«Розірвання шлюбу за законодавством Республіки Польща»
Публікацію підготувала Солтисяк Марина, адвокат
Новини та події
20.01.2022

В рамках рубрики Центру сімейного права «Сімейне право зарубіжних країн: коротко про головне» продовжуємо знайомити Вас з правовим регулюванням різних аспектів сімейних відносин у зарубіжних країнах. Дана публікація присвячена порядку та особливостям розірвання шлюбу за законодавством Республіки Польща.

 

Основними нормативно-правовими актами, які визначають підстави, умови та порядок припинення шлюбу в Польщі є Сімейний та опікунський кодекс 25.02.1964 року (Ustawa z dnia 25.02.1964 r. Kodeks rodzinny i opiekuńczy) та Цивільний процесуальний кодекс 17.11.1964 року (Ustawa z dnia 17.11.1964 r. Kodeks postępowania cywilnego).

 

Відповідно до законодавства Польщі шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим, а також внаслідок його розірвання (rozwód). Шлюб розривається виключно судом за позовом одного з подружжя.

 

Підставою розірвання шлюбу є повне та тривале припинення подружнього життя (стосунків емоційних, фізичних та економічних).

 

Позов про розірвання шлюбу подається до окружного суду за останнім місцем проживання подружжя, якщо хоча б один з них проживає там на момент подання позову. За відсутності такої обставини, позов подається до окружного суду за місцем проживання відповідача, або ж, у разі відсутності й цієї обставини, — за місцем проживання позивача.

 

Разом з тим, справи про розірвання шлюбу розглядаються польськими судами, якщо:

— відповідач має місце проживання чи перебування на території Республіки Польща, або

— обоє з подружжя мали останнє місце проживання чи перебування на території Республіки Польща і хоча б один з них проживає там на момент подання позову, або

— позивач мінімум протягом року до моменту відкриття провадження у справі має місце проживання чи перебування на території Республіки Польща, або

— позивач є громадянином Польщі та мінімум протягом шести місяців до моменту відкриття провадження у справі має місце проживання чи перебування на території Республіки Польща, або

— обоє з подружжя є громадянами Польщі.

 

Таким чином, навіть шлюб між іноземцями, укладений за законодавством іншої держави, може бути розірваний в Польщі, якщо подружжя або один з них проживає на її території.

 

В рамках справи про розірвання шлюбу сторони можуть понести наступні судові витрати:

— фіксований судовий збір у розмірі 600 Польських злотих (еквівалентно приблизно 4300 гривням) за подання позовної заяви про розірвання шлюбу, який сплачується позивачем;

— фіксований судовий збір у розмірі 1000 Польських злотих (еквівалентно приблизно 7200 гривням) за вимогу про поділ спільного майна подружжя. Однак, якщо заявляється вимога про поділ майна на підставі узгодженого сторонами проекту його поділу, то розмір судового збору становить 300 Польських злотих (еквівалентно приблизно 2200 гривням);

— фіксований судовий збір у розмірі 200 Польських злотих (еквівалентно приблизно 1450 гривням) за вимогу про примусове виселення одного з подружжя з житлового приміщення, де сторони продовжують проживати разом;

— судові витрати у розмірі, пропорційному до розміру стягуваних аліментів (наприклад, 30 Польських злотих за аліменти у розмірі до 500 Польських злотих, 100 Польських злотих за аліменти у розмірі 500 — 1500 Польських злотих і т.д.) за вимогу про стягнення аліментів на утримання одного з подружжя.

 

Додатково сторона, інтереси якої під час розгляду справи в суді представляє процесуальний представник (адвокат або юрисконсульт), сплачує гербовий збір за довіреність у розмірі 17 Польських злотих (еквівалентно приблизно 125 гривням) на рахунок виконавчого органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням суду.

 

Документи про сплату судового та гербового зборів додаються до позовної заяви разом з копіями документу, що підтверджує реєстрацію шлюбу, свідоцтв про народження дітей (якщо подружжя їх має), інших документів, що можуть бути доказами для підтвердження обставин, на які посилається позивач, та копією позову та доданих до нього документів для надсилання відповідачу.

 

В першій інстанції справи про розірвання шлюбу розглядаються судом у складі одного професійного судді як головуючого та двох присяжних.

 

Розгляд даної категорії справ здійснюється в закритих судових засіданнях, крім випадків, коли сторони бажають відкритого розгляду справи і суд вирішить, що це не загрожує моральності.

 

Якщо в ході судового розгляду суд дійде до переконання, що існує можливість збереження подружнього життя, він зупиняє провадження у справі з метою надання подружжю часу на примирення. Відновлення зупиненого провадження здійснюється судом за заявою однієї зі сторін, яка може бути подана не раніше, ніж через три місяці з моменту зупинення провадження. При цьому, в разі, якщо така заява не надійде протягом року з дня зупинення провадження, суд закриває провадження у справі, що, однак, не позбавляє позивача права повторно звернутися до суду з позовом про розірвання шлюбу. Зупинення провадження у справі з метою примирення подружжя може відбутися лише раз в ході розгляду справи.

 

Крім того, якщо існує можливість збереження подружнього життя, суд може скерувати сторони на медіацію (в тому числі й в разі зупинення провадження у справі), предметом якої буде примирення подружжя. Також, на будь-якій стадії розгляду справи суд має можливість направити сторони на медіацію з метою мирного врегулювання спірних питань, які стосуються, наприклад, задоволення потреб сім’ї, аліментів, опіки над дітьми, порядку спілкування з ними або поділу майна подружжя.

 

Розглядаючи справу про розірвання шлюбу суд повинен вирішити питання щодо вини кожного з подружжя в припиненні подружнього життя. Так, в рішенні про розірвання шлюбу суд може встановити (в залежності від обставин справи):

— виключну винуватість одного з подружжя;

— спільну винуватість подружжя;

— невинуватість жодного з подружжя.

 

Однак, у разі спільного бажання сторін, суд взагалі не вирішує питання про вину і вважається, що жоден з подружжя не винуватий у припиненні подружнього життя.

 

Обставина щодо винуватості має істотне значення при розірванні шлюбу, оскільки від неї залежать умови призначення аліментів на утримання одного з подружжя.

 

Так, у випадку встановлення невинуватості жодного з подружжя або спільної вини, а також при невирішенні питання про вину за спільним бажанням сторін, обов’язок одного з подружжя щодо утримання іншого після розірвання шлюбу виникає тільки у випадку, якщо останній опинився у скрутній матеріальній ситуації.

 

Під скрутною матеріальною ситуацією розуміють неможливість особи задовольнити свої виправдані потреби (харчування, одяг, побутова хімія, лікування, освіта, реабілітація тощо), попри максимальне використання такою особою свого майнового та трудового потенціалу.

 

Однак, у разі розірвання шлюбу з вини тільки одного з подружжя, невинувата особа має право на утримання також, якщо внаслідок розлучення її матеріальне становище значно погіршилось. В такому випадку той з подружжя, хто невинуватий у розірванні шлюбу, має право на стягнення аліментів з винної сторони для задоволення своїх виправданих потреб навіть, якщо він не перебуває у скрутній матеріальній ситуації.

 

Варто зазначити, що законодавство Польщі не встановлює мінімального та максимального розміру аліментів, які призначаються на одного з подружжя. При вирішенні даного питання суд бере до уваги майнові, фінансові та трудові можливості того з подружжя, з якого стягуються аліменти, тобто його стан здоров’я, вік, освіту, кваліфікацію та майно, що перебуває у власності. При цьому, оцінюючи доходи особи, з якої стягуються аліменти суд враховує не те, скільки така особа фактично заробляє, а скільки вона здатна заробити, працюючи за фахом, використовуючи повною мірою свою кваліфікацію.

 

Обов’язок щодо утримання одного з подружжя припиняється з моменту реєстрації ним нового шлюбу. Однак, якщо аліменти стягуються з особи, яка визнана невинуватою у розірванні шлюбу, то обов’язок щодо утримання може тривати не довше, ніж п’ять років з моменту винесення рішення про розірвання шлюбу.

 

Якщо подружжя має спільних неповнолітніх дітей, суд під час розгляду справи про розірвання шлюбу повинен вирішити питання щодо опіки над дітьми, встановлення місця їх проживання, способу та порядку спілкування з ними, участі кожного з батьків у їх вихованні та утриманні.

 

При прийнятті рішення з даних питань суд враховує так звану батьківську угоду, якщо така укладена між подружжям. Дана угода укладається в простій письмовій формі, повинна містити умови щодо опіки над дітьми, контактів з ними, а також участі батьків у їх утриманні та вихованні, і, що найважливіше, повинна відповідати добробуту дітей. При цьому вважається, що брати і сестри мають виховуватися разом, крім випадків, коли інтереси дитини вимагають іншого.

 

Ще одне питання, яке повинно бути вирішене судом при розгляді справи про розірвання шлюбу – це спільне житло подружжя.

 

Якщо подружжя проживає в спільному житловому приміщенні і планує проживати в ньому разом після розлучення, суд в рішенні про розірвання шлюбу встановлює спосіб використання такого приміщення розлученим подружжям на час подальшого спільного проживання в даному помешканні.

 

За спільною заявою сторін суд в рішенні про розірвання шлюбу може вирішити про поділ спільного житлового приміщення між подружжям або про передачу такого приміщення у власність одному з подружжя, за умови, що другий погоджується виселитися без надання йому житла на заміну.

 

У виняткових випадках, в разі якщо один з подружжя своєю вкрай неприйнятною поведінкою робить спільне проживання неможливим, за заявою другої сторони суд може прийняти рішення про примусове виселення такої особи.

 

В рішенні суд може також визначити перелік предметів, що знаходяться в житловому приміщенні, які повинні бути передані особі, що виселяється.

 

В будь-якому разі, вирішуючи питання про спільне житло, суд зобов’язаний перш за все врахувати інтереси неповнолітніх дітей та того з подружжя, з ким вони залишаються проживати.

 

Питання щодо поділу іншого спільного майна подружжя вирішуються в рамках розгляду справи про розірвання шлюбу тільки за заявою одного з подружжя, за умови що це не призведе до надмірного затягування розгляду справи, інакше спір про поділ спільного майна розглядатиметься в окремому судовому процесі.

 

Такий значний обсяг обставин, щодо яких суд повинен прийняти рішення, розглядаючи справу про розірвання шлюбу, та, відповідно, доказів, що мають бути досліджені, призводить до того, що справи даної категорії в польських судах розглядаються від кількох місяців до кількох років.

 

Однак, якщо відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу, жодна зі сторін не просить про встановлення вини, подружжя не має спільних дітей та відсутня необхідність вирішення майнового спору, шлюб може бути розірвано вже в першому судовому засіданні. Проте, навіть якщо обидві сторони не заперечують проти розлучення, суд зобов’язаний вислухати пояснення кожної зі сторін і встановити, чи дійсно має місце повне та тривале припинення подружніх стосунків.

 

Варто зазначити, що рішення у справі про розірвання шлюбу не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Крім того, якщо хоча б одна зі сторін зареєструвала новий шлюб після набрання рішенням законної сили, не можуть бути поновлені пропущені строки на оскарження такого рішення, а також воно не може бути переглянуте за нововиявленими або виключними обставинами.

 

Той з подружжя, який змінив прізвище під час реєстрації шлюбу і після його розірвання бажає повернутися до дошлюбного прізвища, має три місяці з моменту набрання рішенням про розірвання шлюбу законної сили для подання до довільного управління цивільного стану або консула (якщо особа перебуває за кордоном) «декларації» (oświadczenie) про повернення до дошлюбного прізвища, на підставі якої вносяться відповідні зміни до реєстру актів цивільного стану. Після спливу тримісячного строку змінити прізвище можна тільки в загальному адміністративному порядку на підставі обґрунтованої заяви з поважних причин (наприклад, прізвище є образливе, принижує людську гідність, пов’язане з травмуючими переживаннями тощо).

 

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили. Суд протягом семи днів з моменту набрання рішенням законної сили надсилає до відповідного управління цивільного стану копію рішення для внесення змін до реєстру актів цивільного стану.

 

Сімейний та опікунський кодекс визначає також обставини, за яких розірвання шлюбу не допускається, а саме:

— якщо, не дивлячись на повне та тривале припинення подружнього життя, внаслідок розірвання шлюбу могло б постраждати добробут спільних неповнолітніх дітей подружжя або, якщо з інших причин розлучення суперечило б принципам соціального співіснування;

— якщо про розірвання шлюбу просить той з подружжя, хто є виключно винуватий у припиненні подружнього життя, за виключенням випадків, коли другий з подружжя погоджується на розірвання шлюбу або, коли відсутність такої згоди за даних обставин суперечить принципам соціального співіснування.

 

На завершення варто додати, що в листопаді 2021 року Міністерство юстиції підтвердило, що працює над проектом змін до Сімейного та опікунчого кодексу, які стосуватимуться зокрема і порядку розірвання шлюбу в бік його фактичного ускладнення.

 

Так, проект передбачає запровадження так званого інформаційного провадження, яке буде обов’язковим в ситуації, коли розглядатиметься справа про розлучення між подружжям, яке має неповнолітніх дітей. Таке провадження повинно буде тривати не менше, ніж місяць і матиме на меті, за словами авторів проекту, надати подружжю час на взаємне з'ясування проблем і досягнення згоди, щоб таке важливе рішення, коли йдеться про добробут їхніх дітей, не приймалося поспіхом. Якщо ж батьки не візьмуть участь у даному провадженні, позовна заява про розірвання шлюбу розглядатися судом не буде.

 

Крім того, проект передбачає збільшення розміру судових витрат при поданні позову про розірвання шлюбу.

 

Автори проекту зазначають, що такі зміни направлені на охорону міцності сім’ї.

 

Однак, на разі це лише проект і поки що невідомо, чи він буде ухвалений Парламентом та чи набере законної сили.

 

Сімейний та опікунський кодекс 25.02.1964 року (Ustawa z dnia 25.02.1964 r. Kodeks rodzinny i opiekuńczy)

Цивільний процесуальний кодекс 17.11.1964 року (Ustawa z dnia 17.11.1964 r. Kodeks postępowania cywilnego)

Закон про акти цивільного стану 28.11.2014 року (Ustawa z dnia 28.11.2014 r. Prawo o aktach stanu cywilnego)

Закон про гербовий збір 16.11.2006 року (Ustawa z dnia 16.11.2006 r. o opłacie skarbowej)

Закон про судові витрати в цивільних справах 28.07.2005 року (Ustawa z dnia 28.07.2005 r. o kosztach sądowych w sprawach cywilnych)

Якщо ви адвокат і маєте бажання розвиватися у сфері сімейного права-запрошуємо до закритої професійної групи у ФБ: https://bit.ly/3izSMSK