Останні роки звичні нам речі, зокрема, зустрічі, навчання, спілкування, переходять в онлайн. Пов’язані з пандемією обмеження зробили ще більше затребуваним Інтернет та інші можливості цифрового простору. Це змушує прискорити вироблення рішень із забезпечення прав людини, в тому числі прав дитини, в цифровому середовищі.

Випуски ТВ-новин, стрічки інформаційних ресурсів та соціальних мереж все більше наповнюються історіями про цькування дітей та молоді через інтернет. І нерідко це призводить до страшних чи навіть фатальних наслідків.

За статистикою в Україні зросла кількість дитячих та підліткових суїцидів. За даними Єдиного досудового реєстру якщо за 2020 рік сталося 123 випадки підліткових самогубств, то станом на 1 червня 2021 року вже вчинено 149 суїцидів. Серед основних причин суїцидів неповнолітніх часто називають кібербулінг.

Анонімні погрози, тролінг, хейтинг, кіберсталкінг, секстинг – усе це сучасні різновиди цькування в Інтернеті. Така форма насильства набирає все більших обертів. Часто діти не розуміють, як можуть захиститися від кібербулінгу. Більш того, батьки самі часто не розуміють, як себе поводити в Інтернеті та яким чином захистити свою дитину.

Кібербулінг – це один із різновидів булінгу, із застосуванням цифрових технологій. Він може відбуватися в соціальних мережах, платформах обміну повідомленнями (месенджерах), ігрових платформах та мобільних телефонах. Це неодноразова поведінка, спрямована на залякування, провокування гніву чи приниження тих, проти кого він спрямований.

Відмінності кібербулінгу від булінгу зумовлюються особливостями Інтернет-середовища: анонімністю, можливістю підмінити ідентичність, охоплювати велику аудиторію одночасно, (особливо дієво для поширення пліток), здатність тероризувати та тримати у напрузі жертву будь-де і будь-коли.

Якщо булінг – це психологічний терор, цькування, побиття однієї людини іншою, то кібербулінг – це «цькування онлайн». Будь-які форми кібербулінгу мають на меті дошкулити, нашкодити чи принизити людину дистанційно, без фізичного насильства (на відміну від булінгу). Найчастіше знущання передбачають залякування жертви, поширення чуток або зображень з образливим підтекстом, публікацію особистої інформації або фотографій, загроз, створення фіктивних сторінок. Платформою для кібербулінгу стають соціальні мережі, додатки для обміну миттєвими повідомленнями, електронна пошта, форуми, блоги, онлайн-відеоігри тощо. Кібербулінг являється формою психологічного насильства.

Розрізняють такі основні типи кібербулінгу:

перепалка (флеймінг) — обмін короткими гнівними та запальними репліками між учасниками з використанням комунікаційних технологій (як правило, на форумах та в чатах);

нападки (домагання) – регулярні висловлювання образливого характеру на адресу жертви (багато СМС-повідомлень, постійні дзвінки), що перевантажують персональні канали комунікації;

наклеп — поширення неправдивої, принизливої інформації;

самозванство — використання особистих даних жертви (логіни, паролі до акаунтів в мережах, блогах) з метою здійснення від її імені негативної комунікації;

публічне розголошення особистої інформації — поширення особистої інформації, наприклад шляхом публікування інтимних фотографій, фінансової інформації, роду діяльності з метою образи чи шантажу;

ошуканство — виманювання конфіденційної особистої інформації для власних цілей або передачі іншим особам;

відчуження (острокізм, ізоляція) — онлайн відчуження в будь-яких типах середовищ, де використовується захист паролями, формується список небажаної пошти або список друзів;

кіберпереслідування — приховане вистежування жертви для скоєння нападу, побиття, зґвалтування;

хепіслепінг – реальні напади, які знімаються на відео для розміщення в Інтернеті, що можуть привести до летальних наслідків;

онлайн-грумінг – побудова в мережі інтернет дорослим або групою дорослих осіб довірливих стосунків із дитиною (підлітком) з метою отримання її інтимних фото/відео та подальшим її шантажуванням про розповсюдження цих фото, наприклад для отримання грошей, більш інтимних зображень чи навіть примушування до особистих зустрічей.

Основні ознаки кібербулінгу:

♦ систематичність (повторюваність) діяння;

♦ наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);

♦ дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Сторони кібербулінгу та їхні ролі:

Кривдник (булер) – учасник освітнього процесу, в тому числі малолітня чи неповнолітня особа, яка вчиняє булінг (цькування) щодо іншого учасника освітнього процесу.

Потерпілий (жертва) – учасник освітнього процесу, в тому числі малолітня чи неповнолітня особа, щодо якої було вчинено булінг (цькування).

Спостерігач – свідки та (або) безпосередні очевидці випадку булінгу (цькування).

Як розпізнати, що Ваша дитина чи близька Вам людина піддається кібербулінгу? Серед основних ознак – часті зміни настрою, нервові відповіді на запитання, для дітей – спроби уникнути спілкування з однолітками, пропустити школу і видалення профілів з соціальних мереж. Звичайно, жоден з цих ознак не є гарантією того, що над людиною знущаються, але вони точно повинні викликати занепокоєння у близьких.

З метою захисту від кібербулінгу потерпілий може вчиняти наступні дії:

• На початковому етапі прояву кібербулінгу, якщо це можливо, емоційно не реагувати, оскільки "емоції породжуються емоції".
• Фіксувати всі дії кривдника (наприклад, робити фото або скріншоти неправдивої інформації про себе; інформації, що містить персональні дані; інформації, що принижує честь та гідність (далі — інформація).
• Звернутися за порадою щодо дій кривдника до батьків, вчителів, довіреної особи або зателефонувати на національну дитячу "гарячу" лінію (у будні: з 12.00 по 16.00 за номером 0 800 500 225 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних) та 116 111 (безкоштовно з мобільних). Лінія є анонімною та конфіденційною. Жертвам кібербулінгу важливо не залишатися з переслідуванням один на один – треба з кимось поділитися, бажано з компетентною людиною
• Звернутися із заявою або повідомленням про вчинення кібербулінгу до керівника навчального закладу, якщо кібербулінг вчиняється щодо потерпілого в навчальному закладі і кривдником є учень (студент) або член педагогічного колективу.
• Якщо кібербулінг відбувається в соціальній мережі (наприклад, Facebook, Telegram, Вконтакте, Twitter, Youtube тощо), потерпілий має можливість звернутися зі скаргою до адміністратора сторінки або групи, що створена у відповідній соціальній мережі, з метою видалення інформації про нього. У випадку відмови адміністратора виконати відповідні дії, потерпілий може звернутися безпосередньо до служби підтримки соціальної мережі (наприклад, у соціальній мережі Facebook міститься вкладка "Довідка та підтримка") або натиснути кнопку "Поскаржитися".
• У випадку виявлення в мережі Інтернет, на вебсайті інформації, потерпілий має право вимагати видалення такої інформації із вебсайту, а також, з результатів видачі за відповідними запитами з пошукових систем, котрі скеровують на вказані вище сайти. З цією метою варто звернутися до власника вебсайту (дізнатися дані щодо адміністраторів або власників вебсайтів допоможе сервіс Whois).

• Звернутися до органів Національної поліції, за номером 102 (цілодобово).
• Якщо в досудовому порядку з'ясувати питання не вдалося, потерпілий має право, керуючись статтями 277 та 278 Цивільного кодексу України, звернутися безпосередньо до суду для захисту або поновлення своїх порушених прав.
• Звернутися до органів Національної поліції із заявою про вчинення адміністративного правопорушення відповідно до статті 1734 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

 

Дитина сприймає Інтернет як безпечне середовище. Коли виявляється, що воно може бути агресивним, спрацьовує ефект несподіванки, і це ранить набагато сильніше. Гаджет, комп’ютерні ігри, спілкування з однолітками онлайн, лайки приносять задоволення, а потім раптом дитина стає жертвою, при цьому часто залишаючись один на один з агресором, бо страшно і соромно до когось звернутися за допомогою. Це був її персональний і, на перший погляд, абсолютно безпечний простір, і в ньому вона несподівано виявилася вразливою і незахищеною. Раптовість та неочікуваність може зіграти поганий жарт з дітьми. У зв’язку з цим, сучасне виховання як в сім’ї, так і в школі має включати обов’язкові розмови про цифрову безпеку.

Щоб зменшити ризик кібербулінгу для своєї дитини батькам потрібно бути уважними до дитини, підтримувати довірливі взаємини з дитиною, здійснювати обмежений контроль, застосовувати технічні засоби, формувати комунікативну культуру.

Якщо кібербулінгу уникнути не вдалось, пам’ятайте про відповідальність за булінг (у тому числі й кібербулінг), як для тих, хто його вчиняє, так і для тих, хто просто спостерігає.

 

Нерідко місцем поширення булінгу та кібербулінгу є освітнє середовище, саме там, де дитина проводить більшу частину свого повсякденного життя.

19 січня 2019 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)" (далі — Закон), яким введено в правове поле поняття булінг (цькування) і внесено зміни до Закону України "Про освіту" та Кодексу України про адміністративні правопорушення. Закон як нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, що закріплює основні норми права, заклав основні інструменти виявлення, реагування, запобігання та протидії булінгу в закладах освіти.

На виконання зазначених норм законодавства був прийнятий Порядок реагування на випадки булінгу (цькування), затверджений наказом Міністерством освіти і науки України від 28 грудня 2019 року № 1646 (далі — Порядок), норми якого поширюються у тому числі на випадки прояву кібербулінгу.

Згідно Порядку суб'єктами реагування у разі настання випадку булінгу (цькування) в закладах освіти (далі — суб'єкти реагування) є:

служба освітнього омбудсмена;

служби у справах дітей;

центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;

органи місцевого самоврядування;

керівники та інші працівники закладів освіти;

засновник (засновники) закладів освіти або уповноважений ним (ними) орган;

територіальні органи (підрозділи) Національної поліції України.

Суб'єкти реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти діють в межах повноважень, передбачених законодавством та цим Порядком.

Так, у закладі освіти заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування) або підозру щодо його вчинення приймає керівник закладу (абзац другий пункту 1 розділу ІІ Порядку).

Повідомлення можуть бути в усній та (або) письмовій формі, в тому числі із застосуванням засобів електронної комунікації.

Керівник закладу освіти у разі отримання заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування):

1. невідкладно у строк, що не перевищує однієї доби, повідомляє територіальний орган (підрозділ) Національної поліції України, принаймні одного з батьків або інших законних представників малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування);
2. за потреби викликає бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги для надання екстреної медичної допомоги;
3. повідомляє службу у справах дітей з метою вирішення питання щодо соціального захисту малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування), з’ясування причин, які призвели до випадку булінгу (цькування) та вжиття заходів для усунення таких причин;
4. повідомляє центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді з метою здійснення оцінки потреб сторін булінгу (цькування), визначення соціальних послуг та методів соціальної роботи, забезпечення психологічної підтримки та надання соціальних послуг;
5. скликає засідання комісії з розгляду випадку булінгу (цькування) (далі — комісія) не пізніше ніж упродовж трьох робочих днів з дня отримання заяви або повідомлення.

Строк розгляду комісією заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування) в закладі освіти та виконання нею своїх завдань не має перевищувати десяти робочих днів із дня отримання заяви або повідомлення керівником закладу освіти (пункт 11 розділу VІ Порядку).

 

За вчинення кібербулінгу до кривдника може застосовуватися цивільна, адміністративна або кримінальна відповідальність.

Правові механізми захисту від кібербулінгу існують та еволюціонують. Зокрема, залежно від тяжкості наслідків, відповідальність за кібербулінг може бути як адміністративною, так і кримінальною. Варто звернути увагу, що у нас вже на сьогодні включені до законодавства норми, що регулюють правопорушення, пов’язані саме з кібербулінгом.

Так, адміністративна відповідальність передбачена:

• Ст. 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) «Булінг (цькування) учасників освітнього процесу»

Українське законодавство визначає булінг (цькування) як діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у т.ч. з застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого. Санкція статті передбачає штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 1700 грн) або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.

Якщо наведене вчинене групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, це тягне за собою штраф від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 1700 до 3400 грн) або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин. Якщо ці діяння вчинені малолітніми або неповнолітніми особами віком від 14 до 16 років, штраф накладають на батьків або осіб, які їх замінюють (від 850 до 1700 грн, або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин). Діяння, передбачене ч. 2 цієї статті (тобто вчинене групою осіб або повторно протягом року), вчинене малолітньою або неповнолітньою особою віком від 14 до 16 років, тягне накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин.

Неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу (цькування) учасника освітнього процесу карається штрафом від 850 до 1700 грн або виправними роботами на строк до 1 місяця з відрахуванням до 20% заробітку.

• Ст. 184 КУпАП «Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей»

Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей тягне за собою попередження або штраф від 850 до 1700 грн. Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, караються штрафом від 1700 до 5100 грн. Вчинення неповнолітніми віком від 14 до 16 років правопорушення, відповідальність за яке передбачена Кодексом, тягне за собою накладення на батьків або осіб, які їх замінюють, штрафу в розмірі від 1700 до 5100 грн. Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за який передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від 1700 до 5100 грн.

 

Кримінальна відповідальність передбачена у разі, якщо результатом булінгу стає замах на самогубство чи самогубство людини (ст. 120 Кримінального кодексу України (ККУ) «Доведення до самогубства»).

До кримінальної відповідальності можна притягнути і за поширення в мережі світлин чи відео порнографічного характеру (ст. 301 ККУ «Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів», ст. 301-1 ККУ «Одержання доступу до дитячої порнографії, її придбання, зберігання, ввезення, перевезення чи інше переміщення, виготовлення, збут і розповсюдження», ст. 301-2 ККУ «Проведення видовищного заходу сексуального характеру за участю неповнолітньої особи»).

Найжорсткіші санкції цих статей передбачають позбавлення волі на строк до 10 та до 12 років відповідно.

 

Відповідальність за поширення неправдивої інформації в мережі інтернет передбачено також Цивільним кодексом України, а саме ст.277 ЦКУ «Спростування недостовірної інформації» та с. 278 ЦКУ «Заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права». Одночасно із вимогами про захист честі, гідності та ділової репутації позивачі можуть вимагати також відшкодування матеріальної та моральної шкоди (ст. 280 Цивільного кодексу України).

 

Вивчаючи практику, яка відображена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, зустрічаються випадки, коли батьків дітей, які вчиняють цькування у мережі, притягують до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-4 КУпАП (булінг (цькування) учасників освітнього процесу) з покладенням обов’язку сплатити штраф. Також трапляються випадки складання протоколів про притягнення до адміністративної відповідності за ст. 184 КУпАП у зв’язку з тим, що батьки не вживають заходів виховного характеру щодо своїх дітей, які систематично вчиняють кібербулінг. Але, на превеликий жаль, найчастіше батьки «булерів» отримують лише усні попередження, або провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності закриваються на підставі п. 7 ч. 1 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП.

Варто звернути увагу на наступні судові рішення.

• Рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2020 року у справі "BUTURUGA v. ROMANIA" (кібербулінг визнається одним із видів насильства над жінками та дівчатами, і він може мати різні форми, включно з кіберпорушенням конфіденційності, зламом комп'ютеру жертви та вилученням, поширенням і маніпуляцією даними та фотографіями, включно з особистою інформацією);
• Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 травня 2019 року у справі № 759/5671/19 (булінг з використанням комп'ютерних технологій, а саме розповсюдження фотографій порнографічного характеру в додатку "Viber");
• Рішення П’ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 01.07.2021 р. по справі №190/854/21 (визнано винною матір дітей, які займалися інтернет-цькуванням іншої дитини, та стягнув з неї 1700 грн штрафу та 454 грн судового збору).

 

Але незважаючи на проблеми, які існують в забезпеченні прав дитини в цифровому середовищі, варто зазначити та звернути увагу і на перші комплексні кроки, що робить держава у напрямку протидії цькуванню дітей та молоді в інтернеті. Зокрема, мова йде про ініціювання Президентом України Національної стратегії захисту дітей у цифровому середовищі на 2021–2026 рр. з метою забезпечення прав і свобод дитини, її захисту від будь-яких форм насильства, експлуатації та зловживань у цифровому середовищі.

Крім того, в Україні було створено інститут Освітнього омбудсмена, на якого покладаються завдання із захисту прав у сфері освіти. Він розглядає звернення учасників освітнього процесу та за результатами такого розгляду може надсилати подання щодо проведення службових розслідувань, надавати рекомендації, вимагати відновлення прав або припинення порушення прав; аналізує дотримання законодавства стосовно учасників освітнього процесу, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування); може безперешкодно відвідувати заклади освіти, представляти інтереси осіб у суді.

Таким чином, наразі в українських підлітків з’явилася можливість у разі цькування отримувати відповідний захист у позасудовий спосіб.

Телефони довіри:

Дитяча лінія 116 111 або 0 800 500 225 ( з 12.00 до 16.00);

Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116 000;

Уповноважений Президента України з прав дитини 044 255 76 75.

 

Рекомендації для покращення механізмів захисту прав дитини в цифровому середовищі:

1. Доопрацювання національного законодавства у питаннях, що регулюють відповідальність за кібербулінг, які повинні ґрунтуватися на нормах міжнародного права, стандартах ООН, документах Ради Європи тощо.
2. Розроблення та впровадження програм, заходів з протидії та запобіганню кібербулінгу у школах та вищих навчальних закладах.
3. Створення належних умов для подання скарг та термінового звернення дітей до правозахисних інституцій — уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, уповноваженого Президента України з прав дитини, освітнього омбудсмена.