Реалізація передбаченого Європейською соціальною хартією права на свободу об’єднання у законодавстві України
Наталія Кохан, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри трудового, екологічного та аграрного права Навчально-наукового юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, член Центру трудового права та соціального забезпечення ВША НААУ
Фахові коментарі
26.05.2023

Реалізація передбаченого Європейською соціальною хартією (переглянутою) права на свободу об’єднання у законодавстві України

Вступ України до Ради Європи у 1995 році надав їй можливість ратифікувати Європейську соціальну хартію (переглянуту). Проте, тільки в 1999 р. Європейська соціальна хартія (переглянута) стала частиною національного трудового законодавства України, внаслідок її ратифікації Законом України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої). Відповідно Закону, Україна взяла на себе зобов’язання за п. 5 частини I, яка гарантує усім працівникам та роботодавцям право на свободу об’єднання у національні або міжнародні організації для захисту своїх економічних i соціальних інтересів.

З метою забезпечення виконання, такого гарантованого права, сторони зобов’язалися дотримуватися визначених ч. II ст. 5 зобов’язань Європейської соціальної хартії (переглянутої), сприяти створенню місцевих, національних або міжнародних організацій для захисту своїх економічних і соціальних інтересів та забезпечити можливість вступати у такі організації працівникам та роботодавцям. Також, сторони зобов’язалися, що національне законодавство жодним чином не обмежуватиме цю свободу та не використовуватиметься для її обмеження. https://cutt.ly/NwqjQDFa

Слід відзначити, що ст. 5 Європейської соціальної хартії (переглянутої) в цілому відповідає статті 20 Загальної декларації прав людини, якою проголошується право кожної людини на вільні мирні збори та ч. 4 статті 23, яка передбачила право кожної людини на створення професійних союзів і входити до них для захисту своїх інтересів.

Отож, вищезгаданими міжнародними актами та Європейською соціальною хартією (переглянутою), декларується право особи на свободу об’єднання для захисту своїх економічних i соціальних інтересів.

Європейська соціальна хартія (переглянута) є основою європейської системи захисту прав людини, вона ґрунтується на Загальній декларації прав людини, оскільки закріплює та гарантує щоденні права людини.

Стаття 36 Конституції України, також закріпила право громадян України на свободу об'єднання у громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів.

Ч. 3 ст. 36 Конституції України передбачила право громадян на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні спілки мають рівні права. Обмеження щодо членства у професійних спілках встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.

Працівники реалізують право на свободу об’єднання для захисту своїх трудових, соціально-економічних прав, інтересів через професійну спілку (профспілку).

Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначає професійну спілку (профспілку) як добровільну неприбуткову громадську організацію, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). https://cutt.ly/jwqjQKGY

Реалізуючи своє право, працівники вступають до первинної організації профспілки. Закон вказує на те, що це добровільне об'єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному закладі освіти.

Відповідно Закону громадяни України, мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу чи примусу:

⮚ Створювати профспілки, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі профспілок.

⮚ Вільно обирають профспілку, до якої вони бажають вступити. Підставою для вступу до профспілки є заява громадянина (працівника), подана в первинну організацію профспілки. При створенні профспілки прийом до неї здійснюється установчими зборами.

Проте, відповідно до ст.13¹ Закону, професійні спілки, їх об'єднання визнають організації роботодавців, їх об'єднання повноважними представниками роботодавців і захисниками їх законних прав і інтересів, сприяють їх діяльності.

Відповідно статті 19 Закону, профспілки їх об'єднання здійснюють

❖ представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об'єднаннями громадян.

❖ профспілки, їх об'єднання мають право представляти інтереси своїх членів при реалізації ними конституційного права на звернення за захистом своїх прав до судових органів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також міжнародних судових установ.

Представництво інтересів членів профспілки у взаємовідносинах з роботодавцями, державними органами та органами місцевого самоврядування здійснюється на основі системи колективних договорів та угод, а також відповідно до законодавства.

Професійні спілки, їх об'єднання взаємодіють з організаціями роботодавців, їх об'єднаннями на принципах соціального діалогу.

Враховуючи те, що роботодавці не можуть бути членами виборних органів профспілки будь-якого рівня, тому

Роботодавець реалізує право на свободу об’єднання для захисту своїх соціально-економічних інтересів через організації роботодавців та їх об’єднання.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про організації роботодавців, їх об'єднання, права і гарантії їх діяльності» № 5026-VI від 22.06.2012р. https://cutt.ly/MwqjQBvs через:

  • організацію роботодавців - неприбуткова громадська організація, яка об'єднує роботодавців (юридичних або фізичних осіб);
  • об'єднання організацій роботодавців - неприбуткова громадська організація, яка об'єднує організації роботодавців, їх об'єднання.

Відповідно зазначеному Закону, роботодавці мають право:

⮚ Об'єднуватися в організації роботодавців.

⮚ Вільно вступати до таких організацій та виходити з них,

⮚ Брати участь в їх діяльності на умовах та в порядку, визначених їх статутами.

Згідно статті 5 Закону, організації роботодавців, їх об'єднання створюються і діють з метою представництва та захисту прав, законних інтересів роботодавців у економічній, соціальній, трудовій та інших сферах, у тому числі в їх відносинах з іншими сторонами соціального діалогу.

Основними завданнями організацій роботодавців, об'єднань організацій роботодавців є:

❖ забезпечення представництва і захисту прав та законних інтересів роботодавців у відносинах з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, професійними спілками, іншими громадськими об'єднаннями, підприємствами, установами, організаціями та утвореними ними органами;

❖ участь у формуванні та реалізації економічної, соціальної політики держави, регулюванні економічних, соціальних, трудових відносин;

❖ співробітництво з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, професійними спілками, їх організаціями та об'єднаннями;

❖ участь у колективних переговорах з укладення угод на національному, галузевому та територіальному рівнях, координація діяльності роботодавців у виконанні зобов'язань за цими угодами;

❖ сприяння вирішенню колективних трудових спорів, сприяння максимальному дотриманню інтересів роботодавців при вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів);

❖ розвиток співробітництва з іноземними і міжнародними організаціями роботодавців та їх об'єднаннями.

Отже, можна зробити наступні висновки, Європейська соціальна хартія (переглянута) закріпила колективне право на свободу створення профспілок та організацій роботодавців, для захисту економічних та соціальних інтересів. Разом з цим, гарантує індивідуальну свободу кожному, щоб вирішити, чи вступати до них чи ні.

Норми Європейської соціальної хартії (переглянутої), які ратифіковані Україною, відповідно до статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України, відповідно підлягають застосуванню при відновленні порушеного права.

У відповідності міжнародним соціальним стандартам, Конституція України також закріплює право на об’єднання громадян у громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. Проте, таке право закріплене однобоко, адже передбачене тільки право громадян на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів.

Повна реалізація міжнародного права на свободу об’єднання здійснена після прийняття Закону України «Про організації роботодавців, їх об'єднання, права і гарантії їх діяльності», яким закріплене та гарантоване право на свободу об’єднання роботодавцям (фізичним та юридичним особам).

Матеріал підготувала Наталія Кохан, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри трудового, екологічного та аграрного права Навчально-наукового юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, член Центру трудового права та соціального забезпечення ВША НААУ