Законом України «Про виконавче провадження» передбачено як один із заходів примусового виконання рішень звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію або інші доходи боржника.
При цьому, аби не залишити боржника без засобів існування, Законом чітко встановлено розмір такого відрахування. За загальним правилом із заробітної плати та пенсії боржника може бути відраховано не більше 20 % від так званого «чистого доходу», тобто після відрахування сум всіх податків.

У певних випадках, наприклад у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим злочином, розмір відрахувань може бути збільшено до 50 % від доходу, і за окремих, виключних обставин (наприклад, у разі відбування боржником покарання у вигляді виправних робіт) – до 70 %.

Таким чином, на сьогодні умови погашення боргу за рахунок часткових стягнень із доходів боржника дозволяють останньому мати змогу отримувати певний прибуток для покриття поточних затрат.
У той же час законодавством уповноважено виконавця накладати арешти на рахунки боржника в банківських установах. Крім того, законом приписується арештовувати та списувати всі безготівкові кошти боржника, перш ніж реалізовувати інше рухоме та нерухоме майно.

Отже, за вказаних законодавчих норм виконавець зобов’язаний під час відкриття виконавчого провадження невідкладно арештувати кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі і на рахунку, на який боржник отримує заробітну плату. Тобто при накладенні арешту на такі рахунки боржник фактично позбавляється можливості отримувати офіційний дохід, при цьому порушується умова про виключно часткове відрахування коштів, про яку згадувалося вище.

Разом з тим статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» перелічено рахунки, на які заборонено накладати арешт, зокрема це кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, правовий режим яких визначається здебільшого законодавством про енергопостачання.

Слід зазначити, що виконавець не має можливості перевірити, чи належить рахунок боржника, на який накладається арешт, до зарплатних, оскільки на сьогодні арешт рахунків у найбільших банках країни здійснюється автоматизовано, після підписання виконавцем на постанови про арешт коштів кваліфікованим електронним підписом.

У тих банках, які не підключені до відповідної автоматизованої системи, арешт накладається після отримання паперового документа, де зазвичай виконавцем не вказується номер рахунку боржника, а тому арешт накладається на кошти, що містяться на всіх рахунках боржника у відповідному банку.

Із зазначеного слідує, що обов’язок перевіряти належність рахунку боржника до так званих захищених рахунків покладається на банк.
Відповідно до Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків – резидентів і нерезидентів від 12.11.2003 № 492 рахунок, який відкривається, у тому числі для зарахування заробітної плати, пенсії, стипендії чи соцвиплат, є звичайним поточним рахунком. Тобто такий рахунок відкриває фізична особа для власних потреб, і на нього можуть зараховуватися будь-які кошти, а не тільки кошти заробітної плати чи іншого офіційного доходу. За таких обставин банк не може відносити відповідний рахунок до спеціальних та відмовляти в його арешті виконавцю.

Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачається зняття арешту з коштів виконавцем самостійно у разі отримання ним відомостей, що відповідний рахунок має спеціальний режим використання. Проте, як роз’яснюють у Національному банку України, йдеться про рахунки, які відкриті згідно зі статтями 15-1 Закону України «Про електроенергетику», статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» та відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов’язаних із забезпеченням ядерної безпеки».

Таким чином, законодавством не встановлено механізму розблокування рахунку, на який зараховуються офіційні доходи боржника, інакше як за рішенням суду.

Підсумовуючи, слід зазначити, що на сьогодні нормативно-правове регулювання можливості позасудового розблокування зарплатного рахунку потребує перегляду та уточнень. І ця проблема не знаходиться в площині лише Закону України «Про виконавче провадження», позаяк недостатньо доповнити його пунктом щодо надання виконавцю права самостійного зняття арешту з рахунку, на який боржником отримується заробітна плата. Адже всім відомо, що здебільшого в сучасних умовах боржники використовують такі рахунки для власних потреб, у тому числі і для отримання прибутку, не пов’язаного з офіційним доходом. Але водночас за таких обставин порушується право боржників на працю та інші конституційні права, оскільки Закон України «Про виконавче провадження» містить досить справедливу норму щодо часткового стягнення коштів із доходів боржника, проте особливості правового режиму рахунків, на які зараховуються відповідні виплати, не дозволяють повною мірою забезпечити баланс інтересів сторін виконавчого провадження. Таким чином, проблема полягає в юридичному статусі зарплатних рахунків, а тому необхідний перегляд саме законодавства, що регулює відповідні правовідносини банку та клієнтів.