Розумні строки розгляду справи судом: критерії ЄСПЛ та національна практика

Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками критерії ЄСПЛ та національну практику розумних строків розгляду справи судом, а саме:

1. Верховенство права, принцип правової (юридичної) визначеності, розумні строки.
2. Процесуальні строки: національне законодавство і судова практика.
3. Критерії «розумного строку»: практика Європейського суду з прав людини.

У рамках характеристики розумних строків розгляду справи судом акцентовано на наступному:

1. Верховенство права, принцип правової (юридичної) визначеності, розумні строки

Згідно із статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права – це панування права в суспільстві. Верховенство права, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над втручанням у право кожної людини на свободу.

Доповідь Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанської комісії) щодо верховенства права (2011 рік) визначає елементи «верховенства права»:

законність;
юридична (правова) визначеність;
заборона свавілля;
доступ до правосуддя, представленого незалежними та безсторонніми судами;
дотримання прав людини;
заборона дискримінації та рівність перед законом.

Рішення КСУ від 22.09.2005 № 5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 № 23-рп/2010, від 20.12.2017 № 2-р/2017:

Елементами верховенства права є:

принципи рівності і справедливості;
правової визначеності;
ясності і недвозначності правової норми.

Наслідки недотримання:

незабезпечення однакового застосування норм;
необмеженість трактування норм на практиці;
сваволя у правозастосуванні.

Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями.

Обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Рішення КСУ від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 31.03.2015 № 1-рп/2015, від 20.12.2017 № 2-р/2017, від 05.06.2019 № 3-р(І)/2019:

Юридичною визначеністю обумовлюється втілення легітимних очікувань, тобто досягнення бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки.

Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності.

Правова передбачуваність та правова визначеність необхідні, щоб учасники правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни юридичного регулювання у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими.

Постанова ВП ВС від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20:

ЄСПЛ неодноразово зазначав у рішеннях, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності.

Закон має бути доступний для конкретної особи та достатньо чітко сформульований, щоб вона могла, якщо це необхідно, за допомогою кваліфікованих радників передбачити в розумних межах, виходячи з обставин справи, ті наслідки, які може спричинити означена дія.

Закон має достатньо чітко визначати межі дискреції та порядок її реалізації.

Формулювання законодавства має бути достатньо передбачуваним, щоб дати особам адекватну вказівку щодо обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, які вплинуть на їхні конвенційні права… Законодавство повинно забезпечувати певний рівень юридичного захисту проти свавільного втручання з боку державних органів. Існування конкретних процесуальних гарантій у цьому контексті є необхідним.

Рішення ЄСПЛ від 21.10.2010 у справі «Дія 97» проти України», заява № 19164/04 (пункти 46, 47):

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, що передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності судових рішень.

Процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності. Учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться.

Цей принцип застосовується до усіх – не лише до сторін провадження, але й до національних судів.

Розумні строки:

Постанова КГС ВС від 11.02.2020 у справі № 910/15004/18:

Поняття «розумний строк» є оціночним, тобто таким, що визначається у кожному конкретному випадку з огляду на сукупність усіх обставин, він залежить від багатьох факторів та не повинен перевищувати меж необхідності.

Надавши оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам, а також умовам укладеного між сторонами контракту …, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про те, що термін невиконання відповідачем протягом десяти років взятих на себе зобов’язань за контрактом … не є розумним, що свідчить про порушення відповідачем взятих на себе зобов’язань та істотне порушення відповідачем умов вказаного контракту, внаслідок чого позивач був позбавлений того, на що він розраховував – отримання у власність об’єкту інвестування, що за наведених обставин є підставою для його розірвання на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Визнавши Конвенцію джерелом права та закріпивши у Законі України «Про судоустрій і статус суддів» норму статті 6 Конвенції, держава взяла на себе зобов’язання перед особою щодо забезпечення ефективного судочинства у розумні строки, за невиконання якого передбачила можливість притягнення відповідальних осіб до встановленої законом відповідальності. Сам факт порушення строку розгляду справи, несвоєчасного виготовлення повного тексту судового рішення та/або несвоєчасного надання його копії для направлення до ЄДРСР не може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді, оскільки такою підставою відповідно до п.2 ч.1 ст.106 названого Закону є саме безпідставне затягування або невжиття суддею заходів протягом строку, встановленого законом…Якщо значне навантаження в роботі, кадровий голод та право на відпочинок судді за певних умов можуть бути поясненнями огріхів у роботі, то вони повинні бути однаковими для судових проваджень. Натомість, як звертає увагу Дисциплінарна палата, в іншому судовому провадженні, яке здійснювалося приблизно у той самий час, означені обставини не стали перешкодою для розгляду справи упродовж розумних строків… З огляду на це ВРП не визнала вагомими і переконливими посилання адвоката у скарзі на надмірне навантаження судді ОСОБА_1 як на підставу для відмови у притягненні її до відповідальності (з постанови ВП ВС від 10.10.2019 у справі № 11-586сап19, якою залишено без змін рішення ВРП щодо відповідальності судді).

2. Процесуальні строки: національне законодавство і судова практика

Джерела, де вживається термін/принцип «розумний строк розгляду справи»:

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод;
Рекомендація КМ РЄ щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки;
Міжнародний пакт про громадянські і політичні права;
інші міжнародні правові документи;
рішення Європейського суду з прав людини;
Конституція України;
Закон України «Про судоустрій і статус суддів»;
процесуальні кодекси України;
Постанова Пленуму ВССУ від 17.10.2014 № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення»;
постанови Верховного Суду;
рішення Вищої ради правосуддя.

Згідно із Цивільним кодексом України (статті 251, 252):

Строк – певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається: роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Термін – певний момент у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Поняття та види процесуальних строків згідно з процесуальним законодавством України:

стаття 120 ЦПК; стаття 113 ГПК: Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, – встановлюються судом.

стаття 118 КАС: Процесуальні строки – це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені – встановлюються судом.

стаття 113 КПК: Процесуальні строки – це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов’язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.

Процесуальні строки – строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії.

Види процесуальних строків:

Строки, встановлені законом.

Строки, встановлені законом, поновлюються: ч.1 ст.127 ЦПК, ч.1 ст.119 ГПК, ч.1 ст.121 КАС.

Строки, встановлені судом, слідчим суддею або прокурором (якщо такі строки не визначені законом).

Строки, встановлені судом, продовжуються: ч.2 ст.127 ЦПК, ч.2 ст.119 ГПК, ч.2 ст.121 КАС.

Пропущений із поважних причин строк має бути ПОНОВЛЕНИЙ за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду (стаття 117 КПК).

Постанова КАС ВС від 14.03.2023 у справі № 160/26351/21 (визначення юридичної природи процесуальних строків):

Строки в адміністративному судочинстві носять імперативний характер, але деякі з них не є абсолютними (строк звернення до адміністративного суду, строк на апеляційне чи касаційне оскарження тощо), оскільки у встановлених випадках можуть поновлюватися або продовжуватися судом за заявою учасника справи або за власною ініціативою. Пропуск встановленого строку в адміністративному судочинстві, якщо від його спливу залежить реалізація закріпленого за особою суб’єктивного процесуального права, є підставою для настання відповідних процесуальних наслідків, зокрема у вигляді фактичної втрати можливості здійснення такого процесуального права (за винятком регламентованих процесуальним законодавством випадків, коли такий строк може бути поновлений чи продовжений судом, якщо він пропущений з поважних причин).

Юридична природа строків (термінів) в судочинстві полягає у тому, що вони є фундаментальною правовою категорією, оскільки визначають певні моменти, періоди, з настанням та закінченням яких пов’язані конкретні юридичні наслідки; мають вагоме практичне значення, що полягає у забезпеченні реалізації принципів правової визначеності та рівності учасників, їх дисциплінованості; виступають гарантією своєчасного судового захисту прав та інтересів осіб.

Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об’єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.

Постанова ВП ВС від 22.06.2023 у справі № 643/5369/16:

20.09.2022 ЄСПЛ ухвалив рішення у справі «Завалій та інші проти України», в якому з огляду на свою практику у справах «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03, від 03.04.2008) та «Устименко проти України» (заява № 32053/13, від 29.10.2015) констатував порушення Україною пункту 1 статті 6 Конвенції у зв’язку з порушенням принципу юридичної визначеності.

ЄСПЛ вказав на те, що суди у справах заявників, порушуючи принцип юридичної визначеності, приймали до розгляду за відсутності достатніх підстав і задовольняли скарги, подані поза межами встановленого законодавством десятиденного строку для апеляційного оскарження.

Постанова ВП ВС від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 (поважність причин пропуску процесуального строку):

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин – вони повинні бути поважними, реальними, непереборними і об’єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об’єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб’єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб’єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти:

певні явища, фактори та їх юридична природа;
тривалість строку, який пропущений;
те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв’язку із пропуском строку звернення до суду;
яка була поведінка суб’єкта звернення протягом цього строку;
які дії він вчиняв, і чи пов’язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

3. Критерії «розумного строку»: практика Європейського суду з прав людини

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій.

Критерії розумності процесуального строку для вчинення процесуальної дії ст. 121 ЦПК ст. 114 ГПК ст. 119 КАС:

достатність часу для вчинення процесуальної дії;
врахування обставин справи;
відповідність завданню (цивільного, господарського, адміністративного) судочинства.

Розумність процесуальних строків у кримінальному провадженні (ст.28 КПК):

Під час КП кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки.

Розумними вважаються строки, що є об’єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Розумні строки не можуть перевищувати передбачені КПК строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує:

прокурор;
слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції).

Проведення судового провадження у розумні строки забезпечує суд.

Постанова Пленуму ВССУ від 17.10.2014 № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» (пункт 4):

Критерії для визначення розумності строків КП:

Складність КП, яка визначається з урахуванням:

кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється КП;
обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування;
тощо.

Поведінка учасників КП.

Спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

Критерії розумності строку враховуються при:

відкладенні підготовчого засідання або розгляду справи;
оголошенні перерви у судовому засіданні;
зупиненні провадження у справі;
вирішенні спору по суті;
розгляді скарг на дії виконавця;
вирішенні процесуальних питань, пов’язаних з виконанням судових рішень.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, які є джерелом права в Україні (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») сформував критерії розумності строку розгляду справи. Зокрема, ЄСПЛ не визначає конкретних строків, які можна вважати розумними або нерозумними.

Підстави для застосування ЄКПЛ:

Неможливість справедливого розгляду справи у визначений національним законом строк. У такому випадку, застосування статті 6 ЄКПЛ та практики ЄСПЛ.

Критерії розумності строку розгляду справи за практикою ЄСПЛ:

складність справи;
поведінка учасників процесу;
поведінка судових та інших державних органів;
важливість предмету розгляду для заявника.

Строки розгляду справи НЕ можуть вважатися розумними, якщо їх порушено через:

зайнятість судді в іншому процесі;
призначення судових засідань з великими інтервалами;
затягування з передачею справи з одного суду до іншого;
безпідставне задоволення необґрунтованих клопотань учасників процесу, що спричинило відкладення розгляду справи на тривалий час;
відкладення справи через неналежну підготовку справи до судового розгляду;
невжиття заходів щодо недопущення недобросовісної поведінки учасників справи.

Першоджерело - https://tinyurl.com/4w3thn4t