Сексуальна експлуатація та сексуальне насильство стосовно дітей із використанням електронних засобів комунікації: невідкладні заходи з протидії
Георгій Попов, доктор юридичних наук Сім’я, дитинство, материнство та батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України). Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом (ч. 2 ст. 52 Конституції України). Саме батьки зобов’язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (ст. 150 Сімейного кодексу України). Однак, слід зауважити, […]
Новини та події
17.09.2020

Георгій Попов,
доктор юридичних наук

Сім’я, дитинство, материнство та батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України). Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом (ч. 2 ст. 52 Конституції України). Саме батьки зобов’язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (ст. 150 Сімейного кодексу України). Однак, слід зауважити, що батьки не завжди можуть бути поряд із своєю дитиною та попередити заподіяння їй моральної або фізичної шкоди. Так, наприклад, із розвитком сучасних технологій мережа Інтернет стає невід’ємною складовою життя суспільства, а діти дедалі більше часу проводять у всесвітній павутині, відшукуючи нові знання, відповіді на нагальні питання, а також друзів, які не завжди є тими, за кого себе видають. «Олії до вогню» додають й останні світові події, що мають наслідком перехід повсякденної діяльності дитини, перш за все навчання, до онлайн всесвіту.

Проблема захисту прав і свобод дітей завжди актуальна і наднаціональна. Зокрема, у Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях стосовно дітей першочергову увагу потрібно приділяти якнайкращому забезпеченню їхніх інтересів.

Аналіз чинного законодавства і стану протидії сексуальному насильству стосовно дітей в Україні з використанням електронних пристроїв та систем свідчить про те, що наше суспільство сьогодні не готове комплексно протистояти цьому негативному явищу сучасного світу, а національне законодавство потребує свого наближення до передового досвіду інших країн.

Необхідно зауважити, що з розвитком суспільства та сучасних технологій світовій спільноті доводиться стикатися з новими викликами. Йдеться і про захист дітей у цифровому середовищі. Так, у Преамбулі до Конвенції про кіберзлочинність від 23 листопада 2001 року визначено, що цей міжнародний документ передбачає: зупинення дій, спрямованих проти конфіденційності, цілісності та доступності комп’ютерних систем, мереж і даних, а також дій, пов’язаних зі зловживаннями цими системами, мережами і даними, шляхом встановлення кримінальної відповідальності за таку поведінку; надання повноважень, достатніх для ефективної боротьби з цими кримінальними правопорушеннями шляхом сприяння їхньому виявленню, розслідуванню та переслідуванню як на внутрішньодержавному, так і міжнародному рівнях; укладення домовленостей про швидке й надійне міжнародне співробітництво.

Відповідно до Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуального насильства та сексуальної експлуатації (СЕТS № 201), прийнятої у жовтні 2007 року, цілями вказаного міжнародного документа є:

а) запобігання сексуальній експлуатації та сексуальному насильству стосовно дітей і боротьба із цими явищами;
b) захист прав дітей, які стали жертвами сексуальної експлуатації та сексуального насильства;
c) сприяння національному та міжнародному співробітництву в боротьбі із сексуальною експлуатацією та сексуальним насильством стосовно дітей».

У додатку до Рекомендації CM/Rec (2018) 7 Комітету міністрів державам-членам про принципи дотримання, захисту та реалізації прав дитини в цифровому середовищі від 4 липня 2018 року (далі – Рекомендація CM/Rec (2018) 7) визначено, що згідно з цими керівними принципами передбачено надання допомоги відповідним заінтересованим сторонам в реалізації прав, закріплених у міжнародних та європейських конвенціях і стандартах у галузі прав людини, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. А саме: «a) спрямовувати держави у формуванні законодавства, політики й інших заходів щодо сприяння реалізації повного спектра прав дитини в цифровому середовищі та розгляду повного спектра способів, якими цифрове середовище впливає на благополуччя дітей і здійснення прав людини; b) сприяти розробці, втіленню та моніторингу державами комплексного стратегічного та скоординованого підходу, що відображає підходи, передбачені цими керівними принципами; c) забезпечити, щоби держави вимагали від підприємств та інших відповідних заінтересованих сторін бути відповідальними за дотримання прав дитини в цифровому середовищі та заохочувати їх підтримувати і просувати такі права; d) забезпечити узгоджені дії та співробітництво на національному та міжнародному рівнях щодо поваги, захисту і реалізації прав дитини у цифровому середовищі»
.
Саме тому розширення співпраці з міжнародними організаціями й установами має стати одним із напрямів посилення ефективності захисту прав і свобод дітей у цифровому середовищі. При цьому необхідно наголосити, що в основу такої роботи потрібно покласти не копіювання правових норм і досвіду інших країн, а їх ґрунтовний аналіз, вироблення власних підходів до захисту дітей із урахуванням національних реалій і вже наявних правових механізмів. Приміром, надзвичайно дієвою убачається національна модель відповіді на порушення прав і свобод дітей у вказаній сфері «Запобігання та подолання сексуальної експлуатації та насильства стосовно дітей» (Preventing and Tackling Child Sexual Exploitation and Abuse (CSEA)).
Доцільно також звернути увагу, що відповідно до п. 21 Стратегії Ради Європи з прав дитини (2016–2021 рр.) через комп’ютери, ігрові консолі, планшети або смартфони цифрове середовище надає дітям багато можливостей. Доступ до мережі Інтернет і цифрова грамотність уже сьогодні розглядаються як складова прав дитини, зокрема на свободу вираження поглядів, на освіту.

Однак цифрове середовище пропонує дитині і шкідливий контент та його наслідки, конфіденційність і питання захисту даних, інші ризики, враховуючи й сексуальне насильство онлайн та надмірний вплив сексуальних зображень. У деяких випадках (як-от: кібер-булінг, самовикриття) власна поведінка дітей в Інтернеті може завдати шкоди іншим і становити для них небезпеку. Батьки і вчителі докладають зусиль, щоби встигати за розвитком технологій, але, так би мовити, розрив між поколіннями стає дедалі більш очевидним.

У п. 51 додатку до Рекомендації CM/Rec (2018) 7 визначено, що наявна низка проблем, пов’язаних зі здоровим розвитком і благополуччям дітей, які можуть виникнути у зв’язку із впливом цифрового середовища, включаючи, але не обмежуючи, ризики щодо шкоди від:

– сексуальної експлуатації та зловживання, домагання для сексуальних цілей («грумінг», розбещування), онлайн-вербування дітей для вчинення злочинів, участь у екстремістських політичних або релігійних рухах чи для цілей торгівлі людьми (контактні ризики);
– принизливе та стереотипне зображення і надмірна сексуалізація жінок та дітей; зображення і прославляння насильства та нанесення собі ушкоджень, зокрема, самогубств; принизливі, дискримінаційні або расистські вислови чи заклик до такої поведінки; реклама, контент для дорослих (ризики контенту);
– залякування, переслідування й інші форми утисків, розповсюдження без отримання згоди сексуальних зображень, шантаж, висловлювання ненависті, хакерство, азартні ігри, незаконне завантаження або інші порушення прав інтелектуальної власності, комерційна експлуатація (ризики поведінки);
– надмірне використання, позбавлення сну та фізична шкода (ризики для здоров’я).

Звісно, наведений перелік загроз не є вичерпним, оскільки з розвитком технологій способи та засоби порушення прав і свобод дітей у цифровому середовищі стають дедалі різноманітніші та витонченіші. У контексті викладеного необхідно зауважити, що зміни у національному законодавстві – не надто динамічні, як того вимагає сучасне життя, однак допомогу дітям, які стали жертвами сексуального насильства, потрібно надавати уже сьогодні.

Варто зауважити, що свого осучаснення потребують положення матеріального та процесуального законодавства. Так! В Україні сьогодні існує відповідальність за ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів (ст. 301 КК України), однак, як справедливо було зазначено під час круглого столу «Зміни до законодавства щодо захисту дітей від сексуального насильства в інтернеті», що відбувся 12 лютого 2020 року: «На сьогодні Кримінальний кодекс України не передбачає кримінальної відповідальності за використання, придбання, зберігання, завантаження, надання доступу до матеріалів із зображенням сексуального насилля над дітьми. Відповідно, діти залишаються незахищеними у мережі, а зловмисники – навпаки, відчувають вседозволеність».

Крім того, національне законодавство, наприклад, не надає визначення таких понять як «грумніг», «сексторшен» тощо. За таких обставин свого удосконалення потребують положення Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України. Проте, щодо останнього слід позитивно відмітити подання до Парламенту проекта Закону «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо підвищення ефективності боротьби з кіберзлочинністю та використання електронних доказів» де надається визначення електронних доказів та їх перелік, а також пропонується механізм їх зберігання та вирішення питання про спеціальну конфіскацію.

Підвищенню ефективності захисту прав дітей сприяє й проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (Ланцаротської Конвенції)» (реєстр. № 3055). Так, законопроектом пропонується зміни до:

1) Кримінального кодексу України, а саме, встановити кримінальну відповідальність за:
– «Вчинення дій сексуального характеру з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку» (нова редакція статті 155 КК України);
– «Домагання дитини для сексуальних цілей» (доповнити КК новою статтею 156-1 України);
– «Свідоме одержання доступу, придбання, володіння, виготовлення або розповсюдження дитячої порнографії» (доповнити КК новою статтею 301-1 КК України);
– «Свідоме одержання доступу до дитячої порнографії, володіння нею, її придбання, ввезення, виготовлення, збут або розповсюдження» (доповнити КК новою статтею 301-2 КК України);

2) Кримінальний процесуальний кодекс України доповнити положеннями про те, що кримінальне провадження щодо злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої або неповнолітньої особи має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово, та передбачити додаткові гарантії врахування найкращих інтересів дитини при проведенні допиту (статті 28, 224 КПК України у редакції проекту)

3) Закону України «Про охорону дитинства», а саме, запровадження особливого механізму запобігання (профілактики) насильства над дітьми для працівників, що з ними контактують, та конкретизувати заходи щодо захисту дітей, які постраждали від сексуального насильства або стали його свідками (зміни до статей 3, 10 та 30-2).
Отже, невідкладного оновлення потребує нормативно-правова база, яка б відповідала сучасним вимогам і створювала базис для ефективного попередження сексуального насильства щодо дітей та його попередження.

Також важливо звернути увагу на те, що у Державній соціальній програмі «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на період до 2021 року» одним із пріоритетних напрямів діяльності органів державної влади і громадянського суспільства визначено створення безпечного інформаційного простору для дітей, а саме: забезпечення захисту персональних даних дитини й іншої конфіденційної інформації про неї; забезпечення безпеки дітей в інформаційному просторі; впровадження системи соціально-педагогічної роботи з батьками з питань безпеки дітей в інформаційному просторі.

Таким чином, одним із напрямів запобігання та боротьби з такими правопорушеннями має стати широка інформаційна кампанія із висвітлення, зокрема: прав дітей і загроз, наявних для них у цифровому середовищі; системи інформації про державні та недержавні установи й організації, які здійснюють діяльність у вказаній сфері та можуть надати професійну консультацію і допомогу постраждалим; національних гарячих ліній.

Не менш важливим напрямом протидії порушенням прав і свобод дітей у контексті досліджуваної тематики є і розробка спеціалізованих навчальних програм для оперативних працівників та слідчих Національної поліції, Державного бюро розслідувань, Служби безпеки України, суддів, прокурорів та адвокатів. Так, згідно з п. 109 додатка до Рекомендації CM/Rec (2018) 7 державам-членам необхідно виділити належні ресурси і забезпечити початкове та постійне навчання співробітників правоохоронних органів, членів судової системи і фахівців, які працюють із дітьми та для дітей. Проведення таких тренінгів має сприяти: покращенню знань про права дитини в цифровому середовищі; запобіганню ризиків, із якими діти стикаються у мережі Інтернет; розпізнанню сигналів про те, що дитина може стати жертвою онлайн шкоди, насильства, зловживання та експлуатації, а також виробленню кроків, які необхідно у зв’язку з цим зробити.

Окрім спеціалізованих навчальних дисциплін, викладання яких здійснюється безпосередньо у закладах вищої освіти, вбачається за доцільне проведення спільних (міжвідомчих) занять – тренінгів, семінарів, круглих столів тощо, – із залученням суддів, прокурорів, адвокатів та слідчих. Спільне навчання дасть змогу сформувати у зазначених категорій учасників однакове бачення проблеми, наявних практик боротьби з насильницькими злочинами стосовно дітей із застосуванням електронних засобів комунікації та цифрових систем.

Також доцільно вказати на міжнародну співпрацю як напрям посилення ефективності протидії сексуальній експлуатації та сексуальному насильству стосовно дітей із використанням електронних засобів комунікації. Так, зазначаючи про розширення співпраці з міжнародними установами та організаціями, варто наголосити на можливостях Міжнародної організації кримінальної поліції «Інтерпол» щодо протидії сексуальній експлуатації та сексуальному насильству стосовно дітей із використанням електронних засобів комунікації. Згідно зі ст. 2 Статуту цієї міжнародної організації метою її діяльності є: а) забезпечення широкої взаємодії всіх органів (установ) кримінальної поліції в межах чинного законодавства країни і в дусі Загальної декларації прав людини; б) створення та розвиток установ, які можуть успішно сприяти запобіганню кримінальної злочинності та боротьбі з нею. Членами вказаної організації є 194 країни світу. Особливу увагу хотілося б звернути на бази даних Інтерполу (на сьогодні їх 17), які надають можливість накопичувати й опрацьовувати інформацію звідусіль.

Потрібно зазначити, що безпосередньо питаннями протидії злочинам, учинених стосовно дітей, опікується підрозділ Інтерполу про злочини щодо дітей (Crimes against Children Unit – CAC), який діє в рамках програми з протидії організованій злочинності та новим видам злочинів. Цей підрозділ створено у Генеральному секретаріаті в Ліоні та з офіцерами у своїх регіональних бюро в Буенос-Айресі, Бангкоку та в Глобальному комплексі інновацій Інтерполу в Сінгапурі. Завдання вказаного підрозділу полягає в координації та реагуванні на злочини, вчинені стосовно дітей, передусім ті, що мають ознаки сексуального насильства та експлуатації. Основна частина роботи підрозділу – ідентифікація жертв. З цією метою він опікується міжнародною базою даних сексуальної експлуатації дітей (International Child Sexual Exploitation database – ICSE) та адмініструє її.

Міжнародна база даних сексуальної експлуатації дітей – це розвідувальний і слідчий інструмент, який надає можливість спеціалізованим слідчим обмінюватися даними про випадки сексуального насильства над дітьми. Використовуючи програмне забезпечення для порівняння зображень і відео, слідчі миттєво мають змогу встановити зв’язки між жертвами, кривдниками та місцями вчинення злочину. У цій базі даних унеможливлено дублювання, слідчий завжди знає про відшукання або ідентифікацію низки зображень в іншій країні чи про подібні особливості одного зображення з іншими. Завдяки використанню міжнародної бази даних сексуальної експлуатації дітей спеціалізовані слідчі з понад 50 країн обмінюються інформацією та даними зі своїми колегами з різних куточків світу.

Надзвичайно важливою є діяльність неурядових організацій у контексті протидії сексуальному онлайн насильству стосовно дітей. Так, міжнародна організація ECPAT – «Покінчимо з дитячою проституцією в азіатському туризмі» (End Child Prostitution in Asian Tourism) є всесвітньою мережею громадських організацій, які спільно працюють у напрямі ліквідації всіх форм сексуальної експлуатації дітей, зокрема й сексуальної експлуатації дітей у проституції, торгових майданчиках у сексуальних цілях (йдеться про примусові та ранні шлюби тощо), сексуальної експлуатації онлайн і сексуальної експлуатації дітей у сфері подорожей і туризму. Серед членів ECPAT – 104 громадські організації з 93 країн світу.

ЕКПАТ має спеціальний консультативний статус при Економічному і Соціальному Союзі ООН, а також є членом широкого кола партнерства і союзів. Уряди, громадські й інші організації часто звертаються за технічною експертизою до ЕКПАТ, визнаючи її статус передової міжнародної спільноти громадських організацій, робота якої спрямована на ліквідацію сексуальної експлуатації дітей.

Окрему увагу слід приділити діяльності неприбуткової організації «Дитяче коло» (Child Circle), яка розташована у Брюсселі і робота якої має на меті сприяння європейській діяльності щодо зміцнення національних систем захисту дітей. Основна мета функціонування цієї організації – поєднання досвіду законодавчих і політичних заходів Європейського Союзу з досвідом практиків із усього регіону для забезпечення реального поліпшення рівня життя дітей. «Дитяче коло» постійно сприяє експертним консультаціям в інституціях і агентствах Європейського Союзу та Ради Європи. Організація є партнером в регіональних проектах, що надають керівництво й інструменти суб’єктам, які працюють над захистом дітей від насильства в Європі, зокрема й у сфері надання притулку та міграції, сексуального насильства над дітьми та правосуддя, прихильного ставлення до дітей. «Дитяче коло» проводить також дослідження, формує експертні звіти та підтримує розбудову потенціалу з питань захисту дітей для організацій на регіональному й національному рівнях.

Як бачимо, запропоновані напрями посилення ефективності протидії сексуальній експлуатації та сексуальному насильству стосовно дітей із використанням електронних засобів комунікації потребують якомога швидшого втілення у життя. Підвищення рівня свідомості й обізнаності батьків і дітей, вивчення позитивного зарубіжного досвіду та його адаптація з урахуванням національних потреб, розширення співпраці з міжнародними урядовими і неурядовими організаціями й установами, розробка та запровадження спеціалізованих курсів для фахівців, діяльність яких спрямована на протидію вказаним категоріям правопорушень, стануть першими дієвими кроками суспільства і держави в забезпеченні захисту прав і свобод дітей у зазначеній сфері.