Сам факт отримання тілесних ушкоджень працівником не підтверджує настання нещасного випадку, пов’язаного з виробництвом
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2026 року у справі № 706/397/24
Короткий зміст позовних вимог:
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк-Агро» (далі - СТОВ «Маяк-Агро»), Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, у якому просив:
- встановити факт нещасного випадку на виробництві, що стався з ним ( ОСОБА_1 ) 31 травня 2023 року під час виконання службових обов`язків у СТОВ «Маяк-Агро» на посаді начальника складу паливно мастильних матеріалів (далі - ПММ);
- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці створити комісію зі спеціального розслідування нещасного випадку на виробництві, що стався з ним 31 травня 2023 року під час виконання службових обов`язків у СТОВ «Маяк-Агро» на посаді начальника складу ПММ, провести спеціальне розслідування нещасного випадку, що стався з ним 31 травня 2023 року під час виконання службових обов`язків у СТОВ «Маяк-Агро» на посаді начальника складу ПММ та за результатами проведеного розслідування скласти та видати акт розслідування нещасного випадку форми Н-1.
Позов мотивував тим, що 31 травня 2023 року на робочому місці в адміністративній будівлі СТОВ «Маяк-Агро» близько 16 год 45 хв під час робочої наради його побив директор сільськогосподарського товариства ОСОБА_2.
Послався на те, що унаслідок отриманих ударів кулаками по голові він втратив свідомість. Після побиття та протягом усього вечора 31 травня 2023 року зв`язку з ним не було і лише близько 22 год керівник підприємства привіз його додому.
Зазначив, що з 01 до 14 червня 2023 року перебував на стаціонарному лікуванні у нейрохірургічному відділенні з діагнозом «поєднана краніо-фаціальна травма», а надалі проходив амбулаторне лікування протягом 120 днів.
Послався на те, що 01 червня 2023 року він також звернувся до обласного бюро судово-медичної експертизи, де отримав висновок спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи із зазначенням про спричинення йому тілесних ушкоджень легкого та середнього ступеня тяжкості.
Зауважив, що 05 червня 2023 року подав до правоохоронних органів заяву про вчинення кримінального правопорушення і 06 червня 2023 року за його заявою до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) внесли відомості про кримінальне провадження, досудове розслідування якого триває.
За висновком лікарсько-консультативної комісії (далі - ЛКК) від 18 жовтня 2023 року нанесена йому травма, з урахуванням періоду лікування - 120 днів, за ступенем тяжкості віднесена до тяжких. А 04 грудня 2023 року місцевий заклад охорони здоров`я зареєстрував його звернення щодо отримання травм та кваліфікував його травму як виробничу, про що повідомив Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці.
Послався на те, що ця установа, своєю чергою, повідомила, що внесла припис директору СТОВ «Маяк-Агро» про зобов`язання провести розслідування нещасного випадку та скласти акт. Проте цей припис не виконали.
Вважає, що 31 травня 2023 року мав місце нещасний випадок на виробництві, який відповідно до вимог статті 22 Закону України «Про охорону праці» слід було розслідувати (роботодавець мав організувати розслідування нещасного випадку на виробництві) і за підсумками проведеного розслідування скласти акт за встановленою формою (акт розслідування нещасного випадку форми Н-1).
Між тим, СТОВ «Маяк-Агро», знаючи та цілком усвідомлюючи подію, що відбулася 31 травня 2023 року на території товариства (виникнення нещасного випадку на виробництві в результаті заподіяння тілесних ушкоджень іншою особою), не ініціював та не провів розслідування нещасного випадку на виробництві, що стався з ним (позивачем) та є таким, що пов`язаний з виробництвом.
Наполягає, що через таку бездіяльність роботодавця та свідоме приховування нещасного випадку на виробництві, наразі не вирішене питання щодо встановлення нещасного випадку і оформлення такого нещасного випадку відповідним актом розслідування.
Зміст рішення місцевого суду:
Рішенням від 25 липня 2025 року Христинівський районний суд Черкаської області у позові відмовив.
Мотивував рішення недоведеністю позивачем події, а саме отримання тілесних ушкоджень на робочому місці на території підприємства (за безпечність умов праці якого відповідає роботодавець) внаслідок небезпечного виробничого фактора (дій керівника сільськогосподарського товариства ОСОБА_2 ), у процесі виконання трудових обов`язків.
Вважав недоведеним за допомогою належних і допустимих доказів твердження позивача, що сформоване узагальнено у позовній заяві (загальні формулювання, наявність яких вимагає Порядок № 337, фактичну наявність яких має довести позивач).
Дійшов висновку, що не знайшло свого підтвердження у процесі судового розгляду твердження позивача про нещасний випадок, що пов`язаний з виробництвом на території СТОВ «Маяк-Агро» 31 травня 2023 року під час виконання трудових обов`язків на посаді начальника складу ПММ, оскільки сама по собі наявність тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 не підтверджує таких фактичних обставин.
Зміст постанови апеляційного суду:
Постановою від 25 грудня 2025 року Черкаський апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 25 липня 2025 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду про недоведеність факту завдання позивачу ушкоджень в робочий час і на робочому місці, під час виконання службових обов`язків.
Зауважив, що до виключної компетенції комісії (спеціальної комісії) з розслідування нещасного випадку належать повноваження з визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, і такий факт не може бути визнаний таким у судовому порядку. Суди може лише перевіряти правильність установлення такого факту уповноваженими на те органами.
Зазначив, що сам лише факт наявності у ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, які підтверджені відповідними медичними документами, не доводить обставини щодо підстав, часу і місця отримання травм, а, враховуючи сферу службових обов`язків позивача, не доводить факту настання нещасного випадку на виробництві.
Послався на те, що за недоведеності факту настання нещасного випадку на виробництві, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов`язання проведення спеціального розслідування та складення відповідного акта є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги:
29 січня 2026 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» касаційну скаргу на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 25 липня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 25 грудня 2025 року, яку мотивував неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Просив скасувати оскаржені судові рішення і ухвалити нове рішення, яким:
- установити факт настання нещасного випадку з ним 31 травня 2023 року під час перебування на території СТОВ «Маяк-Агро» у зв`язку з виконанням ним трудових (посадових) обов`язків;
- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці створити комісію зі спеціального розслідування нещасного випадку на виробництві, що стався з ним 31 травня 2023 року під час виконання службових обов`язків у СТОВ «Маяк-Агро» на посаді начальника складу ПММ, провести спеціальне розслідування нещасного випадку, що стався з ним 31 травня 2023 року під час виконання службових обов`язків у СТОВ «Маяк-Агро» на посаді начальника складу ПММ та за результатами проведеного розслідування скласти та видати акт розслідування нещасного випадку форми Н-1.
Підставою касаційного оскарження зазначив пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а саме:
- застосування апеляційним судом норм статті 22 Закону України «Про охорону праці» та Порядку № 337 без урахування висновків щодо їх застосування, сформованих у постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2025 року у справі № 484/5574/24.
Позиція Верховного Суду:
У справі, що переглядається, суди дослідили зібрані у справі докази та дійшли висновку про недоведеність позивачем обставин завдання йому 31 травня 2023 року тілесних ушкоджень в робочий час, під час виконання службових обов`язків у СТОВ «Маяк-Агро».
Аргументи позивача про те, що в мотивувальній частині оскарженої постанови, апеляційний суд детально описав обставини його (позивача) перебування на території підприємства, фактично визнав, що подія відбулася на території СТОВ «Маяк-Агро», зазначив, що він перебував серед працівників та спілкувався з керівником з питань, пов`язаних з діяльністю підприємства, є безпідставними, позаяк апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду про недоведеність позивачем факту виникнення нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, та безальтернативно констатував, що «отримання тілесних ушкоджень позивачем у робочий час і на робочому місці, під час виконання службових обов`язків, не доведено належними доказами».
У цій справі суди поставили під сумнів не факт завдання позивачеві ушкоджень, а те, що цей факт є нещасним випадком, що відбувся на території товариства під час виконання позивачем службових обов`язків. Саме на цьому наголосив місцевий суд відмовляючи в позові і незмінність цієї обставини й стала підставою для відмови у його апеляційній скарзі.
Тому не можна визнати обґрунтованим посилання позивача на постанову Верховного Суду від 29 жовтня 2025 року у справі № 484/5574/24, в якій сформовані висновки щодо застосування норм статті 22 Закону України «Про охорону праці» та Порядку № 337, бо застосування цих норм матеріального права безпосередньо залежить від установлених судами обставин, які у справі № 484/5574/24 не є подібними до справи, що переглядається.
Той факт, що у справі № 484/5574/24 Верховний Суд зауважив на наявності в суду права встановити факт настання нещасного випадку на виробництві, проте без висновку про пов`язаність нещасного випадку з виробництвом, не змінює первинної, встановленої судами обставини - недоведеності факту виникнення нещасного випадку з позивачем на території СТОВ «Маяк-Агро» у зазначену ним дату і час.
Крім цього, в оскарженій постанові апеляційний суд не заперечив самої можливості встановлення факту настання нещасного випадку на виробництві, ба більше, послався на висновки Верховного Суду, які на думку заявника, він (суд) не врахував.
У цілому доводи касаційної скарги зводяться до незгоди зі здійсненою судами оцінкою доказів, водночас заявник не оскаржив судові рішення з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи).
Пославшись у межах підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, на висновки Верховного Суду, заявник фактично не апелює до здійсненого судами застосування норм матеріального права, а спонукає Верховний Суд до здійснення переоцінки доказів, що не належить до повноважень касаційного суду і не охоплюється підставами касаційного оскарження.
Висновок:
Отже, доводи касаційної скарги не свідчать про застосування судами норм статті 22 Закону України «Про охорону праці» та Порядку № 337 без урахування висновків щодо їх застосування, сформованих у постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2025 року у справі № 484/5574/24.
Тому в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 належить відмовити.
Верховний Суд також звернув увагу на доводи відзиву Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про те, що заявлені позивачем у цій справі вимоги про зобов`язання створити комісію зі спеціального розслідування нещасного випадку на виробництві та провести службове розслідування підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, проте вважає їх безпідставними, позаяк ці вимоги безпосередньо пов`язані зі встановленням факту нещасного випадку на виробництві. Описані позивачем обставини не стосуються проходження ним публічної служби чи владного управлінського рішення щодо позивача як учасника публічно-правових відносин. Позивач у цій справі звернувся за захистом прав у сфері трудових відносин, охорони здоров`я та щодо можливого відшкодування шкоди.
Тож міркування відповідача про публічно-правовий характер цієї справи є помилковими.