Режим окремого проживання подружжя
Давайте бути відвертими, Сімейний кодекс не перечитується та значення основних понять забуваються. На нашу думку, в кожній справі сімейний адвокат має переконувати не лише судовою практикою, але й володіти правильною термінологією, знати теорію сімейного права. В рамках діяльності Центру сімейного права ВША НААУ та рубрики «Теорія сімейного права: не забуваймо про головне» представляємо публікацію на тему “Режим окремого проживання подружжя”
Публікації лекторів
12.08.2021

Матеріал підготувала Інна Скузь,

адвокат із сімейних справ,

спеціально для Центру Сімейного Права ВША

Давайте бути відвертими, Сімейний кодекс не перечитується та значення основних понять забуваються. На нашу думку, в кожній справі сімейний адвокат має переконувати не лише судовою практикою, але й володіти правильною термінологією, знати теорію сімейного права. В рамках діяльності Центру сімейного права ВША НААУ та рубрики «Теорія сімейного права: не забуваймо про головне» представляємо публікацію на тему “Режим окремого проживання подружжя”.

Ні для кого не секрет, що через різні погляди на життя та постійні конфлікти подружжя може почати жити окремо. Розлучення, можливо, не входить в їхні плани, а інколи взагалі заборонено законом: жінка є вагітною або подружжя має дитину до 1 року (якщо, звичайно, один із подружжя не вчиняє злочинні дії стосовного іншого). Інколи буває і так, що одному із подружжя пропонують роботу за кордоном і чоловік, наприклад, вимушений виїхати в іншу країну і жити там 2-3 роки окремо від своєї дружини.

В таких випадках, з метою захисту своїх майнових прав та права на батьківство одного чи обох з подружжя, чоловік і дружина можуть встановити собі «режим окремого проживання». Це не суперечить Конституції України або сімейному законодавству, оскільки інститут сепарації є юридичним закріпленням права кожного з подружжя на особисту свободу та права вибору місця проживання (ст. 33 Конституції України, ст. 7, 56 Сімейного кодексу України).

Які ж привілеї надає подружжю встановлення режиму окремого проживання?

Так, стаття 120 Сімейного кодексу України закріплює, що у разі встановлення вказаного вище режиму:

⠀

  • Майно, яке буде придбано подружжям, не вважатиметься їх спільною сумісною власністю. Тобто, якщо чоловік або дружина в цей час придбає собі новий автомобіль, інший із подружжя не буде вважатися співвласником такого авто. Також не будуть підлягати розподілу між подружжям грошові кошти, які чоловік або дружина може отримати в цей час у вигляді заробітної плати, доходів від підприємницької діяльності, дивідендів, гонорарів. Так само, якщо хтось із подружжя вирішить взяти кредит в банку або позичити під розписку грошові кошти, то встановлений режим окремого проживання убезпечить іншого з подружжя від можливості повернення у майбутньому таких боргів із власних коштів.

  • Дитина, народжена дружиною після спливу 10 місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка. Це знімає у майбутньому з чоловіка можливі претензії жінки на предмет виплати ним аліментів або додаткових витрат на дитину.

Натомість, всі інші права і обов’язки чоловіка і дружини, передбачені Сімейним кодексом України як подружжя та як батьків, зберігаються. Крім того, якщо між подружжям існує шлюбний договір, то режим окремого проживання не припиняє також прав та обов'язків подружжя, які встановлені таким договором.

Для встановлення режиму окремого проживання необхідно звернутися до суду або:

  • за спільною заявою подружжя, якщо чоловік і дружина разом готові до цього, або

  • за позовом одного із подружжя, якщо спільної згоди встановити режим окремого проживання між подружжям немає.

За подання вказаної вище спільної або позовної заяви сплачується судовий збір.

Справи про встановлення режиму окремого проживання розглядаються судом в порядку окремого провадження — це вид непозовного цивільного судочинства (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).

Під час розгляду таких справ суд досліджує неможливість або небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно, а також наявність доказів припинення або вимушеного припинення сімейних відносин між подружжям. Додатково Суд також перевіряє, щоб встановлення окремого проживання подружжя було доцільним, а не фіктивним способом вирішення спірних майнових питань. Водночас, наявність у подружжя дітей не є перешкодою у встановленні судом режиму окремого проживання.

Законом не обмежується час, протягом якого може тривати режим окремого проживання. Позивач або чоловік і жінка спільно самостійно визначають строк дії такого режиму. Якщо до суду подана позовна заява про встановлення режиму окремого проживання терміном на 2 роки, суд обов’язкового враховує думку відповідача про це. Якщо ніхто із сторін по справі не просить встановити конкретну тривалість режиму окремого проживання, Суд може встановити такий режим без обмеження строку.

На щастя, режим окремого проживання припиняється у разі поновлення сімейних відносин або за рішенням суду на підставі заяви одного з подружжя (ст. 119 Сімейного кодексу України).

Звичайно, краще отримати судове рішення про поновлення сімейних відносин, для того, щоб у майбутньому не виникало ситуацій, де потрібно доводити нотаріусу або судді, що один із подружжя не мав права вчиняти правочин щодо відчуження майна без згоди іншого з подружжя.

Бажаю всім сімейним парам жити щасливим, дружнім життям, однак, якщо у Вас виникнуть ситуації, про які я вже зазначала на початку даної статті, не забувайте використовувати такий інструмент як встановлення режиму окремого проживання подружжя.