Як правило, аліменти на дитину у більшості випадків покривають лише базові потреби у харчуванні, одязі та проживанні. Разом з тим, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо), що передбачено частиною 1 статті 185 Сімейного кодексу України.

Частиною 1 статті 199 СК України унормовано, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Отже, потрібно визначитись як саме суди трактують вказані у статті 185 СК України особливі обставини і чи можна завдяки ним покривати потребу дитини у навчанні за кордоном.

У Постанові від 26.08.2020 року по справі № 336/1488/19 року Верховний Суд акцентував увагу на наступному:

«Установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачем укладено договір із ФОП ОСОБА_4 про надання інформаційних (консультаційних) послуг щодо інформаційних послуг про існуючі програми освіти за кордоном для сина, відповідно до умов якого в рахунок вартості наданих послуг відповідно до пункту 4.1.1 договору ОСОБА_1 сплачено 12 000,00 грн.

ОСОБА_3 навчається у New Brunswik Communiti College, Moncton, Canadа з вересня 2018 року за напрямом «Інформаційні технології, розробка веб- та мобільних застосунків». Строк навчання 1 рік 8 місяців з оплатою 4 550,00 доларів США/рік навчання. Очікувана дата закінчення навчання 30 червня 2020 року, що підтверджено відомостями перевірки зарахування станом на 13 лютого 2019 (у засвідченому бюро перекладів «Аліф» перекладі). Фактичні витрати на навчання дитини підтверджені наданими доказами (копіями банківських переказів, платіжних доручень на SWIFT платежі), сплачені позивачем та становлять:

- 18 червня 2018 року - 651,53 доларів США за авіа-білети (вартість проїзду до коледжа у липні 2017 року),

- 30 липня 2018 року - 4 100,00 доларів США (сплата за 1 семестр навчання),

- 21 грудня 2018 року- 2 794,00 доларів США (сплата за 2 семестр навчання).

Загальна сума витрат становить 7 545,53 доларів США, що станом на 15 лютого 2019 згідно з офіційним курсом НБУ на момент подання позову (27,15 грн за 1 долар США) складає 204 861,14 грн, а з урахуванням сплати за надання інформаційних послуг - 216 861,14 грн.

Усі витрати позивач сплатила до повноліття сина, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 червня 2019 року позов задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на їх дитину ОСОБА_3 у загальному розмірі 108 430,57 грн; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Постановою Запорізького апеляційного суду від 04 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення; рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 червня 2019 року залишено без змін.

Верховний Суд зазначив, що аналіз статей 180, 181, 185 СК України вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу, тощо. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Звертаючись з позовом до суду ОСОБА_1 посилалася на те, що у зв`язку із навчанням дитини за кордоном за напрямом «Інформаційні технології, розробка веб- та мобільних застосунків» нею сплачено кошти за навчання, дорогу до Канади та інформаційні витрати.

Суд касаційної інстанції зауважує, що навчання особи з метою здобуття професійної освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини. Отже такі витрати не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами, у розумінні статті 185 СК України.

Крім того, позивач не довела існування особливих обставин, які зумовили б необхідність платного навчання дитини за кордоном при наявності можливості проходження навчання у державних закладах освіти, не навела мотивів вибору освітнього закладу, що, зокрема, залежить від матеріальних можливостей та бажання батьків, а також погодження такого вибору з батьком дитини.

ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження того, що між нею та відповідачем були узгоджені питання щодо навчання сина за кордоном. Навчальний заклад New Brunswik Communiti College, Moncton, Canadа було обрано позивачем на власний розсуд, без погодження із відповідачем.

Ураховуючи вказані обставини справи, суд касаційної інстанції приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову».

Також варто приділити увагу справі № 756/9882/19 в контексті додаткових витрат на дитину, яка навчається за кордоном.

ОСОБА_1 у липні 2019 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому серед інших вимог просила:

…

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі, що становить суму в гривневому еквіваленті в 207 000, 00 дол. США за офіційним курсом Національного банку України на день стягнення;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі, що складає суму у гривневому еквіваленті в 39 000, 00 євро за офіційним курсом Національного банку України на день стягнення.

На обґрунтування заяви про зміну позовних вимог ОСОБА_1 посилалася та на, що позов подано до суду у липні 2019 року, розгляд справи здійснюється тривалий час і за цей період ОСОБА_3 досяг повноліття, тому просила суд також стягувати аліменти за вимогами статей 199-201 Сімейного кодексу України (далі - СК України) до закінчення навчання у вищому навчальному закладі. Позивачка зазначала, що у складі зазначених нею додаткових витрат на дітей мають бути стягнені також і витрати на навчання сина ОСОБА_3 в університеті, які за увесь час навчання тривалістю 5 років складатимуть 39 000, 00 євро. Зауважувала, що саме вона несе витрати на здобуття сином освіти, тоді як відповідач повністю відсторонився від цього процесу та понесення витрат на навчання сина. Оплата за один рік навчання ОСОБА_3 в університеті за кордоном за обраною ним спеціальністю складає 7 800, 00 євро. Додатково оплачуються витрати на проживання (гуртожиток), харчування, транспортні витрати та інші витрати на забезпечення життєдіяльності сина за межами України.

Рішенням від 21 липня 2022 року Оболонський районний суд міста Києва частково задовольнив позов ОСОБА_1 .

…

Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на період навчання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 20 000, 00 грн, щомісячно, починаючи з вересня 2020 року і до закінчення ним навчання, але не триваліше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.

Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 , за 2020-2021 навчальний рік у розмірі 7 085, 00 євро за офіційним курсом Національного банку України на дату стягнення.

Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період навчання з 01 вересня 2020 року до 30 червня 2021 року в розмірі 160 900, 00 грн.

В іншій частині вимог позову відмовив. Здійснив розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції обґрунтовував ухвалене рішення тим, що при визначенні розміру аліментів суд першої інстанції врахував, що відповідач є працездатним, офіційно працює та має можливість належно забезпечувати своїх дітей. Виходячи з принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дітей, з урахуванням принципу співмірності, достатніх потреб дітей, дійсної участі батьків у їх утриманні, беручи до уваги матеріальний стан платника аліментів, та з урахуванням того, що відповідач фактично не заперечує брати участь у матеріальному утриманні дітей, суд вважав за можливе стягувати аліменти на кожну дитину у відповідному розмірі. Також суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_3 досяг повноліття та продовжує навчатися за кордоном у вищому навчальному закладі. Суд не встановив існування обставин, які б перешкоджали відповідачу у виконанні батьківських обов`язків стосовно його повнолітнього сина. З наведених підстав суд першої інстанції виснував про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на період навчання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 20 000 грн щомісячно.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення додаткових витрат на навчання доньки, суд першої інстанції дав оцінку тому, що обрання напрямку та закладу навчання для ОСОБА_4 здійснювалося обома батьками спільно, проти навчання доньки у платному приватному закладі відповідач на той час не заперечував, підписував документи на навчання доньки. Врахувавши те, що за 2020-2021 навчальний рік позивачка сплатила 321 800, 00 грн, суд зробив висновок, що з ОСОБА_2 підлягає стягненню половина цих витрат в розмірі 160 900, 00 грн. Підстав для стягнення додаткових витрат на майбутнє суд не встановив.

Стосовно додаткових витрат на навчання сина суд першої інстанції врахував, що відповідач не заперечував проти стягнення цих витрат та готовий брати участь у витратах на навчання сина в Нідерландах, тому оскільки витрати за 2020-2021 навчальний рік становлять 14 170, 00 євро, тому половина цих витрат в розмірі 7 085, 00 євро підлягає стягненню з ОСОБА_2.

Постановою від 07 грудня 2022 року Київський апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_2, скасував рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 липня 2022 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткових витрат на ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, 2020-2021 навчальний рік у розмірі 7 085, 00 євро за офіційним курсом Національного банку України на дату стягнення, ухвалив у цій частині нове рішення, яким відмовив у задоволенні цієї позовної вимоги.

Водночас суд апеляційної інстанції зауважив, що у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України (додаткові витрати на дитину) не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу, тому суд першої інстанції помилково стягнув з ОСОБА_2 додаткові витрати на ОСОБА_3 за навчання у 2020-2021 навчальному році у розмірі 7 085, 00 євро.

Верховний Суд погодився Постановою від 08.05.2023 року у вказаній справі №756/9882/19 і апеляційну скаргу залишив без задоволення.

У Постанові від 12.01.2022 по справі № 640/15771/19 Верховний Суд зробив висновок, що надання послуг із організації вступу до вищих навчальних закладів для здобуття професійної освіти, щодо підготовки документів для поїздки на навчання до навчального закладу за кордоном, вступ до навчального закладу за кордоном та консультації з цих питань є особливими обставинами, щодо яких передбачено стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини відповідно до положень статті 185 СК України.

Також варто звернути увагу на ще одну важливу Постанову Верховного Суду від 17.05.2023 року по справі № 753/20347/20, в якій суд дійшов висновку, що завершення повнолітньою дочкою/сином, до досягнення ними 23 років, навчання на певному освітньому рівні та:

1) безпосередній після цього перехід (вступ) до навчального закладу на наступний рівень освіти; або

2) безпосередній після цього перехід (вступ) до навчального закладу для здобуття освіти на наступному рівні чи за іншою спеціальністю,

незалежно від того, чи відбувається це в тому самому або у різних начальних закладах освіти, не свідчить про припинення навчання та, відповідно, саме по собі не є підставою для припинення права на утримання (аліменти).

При цьому, як вступ (перехід) на наступний освітній рівень навчання, так і вступ (перехід) до іншого навчального закладу після завершення навчання та здобуття певного рівня освіти, пов`язані із певними часовими періодами, протягом яких не відбувається безпосередньо освітній процес, однак триває освітня діяльність, зокрема вступна кампанія (подача документів, здача іспитів, проходження співбесід, видання наказу про зарахування до навчального закладу тощо).

Такі процедури, що тривають певні періоди часу, є об`єктивними, нормативно врегульованими та їх тривалість не залежить від волі особи, яка здобуває освіту.

Аналіз положень частини другої статті 199 СК України свідчить, що законодавець не передбачив такої можливості, як зупинення нарахування аліментів, переривання сплати аліментів у певні періоди, зокрема коли повнолітня дитина безпосередньо не бере участі в освітньому процесі, або звільнення платника аліментів від сплати аліментів на утримання повнолітньої дитини у зв`язку з продовженням нею навчання в період канікул, переходу на навчання на інший освітній рівень або до іншого навчального закладу, зокрема вступу до магістратури. Правило частини другої статті 199 СК України виключно охоплює випадки припинення права повнолітньої дитини на утримання у разі припинення навчання, тобто закінчення або відрахування з навчання. Законодавець не передбачив винятку з правила частини першої статті 199 СК України, зокрема застереження про те, що канікулярний період, період вступу до вищого навчального закладу для здобуття вищого рівня освіти не входять до складу періоду нарахування та сплати аліментів одним із батьків на користь повнолітньої дитини.

Які висновки можна зробити з озвучених позицій Верховного Суду ?

1. Якщо один з батьків хоче стягнути з іншого аліменти на дочку або сина, яким не виповнилось 23 роки і які продовжують навчання (за кордоном або в Україні), для цього потрібно застосовувати спеціальну норму статті 199 СК УКраїни.

2. Перебування дочки або сина на канікулах в період навчання або перехід на новий рівень навчання до виповнення 23 років не є підставою для закінчення стягнення аліментів за вищевказаною статтею.

3. Якщо один з батьків хоче стягнути з іншого вартість надання послуг із організації вступу до вищих навчальних закладів для здобуття професійної освіти дочки або сина, щодо підготовки документів для поїздки на навчання до навчального закладу за кордоном, вступ до навчального закладу за кордоном та консультації з цих питань, такі витрати входять до особливих обставин як додаткові і в цьому випадку можна застосовувати положення статті 185 СК України.

4. Вступ до іноземного навачального закладу на платній основі бажано погоджувати попередньо з іншим з батьків, що надасть більше шансів при стягненні аліментів на навчання та додаткових витрат до 23 років.