Репресія vs. Превенція: Критичний Аналіз Проекту Закону №14124 про посилення покарання за злочини проти дітей у світлі Європейського досвіду

1. Актуальність та мета Проекту Закону

Проєкт Закону України № 14124 від 16.10.2025 (далі – Проєкт Закону) спрямований на посилення відповідальності за тяжкі та особливо тяжкі злочини проти дітей (умисне вбивство, тяжкі тілесні ушкодження, сексуальні злочини). За ці діяння пропонують застосовувати максимальну санкцію статті у вигляді довічного позбавлення волі.

Суспільна потреба у таких змінах продиктована зростанням резонансних справ, що шокують суспільство. 24.10.2025 ювенальні прокурори скерували до суду обвинувальний акт стосовно колишнього педагога з Київщини, якому інкримінують сексуальне насильство над трьома 12-річними учнями та виготовлення дитячої порнографії (ч. 4, 6 ст. 153 та ч. 3 ст. 301-1 Кримінального кодексу України (далі – КК)), за що йому загрожує довічне позбавлення волі. Цей та подібні випадки, включно зі статистикою (за 19 місяців 531 дитина постраждала від сексуального насильства, 67 стали жертвами вбивств), підтверджують критичну необхідність посилення захисту, але водночас ставлять під сумнів виключно репресивну відповідь Законодавця (веб-посилання: https://unn.ua/news/vchynyv-seksualne-nasylstvo-nad-uchniamy-ta-znimav-dytiachu-pornohrafiiu-na-kyivshchyni-sudytymut-pedahoha).

2. Критичний аналіз пояснювальної записки та обґрунтування

У розділі 1 "Обґрунтування" до Проєкту Закону досить сухо описано причини посилення санкцій, але зовсім не приділено уваги: іноземному досвіду подолання рецидивів, питанню відшкодування шкоди потерпілим, індивідуалізації покарань та виявленню першопричин вчинення цих видів злочину.

Прийняття на законодавчому рівні законів-штампів є небезпечною практикою, яка повністю йде всупереч конституційним принципам. Відповідно до абз. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Безумовне довічне позбавлення волі для широкого спектру злочинів порушує принцип індивідуалізації та унеможливлює оцінку ступеня суспільної небезпеки та мотивів вчиненого.

У абз. 3 п.п. 2.2. п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16.09.2020 року № 11-р/2020 сформовано базовий алгоритм, яким повинен користуватися Парламент: "Законодавець може ухвалювати законодавчі акти виключно на розвиток конституційних приписів, конкретизуючи та деталізуючи їх; це означає, що Верховна Рада України, запроваджуючи законодавче регулювання, не може допускати довільного їх застосування".

3.     Порівняльний аналіз запропонованих змін: поверхневий підхід Законодавця

Наприклад, Законодавець хибно стверджує, що в чинній редакції нібито відсутня відповідна санкція за ст. 115 КК щодо дитини. Насправді, умисне вбивство малолітньої або неповнолітньої особи є кваліфікуючою ознакою злочину та має кваліфікуватися за ч. 2 ст. 115 КК. Злочин, вчинений щодо дитини, є також обставиною, що обтяжує покарання відповідно до ст. 67 КК (веб-посилання: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n328).

Нижче наведено порівняння деяких діючих санкцій статей та запропонованих змін у Проєкті Закону, але з урахуванням кваліфікації діянь за злочини, вчинені проти дітей:

Запропоноване довічне позбавлення волі за сексуальне насильство над неповнолітніми відповідає міжнародним тенденціям максимальної кримінальної відповідальності. Однак, такий підхід не усуває першопричин, що сприяють вчиненню кримінальних правопорушень у цій категорії справ. Звернемося до міжнародного досвіду щодо варіантів вирішення цієї проблематики в майбутньому.

4.    Міжнародний досвід попередження злочинності

Рада Європи у своїх документах, що стосуються Конвенції про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (Стамбульська конвенція), наголошує на превентивних заходах. Ефективна боротьба зі статевими злочинами проти неповнолітніх базується не лише на суворих покараннях, але й на доказових, структурованих лікувальних програмах. Ці програми мають на меті зміну кримінального мислення та мінімізацію ризику рецидиву, при цьому безпека жертв завжди є найвищим пріоритетом (веб-посилання: https://rm.coe.int/16804709a3).

5.    Превентивні заходи для імплементації

Необхідно ввести норми, які зроблять лікувальні та корекційні програми обов’язковим елементом виконання покарання для осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи, життя та здоров'я дітей.

Запровадження комплексних програм (RNR) та розширення пробації вимагатиме значних фінансових та кадрових інвестицій, але це є менш затратним у довгостроковій перспективі, ніж ліквідація наслідків рецидиву.

Висновки

Репресивний підхід, що домінує у Проєкті Закону № 14124, є, на жаль, лише інформаційним шумом, спрямованим на заспокоєння обуреного суспільства, а не на справжній захист найуразливіших. Жорстокість покарання ніколи не дорівнює ефективності запобігання. Залишаючи за собою право на максимальне покарання, Держава не має права зупинятися, ігноруючи першопричини і ризик рецидиву.

Сьогодні, коли Україна бореться за своє європейське майбутнє, наш обов’язок — захистити дитину не лише від злочину, але й від ризику його повторення. Недостатньо просто "заховати" злочинця, необхідно змінити його мислення."