В постанові від 14 квітня 2025 року по справі № 904/2796/22 (https://surl.li/llyaru) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зауважує, що матеріали оскарження ухвали у цій справі не містять доказів того, що надіслання апеляційної скарги Банку через підсистему «Електронний Суд» на адресу іншого суду відбулось внаслідок технічної несправності цієї підсистеми, а не внаслідок помилки користувача під час заповнення кроку «регіон та суд». Більш того, ключовим у питанні поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, у цьому конкретному випадку, є те, що представник Банку, подавши апеляційну скаргу мав проявити розумну обачність та поцікавитись процесуальною «долею» поданої ним апеляційної скарги.
Обставини справи
Банк подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2025 та передати справу № 904/2796/22 до суду апеляційної інстанції на стадію прийняття до розгляду апеляційної скарги.
У контексті допущених процесуальних порушень скаржник зазначає про безпідставне залишення судом апеляційної інстанції поза увагою таких обставин:
- перша скарга на оскаржувану ухвалу була подана Банком 28.08.2024 (в межах строків на апеляційне оскарження), але, з невідомих скаржнику причин, таку скаргу було надіслано підсистемою «Електронний Суд» не до Центрального апеляційного господарського суду, а до Господарського суду Дніпропетровської області;
- друга скарга подана 24.09.2024 з поясненням причин пропуску строку на оскарження та клопотанням про його поновлення. Скаржником зазначено, що хоч підсистема «Електронний суд» і була введена в експлуатацію, однак і досі працює із певними недоліками та неодноразово виходила з ладу. Більш того, до апеляційної скарги додано докази на підтвердження звернення до суду в межах строку на апеляційне оскарження (архівний файл з матеріалами першої скарги, завантажений з підсистеми «Електронний суд»).
Надавши правову оцінку наведеним доводам скаржника, суд апеляційної інстанції встановив, що представник Банку був присутній в судовому засіданні під час оголошення вступної та резолютивної частини оскаржуваної ухвали, яку отримав у електронний кабінет 22.08.2024, тоді як посилання на помилковість надіслання апеляційної скарги на адресу іншого суду не підтверджені будь-якими доказами.
Верховний Суд зауважує, що матеріали оскарження ухвали у цій справі наведеного не спростовують, адже не містять доказів того, що надіслання апеляційної скарги Банку через підсистему «Електронний Суд» на адресу іншого суду відбулось внаслідок технічної несправності цієї підсистеми, а не внаслідок помилки самого її користувача (представника Банку) під час заповнення кроку «регіон та суд» (згідно інструкції користувача підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженої наказом ДП «Інформаційні судові системи» № 230/ОД від 29.12.2023).
Більш того, ключовим у питанні поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, у цьому конкретному випадку, є те, що представник Банку (заява якого й була предметом розгляду судом першої інстанції), подавши апеляційну скаргу 28.08.2024 та будучи обізнаним, що процесуальним законом (нормами статей 260-262 ГПК України) встановлено строк протягом 5 днів з дня надходження апеляційної скарги для вирішення апеляційним судом питання щодо її прийнятності (про залишення без руху, повернення, відкриття апеляційного провадження чи відмову у відкритті), мав проявити розумну обачність та поцікавитись процесуальною «долею» поданої ним апеляційної скарги.
Натомість, вдруге скаржник подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу лише 24.09.2024, не зазначивши при цьому обґрунтованих пояснень такого звернення зі спливом відповідного строку.
У цьому зв`язку колегія суддів ураховує позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 25.09.2024 у справі № 490/9587/18, згідно якої позивач із високим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду ініційованої ним справи. У разі відсутності обставин непереборної сили ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого часу судового провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що несвоєчасне звернення Банку з апеляційною скаргою у цій справі викликане суб`єктивним обставинами та не є тими обставинами, з якими норми ГПК України пов`язують можливість поновлення строку.