Сам факт оскарження пов'язаних рішень не є підставою для зупинення провадження без доведення об'єктивної неможливості розгляду справи
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 січня 2026 року у справі № 204/6188/25
Обставини справи:
У червні 2025 року Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Відділу № 6 у місті Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про затримання та поміщення відповідача до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України.
Рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 13 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивач оскаржив це рішення в апеляційному порядку.
Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04 вересня 2025 року зупинив провадження у справі № 204/6188/25 до набрання законної сили рішеннями по справах № 160/21445/25 та № 160/21688/25.
Таке своє рішення апеляційний суд мотивував тим, що у провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває справа № 160/21445/25 про визнання протиправними та скасування рішення ГУ ДМС України в Дніпропетровській області про відкликання дозволу на імміграцію в Україну від 10 червня 2025 року № 35 та визнання протиправним і скасування відкликання посвідки на постійне проживання на підставі рішення ГУ ДМС України в Дніпропетровській області про відкликання дозволу на імміграцію в Україну від 10 червня 2025 року № 35.
Разом з цим у провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває справа № 160/21688/25 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДМС України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності щодо неприйняття заяви та рішення за результатами розгляду заяви громадянина рф ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 05 червня 2025 року.
З огляду на вказане суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказані справи є взаємопов`язані, а тому в силу пункту 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України наявні підстави для зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили рішеннями по справах № 160/21445/25 та № 160/21688/25.
Провадження в суді касаційної інстанції:
Відповідач, уважаючи ухвалу про зупинення провадження у справі постановленою з порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу.
Автор скарги зазначає, що для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду необхідно у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Саме по собі твердження про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для зупинення провадження у справі. Взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі.
Автор скарги стверджує, що необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо ухвалити рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається у тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.
Автор скарги наголошує, що суд апеляційної інстанції, посилаючись на факт відкриття справ № 160/21445/25 та № 160/21688/25, обмежився лише констатацією їх наявності, проте не навів аргументів, у чому полягає їхній безпосередній та визначальний вплив на вирішення питання щодо законності утримання скаржника у ПТПІ, водночас сам по собі факт існування зазначених проваджень не може бути достатньою підставою для зупинення розгляду справи про поміщення до ПТПІ, а належне обґрунтування того, чому саме розгляд зазначених справ має настільки істотне значення, що унеможливлює продовження провадження в даній справі без їхнього остаточного вирішення - відсутнє.
У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Позиція Верховного Суду:
Вирішуючи питання щодо зупинення провадження в адміністративній справі, суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу про зупинення провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 236 КАС України, лише обмежився встановленням факту оскарження і інших справах рішення ГУ ДМС України в Дніпропетровській області про відкликання дозволу на імміграцію в Україну від 10 червня 2025 року № 35 та рішення за результатами розгляду заяви громадянина рф ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 05 червня 2025 року.
Водночас у справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції не навів аргументів, у чому полягає їхній безпосередній та визначальний вплив на вирішення питання щодо законності утримання відповідача у пункті тимчасового перебування іноземців.
Наведене свідчить, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог пункту 3 частини першої статті 236 КАС України не обґрунтував об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення інших справ № 160/21445/25 та № 160/21688/25.
Крім того, за правилами пункту 3 частини першої статті 236 КАС України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Таким чином, для обґрунтованого висновку про наявність об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої необхідно дослідити зібрані у справі докази.
У порушення вимог пункту 3 частини першої статті 236 та статті 242 КАС України суд апеляційної інстанції зібрані у справі докази не дослідив і неможливість встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, на підставі зібраних доказів, не обґрунтував.
За таких обставин суд касаційної інстанції позбавлений можливості оцінити законність та обґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про наявність об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справ № 160/21445/25 та № 160/21688/25.
За наведеного правового регулювання й обставин справи Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення не відповідає визначеним КАС України критеріям законності та обґрунтованості. Таким чином, суд допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Таким чином, касаційна скарга Донецької обласної прокуратури підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.