідставними, оскільки вказана обставина ніколи не ставились під сумнів відповідачем під час розгляду цієї цивільної справи судами попередніх інстанцій, а крім того встановлена у кримінальній справі № 1007/6131/2012.
Наявність судових рішень у кримінальній справі № 1007/6131/2012 (№ 1007/6131/12, № 5-1404км14) за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, не спростовує висновків судів у розглядуваній справі щодо наявності правових підстав для покладення на КНП «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» відповідальності за завдану позивачці моральну шкоду внаслідок недоліків допущених під час надання медичної допомоги ОСОБА_2 .
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що висновками судово-медичних експертиз та судами не встановлено конкретних лікарів, які допустили лікарську недбалість при лікуванні ОСОБА_2 , оскільки суб`єктом відповідальності за шкоду, завдану працівниками під час виконання трудових обов`язків, відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України є юридична особа (див. постанови Верховного Суду від 19 липня 2023 року у справі № 149/1125/20, від 17 жовтня 2023 року у справі № 343/2289/19).
З матеріалів справи вбачається, що лікування ОСОБА_2 здійснювалось саме працівниками Броварської ЦРЛ (наданий час КНП «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня»).
Колегія суддів не заперечує доводів заявника про те, що наявність або відсутність в діях медичних працівників складу злочину має перевірятись судами в порядку кримінального судочинства.
Водночас у розглядуваній цивільній справі вказаним обставинам суди попередніх інстанцій оцінку не надавали, вину будь-кого у вчиненні кримінального правопорушення не встановлювали, а тому посилання заявника на порушення презумпції невинуватості, визначеної статтею 62 Конституції України, є помилковими.
Вирішуючи спір, що виник в межах цивільних правовідносин, слід зважати, що аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.
Щодо наданих позивачкою висновків експертів, за результатами проведення експертиз в рамках кримінального провадження, то Верховний Суд зауважує, що вони є належними доказами, оскільки стосуються обставин, що входять до предмету доказування в межах цієї цивільної справи, і можуть використовуватися як докази без окремого дозволу слідчого, а також вироку суду, який набрав законної сили у кримінальному провадженні.
Отже доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права щодо встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, Верховний Суд вважає необґрунтованими, оскільки суди належним чином виконали вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів.
Водночас колегія суддів не може погодитись із визначеним судами розміром відшкодування моральної шкоди.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судами не в повній мірі було враховано, що ОСОБА_2 внаслідок ДТП, спричиненого ОСОБА_3 , був доставлений до реанімаційного відділення Броварської ЦРЛ з важкою комбінованою політравмою та, як вже зазначалось, відповідно до висновку експерта Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України за № 295/16;26/17 навіть при наданні медичної допомоги в повному обсязі, гарантувати збереження життя було неможливим.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 06 листопада 2014 року, у справі № 361/3937/14-ц, зокрема стягнуто з винуватця ДТП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 80 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю її сина ОСОБА_2 .
Врахувавши вказані обставини, зокрема те, що ОСОБА_2 було доставлено до лікарні після ДТП у важкому стані, надання медичної допомоги в повному обсязі не могло гарантувати збереження життя пацієнта, недоліки у лікуванні ОСОБА_2 є ускладненнями його загального стану та те, що з винуватця ДТП ОСОБА_3 на користь обох батьків в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої смертю сина судовим рішенням стягнуто 155 000 грн, з огляду на принципи розумності та справедливості, колегія суддів дійшла висновку, що за встановлених обставин, достатнім відшкодуванням моральної шкоди, що підлягає стягненню з КНП «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» на користь ОСОБА_1 , є 500 000 грн.
📌Висновок:
За змістом статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але в частині визначення розміру моральної шкоди неправильно застосовано норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про зміну рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, шляхом зменшення розміру відшкодування моральної шкоди із 1 500 000 грн до 500 000 грн.