Вікторія Поліщук,
Голова Комітету з трудового права, адвокат, лектор ВША,
член Комітету з питань медіації НААУ, медіатор,
викладач та дослідник медіації.
На сьогодні майже всі країни Співдружності Незалежних Держав мають різний підхід до правового порядку регулювання медіації. У деяких країнах існують історичні фактори розвитку системи врегулювання спорів. Для прикладу, за даними дослідження Швейцарського бюро з питань співробітництва з Киргизькою Республікою, в Киргизькій Республіці серед деяких верств населення і досі популярним є вирішення спору за законом шаріату. При цьому, закон шаріату не визнається державою і не є частиною правової системи. У Вірменії, як стверджує Міжнародний фонд Вайнштейна, деякі спори можуть спочатку вирішуватися із залученням шанованого «хрещеного батька» сім’ї.
Разом з тим, існує фактор, який об’єднує всі країни Співдружності Незалежних Держав. У дослідженні Швейцарського бюро з питань співробітництва з Киргизькою Республікою вказується, що громадяни колишнього Радянського Союзу звикли використовувати виключно судову систему для врегулювання спорів. Цей фактор є психологічним і ускладнює швидкість запровадження медіації як позасудового способу вирішення спорів. Громадянам складно довіряти іншим способам вирішення спорів та визнавати їх переваги над судовим розглядом справ. Процес зміни підходів до врегулювання спорів відбувається. Однак, цей процес потребує значного проміжку у часі, аби громадяни оцінили переваги та ефективність медіації для вирішення власних конфліктних ситуацій. Наразі країни СНД визначаються для себе із моделлю медіації та адаптують власне законодавство для надання медіації офіційного статусу в державі.
Обов’язкову модель медіації визначено в Законі Азербайджанської Республіки «Про медіацію», який було прийнято 29.03.2019 року. Закон набуде чинності 01.07.2020 року. Медіація буде застосовуватись до всіх економічних спорів, у тому числі і до спорів з іноземним елементом (підпункт 3.1.1. пункту 3.1. статті 3). У випадку наявності такого виду спору, сторони мають обов’язково звернутись до медіатора до моменту подання документів в суд. Азербайджанська Республіка поки що є однією з небагатьох країн колишнього Радянського Союзу, яка вирішила впровадити обов’язковість процедури медіації в економічних спорах. На сьогодні Азербайджанська Республіка не лише прийняла Закон «Про медіацію», але і за підтримки Європейського Союзу розробила Дорожню карту створення системи медіації. Однак, медіація в Азербайджані – це про необхідність посилення міжнародної торгівлі і загалом своєї ролі і регіоні. Азербайджанська Республіка бере на себе відповідальність за запровадження медіації в країні, оскільки розуміє, що для співпраці з країнами, де медіація активно використовується, і Республіці потрібно мати медіацію. Хоча це при тому, що суди в Азербайджані приймають дуже швидко рішення і пояснення, що медіація – це швидкий процес не спрацьовує.
Про обов’язкову медіацію можна говорити і в Киргизькій Республіці, де наразі реалізується пілотний проект щодо обов’язкової судової медіації. Правовою основою для існування медіації в Киргизькій Республіці є Закон № 161 «Про медіацію», який після тривалого і складного процесу та за підтримки IDLO і Європейського Банку по Реконструкції і Розвитку було прийнято 22.06.2017 року. Більшість людей в Киргизстані вперше зіткнулися з досвідом медіації під час етнічного конфлікту, що спалахнув у 2010 році в м. Ош, південній частині країни. За підтримки проєкту ТАСК медіація допомогла різних групам населення врегулювати цей конфлікт та пом’якшила соціально-економічну напругу. Наразі ж за умовами Закону про медіацію усі суперечки в судах автоматично передаються медіатору за умови, що такі справи не належать до категорії справ про банкрутство або справ, що пов’язані з діяльністю Уряду Киргизстану. Медіація в Киргизстані існує для підтримки економічного розвитку в країні.
Добровільна модель медіації представлена в Казахстані, Вірменії, Білорусії, Молдові, Грузії, Узбекистані.
У Республіці Казахстан порядок здійснення медіації визначено в Законі «Про медіацію». Посередницька роль Казахстану помітна завдяки взаємовідносинам з Іраном та Радою Безпеки ООН і Німеччиною. Однією із причин розвитку посередництва в Казахстані є той факт, що Казахстан прагнув зменшити водні суперечки в Центральній Азії. Одна із таких суперечок – Рогунська ГЕС. Таджикистан мав намір здійснити будівництво масивної греблі, яка була запланована ще в Радянському Союзі. Будівництво мало посилити багаторічну напругу через проблеми з водою. Проблема полягає в тому, що протистояння між Узбекистаном і Таджикистаном через греблю стало настільки інтенсивним, що технічні питання стали менш важливими, ніж питання національної гордості, незалежності та безпеки. Казахстан взяв на себе дипломатичну ініціативу щодо зменшення напруженості. Окрім того, Казахстан має намір припинити війну в Афганістані, оскільки проблеми в сусідній країні також негативно відображають і на самому Казахстані: зростає організована злочинність, відбуваються громадянські протистояння. Казахстан бере на себе адміністративні функції щодо створення домовленостей по врегулюванню спорів. Тож, місія медіації в цій країні – це забезпечити стабільне економічне середовище шляхом зменшення міждержавної напруги в Центральній Азії.
Медіація в Республіці Узбекистан здійснюється у відповідності до Закону «Про медіацію», що був прийнятий 03.07.2018 року і вступив в силу 01.08.2019 року. Умови для застосування медіації визначені у статті 15 Закону Республіки Узбекистан «Про медіацію». Медіація може бути застосована в позасудовому порядку, в процесі розгляду спору в судовому порядку, до видалення суду в окрему (нарадчу) кімнату для ухвалення судового акта. Медіація може бути застосована і в процесі розгляду спору і в третейському суді. Медіація в Узбекистані існує також для забезпечення економічного розвитку, а також і для участі країни у врегулюванні спорів в Центральній Азії.
Оскільки Таджикистан також задіяних в спорах в Центральній Азії, то за підтримки IDLO та Європейського Банку по Реконструкції і Розвитку у Таджикистані триває робота над розробкою закону про медіацію. У травні 2017 року при Торгово-промисловій палаті Таджикистану був створений перший Центр медіації та права.
За даними бази законодавства країн Співдружності Незалежних Республік, у Республіці Вірменії основні правові положення, які регламентують порядок проведення процедури медіації, також визначені в Законі Республіки Вірменії «Про медіацію» № ЗР-351 від 28.06.2018. Відповідно до статей 2 та 4 цього Закону, медіація здійснюється добровільно у будь-яких цивільних спорах, а також в інших спорах, які дозволено законодавством. Загалом Вірменія знайома із посередництвом через Карабаський конфлікт. Регіональні та міжнародні посередники надавали різні мирні пропозиції щодо припинення бойових дій та забезпечення мирного врегулювання конфлікту між двома країнами.
Медіація як процес, а не як миротворчість, в країні з’явилась завдяки судовій реформі. Наразі ж медіація може бути позасудовою та судовою. Вірменія ставить перед собою ціль як загалом покращити доступ громадян до системи правосуддя і пришвидшити розгляд справ, так і за допомогою посередництва вирішувати свої спори в регіоні.
З 2013 року в Республіці Молдова впровадження медіації здійснюється за підтримки Європейського банку реконструкції та розвитку. Наразі медіація здійснюється на підставі Закону Республіки Молдова «Про медіацію», що був прийнятий 12.04.2013 та вступив в силу 21.08.2015. Медіація може бути ініційована будь-якою стороною за власною ініціативою, а також за рекомендацією органів публічної влади, судових інстанцій або органу кримінального розслідування. У рамках судового процесу суд пропонує сторонам взяти участь в інформаційній зустрічі з метою повідомлення про спосіб вирішення спорів за допомогою медіації. Молдова, як і Вірменія, також зацікавлена в пошуку способів врегулювання внутрішньодержавного конфлікту.
Дослідження медіації у світі постійно підтверджують зацікавленість країн Співдружності Незалежних Держав у питаннях впровадження та використання медіації. Не всі країни сприймають медіацію як спосіб врегулювання виключно спорів в державі, але багато хто ставить за ціль за допомогою посередництва залучати капітал, посилювати свою роль в регіоні або вирішувати поточні заморожені конфлікти в державі, де медіація мала б зменшити соціально-економічну напругу.
Україна не є членом Співдружності Незалежних Держав. У той же час, нашу державу об’єднує спільне минуле під час перебування у складі Радянського Союзу з країнами, які наразі входять до складу Співдружності Незалежних Держав. У нас також є проблеми з територіями в межах країни. Досвід впровадження медіації та аналіз шляхів використання медіації в інших країнах є корисним і для України. Такий досвід дає можливість оцінити переваги та недоліки окремих норм законодавства, яке вже запроваджено в країнах Співдружності Незалежних Держав, а також побачити всі можливості медіації. Медіація як повноцінний процес може бути ефективним, якщо для його розвитку є стратегічне бачення в самій країні. Медіаційні ж навички допомагають вести переговори та краще розуміти причину багатьох конфліктів.